14.09.2018 Справа № 756/11269/18
Унікальний № 756/11269/18
Провадження № 1-кп/756/1173/18
14 вересня 2018 року м.Київ
Оболонський районним суд м. Києва у складі:
головуючого судді: ОСОБА_1
за участю: секретаря : ОСОБА_2
прокурора: ОСОБА_3
захисника: ОСОБА_4
законний представник
неповнолітнього потерпілого: ОСОБА_5
розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні у залі Оболонського районного суду м. Києва кримінальне провадження стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Києва, громадянина України, із загальною середньою освітою, студента 2 курсу університету імені Тараса Шевченка,зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , проживаючого за адресою: АДРЕСА_2 , раніше не судимого,
який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст.146 КК України,-
ОСОБА_6 , разом із ОСОБА1, ОСОБА 2 та ОСОБА_3 (матеріали кримінального провадження відносно яких виділено в окреме провадження), в невстановленому досудовим розслідуванні місці, час та дату, вступили між собою в злочину змову направлену на незаконне позбавленні волі неповнолітнього ОСОБА_7 із заподіянням потерпілому фізичних страждань.
З метою реалізації спільного злочинного умислу направленого на незаконне позбавлення волі неповнолітнього ОСОБА_7 , із заподіянням потерпілому фізичних страждань, ОСОБА_1, для реалізації спільного злочинного умислу взяв із собою металеві кайданки. В свою чергу, ОСОБА_8 , ОСОБА З, діючи за попередньою змовою групою осіб разом з ОСОБА1 та ОСОБА_2, виконуючи свою роль, щодо викрадення неповнолітнього ОСОБА_7 , на автомобілі «БМВ Х5», р.н. НОМЕР_1 приблизно о 16 год. 50 хв., прибули до паркувального майданчику, що розташований біля ТРЦ «Дрім Таун», що по пр. Оболонському, 1-Б в м. Києві, у салоні якого також перебувала неповнолітня ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка не була обізнана про злочинні наміри ОСОБА1, ОСОБА 2, ОСОБА 3 та ОСОБА_10 .
Так, ОСОБА1 та ОСОБА 2, діючи за попередньою змовою групою осіб, приблизно о 17 год. 10 хв., всупереч волі неповнолітнього ОСОБА_7 , привели останнього на паркувальний майданчик, що розташований біля ТРЦ «Дрім Таун», що по пр. Оболонському, 1-Б в м. Києві, де на них, в цей час, в салоні автомобіля «БМВ Х5», р.н. НОМЕР_1 , очікували ОСОБА_8 , ОСОБАЗ та ОСОБА_9 .
ОСОБА_1 та ОСОБА_2, діючи за попередньою змовою групою осіб, всупереч волі неповнолітнього ОСОБА_7 , підвели його до припаркованого автомобіля «БМВ Х5», р.н. НОМЕР_1 , за кермом, якого знаходився ОСОБА_8 , у салоні якого перебувала ОСОБА_9 , де в цей час до них підійшов ОСОБА_3, який діючи за попередньою змовою групою осіб, з метою викликати у потерпілого неповнолітнього ОСОБА_7 почуття страху, пригніченості та приниження, зламання його фізичного та морального опору, та демонстрації серйозності своїх намірів, наніс удар ногою в живіт неповнолітньому ОСОБА_7 , після якого, всупереч його волі, змусив останнього сісти до багажного відділення автомобіля «БМВ Х5», р.н. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_8 , у салоні якого перебувала ОСОБА_9 .
Після цього, ОСОБА_8 , знаходячись за кермом автомобіля «БМВ Х5», р.н. НОМЕР_1 , у якому також перебувала ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА1, ОСОБА 2 та ОСОБА З, які сіли до салону даного автомобіля, в багажному відділенні, якого в цей час знаходився неповнолітній ОСОБА_7 , який не міг вільного пересуватися та був незаконно позбавлений свободи, всупереч волі останнього, 03 лютого 2018 року, приблизно о 17 год. 50 хв., вивезли неповнолітнього ОСОБА_7 до лісового масиву м. Києва у Оболонському районі, поблизу верблюжого заливу.
Вивізши неповнолітнього ОСОБА_7 , всупереч волі останнього, до лісового масиву м. Києва у Оболонському районі, поблизу верблюжого заливу, ОСОБА1, ОСОБА 2 та ОСОБА З, діючи за попередньою змовою групою осіб, використовуючи свою чисельну та фізичну перевагу, 03 лютого 2018 року, приблизно о 17 год. 50 хв., витягли неповнолітнього ОСОБА_7 із багажного відділення автомобіля «БМВ Х5», р.н. НОМЕР_1 , та почали наносити удари по голові та тілу неповнолітньому ОСОБА_7 . Від отриманих ударів неповнолітній ОСОБА_7 втратив рівновагу та впав на землю, про те, ОСОБА1, ОСОБА 2 та ОСОБА З, діючи за попередньою змовою групою осіб, незважаючи на безпорадній стан неповнолітнього потерпілого ОСОБА_7 , продовжили наносити ударі по тілу останнього, чим спричинили фізичні страждання неповнолітньому потерпілому ОСОБА_7 .
