ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
04.09.2018Справа № 910/6163/18
Господарський суд міста Києва у складі судді Курдельчука І.Д., за участю секретаря судового засідання Ковалівської О.М., розглянув у відкритому судовому засіданні
справу № 910/6163/18
за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут», м. Київ,
до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України», м. Київ,
про визнання пункту 4 додаткової угоди від 31.03.2016 №2 недійсним,
за участю представників:
позивача - не з'явився, Палькевич Н.С. (довіреність від 18.01.2018 № 183-1) подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача;
відповідача - Чеботарьової І.Г. (довіреність від 14.04.2017 № 16-64).
У провадженні Господарського суду міста Києва знаходиться справа №910/6163/18 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (далі - Товариство) до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - Компанія) про визнання пункту 4 додаткової угоди від 31.03.2016 №2 (далі - Додаткова угода) недійсним.
Товариство обґрунтовує позовні вимоги таким:
- 30.12.2015 позивачем (покупець) і відповідачем (продавець) було укладено договір на купівлю-продаж природного газу №16-132-Н (далі - Договір), за умови якого продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2016 році природній газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору; газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам;
- відповідно до пункту 6.1 Договору оплата планових обсягів газу здійснюється позивачем включно грошовими коштами у національній валюті 100% поточної оплати протягом місяця поставки;
- у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється позивачем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць;
- пунктом 4 Угоди були внесені зміни до пункту 6.1 Договору та викладено його в такій редакції: «п. 6.1. Оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки. У разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу»;
- викладаючи пункт 6.1 Договору в редакції Додаткової угоди сторони завідомо розуміли неможливість його виконання та проведення остаточного розрахунку за природний газ, адже акт приймання-передачі природного газу є первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції та фактичний і остаточний обсяг реалізації газу за звітний період, а тому, наявність підписаного сторонами акта є обов'язковою умовою для здійснення Товариством остаточного розрахунку.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.05.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку загального позовного провадження; підготовче засідання призначено на 12.06.2018; встановлено:
- позивачу строк у п'ятнадцять днів:
• з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду: на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) статуту (положення); документів, що підтверджують повноваження представників (накази, довіреності, тощо), оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи; оригіналів всіх документів, доданих до позовної заяви (для огляду);
• з дня отримання від відповідача відзиву на позовну заяву для подання до суду відповіді на відзив з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини;
- відповідачу строк у п'ятнадцять днів:
• з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі для надання суду: відзиву на позов з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини; на підтвердження статусу юридичної особи і повного найменування належним чином засвідчені копії (для залучення до матеріалів справи) статуту; документи, що підтверджують повноваження представників (накази, довіреності, тощо), оригінали для огляду, належним чином засвідчені копії для залучення до матеріалів справи;
• з дня отримання відповіді на відзив для подання до суду заперечення на відповідь на відзив з доданням доказів, що підтверджують викладені обставини.
Позивач 12.06.2018 подав суду документи, підготовлені на виконання ухвали суду від 22.05.2018.
У судовому засіданні 12.06.2018 оголошено перерву до 17.07.2018.
Відповідач 15.06.2018 подав суду відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог.
У судовому засіданні 17.07.2018 оголошено перерву до 07.08.2018.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.08.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу №910/6163/18 до судового розгляду по суті на 04.09.2018.
Представник позивача у судове засідання 04.09.2018 не з'явився, проте 04.09.2018 подав суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача.
Представник відповідача оголосив вступне слово та заперечив проти задоволення позовних вимог у повному обсязі.
Суд, заслухавши вступне слово представника відповідача, з'ясувавши обставини, на які посилаються учасники справи, дослідив в порядку статей 209-210 Господарського процесуального кодексу України докази у справі.
Після закінчення з'ясування обставин справи та перевірки їх доказами суд перейшов до судових дебатів.
Представник відповідача виступив з промовою (заключним словом), в якій посилався на обставини і докази досліджені у судовому засіданні.
