61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
іменем України
11.09.2018 Справа № 905/1534/18
Господарський суд Донецької області у складі судді Величко Н.В.
при секретарі судового засідання Хадієвій М.Ф.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження матеріали
за позовом: Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (Ідентифікаційний код 00186520, адреса: 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310)
до відповідача: Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (Ідентифікаційний код 00191075, адреса: 86065, Донецька область, м. Авдіївка, пр. Індустріальний, 1)
про: стягнення 24602,95 грн.
за участю представників сторін:
від позивача: Бойко Н.Л. - довіреність № 199-4016 від 29.08.2018
від відповідача: не з'явились
Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" звернулось до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" шкоди в розмірі 24602,95грн. у вигляді вартості нестачі вантажу.
Позовні вимоги мотивовані тим, що під час перевезення залізницею була виявлена вагова нестача вантажу в кількості 5200кг у залізничному вагоні № 53519856, про що складено комерційний акт. На переконання позивача, нестача виникла при справному перевезенні (без ознак просипання вантажу, виїмок та поглиблень), що свідчить про невірне зазначення вантажовідправником маси вантажу у залізничній накладній №51372225, а різниця у масі, зазначеній у договорі перевезення (залізничній накладній) та зафіксованій у комерційному акті підлягає відшкодуванню відповідачем. Позивачем розраховано вартість нестачі з урахуванням 2% норми нестачі згідно п.27 Правил видачі вантажу, яка помножена на вартість однієї тони вантажу згідно рахунку вантажовідправника, та пред"явлено до стягнення з відповідача у судовому порядку.
Одночасно позивач просив розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження, а також залучити Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі регіональної філії "Придніпровська залізниця" Публічного акціонерного товариства в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
Нормативно вимоги обґрунтовано приписами статей 526, 908, 909, 920 Цивільного кодексу України, ст. 307 Господарського кодексу України, ст. ст. 24, 37, 129 Статуту залізниць України.
На підтвердження позовних вимог надано суду: комерційний акт від 15.08.2017р. № 466001/245, залізничну накладну від 08.08.2017р. № 51372225, залізничну накладну від 12.08.2017р. № 45323805, рахунок - фактуру № 91630829 від 08.08.2017р., платіжне доручення № 217826 від 17.10.2017р., розрахунок суми нестачі за комерційним актом 466001/245 від 15.08.2017р.
Ухвалою суду від 20.08.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №905/1534/18; визначено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження; справу призначено до розгляду на 11.09.2018; визначено відповідачу у строк протягом п'ятнадцяти днів з дня отримання ухвали надати до суду відзив на позовну заяву і всі письмові та електронні докази (які можливо доставити до суду); надіслати позивачу копію відзиву та доданих до нього документів; у разі наявності заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, у строк до 11.09.2018р., надати відповідну обґрунтовану письмову заяву; визначено позивачу у строк до 11.09.2018 надати до суду відповідь на відзив на позовну заяву, в якій викласти свої пояснення, міркування та аргументи щодо наведених відповідачем у відзиві заперечень та мотиви їх визнання або відхилення; надати письмові пояснення щодо підстав для залучення Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця», м.Київ, в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» Публічного акціонерного товариства, м.Дніпро, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору і яким чином можливе рішення суду у цій справі може вплинути на права та обов"язки вказаної особи; явка представників сторін у судове засідання визнана не обов'язковою.
До канцелярії суду 06.09.2018р. від відповідача надійшов відзив №11/04/716 від 30.08.2018 на позовну заяву, за змістом якого Приватне акціонерне товариство «Авдіївський коксохімічний завод» заперечує проти задоволення позовних вимог.
Зазначає, що Приватним акціонерним товариством «Авдіївський коксохімічний завод» в серпні 2017 року зі станції Авдіївка Донецької залізниці ним відправлено на станцію Нікополь Придніпровської залізниці для позивача коксік всякий у вагоні № 53519856, який був прийнятий залізницею до перевезення по залізничній накладній № 51372225, досилка № 45323805. Вказана продукція була направлена на адресу Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на підставі договору постачання № 150/17Сб від 23.02.2017, за умовами якого моментом поставки (дата поставки) продукції вважається дата штемпеля (електронного підпису) станції Авдіївка на залізничній накладній, якщо інше не передбачено базисними умовами постачання, тому перехід права власності на вугільну продукцію, відвантажену у вагоні № 53519856, який був прийнятий залізницею до перевезення по залізничній накладній № 51372225, відбувся в момент передачі залізниці вказаного вантажу, і, відповідно, власником вантажу є саме Публічне акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" на підставі договору, укладеного між позивачем і відповідачем.
Відповідач стверджує, що ним були внесені відповідні відомості у залізничну накладну, а в свою чергу, залізниця прийняла вантаж без зауважень та претензій до маси.
На переконання відповідача, саме залізниця має нести відповідальність за незбереження прийнятого до перевезення вантажу у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу, як це передбачено статтею 12 Закону України «Про залізничний транспорт», статтями 22, 23, 110, 113 - 115 Статуту залізниць України та 314 Господарського кодексу України.
