11 вересня 2018 р. м. Чернівці
Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області у складі:
Головуючого ОСОБА_1
суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3
секретаря ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні за участю прокурора ОСОБА_5 , потерпілої ОСОБА_6 та її представника-адвоката ОСОБА_7 , обвинуваченого ОСОБА_8 та його захисника ОСОБА_9 кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Сторожинецької місцевої прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 та потерпілої ОСОБА_6 на вирок Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2018 року у кримінальному провадженні №42015260150000021 по обвинуваченню ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та мешканця АДРЕСА_1 українця, громадянина України, з середньою освітою, не працюючого, одруженого, на утриманні має двоє неповнолітніх дітей, раніше в силу ст.89 КК України не судимого, за ч.2 ст.121 КК України, -
Вироком Сторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2018 року ОСОБА_8 визнаний невинуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2ст.121 КК України та виправданий на підставі п.2 ч.1 ст.373 КПК України за недоведеністю вчинення кримінального правопорушення.
Не погоджуючись із таким рішенням, прокурор Сторожинецької місцевої прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 та потерпіла ОСОБА_6 подали апеляційні скарги.
У своїй апеляційній скарзі прокурор просить скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 у зв'язку з неповнотою судового розгляду, невідповідністю висновків суду викладених у судовому рішенні фактичним обставинам кримінального провадження і істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та призначити новий розгляд у суді першої інстанції.
Провадження№11-кп/794/278/18 Головуючий у І інстанції: ОСОБА_10
Категорія:ч.2 ст.121КК України Суддя-доповідач: ОСОБА_1 .
Вказує на те, що після зміни обвинувачення на ч.2 ст.121 КК України суд безпідставно відмовив сторонам у задоволенні всіх клопотань, які стосувалися з'ясування істотних обставин кримінального провадження. Зокрема суд відмовив у допиті свідків,про яких клопотали обидві сторони, дослідженні письмових доказів,які знаходяться у кримінальному провадженні щодо ОСОБА_11 ,яке знаходиться у провадженні Сторожинецького районного суду, що мало істотне значення для ухвалення законного судового рішення.
Також посилається на те, що суд не обгрунтовано визнав недопустимими доказами висновки судово-медичних експертиз: № 676 від 17.11.2014 року, №004 від 10.02.2015 року та №120/16 від 22.05.2017 року, належним чином не з'ясувавши у судовому засіданні виконання прокурором вимог ст.290 КПК України щодо відкриття стороні захисту вищенаведених висновків.
При цьому суд допустив суперечності у вироку,оскільки надав цим же висновкам оцінку з точки зору їх достатності для прийняття остаточного рішення у провадженні.
Вважає,що суд фактично не розглянув обвинувачення за ст.121 ч.2 КК України та не надав аналізу у вироку доказам,наданим стороною обвинувачення,обмежившись оцінкою їх допустимості.
Також вказує,що суд, в порушення вимог ст.129 КПК України, не вирішив долю цивільного позову, який був заявлений потерпілою
Прокурор твердить,що допущені районним судом істотні порушення вимог кримінально-процесуального закону не можуть бути усунуті під час апеляційного розгляду,враховуючи його специфіку,а тому просив скасувати вирок та призначити новий розгляд провадження у суді першої інстанції.
Потерпіла ОСОБА_6 у поданій нею апеляційній скарзі також просить скасувати виправдувальний вирок щодо ОСОБА_8 та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_8 винуватим за ст.121 ч.2 КК України та призначити йому покарання у виді позбавлення волі в межах санкції статті.
Вважає, що суд незаконно звільнив від відповідальності ОСОБА_8 , який скоїв тяжкий злочин спільно з братом, незважаючи на те, що суду були надані докази спільного спричинення потерпілому обвинуваченим та його братом ОСОБА_11 (відносно якого здійснюється інше кримінальне провадження у цьому ж районному суді) тяжких тілесних ушкоджень, внаслідок чого настала смерть потерпілого.
Твердить, що винуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину спільно із братом ОСОБА_11 доведена показаннями свідків та висновками судово-медичних експертів,зокрема,№676 від 17.11.2014 року та №120/16 від 22.05.2017 року,якими підтверджено нанесення потерпілому не менш як трикратних травмуючих дій у голову потерпілого та спільного причинення тяжких тілесних ушкоджень,що потягли смерть ОСОБА_12 .Вказує на суперечність висновків суду,який визнав недопустимими доказами висновки судово-медичних експертів,безпідставно посилаючись на те,що ці висновки не відкривались стороні захисті.
