Справа № 2-108/11 Головуючий у 1 інстанції: Микитчин І.М.
Провадження № 22-ц/783/1446/18 Доповідач в 2-й інстанції: Мельничук О. Я.
Категорія: 59
06 вересня 2018 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Львівської області у складі:
головуючого - судді Мельничук О.Я.,
суддів Крайник Н.П. і Савуляк Р.В.
при секретарі Фейір К.О.
з участю представника відповідача ОСОБА_3-ОСОБА_4, представника третьої особи ОСОБА_4-ОСОБА_5, представника позивача ОСОБА_6-ОСОБА_7, третьої особи ОСОБА_8
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2017 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_3, треті особи: ОСОБА_4, ОСОБА_8, Стрілківська сільська рада Стрийського району про визнання заповіту недійсним та визнання права власності в порядку спадкування за законом,-
В липні 2009 року позивач ОСОБА_6 звернувся в суд із позовною заявою, яку в подальшому уточнив, просить визнати недійсним заповіт, посвідчений 08.05.2003 року в Стрілківській сільській раді в користь ОСОБА_3. Визнати за ним право власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на наступне спадкове майно: 3/4 частини житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею будинку 51,2 кв.м; 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 1,37 умовних кадастрових гектарів без контурних визначень меж на місцевості, яка розташована на території Стрілківської сільської ради в ССГ "Прикарпаття"; грошових вкладів, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в філії ощадного банку №6311/03 та на рахунку НОМЕР_2 в філії ощадного банку № 6311/03. Стягнути з відповідача судові витрати.
В обґрунтування позовних вимог позивач покликається на те, що йому належить 1/4 частини житлового будинку з належною до нього частиною господарських будівель, що знаходяться в АДРЕСА_1, згідно свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.09.2002 року. Решта 3/4 частини цього будинковолодіння належала його мамі ОСОБА_9 (по чоловікові ОСОБА_9). ІНФОРМАЦІЯ_5 мати померла. Після її смерті відкрилася спадщина. Він і треті особи по справі - його сестри є спадкоємцями першої черги після смерті матері. Весною 2009 року він звернувся до нотаріуса для оформлення та прийняття спадщини, тоді й дізнався, що за життя, а саме: 08.05.2003 року, мати уклала заповіт, посвідчений у Стрілківській сільській раді, яким заповіла все належне їй на час смерті майно відповідачу ОСОБА_3 Вважає, що цей заповіт є недійсним, тому що мама ОСОБА_9 багато років хворіла психічним захворюванням. З 2002 року вона спостерігалася у лікаря-психіатра з приводу атеросклеротичної деменції, в подальшому була взята на диспансерний облік і неодноразово лікувалася у психіатричних закладах. Мати була неорієнтована у часі і просторі, мала провали у пам'яті, через хворобу вона не могла усвідомлювати значення своїх дій і керувати ними. Особливо відчутним став хворобливий стан матері після смерті батька, що зафіксовано в епікриз-виписці із стацкарти № 1012/05 психіатричної лікарні "Заклад" від 17.11.2005 року, де вказано, що психічний стан матері погіршився в останні 5 років, тобто з 2000 року, а особливо погіршився в останні роки життя. За таких обставин заповіт від 08.05.2003 року повинен бути визнаний недійсним. Треті особи - його сестри, після смерті матері не зверталися до нотаріуса із заявами про прийняття спадщини у визначений законом термін. До суду також не зверталися із заявами про надання додаткового строку для звернення із заявою до нотаріуса про прийняття спадщини. Отже, він є єдиний спадкоємець першої черги спадкування, який претендує на спадщину після смерті ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4.
Рішенням Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2017 року позов ОСОБА_6 задоволено частково.
Визнано недійсним заповіт посвідчений 08 травня 2003 року в Стрілківській сільскій раді зареєстрований в реєстрі за № 17, відповідно до якого ОСОБА_9 все своє майно, на яке за законом на день її смерті їй буде належати, заповіла ОСОБА_3. Вирішено питання судових витрат.
