ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
17.09.2018Справа № 910/8579/18
За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Інвестколіяпроект"
доПублічного акціонерного товариства "Українська залізниця"
простягнення 63160,68 грн
Суддя Смирнова Ю.М.
Без повідомлення (виклику) учасників справи
Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестколіяпроект" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 63160,68 грн.
Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач зазначає про неналежне виконання відповідачем умов укладеного між сторонами договору на надання послуг №ОТУ/БМЕС-17-22/Ю від 15.11.2017 в частині здійснення розрахунків за надані послуги, у зв'язку з чим Товариство з обмеженою відповідальністю "Інвестколіяпроект" вказує на наявність підстав для стягнення з відповідача 54075,94 грн основного боргу, 6935,18 грн пені, 621,38 грн 3% річних та 1528,18 грн інфляційних втрат. Також, позивач просив суд стягнути з відповідача витрати на професійну правничу допомогу на суму 12000,00 грн.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018, судом відкрито провадження у справі №910/8579/18, вирішено розглядати справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу строки для подання відзиву на позов - протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали та для подання заперечень на відповідь на відзив (якщо такі будуть подані) - протягом 5 днів з дня отримання відповіді на відзив, а позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п'яти днів з дня отримання відзиву на позов.
Частиною 5 ст.176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому ст.242 цього Кодексу, та з додержанням вимог ч.4 ст.120 цього Кодексу.
Відповідно до ч.11 ст.242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.
Нормами ч.4 ст.89 Цивільного кодексу України передбачено, що відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.
За приписами ч.1 ст.7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру.
Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, з метою повідомлення відповідача про розгляд справи, ухвала від 06.07.2018 про відкриття провадження у справі була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 03680, м.Київ, вул.Тверська, будинок 5.
Станом на дату розгляду справи по суті до суду надійшло рекомендоване повідомленням про вручення поштового відправлення №0103047322190, відповідно до якого ухвалу від 06.07.2018 про відкриття провадження було вручено відповідачу 18.07.2018.
У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч.1 ст.9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.
Відповідно до ч.2 ст.2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.
Згідно з ч.ч.1, 2 ст.3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. Єдиний державний реєстр судових рішень - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.
Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч.1 ст.4 Закону України "Про доступ до судових рішень").
Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач мав право та дійсну можливості ознайомитись з ухвалою суду про відкриття провадження у справі від 06.07.2018 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).
Частиною 2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.
Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений ч.1 ст.251 Господарського процесуального кодексу України та ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.07.2018, не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України.
Згідно з ч.4 ст.240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши надані суду докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва -
15.11.2017 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвестколіяпроект" (виконавець, позивач) та Публічним акціонерним товариством "Українська залізниця" (замовник, відповідач) укладено договір на надання послуг №ОТУ/БМЕС-17-22/Ю (далі - договір), відповідно до умов якого виконавець, за завданням замовника, на свій ризик, за рахунок власних сил і коштів, у відповідності до умов цього договору зобов'язується надати послуги з технічного обслуговування вогнегасників виробничих підрозділів філії "Центр будівельно-монтажних робіт та експлуатації будівель і споруд" ПАТ "Українська залізниця" в кількості 1582 одиниці згідно загального розрахунку кількості та вартості технічного обслуговування вогнегасників (додатку №1 до договору) і здати результат замовнику, а замовник зобов'язується прийняти результат наданих послуг й оплатити його (п.1.1), вартість послуг з обслуговування за одну одиницю вогнегасника визначена в розрахунках на технічне обслуговування (додатки №№2-5 до договору). Загальна сума договору складає 78209,90 грн, в т.ч ПДВ 20% - 13034,98 грн, яка включає всі витрати виконавця та його винагороду за надання послуг і визначається на підставі загального розрахунку кількості та вартості технічного обслуговування вогнегасників (додаток №1 до договору) та розрахунках вартості послуг (додатки №№2-5 до договору) (п.4.1), оплата за надані послуги здійснюється замовником на розрахункових рахунок виконавця за фактично надані послуги в наступному порядку: частина вартості наданих послуг без врахування ПДВ у розмірі, а саме 80% вартості наданих послуг оплачується в термін 30 календарних днів після підписання актів наданих послуг, які від імені замовника мають право підписувати уповноважені особи виробничих підрозділів Філії, вогнегасники яких підлягають обслуговуванню; частина вартості наданих послуг, що відповідає розміру ПДВ із операції з їх надання, а саме 20% вартості наданих послуг, оплачується протягом 10 календарних днів з дня отримання замовником в електронному вигляді повідомлення про належну реєстрацію виконавцем податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних та податкової накладної/розрахунку коригування в електронному вигляді, але не раніше моменту оплати замовником 80% вартості наданих послуг (п.5.1), термін надання послуг за договором - до 25.12.2017, періодичність надання послуг - 1 раз (п.6.3), за несвоєчасне перерахування грошових коштів на рахунок виконавця замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки (п.8.4), цей договір складений у 2-х екземплярах, що мають однакову юридичну силу (по одному для кожної із сторін) та набирає чинність з моменту його підписання сторонами та діє до 25.12.2017 (п.11.4).
