печерський районний суд міста києва
Справа № 757/41453/18-к
31 серпня 2018 року Слідчий суддя Печерського районного суду м. Києва ОСОБА_1 , при секретарі ОСОБА_2 , за участю сторін кримінального провадження: прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши у засіданні в м. Києві в залі суду клопотання заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ,
Заступник начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 , за погодженням із прокурором відділу Генеральної прокуратури України ОСОБА_7 звернувся до суду із клопотанням про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно ОСОБА_5 .
Клопотання обґрунтоване тим, що слідчими управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України розслідується кримінальне провадження № 42017000000004320 від 17.11.2017 року за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 3 ст. 27, ч. 3 ст. 371, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 372, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 364, ч. 3 ст. 27, ч. 1 ст. 366, ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 384, а також за підозрою ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 328 КК України в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001 року та за підозрою ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 328 КК України в редакції Закону № 2341-ІІІ від 05.04.2001.
В засіданні прокурор ОСОБА_3 клопотання підтримав, просив його задовольнити посилаючись на викладені у ньому підстави.
Підозрюваний ОСОБА_5 та його захисник ОСОБА_4 проти задоволення даного клопотання заперечували, мотивуючи його необґрунтованістю та незаконністю.
Слідчий суддя, вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши клопотання, копії матеріалів, якими слідчий обґрунтовує клопотання, дійшов до наступного висновку.
ОСОБА_5 є підозрюваним у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 42017000000004320 від 17.11.2017 року у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
21.08.2018 року ОСОБА_5 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 328 КК України.
Вирішуючи питання про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту відносно підозрюваного, слідчий суддя враховує вимоги п.п. 3 і 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та практику Європейського суду з прав людини, згідно з якими обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливе лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою. При цьому, ризик переховування обвинуваченого від правосуддя не може оцінюватися виключно на підставі суворості можливого судового рішення, а це слід робити з урахуванням низки відповідних фактів, які можуть підтверджувати існування такого ризику, або свідчити про такий його незначний ступінь, який не може служити підставою для запобіжного ув'язнення.
Відповідно до ч. 1 ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
У своєму клопотанні, орган досудового розслідування зазначив, що доказами, якими підтверджується обґрунтованість підозри ОСОБА_5 підтверджується зібраними у кримінальному провадженню документами, а саме висновками державного експерта з питань таємниць - Голови Національного поліції України № 4-2018 від 23.02.2018 року та № 13/01/3671дск від 05.12.2017 за результатами судових експертиз щодо віднесення інформації у сфері державної безпеки та охорони правопорядку до державної таємниці; висновком експерта № 95/1 від 31.07.2018 року за результатами судово-почеркознавчої експертизи, складений експертом Українського науково-дослідного інституту спеціальної техніки та судових експертиз СБУ, яким підтверджено, що на частині з вилучених у ОСОБА_5 матеріальних носіїв секретної інформації наявні рукописні записи та підписи ОСОБА_5 та на одному секретному документі - рукописний підпис ОСОБА_8 ; завіреною копією протоколу обшуку від 28.12.2016 з відеозаписом; завіреними копіями зобов'язань ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , у зв'язку з допуском до державної таємниці; завіреними копіями доручення ст. слідчого СУ ГУ НП в Одеській області ОСОБА_9 від 06.10.2016, супровідних листів управління з обслуговування Одеської, Миколаївської та Херсонської областей Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України про направлення та шістнадцяти рапортів ОСОБА_8 на виконання цього доручення, а також записами в журналі обліку вихідних та внутрішніх документів, журналі обліку вхідних документів; спеціальним дозволом на провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, виданим УСБУ в Одеській області; матеріальними носіями секретної інформації - документами, вилученими в ході обшуку, які містять державну таємницю; показаннями свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 , ОСОБА_18 , ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , ОСОБА_21 ; завіреною копією архівної справи «Документи (протоколи, акти) про ліквідацію режимно-секретного органу управління з обслуговування Одеської, Миколаївської та Херсонської областей ДПН НПУ», зводом відомостей , що становлять державну таємницю, затвердженого наказом Служби безпеки України від 12.08.2005 № 440; завіреною копією акту УСБУ в Одеській області спеціальної експертизи умов, необхідних для провадження діяльності, пов'язаної з державною таємницею, в управлінні з обслуговування Одеської, Миколаївської та Херсонської областей Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України № 65/11-7513дск від 09.12.2016; витягом з Порядку організації та забезпечення режиму секретності в державних органах, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах і організаціях, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 939 від 18.12.2013; завіреною копією розпорядження ГУ СБ України у м. Києві та Київській області від 01.07.2016 року № 193 ДСК, відповідно до якого ОСОБА_5 допуск до державної таємниці за формою 2 скасовано; завіреними копіями облікових карток ОСОБА_5 та ОСОБА_8 про надання та скасування допуску та доступу до державної таємниці.
Водночас, слідчий суддя на даному етапі досудового розслідування не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу, то з огляду на ті дані, які були надані стороною обвинувачення, у слідчого судді наявні підстави для висновку про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 191 КК України.
Не вирішуючи питання про доведеність вини та правильність кваліфікації дій підозрюваного, а виходячи лише з фактичних даних, що містяться в долучених до клопотання матеріалах кримінального провадження, слідчий суддя приходить до висновку про обґрунтованість підозри ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення за викладених в клопотанні обставин.