Вищезгадане рішення в апеляційному порядку оскаржив відповідач - ОСОБА_3. Вважає рішення суду таким, що не відповідає нормам матеріального і процесуального права. Звертає увагу, що позивачем в суді першої інстанції не було виконано ухвалу від 12.04.2016 року про залишення без руху, однак суд продовжив розгляд справи по суті. Також звертає увагу, що суд прийшов до висновку про неусвідомлення значення своїх дій прийшов до висновку на підставі свідчень лікаря-психіатра ОСОБА_10 та висновку посмертної судово-психіатричної експертизи від 18.12.2009 року. В апеляційній скарзі просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
27 червня 2018 року від ОСОБА_6 надійшов відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_3 на рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2017 року. Вважає апеляційну скаргу ОСОБА_3 необгрунтованою та такою, вимоги якої не відповідають чинному законодавству. Звертає увагу, що посмертна судова-психіатрична експертиза від 18.12.2009 року була проведена кваліфікованими експертами ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13, ОСОБА_14, і висновок експертизи не суперечить наявним в матеріалах справи доказам та показам свідків. Просить рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2017 року залишити без змін, а апеляційну скаргу відхилити.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_3 слід залишити без задоволення із наступних підстав.
Відповідно до норм ЦПК України в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, ст. ст.11,59, 60 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданих відповідно до вимог цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб які беруть участь у справі. При цьому кожна із сторін зобов"язана довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. У відповідності до вимог ст.213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обгрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обгрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з"ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень.
У відповідності до вимог ст. 263 ЦПК України в чинній редакції, судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції таким вимогам відповідає.
Згідно із свідоцтвом про народження серії НОМЕР_3 від 07.02.1966 року батьками ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, є ОСОБА_6 та ОСОБА_9.
Відповідно до заповіту від 08.05.2003 року, посвідченого секретарем виконкому Стрілківської сільської ради ОСОБА_16, ОСОБА_9 все своє майно, де б воно не було і з чого б воно не складалося, і взагалі все те, що буде їй належати на день смерті і на що вона за законом матиме право, заповіла ОСОБА_3.
Згідно з свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4 від ІНФОРМАЦІЯ_4, виданого Стрілківською сільською радою, ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_4, про що в Книзі реєстрації смертей зроблено актовий запис за № 32.
Відповідно до свідоцтва про право власності від 25.01.2002 року ОСОБА_9, яка є дружиною ОСОБА_6, який помер ІНФОРМАЦІЯ_6 належить право власності на 1/2 частку в спільному сумісному майні, придбаному подружжям за час шлюбу. Спільне сумісне майно, право власності на яке в зазначеній частці посвідчується цим свідоцтвом за ОСОБА_9 складається з житлового будинку разом із належними до нього господарськими спорудами, що знаходяться по АДРЕСА_1, та розташований на землях сільської ради (спадкова справа № 173/2000 року, зареєстровано в реєстрі № 1-323).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 25.01.2002 року ОСОБА_9 успадкувала після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 чоловіка ОСОБА_6, 1/2 частину спадкового майна. Інша частина спадкового майна залишається відкритою. Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з 1/2 частини житлового будинку разом із 1/2 частиною належних до нього господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 та розташований на землях сільської ради (спадкова справа № 173/2000 року, зареєстровано в реєстрі за № 1-325).
Відповідно до свідоцтва про право на спадщину за законом від 27.09.2002 року позивач ОСОБА_6 успадкував після смерті ІНФОРМАЦІЯ_6 батька ОСОБА_6, 1/2 частину спадкового майна. На іншу частину спадкового майна свідоцтво про право на спадщину видано ОСОБА_9. Спадкове майно, на яке видане це свідоцтво, складається з 1/2 частини житлового будинку разом із 1/2 частиною належних до нього господарських споруд, що знаходиться по АДРЕСА_1 та розташований на землях сільської ради (спадкова справа № 173/2000 року, зареєстровано в реєстрі за № 1-3773).
Як вбачається з довідки Стрийського міжрайонного бюро технічної інвентаризації № 1385 від 11.06.2009 року інвентаризаційна вартість житлового будинку та господарських споруд в АДРЕСА_1 станом на 13.05.2009 року становить 66409 грн.
Згідно з довідкою № 396 від 10.04.2009 року, виданою Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_6 на день смерті матері ОСОБА_9 був зареєстрований в АДРЕСА_1.
Згідно з довідкою № 397 від 10.04.2009 року, виданою Виконавчим комітетом Стрілківської сільської ради Стрийського району Львівської області, ОСОБА_9 на день смерті (ІНФОРМАЦІЯ_4) постійно проживала та була зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_3.
Відповідно до листа Стрийської центральної районної лікарні № 370 від 08.04.2009 року ОСОБА_9 знаходилась у диспансерній групі в лікаря-психіатра з діагнозом: атеросклеротична деменція. В подальшому взята офіційно на облік в 2004 році, діагноз - атеросклеротична деменція.
Відповідно до довідки Стрийської ЦРЛ від 19.10.2016 року № 1020 лікар ОСОБА_10 протягом 2002 року не працював на посаді лікаря психіатра поліклінічного відділення, як по основному місцю праці так і по сумісництву.