Також зазначає, що сам обвинувачений ОСОБА_8 не заперечував нанесення легких тілесних ушкоджень потерпілому, однак з метою уникнути відповідальності переклав провину за заподіяння тяжких тілесних ушкоджень на брата.
Заслухавши доповідача, доводи прокурора, потерпілої та її представника, які підтримали апеляційні скарги, доводи обвинуваченого та його захисника про відсутність підстав для скасування судового рішення, дослідивши матеріали кримінального провадження та перевіривши наведені в апеляційних скаргах доводи, судова колегія приходить до наступних висновків.
Як вбачається із матеріалів провадження,обвинувальний акт щодо ОСОБА_8 був направлений до Сторожинецького районного суду по його обвинуваченню за ст.125 ч.1КК України.
Під час судового розгляду прокурором було змінене обвинувачення на ст.121 ч.2 КК України
За змістом зміненого обвинувального акту, ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що 09 жовтня 2014 року біля 22-00 год., знаходячись неподалік магазину ССТ, розташованого в с.Череш, Сторожинецького району, Чернівецької області, спільно з ОСОБА_11 , кримінальне провадження щодо якого перебуває на розгляді Сторожинецького районного суду Чернівецької області, в процесі сварки, яка виникла на грунті раптово виниклих неприязних стосунків із ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи умисно, з єдиним умислом на спричинення останньому тілесних ушкоджень, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій, передбачаючи можливість настання наслідків у виді тяжкої шкоди здоров'ю потерпілого та бажаючи їх настання, нанесли ряд ударів руками і ногами по голові та тулубу ОСОБА_12 , спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: синця на волосяній частині голови в правій тім'яно-скроневій ділянці, крововиливів в правій тім'яно-скроневій і правій тім'яній ділянках по внутрішній поверхні волосяної частини голови, масивних субарахноїдальних крововиливів розташованих по базальній та конвекситальній поверхнях лобної, скроневої, тім'яної долей правої півкулі та в лобній і тім'яній долі лівої півкулі, забою речовини головного мозку в скроневій долі правої півкулі, лінійного зламу черепа, який починається на лусці правої скроневої кістки та доходить до правої тім'яної кістки з крововиливами в правий скроневий м'яз.
Такі тілесні ушкодження є тяжкими, небезпечними для життя в момент заподіяння та перебувають в причинному зв'язку з фактом настання смерті ОСОБА_12 , яка настала ІНФОРМАЦІЯ_3 .
Дії обвинуваченого ОСОБА_8 кваліфіковані за ч.2 ст.121 КК України, як умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння, за кваліфікуючими ознаками: що спричинило смерть потерпілого, вчинене групою осіб.
Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним,обгрунтованим і вмотивованим,тобто ухваленим із дотриманням норм матеріального та процесуального права, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до вимог ст.94 КПК України з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та достатності для прийняття остаточного рішення у справі.
Судова колегія вважає,що таких вимог закону суд першої інстанції не дотримався та прийняв рішення, яке вимогам закону не відповідає.
Виправдовуючи обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за ч.2 ст.121 КК України, суд у вироку вказав, що в судовому засіданні стороною обвинувачення не доведена винуватість ОСОБА_8 у заподіянні потерпілому ОСОБА_12 тяжких тілесних ушкоджень,що спричинили смерть.При цьому суд визнав висновки судово-медичних експертиз № 676 від 17.11.2014 року, №004 від 10.02.2015 року та №120/16 від 22.05.2017 року недопустимими доказами у зв'язку з тим, що дані висновки отримані у іншому кримінальному провадженні,яке здійснюється щодо ОСОБА_11 , долучені в копіях та не були відкриті стороні захисту в порядку передбаченому ст.290 КПК України.
Крім цього суд вказав на те, що покази потерпілої ОСОБА_6 , свідків ОСОБА_8 , ОСОБА_13 , відеозапис з місця події, висновок комісійної судово-медичної експертизи №171-Д від 26.01.2017 року є недостатніми доказами для підтвердження вини ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення за ч.2 ст.121 КК України, оскільки жодним з цих доказів не підтверджується нанесення ОСОБА_8 ударів ОСОБА_12 , якими спричинено тяжкі тілесні ушкодження
Судом не було враховано,що відповідно до зміненого прокурором обвинувачення, ОСОБА_8 поставлене у вину те,що тяжкі тілесні ушкодження, небезпечні для життя в момент заподіяння, які перебувають в причинному зв'язку з фактом настання смерті потерпілого ОСОБА_12 ,були спричинені спільно, групою осіб із ОСОБА_11 ,а тому суду слід було обгрунтовувати свої висновки та давати оцінку доказам,виходячи із зміненого прокурором обвинувачення та його кваліфікуючих ознак.
