ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
11.09.2018Справа №910/7628/18
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс"
доМіністерства оборони України
простягнення 899 940,00 грн.
Суддя Бойко Р.В.
при секретарі судового засідання Бариновій О.І.
Представники сторін:
від позивача: Кульбака С.Е.
від відповідача:Кривошея Д.А.
У червні 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" звернулось до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Міністерства оборони України про стягнення 899 940,00 грн.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем на виконання Договору №286/3/17/186 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.07.2017 було поставлено відповідачу допоміжне екіпірування 35820000-8 (мішки спальні) у кількості 1 000 штук, а відповідач свого зобов'язання з оплати поставленого товару не виконав, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 899 940,00 грн.
Ухвалою господарського суду міста Києва від 14.06.2018 відкрито провадження у справі №910/7628/18 та вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам строки для надання відзиву, відповіді на відзив, заперечень на відповідь на відзив; підготовче засідання призначено на 12.07.2018.
09.07.2018 через відділ діловодства суду від Міністерства оборони України надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог та просить суд відмовити в їх задоволенні з тих підстав, що 1) позивачем прострочено виконання свого зобов'язання з поставки товару; 2) сума, яка підлягає сплаті на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" у органах Державної казначейської служби України як бюджетне зобов'язання не було зареєстроване на 2018 рік та не було взяте на облік; 3) оплата товару згідно Договору №286/3/17/186 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) від 05.07.2017 проводиться протягом 30 календарних днів за у мови надходження бюджетних коштів на рахунок відповідача за даним кодом видатків з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, а тому підстави для оплати поставленого позивачем товару відсутні.
Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 12.07.2017 задоволено усне клопотання представника позивача та відкладено підготовче засідання на 26.07.2018, явку представника відповідача в підготовче засідання визнано обов'язковою.
Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 26.07.2017 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 23.08.2018 у зв'язку з неявкою представника відповідача, явку представника відповідача в підготовче засідання визнано обов'язковою.
Протокольною ухвалою господарського суду міста Києва від 23.08.2017 закінчено підготовче провадження у даній справі та призначено її до розгляду по суті на 11.09.2018, явку представника відповідача в судове засідання визнано обов'язковою.
В судове засідання 11.09.2018 представники сторін з'явились, надали пояснення по суті справи, за змістом яких представник позивача позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити в повному обсязі, а представник відповідача - проти позовних вимог заперечував та просив відмовити у позові.
В судовому засіданні 11.09.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.
У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.
Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -
05.07.2017 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" (постачальник) укладено Договір №286/3/17/186 про поставку для державних потреб матеріально-технічних засобів речової служби (за кошти Державного бюджету України) (надалі - Договір), за умовами п. 1.1 якого постачальник зобов'язався у 2017 році поставити замовнику допоміжне екіпірування (3582) (лот 2. Допоміжне екіпірування 35820000-8 (Мішок спальний)), а замовник забезпечити приймання та оплату товару в асортименті, кількості, у строки (терміни), вказані у договорі.
Згідно пункту 1.2 Договору (в редакції рішення господарського суду міста Києва від 18.10.2017, залишеного без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 13.12.2017, у справі №910/16702/17) постачальник зобов'язався поставити допоміжне екіпірування 35820000-8 (Мішок спальний) у кількості 1 000 штук до 24.09.2017 та 5 000 штук до 22.10.2017. Ціна товару ПДВ складає: 5 399 640,00 грн. ДСТУ та ГОСТи застосовуються в частині, якій не суперечить Технічним умовам на виріб (товар), затвердженим Міністерством оборони України.
У пункті 5.1 Договору сторонами було погоджено, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається в рахунку-фактури).
До рахунку-фактури додаються: акт приймального контролю (якості) товару, на якому повинен бути оригінал підпису одержувача замовника, засвідчений мастичною печаткою, який підтверджує одержання товару; видаткова накладна постачальника; повідомлення-підтвердження (п. 5.2 Договору).