Згідно з листом комунального закладу Львівської обласної психіатричної лікарні № 859/01-43 від 24.07.2009 року ОСОБА_9 знаходилась двічі на стаціонарному лікуванні в КЗ ЛОКПЛ: з 07.09.2004 року по 01.10.2004 року з діагнозом: атеросклеротична деменція із змішаними психотичними розладами; з 24.11.2004 року по 17.01.2005 року з діагнозом: психотичні та поведінкові розлади спричинені ураженням головного мозку атеросклерозом із станами сплутаної свідомості та недоумством.
Відповідно до акту № 886 посмертної судово-психіатричної експертизи від 18.12.2009 року, ОСОБА_9 на момент складання заповіту (08.05.2003 року) хворіла стійким хронічним психічним захворюванням - судинною деменцією і не могла на день складання заповіту (08.05.2003 року) розуміти значення своїх дій та керувати ними.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_10 пояснив що в період 2002-2003 року він працював на посаді лікаря психіатра в психлікарні в с. Бережниця Стрийського району. 21.09.2002 року на прохання родичів ОСОБА_9, ним було проведено огляд останньої. Вона скаржилась на страх та переслідування. За результатами огляду встановив діагноз атеросклеротична деменсія, який в подальшому підтвердився. Огляд хворої проводив в Стрийській ЦРЛ., де було заведено на хвору медичну карту. Правомірність його дій неоднозарово перевіралась органами міліції та прокуратури, які в його діях порушень не виявили.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_18 пояснила, що ОСОБА_9 була на обліку у лікаря-психіатра, не могла усвідомлювати значення своїх дій, перщий раз зверталась 07.09.2004 року, була збуджена, неусидчива, така хвороба раптово не виникає. Лікар ОСОБА_10 заміщав її на час відпусток.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідки ОСОБА_19, ОСОБА_20 дали аналогічні пояснення згідно з якими, покійна ОСОБА_9 після смерті чоловіка в 1999 році була дуже збуджена, забувалась була в хворобливому стані, говорила, що ОСОБА_4 хоче забрати в неї будинок для сина ОСОБА_21.
Допитаний в судовому засіданні суду першої інстанції свідок ОСОБА_16 пояснила, що з 1991 року працює секретарем Стрілківської сільської ради. При складанні спірного заповіту ОСОБА_9 була здорова. Приходила з дочкою ОСОБА_4, однак заповіт підписувала в її відсутність.
Ухвалюючи оскаржуване рішення про часткове задоволення позову ОСОБА_6, суд виходив з тих обставин, що на момент складання спірного заповіту, а саме 08.05.2003 року ОСОБА_9 хворіла стійким хронічним психічним захворюванням - судинною деменцією і не могла на день складання заповіту (08.05.2003 року) розуміти значення своїх дій та керувати ними, в зв"язку з чим, складений заповіт посвідчений 08 травня 2003 року в Стрілківській сільській раді, зареєстрований в реєстрі за № 17, відповідно до якого ОСОБА_9 все своє майно, на яке за законом на день її смерті їй буде належати, заповіла ОСОБА_3 визнано недійсним.
Відмовляючи в задоволенні решти позовних вимог, а саме: в частині визнання за позивачем права власності в порядку спадкування за законом після смерті матері ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_4 на 3/4 частини житлового будинку і господарських будівель за адресою: АДРЕСА_1, загальною площею будинку 51,2 кв.м. на 1/2 частину земельної частки (паю) розміром 1,37 умовних кадастрових гектарів без контурних визначень меж на місцевості, яка розташована на території Стрілківської сільської ради в ССГ "Прикарпаття" на грошові вклади, які знаходяться на рахунку НОМЕР_1 в філії ощадного банку №6311/03 та на рахунку НОМЕР_2 в філії ощадного банку № 6311/03, суд прийшов до висновку, що такі вимоги є передчасними, оскільки позивач не звертався в нотаріальну контору із заявою про оформлення права на спадщину і йому в цьому було відмовлено.
З такими висновками колегія суддів погоджується з наступних обставин.
Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно з ч. 1, 2 ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття с,падщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою. Відповідно до ст. 1223 ЦК України, право на спадкування мають особи, визначені в заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі не охоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені і статтях 1261-1265 цього Кодексу. Право на спадщину виникає у день відкриття спадщини.
Відповідно до вимог ст. 1233 ЦК України, заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Згідно ст. 1234 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Відповідно до ч. 1 ст. 1235 ЦК України заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.