Розглянувши подані учасниками справи документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов і відзив, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва
30.12.2015 Товариством (покупець) і Компанією (продавець) укладено Договір, за умовами якого:
- продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2016 році природний газ, а покупець зобов'язується прийняти та оплатити газ на умовах Договору (пункт 1.1 Договору);
- газ, що продається за Договором, використовується покупцем виключно для подальшої реалізації побутовим споживачам (пункт 1.2 Договору);
- постачальник передає споживачу з 01.01.2016 по 31.03.2016 (включно) газ обсягом до 468 000,000 тис.куб.м., у тому числі по місяцях: січень - 190 000,000; лютий - 160 000,000; березень - 118 000,000 (пункт 2.1 Договору);
- приймання-передача газу, переданого продавцем покупцю у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу (пункт 3.2 Договору);
- загальна сума вартості природного газу за Договором складається із сум вартості місячних поставок газу і становить 1 165 764 600 грн. без ПДВ, крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 398 917 520 грн. (пункт 5.4 Договору);
- оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки; у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа місяця, наступного за місяцем реалізації газу, на підставі підписаного сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць (пункт 6.1 Договору);
- Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31.03.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 11.1 Договору).
31.03.2016 Товариством (покупець) і Компанією (продавець) укладено Додаткову угоду, за умовами якої, зокрема:
- додано до Договору пункт 2.1 - продавець додатково передає покупцю з 01.04.2016 по 30.04.2016 (включно) газ обсягом до 65 000,00 тис.куб.м. (пункт 1 Додаткової угоди);
- викладено пункт 6.1 Договору у такій редакції: оплата планових обсягів газу здійснюється покупцем виключно грошовими коштами у національній валюті шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки; у разі неповної оплати остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється покупцем до 25-го числа (включно) місяця, наступного за місяцем реалізації газу (пункт 4 Додаткової угоди);
- викладено пункт 11.1 Договору у такій редакції: Договір набирає чинності з дати підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 30.04.2016 (включно), а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (пункт 5 Додаткової угоди).
Відповідно до частин першої і другої статті 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Отже, укладений сторонами правочин за своєю правовою природою є договором з постачання газу.
Товариство мотивує позовні вимоги тим, що викладаючи пункт 6.1 Договору в редакції Додаткової угоди сторони завідомо розуміли неможливість його виконання та проведення остаточного розрахунку за природний газ, адже акт приймання-передачі природного газу є первинним документом, що підтверджує факт здійснення господарської операції та фактичний і остаточний обсяг реалізації газу за звітний період, а тому, наявність підписаного сторонами акта є обов'язковою умовою для здійснення Товариством остаточного розрахунку.
У зв'язку з викладеним, Товариство просить визнати пункт 4 Додаткової угоди недійсним, посилаючись на невідповідність його змісту чинному законодавству України.
Крім того, позивач вказує на те, що провочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (частина п'ята статті 203 ЦК України).
Разом з тим, сторонами було підтверджено та не оспорено те, що Товариством у повному обсязі виконано умови Договору та оплачено весь обсяг поставленого відповідачем газу.
Наведене свідчить про прийняття позивачем умов Додаткової угоди та подальше її схвалення шляхом повного виконання умов Договору щодо оплати.
Отже, відсутні підстави вважати, що оспорюваний в частині правочин не був спрямований на реальне настання правових наслідків.
Що ж до невідповідності пункту 4 Додаткової угоди чинному законодавству України, то слід вказати таке.
Згідно з частиною першою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьої, п'ятою, шостою статті 203 ЦК України.
Відповідно до статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства, особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності, волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі, правочин має вчинятися у формі, встановленій законом, правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Статтею 217 ЦК України передбачено, що недійсність окремої частини правочину не має наслідком недійсності інших його частин і правочину в цілому, якщо можна припустити, що правочин був би вчинений і без включення до нього недійсної частини.
За загальним правилом зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ним, та умови, які є обов'язковим відповідно до актів цивільного законодавства (частина перша статті 628 ЦК України).