Перевіряючи достатність доказів для такого висновку, слідчий суддя, наряду з положеннями КПК України, враховує практику Європейського суду з прав людини (зокрема, рішення «Чеботарь проти Молдови»), у відповідності до якої слова «обґрунтована підозра» означають наявність фактів чи інформації, котрі могли би переконати стороннього об'єктивного спостерігача, що конкретна особа, можливо вчинила злочин. Натомість, не будучи наділеним повноваженнями щодо оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні кримінального правопорушення на даній стадії кримінального судочинства, слідчий суддя позбавлений можливості надати перевагу одним доказам перед іншими шляхом їх оцінки та аналізу в сукупності, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувального заходу. Питання щодо доведеності вини особи та правильності кваліфікації її дій у відповідності до закону про кримінальну відповідальність підлягають дослідженню при проведенні досудового розслідування та під час розгляду кримінального провадження по суті.
Крім того, відповідно до практики Європейського суду з прав людини, вимога розумної підозри передбачає наявність доказів, які об'єктивно зв'язують підозрюваного з певним злочином і вони не повинні бути достатніми, щоб забезпечити засудження, але мають бути достатніми, щоб виправдати подальше розслідування або висунення звинувачення.
Відтак, у кримінальному провадженні наявні обставини, з якими закон пов'язує можливість застосування до особи одного із запобіжних заходів, передбачених ст. 176 КПК України.
Так, як вбачається з наданих слідчим матеріалів, ОСОБА_5 було вчинено правопорушення.
Зокрема з даних, що містяться у висновку державного експерта ОСОБА_22 від 23.02.2018 року за № 4-2018 вбачається, що фактів витоку відомостей, що дають змогу ідентифікувати особу, стосовно якої проводиться чи планується проведення НСРД у КП № 12015160500012656 не встановлено, тяжкі наслідки не спричинені.
Інших даних про встановлення витоку відомостей, слідчому судді у процесуальний спосіб не надано.
Разом з тим, слідчий суддя вважає, що перевірити наявність складу кримінального правопорушення у діях ОСОБА_5 іншим способом ніж розслідування кримінального провадження неможливо.
Крім того, слідчий суддя враховує, що відносно підозрюваного вже є обраний запобіжний захід по іншому кримінальному провадженні, але в даному випадку кримінальне провадження жодним чином не є пов'язаним між собою і відсутні дані, що ОСОБА_5 усвідомлював вчинення кримінального правопорушення, в якому він зараз підозрюється, після вчинення іншого кримінального правопорушення, після якого було обрано йому запобіжний захід.
Таким чином, вирішуючи клопотання про застосування запобіжного заходу, слідчий суддя враховує тяжкість покарання за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 28, ч. 1 ст. 328 КК України, особу підозрюваного, вік та стан його здоров'я, постійне місце проживання, позитивні характеристики підозрюваного, слідчий суддя дійшов висновку про відсутність підстав для застосування до підозрюваного запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту.
Слідчий суддя звертає увагу на те, що стороною обвинувачення в обґрунтування необхідності застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту є забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органу досудового розслідування.
Відповідно до ч. 4 ст. 194 КПК України якщо при розгляді клопотання про обрання запобіжного заходу прокурор доведе обставини, передбачені пунктами 1 та 2 частини першої цієї статті, але не доведе обставини, передбачені пунктом 3 частини першої цієї статті, слідчий суддя, суд має право застосувати більш м'який запобіжний захід, ніж той, який зазначений у клопотанні, а також покласти на підозрюваного, обвинуваченого обов'язки, передбачені частиною п'ятою цієї статті, необхідність покладення яких встановлена з наведеного прокурором обґрунтування клопотання.
Оскільки прокурор не довів обставини, передбачені п. 3 ч.1 цієї статті, а саме: недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні, слідчий суддя дійшов висновку про застосування більш м'якого запобіжного заходу, ніж той, який зазначений у клопотанні, а саме - запобіжного заходу у вигляді особистого зобов'язання.
Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод та практики Європейського суду з прав людини, обмеження права особи на свободу і особисту недоторканість можливо лише в передбачених законом випадках за встановленою процедурою.
При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливості запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування кримінального правопорушення (наявність або відсутність спроб ухилятися від органів влади) поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
Частинами 1, 2 ст. 22 КПК України передбачено, що кримінальне провадження здійснюється на основі змагальності, що передбачає самостійне обстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими КПК України. Сторони кримінального провадження мають рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених КПК України.
Тобто, стороною захисту в судовому засіданні доведено, що існує можливість забезпечити належну процесуальну поведінку ОСОБА_5 у разі обрання відносно нього іншого запобіжного заходу більш м'якого запобіжного заходу.
Тому, на думку слідчого судді, враховуючи тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності застосування підозрюваному домашнього арешту з огляду на його виключно позитивну характеристику особи підозрюваного та його постійне місце проживання та роботи, міцні соціальні зв'язки, обрати більш м'який запобіжний захід, який зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України, забезпечити виконання підозрюваним, покладених на нього законом обов'язку: прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого та прокурора.
Враховуючи наведене та керуючись Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод,ст.ст. 177, 178, 183, 184, 192-194, 196, 197, 202, 205, 395, 532, 534 КПК України, слідчий суддя,-
В задоволенні клопотання заступника начальника управління спеціальних розслідувань Генеральної прокуратури України ОСОБА_6 про застосування запобіжного заходу у виді домашнього арешту відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - відмовити.
Застосувати відносно підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання строком до 29.09.2018 року включно, але не більше строку досудового розслідування та зобов'язати прибувати за кожною вимогою до суду, слідчого та прокурора.
Роз'яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладеного на нього обов'язку, до нього може бути застосований більш жорсткий запобіжний захід і на нього може бути накладено грошове стягнення в розмірі від 0,25 до 2 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Контроль за виконанням ухвали покласти на прокурора, який здійснює процесуальне керівництво у КП № 42017000000004320 від 17.11.2017 року.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Апеляційного суду м. Києва протягом 5 днів з дня її оголошення, а підозрюваним - в цей же строк з моменту вручення йому копії даної ухвали.
Слідчий суддя ОСОБА_1