В подальшому з метою залишення місця перебування, діючи за попередньою змовою групою осіб з ОСОБА1, ОСОБА 2 та ОСОБА З зламавши фізичну та моральну опору, ОСОБА_7 при цьому завдаючи йому тілесних ушкоджень, всупереч його волі, змусили останнього сісти до багажного відділення автомобіля «БМВ Х5», р.н. НОМЕР_1 , за кермом якого знаходився ОСОБА_8 , в салоні якого перебувала ОСОБА_9 .
Після цього, ОСОБА_8 , знаходячись за кермом автомобіля «БМВ Х5», р.н. НОМЕР_1 , у салоні якого також перебувала ОСОБА_9 , діючи за попередньою змовою групою осіб спільно з ОСОБА 1, ОСОБА_2, ОСОБА З, які знаходилися в салоні даного автомобіля, відвезли неповнолітнього ОСОБА_7 в багажному відділенні даного автомобіля, до будинку АДРЕСА_3 , де 03 лютого 2018 року, приблизно о 19 год. 00 хв. відпустили до свого місця проживання.
Дії ОСОБА_6 органами досудового слідства кваліфіковані за ч.2 ст.146 КК України.
03.09.2018 року між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_6 порядку передбаченому ст.ст. 468, 469, 471 КПК України, укладено угоду про примирення, за умовами якої сторони дійшли згоди щодо формулювання обвинувачення, кваліфікації дій обвинуваченого за ч.2 ст.146 КК України, щодо узгодженого покарання в виді позбавлення волі строком на один рік,з застосуванням ст.75,76 КК України на один рік, щодо наслідків укладення та затвердження угоди, передбачених ст. 473 КПК України, наслідків невиконання угоди, передбачених ст.476 КПК України та щодо наслідків умисного невиконання угоди про примирення.
Прокурор в підготовчому судовому засіданні вважав, що при укладенні угоди про примирення дотримані вимоги та правила КПК України та КК України, просив угоду про примирення затвердити і призначити обвинуваченому, узгоджену в угоді міру покарання.
Представник потерпілого просив затвердити укладену угоду про примирення та призначити узгоджене сторонами покарання.
Обвинувачений визнав себе винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст.146 КК України, в обсязі підозри, погодився на застосування до нього узгодженого виду і розміру покарання у разі затвердження угоди та пояснив, що він розуміє надані йому законом права, наслідки укладення та затвердження угоди про примирення, характер пред'явленого обвинувачення і що здатен реально виконати взяті на себе відповідно до угоди зобов'язання. Просив угоду про примирення затвердити та призначити узгоджене покарання.
Заслухавши пояснення сторін кримінального провадження, судом встановлені обґрунтовані підстави вважати, що сторони примирились і укладення угоди є добровільним. Зобов'язання взяті на себе обвинуваченим за угодою про примирення можливі для виконання.
Згідно п.1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право затвердити угоду про примирення.
Відповідно ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим.
Згідно ст.469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, злочинів невеликої чи середньої тяжкості та у кримінальному провадженні у формі приватного обвинувачення.
Перевіривши угоду про примирення на відповідність вимогам КПК та КК України, суд встановив, що кваліфікація дій обвинуваченого за ч.2 ст.146 КК України є правильною. Злочин у вчиненні якого обвинувачений визнав себе винним, відповідно до ст.12 КК України є злочином середньої тяжкості і відповідно до вимог ч. 3 ст. 469 КПК України угода про примирення між потерпілим та обвинуваченим може бути укладена у кримінальному провадженні.
Судом встановлено, що умови угоди відповідають вимогам Кримінального процесуального Кодексу України та Кримінального Кодексу України, не суперечать інтересам суспільства і не порушують права, свободи чи інтереси сторін.
Виходячи з викладеного, суд вважає, що угода підлягає затвердженню, оскільки відповідає вимогам ст. 471 КПК України, ОСОБА_6 може виконати взяті на себе за угодою зобов'язання, узгоджена міра покарання, з врахуванням ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, даних про особу обвинуваченого та відсутність обставин, які обтяжують покарання, відповідає загальним засадам призначення покарання, визначених в ст. 65 КК України.
Керуючись п. 1 ч. 3 ст. 314, ч. 2 ст. 373, ст.ст. 374, 474, 475 КПК України, суд -
Затвердити угоду від 03 вересня 2018 року, про примирення між потерпілим ОСОБА_7 та обвинуваченим ОСОБА_6 .
ОСОБА_6 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.1 46 України, та призначити йому узгоджене сторонами покарання, у вигляді одного року позбавлення волі.
Відповідно до ст.ст. 75,76 КК України звільнити ОСОБА_6 від призначеного покарання з іспитовим строком на один рік та покласти на нього на цей період такі обов'язки: з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції), повідомляти уповноважений орган з питань пробації (кримінально-виконавчої інспекції) про зміну місця проживання, роботи або навчання.
Запобіжний захід ОСОБА_6 до набрання вироком законної сили не обирати.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Оболонський районний суд м. Києва протягом тридцяти діб з моменту його проголошення, а обвинуваченим - з моменту отримання його копії.
Головуючий ОСОБА_1