Встановлено,що кримінальне провадження щодо іншої особи- ОСОБА_11 по його обвинуваченню за ст.121 ч.2 КК України у вчиненні цього ж злочину щодо ОСОБА_12 групою осіб із ОСОБА_8 ,також знаходиться у провадженні Сторожинецького районного суду Чернівецької області.
Відповідно до ч.1 ст.334 КПК України,матеріали кримінального провадження можуть об'єднуватись у одне провадження або виділятись у окреме провадження ухвалою суду ,на розгляді якого вони перебувають,згідно з правилами,передбаченими ст.217 цього Кодексу.
Згідно ч.1 ст.217 КПК України,у разі необхідності у одному провадженні можуть бути об'єднані матеріали щодо декількох осіб,підозрюваних у вчиненні одного кримінального правопорушення.
Враховуючи викладене,районному суду,відповідно до положень ст.334 ч.1,217 ч.1 КПК України слід було об'єднати кримінальні провадження по обвинуваченню за ст.121 ч.2 КК України ОСОБА_8 та ОСОБА_11 (про що клопотала сторона захисту у судовому засіданні) повно та об'єктивно дослідити наявні у провадженнях докази,що стосуються вчинення одного кримінального правопорушення та на підставі сукупності досліджених доказів прийняте законне і обгрунтоване рішення щодо винуватості чи невинуватості ОСОБА_8 .
Судова колегія вважає, що зазначене є істотними порушеннями вимог КПК України,які перешкодили суду ухвалити законне і обгрунтоване рішення,і такі істотні порушення не можуть бути усунуті під час апеляційного розгляду провадження,враховуючи його специфіку,а тому вирок суду слід скасувати.
Вирішуючи питання про подальший рух кримінального провадження після скасування вироку, колегія враховує, що відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК України не регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п. 1, 15,16, 19 ч.1 ст.7 КПК України - верховенство права, диспозитивність, безпосередність дослідження доказів, а також змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Тому з метою забезпечення належного дотримання під час судового розгляду цих засад кримінального провадження, колегія суддів вважає за необхідне скасувати вирок суду першої інстанції та призначити новий розгляд кримінального провадження щодо ОСОБА_8 в суді першої інстанції відповідно до положень ст.ст.7,9,412 ч.1,415 КПК України.
Отже,подану прокурором апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
Під час нового розгляду суду першої інстанції слід усунути процесуальні порушення відповідно до вимог ст. ст. 217, 334 КПК України щодо об'єднання кримінальних проваджень щодо ОСОБА_8 та ОСОБА_11 у вчиненні одного кримінального правопорушення,повно та об'єктивно дослідити докази,що наявні у провадженнях,вирішити інші процесуальні питання,якщо про них будуть заявлені клопотання сторонами(щодо допиту свідків,на яких посилались сторони у апеляційних скаргах та запереченнях,тощо),надати таким доказам належну правову оцінку та прийняте законне і обгрунтоване рішення про винуватість чи невинуватість ОСОБА_8 у вчиненні злочину.
За викладених обставин апеляційний суд позбавлений можливості ухвалити новий вирок,а тому апеляційна скарга потерпілої підлягає частковому задоволенню.
Керуючись ст.ст.7,9,404,405, 407,409-411,412,415,418,419КПК України, колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Чернівецької області, -
Апеляційну скаргу прокурора Сторожинецької місцевої прокуратури Чернівецької області ОСОБА_5 задовольнити повністю, апеляційну скаргу потерпілої ОСОБА_6 задовольнити частково
ВирокСторожинецького районного суду Чернівецької області від 10 травня 2018 року,яким ОСОБА_8 виправданий у вчиненні злочину,передбаченого ст.121 ч.2 КК України скасувати та призначити новий розгляд провадження у суді першої інстанції.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Головуючий суддя ОСОБА_1
Судді ОСОБА_3
ОСОБА_2