Пунктом 11.1 Договору (в редакції Додаткової угоди №4 від 13.11.2017) визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до 31.03.2018 (включно), а в частині проведення розрахунків до повного їх завершення.
На виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем 18.05.2018 поставлено товар - допоміжне екіпірування 35820000-8 (Мішок спальний) у кількості 1 000 штук, загальною вартістю 899 940,00 грн.
Також, на виконання п. 5.2 Договору Товариством з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" було направлено Міністерству оборони України рахунок-фактуру №37 від 18.05.2018, акт приймального контролю якості №1 від 26.12.2017, видаткову накладну №41 від 18.05.2018 та повідомлення-підтвердження №231 від 18.05.2018, одержання яких підтверджується листом Міністерства оборони України вих. №286/6/2876 від 25.05.2018.
Спір у справі виник у зв'язку із твердженнями позивача про невиконання відповідачем зобов'язання по оплаті поставленого за Договором товару, у зв'язку з чим у нього виникла заборгованість у розмірі 899 940,00 грн.
Дослідивши зміст укладеного між позивачем та відповідачем Договору, суд прийшов до висновку, що даний правочин за своєю правовою природою є договором поставки, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання, в тому числі Глави 54 Цивільного кодексу України.
Вказаний Договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 165, 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 662, 692, 712 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.
Частиною 1 статті 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.
Згідно з ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
Як вбачається із матеріалів справи (акту приймального контролю якості №1 від 26.12.2017, видаткової накладної №41 від 18.05.2018 та повідомлення-підтвердження №231 від 18.05.2018, які підписана представниками та скріплена печатками сторін) на виконання своїх зобов'язань за Договором позивачем поставлено відповідачу товар вартістю 899 940,00 грн.
Відповідачем не надано суду будь-яких заперечень як щодо факту отримання від позивача товару, так і щодо якості та вартості такого товару.
Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Пунктом 5.1 Договору передбачено, що розрахунки за фактично поставлений товар проводяться протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків) з дати надання постачальником замовнику належним чином оформленого рахунку-фактури на поставлений товар, підписаного керівником та головним бухгалтером постачальника (якщо посада головного бухгалтера не передбачена штатним розписом, то про це зазначається в рахунку-фактури).
Аналізуючи наведений пункт Договору, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Статтею 193 Господарського кодексу України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться, а тому посилання відповідача на відсутність бюджетного фінансування як на підставу невиконання своїх грошових зобов'язань є безпідставними та необгунтованими.
Між сторонами виникли господарські відносини, а приписи Господарського кодексу України не передбачають привілейованого становища суб'єктів господарювання, які фінансуються за рахунок бюджету, по відповідальності за порушення зобов'язань.
Згідно ст. 251 Цивільного кодексу України строком є певний період у часі, зі спливом якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Терміном є певний момент у часі, з настанням якого пов'язана дія чи подія, яка має юридичне значення. Строк та термін можуть бути визначені актами цивільного законодавства, правочином або рішенням суду.
Приписами ст. 252 Цивільного кодексу України встановлено, що строк визначається роками, місяцями, тижнями, днями або годинами. Термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.
Частиною 1 статті 253 Цивільного кодексу України визначено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
З огляду на наведене вбачається, що умови укладеного між сторонами договору (п. 5.1), відповідно до яких відповідач здійснює оплату поставленого за Договором товару протягом 30 банківських днів (за умов надходження бюджетних коштів на рахунок Міністерства оборони України за даним кодом видатків), не є ні визначенням строку/терміну виконання зобов'язання, адже не є подією, яка має неодмінно настати, ні відкладальною обставиною, так як в даному випадку вона стосується лише обов'язків відповідача щодо оплати наданих послуг, а відповідно до ч. 1 ст. 212 Цивільного кодексу України відкладальна обставина має змінювати права та обов'язки сторін.