Статтею 1247 ЦК України визначені загальні вимоги до форми заповіту, згідно до яких заповіт складається у письмовій формі, із зазначенням місця та часу його складання. Заповіт має бути особисто підписаний заповідачем. Якщо особа не може особисто підписати заповіт, він підписується відповідно до частини четвертої статті 207 цього Кодексу. Заповіт має бути посвідчений нотаріусом або іншими посадовими, службовими особами, визначених у ст.ст. 1251-1252 цього Кодексу. Заповіти, посвідчені особами, зазначеними у частині третій цієї статті, підлягають державній реєстрації у Спадковому реєстрі в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України.
Згідно із частинами 1, 2 ст. 1257 ЦК України, заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення є нікчемним. За позовом заінтересованої особи суд визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі.
Відповідно до ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
В силу вимог ч. 1 ст. 225 ЦК України, правочин, який дієздатна фізична особа вчинила у момент, коли вона не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, може бути визнаний судом недійсним за позовом цієї особи, а в разі її смерті - за позовом інших осіб, чиї цивільні права або інтереси порушені.
Заповіт як односторонній правочин підпорядковується загальним правилам ЦК України щодо недійсності правочинів. Недійсними є заповіти: в яких волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідало його волі; складені особою, яка не мала на це права (особа не має необхідного обсягу цивільної дієздатності для складання заповіту); складені з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення.
Відповідно до ст. 43 Закону України "Про нотаріат", встановлюється особа учасника цивільних відносин, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії. Оскільки право на заповіт відповідно до ч. 1 ст. 1234 ЦК України має фізична особа з повною цивільною дієздатністю, то нотаріус, відповідно до ст. 44 Закону України "Про нотаріат", окрім встановлення особи, що звернулася за вчиненням нотаріальної дії, встановлюється її дієздатність. Встановлення особи здійснюється за паспортом або за іншими документами, які унеможливлюють виникнення будь-яких сумнівів щодо особи громадянина, який звернувся за вчиненням нотаріальної дії.
У пункті 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 травня 2008 року № 7 "Про судову практику у справах про спадкування" судам роз'яснено, що суд визнає заповіт недійсним, якщо він був складений особою, яка через стійкий розлад здоров'я не усвідомлювала значення своїх дій та не могла керувати ними. Для встановлення психічного стану заповідача в момент складання заповіту, який давав би підставу припустити, що особа не розуміла значення своїх дій і (або) не могла керувати ними на момент складання заповіту, суд призначає посмертну судово-психіатричну експертизу (ст. 145 ЦПК України).
Згідно з вимогами ст.ст. 57-60 ЦПК України, в редакції чинній на момент ухвалення оскаржуваного рішення, засобами доказування в цивільній справі є пояснення сторін і третіх осіб, показання свідків, письмові докази, речові докази і висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Кожна сторона має довести ті обставини, на які посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень. Виходячи з принципу змагальності незалежно від того, доводить відповідач відсутність фактів підстави позову чи ні, загальне правило розподілу доказових обов'язків залишається незмінним, і тягар доказування не переходить від однієї сторони до іншої, і підставу позову повинен довести саме позивач.
Згідно ст. 80 ЦПК України, достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.
Згідно ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до акту № 886 посмертної судово-психіатричної експертизи від 18.12.2009 року, ОСОБА_9 на момент складання заповіту (08.05.2003 року) хворіла стійким хронічним психічним захворюванням - судинною деменцією і не могла на день складання заповіту (08.05.2003 року) розуміти значення своїх дій та керувати ними. Згадана експертиза була проведена комісійно в складі чотирьох судово-психіатричних експертів на підставі дослідження комплексу доказів.
Записи лікаря ОСОБА_22 не є єдиними, на підставі яких проводилася посмертна судово-психіатрична експертиза.
З клопотанням про проведення посмертної судово-психіатрична експертиза в підтвердження своїх доводів, ОСОБА_3 не звертався.
Доводи апеляційної скарги висновків суду першої інстанції жодним чином не спростовують і не дають підстав вважати, що ОСОБА_9 на день складення заповіту - 08.05.2003 року розуміла значення свої дій та керувала ними.
Згідно норм ст.375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів вважає, що розглядаючи спір районний суд повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює.
Оскільки доводи апеляційної скарги ОСОБА_3 жодним чином висновків суду першої інстанції не спростовують, а тому, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2017 року залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів,
Апеляційну скаргу ОСОБА_3 - залишити без задоволення.
Рішення Стрийського міськрайонного суду Львівської області від 27 березня 2017 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови.
Повний текст постанови складено 17 вересня 2018 року.
Головуючий: О.Я. Мельничук
Судді: Н.П. Крайник
Р.В. Савуляк