26.12.2017 між контрагентами було підписано та скріплено печатками господарських товариств акти здачі-прийняття робіт (надання послуг) №ОУ-0000193 від 22.12.2017 на суму 16151,51 грн з ПДВ, №ОУ-0000215 від 27.12.2017 на суму 21050,09 грн з ПДВ та №ОУ-0000216 від 26.12.2017 на суму 16874,34 грн з ПДВ, а всього вартість наданих позивачем та прийнятих відповідачем послуг склала 54075,94 грн з ПДВ. Крім цього, виконавцем, в установленому законом порядку, було складено та зареєстровано податкові накладні за вказаними господарськими операціями в Єдиному реєстрі податкових накладних.
08.05.2018 позивач звернувся до відповідача з претензією №28 від 20.04.2018 про оплату заборгованості за надані послуги.
01.01.2018, 14.06.2018 та 22.06.2018 між сторонами було підписано і скріплено печатками акти звірки взаєморозрахунків, відповідно до яких підтверджено наявність у відповідача заборгованості перед позивачем на загальну суму 54075,94 грн.
Спір у справі виник внаслідок того, що відповідачем не було виконано зобов'язання з оплати послуг за договором, у зв'язку з чим позивач звернувся до суду з відповідним позовом.
За правовою природою укладений між сторонами правочин є договором про надання послуг.
Згідно ст.901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Положення цієї глави можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов'язання.
Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (ст.903 Цивільного кодексу України).
Відповідно до ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
За змістом ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Згідно зі ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим до виконання сторонами.
Отже, як свідчать матеріали справи, позивач, на виконання умов укладеного між сторонами договору надав відповідачу послуги, які останній прийняв, однак у строк, встановлений п.5.1 вказаного правочину, не оплатив, внаслідок чого у Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" перед позивачем утворилась заборгованість на загальну суму 54075,94 грн. Доказів протилежного матеріали справи не містять.
Відтак, враховуючи те, що за висновками суду, строк виконання відповідачем грошових зобов'язань, щодо яких заявлено позов, настав, позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача 54075,94 грн основного боргу є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
Також, позивачем заявлено вимогу про стягнення пені в сумі 6935,18 грн за прострочення оплати послуг за період з 23.01.2018 по 14.06.2018.
Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) ст.610 Цивільного кодексу України кваліфікує як порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
Згідно з ч.1 ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч.3 ст.549 Цивільного кодексу України).
Згідно зі ст.1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.
Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.
Пунктом 8.4 договору передбачено, що за несвоєчасне перерахування грошових коштів на рахунок виконавця замовник сплачує виконавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми заборгованості, за кожен день прострочки.
Судом встановлено, що відповідачем у встановлений строк свого обов'язку з оплати наданих позивачем послуг не виконано, чим допущено прострочення виконання грошового зобов'язання, тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст.610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст.612 Цивільного кодексу України), а тому позивачем правомірно заявлено вимогу про стягнення пені.
За перерахунком суду, приймаючи до уваги період нарахування пені, який визначений позивачем у позовній заяві та з яким суд погоджується, сума пені за прострочення оплати наданих позивачем послуг становить 6935,18 грн.
Відповідно до ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних в порядку ст.625 Цивільного кодексу України є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.