Щодо тверджень відповідача про не здійснення реєстрації суми, яка підлягає сплаті Товариству з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" за поставлений товар, у органах Державної казначейської служби України як бюджетного зобов'язання суд зазначає наступне.
За приписам частини 1 статті 96 Цивільного кодексу України юридична особа самостійно відповідає за своїми зобов'язаннями, а статтями 525, 526 даного Кодексу і статтею 193 Господарського кодексу України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.
За таких обставин, факт відсутності бюджетного фінансування (не здійснення реєстрації бюджетного зобов'язання) в будь-якому випадку не може звільняти відповідача від виконання зобов'язань щодо оплати наданих послуг, оскільки такі обставини не визначені законодавством як такі, що звільняють від виконання зобов'язання.
Суд зазначає, що відсутність бюджетних асигнувань не виправдовує бездіяльність боржника і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання, про що, зазначав Верховний Суд України в своїй постанові від 15.05.2012 у справі №11/446, а також Європейський суд з прав людини у рішеннях "Терем ЛТД, Чечеткін та Оліус проти України" та "Бакалов проти України".
В свою чергу, твердження відповідача про прострочення позивачем своїх зобов'язань з поставки товару за Договором спростовуються рішенням господарського суду міста Києва від 27.03.2018 у справі №910/943/18, яким встановлено, що Міністерство оборони України неправомірно ухилялось від прийняття від Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" товару за Договором, у зв'язку з чим Міністерство оборони України зобов'язано прийняти від Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" виготовлений товар - мішки спальні, які були прийняті за якістю згідно Акту приймального контролю якості №1 від 26.12.2017, в загальній кількості 1 000 (одна тисяча) штук, у визначеному договором місці поставки товару: військовій частині НОМЕР_1 в м. Києві по вул. Качалова, буд. 3.
Більше того, суд звертає увагу відповідача, що прострочення постачальника за умови прийняття товару не звільняє покупця від оплати прийнятого ним товару.
Враховуючи викладені обставини, суд дійшов до висновку, що відповідач повинен був оплатити вартість наданих позивачем послуг протягом 30-ти банківських днів від дати фактичної поставки товару та підписання відповідної видаткової накладної, а саме - у строк до 03.07.2018 включно.
Згідно з ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Станом на дату розгляду справи у суді строк виконання відповідачем зобов'язання з оплати поставленого позивачем за Договором товару настав, втім, будь-яких доказів сплати грошових коштів у розмірі 899 940,00 грн. на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" Міністерством оборони України суду не надано.
Частиною 1 статті 625 Цивільного кодексу України визначено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.
Матеріалами справи підтверджується наявність у відповідача грошового зобов'язання по сплаті на користь позивача 899 940,00 грн.
Відповідно до ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідачем обставин, з якими чинне законодавство пов'язує можливість звільнення його від відповідальності за порушення зобов'язання, не наведено.
За таких обставин, суд приходить до висновку про правомірність вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" про стягнення з Міністерства оборони України заборгованості з оплати поставленого за Договором товару у розмірі 899 940,00 грн.
Витрати по сплаті судового збору відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача.
Керуючись статтями 13, 74, 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" задовольнити повністю.
2. Стягнути з Міністерства оборони України (03168, м. Київ, просп. Повітрофлотський, буд. 6; ідентифікаційний код 00034022) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Абіт-Текс" (01103, м. Київ, бульв. Дружби Народів, буд. 28-А, Н/П 6, офіс 1; ідентифікаційний код 39830791) заборгованість у розмірі 899 940 (вісімсот дев'яносто дев'ять тисяч дев'ятсот сорок) грн. 00 коп. та судовий збір у розмірі 13 499 (тринадцять тисяч чотириста дев'яносто дев'ять) грн. 10 коп. Видати наказ.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.
Повний текст рішення складено 17.09.2018.
Суддя Р.В. Бойко