печерський районний суд міста києва
Справа № 757/28719/14-ц
03 вересня 2018 року Печерський районний суд міста Києва у складі:
головуючого судді - Писанця В.А.,
при секретарі судових засідань - Лапцун В.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду у місті Києві скаргу ОСОБА_2 на постанову головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. від 26 жовтня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження, -
ОСОБА_2 звернувся до суду зі скаргою на дії державного виконавця, обґрунтовуючи її тим, що заочним рішенням Печерського районного суду міста Києва від 06 квітня 2016 року з нього на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість у розмірі 127 156,06 грн. На виконання вказаного судового рішення Печерським районним судом міста Києва видано виконавчий лист від 31 серпня 2016 року, який був переданий стягувачем на виконання до Печерського РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві. Скаржник вказував, що згідно з постановою державного виконавця від 26 жовтня 2016 року ( ВП № 52205195 ) накладено арешт на майно боржника та оголошення заборони на його відчуження.
Скаржник вважає, що головний державний виконавець Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. неправомірно виніс зазначену постанову про арешт його майна та оголошення заборони на його відчуження від 26 жовтня 2016 року.
В судове засідання сторони не з'явилися, про розгляд скарги повідомлені належним чином.
Суд визнав можливим проводити розгляд скарги у відсутність сторін відповідно до положень ст. 386 ЦПК України.
Дослідивши матеріали скарги, перевіривши викладені у ній доводи, суд приходить до наступних висновків.
Відповідно до ст. 383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Встановлено, що на примусовому виконанні у Печерському РВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві з вересня 2016 року знаходився виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» стягнуто заборгованість у розмірі 127 156,06 грн.. Постановою від 26 жовтня 2016 року накладено арешт на майно ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження, зокрема на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.
Приписами ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» зазначено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно - правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець, зокрема: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.
Згідно зі ст. 387 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.
Так, відповідно до положень ст. 24 ЗУ «Про виконавче провадження» державний виконавець у 3-денний строк з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. В постанові державний виконавець встановлює строк для добровільного виконання рішення, який не може перевищувати семи днів, а рішень про примусове виселення - п'ятнадцяти днів, та попереджає боржника про примусове виконання рішення після закінчення встановленого строку зі стягненням з нього виконавчого збору і витрат, пов'язаних з провадженням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копія постанови про відкриття виконавчого провадження не пізніше наступного дня надсилається стягувачу, боржнику та органу (посадовій особі), який видав виконавчий документ.
За заявою стягувача з метою забезпечення виконання рішення по майнових стягненнях державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження описує майно боржника і накладає на нього арешт, про що зазначається в цій постанові.
Судом встановлено, що постановами від 26 жовтня 2016 року державним виконавцем Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. відкрито виконавче провадження на підставі виконавчого листа №757/28719/14-ц від 31 серпня 2018 року, накладено арешт на майно ОСОБА_2 та оголошено заборону на його відчуження, зокрема на 1/4 частину квартири АДРЕСА_1.
Слід звернути увагу на те, що в жодне із призначених судових засідань державний виконавець не з'явився, та не надав заперечень на спростування доводів заявника, окрім того, як встановлено, слід окремо зазначити, що майно Скаржника не описувалося та акти опису державним виконавцем не складалися, а відтак під час винесення спірної постанови не вжито заходів щодо встановлення майна Скаржника, яким він може відповідати за своїми зобов'язаннями.
Таким чином, дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. є неправомірними, а постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 жовтня 2016 року у виконавчому провадженні № 52205195 підлягає скасуванню.
Керуючись ст. ст. 383, 386 ЦПК України, ст. ст. 1, 11, 24 Закону України «Про виконавче провадження», суд, -
Скаргу ОСОБА_2 на постанову головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. від 26 жовтня 2016 року про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження - задовольнити частково.
Визнати незаконними дії головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О.
Скасувати постанову головного державного виконавця Печерського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві Диких О.О. про арешт майна боржника та оголошення заборони на його відчуження від 26 жовтня 2016 року у виконавчому провадженні № 52205195.
Ухвала може бути оскаржена протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали до апеляційного суду міста Києва через Печерський районний суд міста Києва.
Суддя В. А. Писанець