Відповідно до частини першої статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
Частинами першою - третьою статті 180 Господарського кодексу України передбачено, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов'язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов'язкові умови договору відповідно до законодавства.
Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.
При укладенні господарського договору сторони зобов'язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Так, положеннями Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (в редакції, чинній на момент укладення Додаткової угоди) та Положення про покладення спеціальних обов'язків на суб'єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 01.10.2015 №758 (в редакції, чинній на момент укладення Додаткової угоди) не встановлено обов'язкового підписання сторонами договору про купівлю-продаж природного газу актів приймання-передачі газу поставленого покупцем кінцевим споживачам.
У статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», в редакції до 03.01.2017 чинній на час укладення оспорюваного положення угоди, визначено , що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію
Відповідно до пункту 2.1 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженому наказом Мінфіну України від 24.05.1995 р.№ 88 в редакції в редакції до 26.05.2017 (наказ Мінфіну від 11.04.2017 №427)тобто чинній на час укладення оспорюваного положення угоди первинні документи - це документи, створені в письмовій чи електронній формі, які містять відомості про господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації (власника) на їх проведення.
Отже, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи ( пункт 1 статт 9 Закону "Про бухоблік", пункт 2.2 Наказу №88).
Господарські операції відображаються в бухгалтерському обліку методом їх суцільного та безперервного документування. Записи в облікових регістрах провадяться на підставі первинних документів, створених відповідно до вимог Наказу №88 (пункт 1.2).
Первинні документи підлягають обов'язковій перевірці (в межах компетенції) працівниками, які ведуть бухгалтерський облік, за формою і змістом, тобто перевіряється наявність у документі обов'язкових реквізитів та відповідність господарської операції чинному законодавству у сфері бухгалтерського обліку, логічне узгодження окремих показників ( пункт 2.15 Наказу № 88).
Тобто первинний документ мав (на час зміни тексту угоди) таку функцію - підтверджувати факт здійснення господарської операції.
Відповідно до вказаної Статті Закону "Про бухоблік" первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис, аналог власноручного підпису або підпис, прирівняний до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис", або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.
Також пунктом 44.1 Податкового кодексу України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством»
Ведення зазначених документів передбачено Наказом №88. Накладна - документ, що використовується при передачі товарно-матеріальних цінностей від однієї особи іншій. Є декілька видів накладних, наприклад, видаткова накладна, товарно-транспортна накладна, тощо. Видаткова накладна фіксує факт отримання/передачі товарів або послуг і по суті завершує купівлю-продажу між продавцем і покупцем. Видаткова накладна може бути замінена актом здачі-приймання. Первинні документи повинні мати всі обов'язкові реквізити. Щодо включення до договору вимоги щодо підписання акту приймання-передачі товару, то це право, а не обов'язок.
Наведене дає підстави для однозначного висновку про те, що остаточні розрахунки можливі лише на підставі повно та належно оформлених первинних документів.
Таким чином немає підстав вважати, що виключення слів «на підставі підписаного Сторонами акта приймання-передачі газу за розрахунковий місяць» змінює змістовне навантаження на врегулювання правовідносин контрагентів при остаточних розрахунках. Таким чином, оспорюваний в частині правочин, а саме пункт 4 Додаткової угоди відповідає чинному на момент укладення законодавству України, а тому підстав для визнання його недійсним немає.
Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.
Згідно із статтею 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Позивач не подав суду належних та допустимих доказів наявності підстав для визнання правочину в частині недійсним і задоволення позовних вимог.
Отже, у задоволенні позову слід відмовити.
За приписами статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору слід покласти на позивача.
Керуючись статтями 129, 233, 236, 237, 240 та 241 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва
1. У задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз збут» (04108, м. Київ, пр. Свободи, 2 Г, літера А; ідентифікаційний код 39592941) до публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6; ідентифікаційний код 20077720) про визнання пункту 4 додаткової угоди від 31.03.2016 №2 недійсним відмовити повністю.
2. Судові витрати покласти на позивача.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду через відповідний місцевий господарський суд протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 17.09.2018.
Суддя І.Д. Курдельчук