При цьому, за висновками суду, оскільки матеріалами справи підтверджується факт прострочення виконання відповідачем зобов'язання з оплати наданих позивачем послуг згідно умов договору на надання послуг №ОТУ/БМЕС-17-22/Ю від 15.11.2017, у позивача виникло право на нарахування 3% річних та інфляційних втрат у відповідності до приписів ст.625 Цивільного кодексу України.
За результатами здійсненої перевірки нарахування позивачем заявлених до стягнення процентів річних та інфляційних нарахувань судом встановлено, що розмір нарахованих процентів річних та інфляційних втрат відповідає вимогам зазначених вище норм цивільного законодавства і є арифметично вірними, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 621,38 грн та 1528,18 грн інфляційних втрат також підлягають задоволенню.
За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестколіяпроект" до Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 63160,68 грн. підлягають задоволенню в повному обсязі.
Щодо розподілення судових витрат суд зазначає наступне.
Відповідно до ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу.
Згідно з п.2 ч.1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України, приймаючи до уваги висновки суду про задоволення позовних вимог, судовий збір за розгляд даної справи в розмірі 1762,00 грн покладається на відповідача.
Як вказувалось вище, позивачем було заявлено про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" витрат на професійну правничу допомогу, які відповідно до орієнтовного розрахунку позивача складають 12000,00 грн.
За змістом ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Судом встановлено, що до позовної заяви позивачем долучено договір про надання правової допомоги №4/06/2018 від 15.06.2018, який укладений між позивачем, як клієнтом, та адвокатом Печерицею Вітою Петрівною, відповідно до умов п.1.1 якого адвокат зобов'язується здійснити захист, представництво та надати інші види правової допомоги клієнту на умовах і в порядку, визначених договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, гонорар адвоката за взаємною згодою сторін становить 25000,00 грн. (п.3.2).
Відповідно до додаткової угоди №2 від 25.06.2018 до договору про надання правової допомоги №4/06/2018 від 15.06.2018 вартість послуг - гонорару та судових витрат у спорі про стягнення заборгованості по сплаті послуги технічного обслуговування в розмірі 63160,68 грн з ПАТ "Українська залізниця" на користь позивача становить 12000,00 грн, з яких 9000,00 грн - сума гонорару, 3000,00 грн - сума витрат адвоката.
Згідно платіжного доручення №138 від 15.06.2018 позивач сплатив на користь адвоката Печериці В.П. 25000,00 грн. з призначенням платежу - надання правової допомоги згідно з договором №4/06/2018 від 15.06.2018.
Крім того, до позовної заяви позивачем також долучені копії свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю ОД №002668, що видане Печериці В.П. 18.02.2015.
Дослідивши попередній орієнтовний розрахунок витрат на професійну правничу допомогу, який долучено адвокатом до позовної заяви, судом встановлено, що адвокатом не було надано послугу у вигляді відрядження до міста Києва, витрати на яку оцінено у 2500,00 грн, оскільки судове засідання у справі судом не призначалося, а всі документи надсилалися поштою. Також адвокатом не надано доказів, які б підтверджували витрати, пов'язані з канцелярією та отримання витягу з ЄДРПОУ на суму 500,00 грн (чеки, квитанції).
Отже, враховуючи відсутність доказів щодо надання адвокатом вказаних послуг, суд вважає доведеними понесені позивачем витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000,00 грн., які відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України з огляду на задоволення позову покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст.129, 236-238, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестколіяпроект" (67806, Одеська обл., Овідіопольський район, селище міського типу Авангард, вул. Базова, 12 Д, ідентифікаційний код 33312469) основний борг у розмірі 54075 (п'ятдесят чотири тисячі сімдесят п'ять) грн 94 коп., 3% річних у розмірі 621 (шістсот двадцять одна) грн 38 коп., інфляційні втрати у розмірі 1528 (одна тисяча п'ятсот двадцять вісім) грн 18 коп., пеню у розмірі 6935 (шість тисяч дев'ятсот тридцять п'ять) грн 18 коп., судовий збір у розмірі 1762 (одна тисяча сімсот шістдесят дві) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 9000 (дев'ять тисяч) грн 00 коп.
3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
У разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Згідно з п.17.5 розділу ХІ "Перехідні положення" Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України від 03.10.2017р. №2147-VIII до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Повне рішення складено 17.09.2018.
Суддя Ю.М. Смирнова