10.08.2018 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання про заміну назви позивача № 2018.09.04/65-4016, мотивоване тим, що протоколом загальних зборів Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" № 1/2018 від 03.08.2018 прийнято рішення про зміну найменування та типу Товариства на Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів" та внесено відповідні зміни до Статуту Товариства, про що також внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
На підтвердження таких обставин до клопотання додано: витяг зі Статуту Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" та виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
В судовому засіданні, що відбулось 11.09.2018, представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, наведених у позовній заяві. Проти доводів відповідача усно заперечив, посилаючись на те, що саме вантажовідправник несе відповідальність за правильність відомостей, які ним вносяться до залізничної накладної, і оскільки при контрольному огляді та зважуванні спірного вагону залізницею було встановлено відсутність порушення маркування вантажу у вагоні та відсутність течі вантажу, про що складено відповідні комерційні акти, тому відповідач як вантажовідправник невірно зазначив масу вантажу у залізничній накладній № 51372225. Різниця у масі, зазначеній у залізничній накладній та масі, зафіксованій у комерційному акті підлягає відшкодуванню саме відповідачем, оскільки вартість вантажу була повністю сплачена Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" відповідно до рахунку № 91630829 від 08.08.2017 відповідача.
Надав письмові пояснення з приводу залучення до участі у цій справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця». На залученні вказаної особи у якості третьої особи без самостійних вимог на предмет спору наполягає.
Відповідач свого представника в судове засідання не направив, про дату час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.
Враховуючи, що явка у повноважених представників сторін обов'язковою судом не визнавалась, наявних в матеріалах справи доказів достатньо для вирішення спору, підстави для відкладення судового засідання відсутні, тому справа розглядається за наявними матеріалами.
Щодо клопотання позивача про залучення до участі у цій справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця», суд виходить з наступного.
Відповідно до положень статті 50 Господарського процесуального кодексу України, треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов'язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Якщо суд при вирішенні питання про відкриття провадження у справі або при підготовці справи до розгляду встановить, що рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки осіб, які не є стороною у справі, суд залучає таких осіб до участі у справі як третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору.
У заявах про залучення третіх осіб і у заявах третіх осіб про вступ у справу на стороні позивача або відповідача зазначається, на яких підставах третіх осіб належить залучити до участі у справі.
Про залучення третіх осіб до участі у справі суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, на які права чи обов'язки такої особи та яким чином може вплинути рішення суду у справі.
Треті особи, які не заявляють самостійних вимог, мають процесуальні права та обов'язки, встановлені статтею 42 цього Кодексу.
Вступ у справу третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, не тягне за собою розгляду справи спочатку.
З пояснень позивача випливає, що залучення ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» до участі у цій справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору ініційовано Публічним акціонерним товариством "Нікопольський завод феросплавів" для отримання пояснень з приводу доданих до позову доказів у цій справі. Яким чином можливе рішення господарського суду може вплинути на права та обов'язки ПАТ «Українська залізниця» в особі регіональної філії «Придніпровська залізниця» позивачем не наведено. Також не зазначено на стороні позивача або відповідача має бути залучена така особа та на яких підставах третю особу належить залучити до участі у справі.
Отже, відповідне клопотання позивача суд відхиляє.
Щодо клопотання позивача про заміну його назви з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", суд зазначає наступне.
Статтею 52 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов'язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в судовому процесі до вступу у справу правонаступника, обов'язкові для нього так само, як вони були обов'язкові для особи, яку правонаступник замінив.
Згідно положень ст.ст. 87, 88, 89 Цивільного кодексу України, для створення юридичної особи її учасники (засновники) розробляють установчі документи, які викладаються письмово і підписуються всіма учасниками (засновниками), якщо законом не встановлений інший порядок їх затвердження. Юридична особа вважається створеною з дня її державної реєстрації. Установчим документом товариства є затверджений учасниками статут або засновницький договір між учасниками, якщо інше не встановлено законом. У статуті товариства вказуються найменування юридичної особи, органи управління товариством, їх компетенція, порядок прийняття ними рішень, порядок вступу до товариства та виходу з нього, якщо додаткові вимоги щодо змісту статуту не встановлені цим Кодексом або іншим законом. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом. Зміни до установчих документів юридичної особи, які стосуються відомостей, включених до єдиного державного реєстру, набирають чинності для третіх осіб з дня їх державної реєстрації. Юридичні особи та їх учасники не мають права посилатися на відсутність державної реєстрації таких змін у відносинах із третіми особами, які діяли з урахуванням цих змін.
З поданих позивачем документів вбачається, що протоколом загальних зборів Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" № 1/2018 від 03.08.2018 прийнято рішення про зміну найменування та типу товариства з публічного на приватне. Змінено найменування з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів", що є правонаступником всіх прав та обов'язків Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів", внесено відповідні зміни до Статуту Товариства. Також внесено відповідні відомості до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
З огляду на наведене суд вважає за необхідне задовольнити клопотання позивача та змінити його назву у цій справі з Публічного акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" на Акціонерне товариство "Нікопольський завод феросплавів".
Дослідивши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -
Сторонами не заперечується, 08.08.2017 зі станції Авдіївка Донецької залізниці відправником, ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод», на станцію призначення Нікополь Придніпровської залізниці, одержувач ПАТ «Нікопольський завод феросплавів», відправлено за залізничною накладною № 51372225 вантаж - коксік всякий насипом у вологому стані.
Згідно відміток у цій накладній, вантаж маркований продольною смугою вздовж вагону вапном. Загальна кількість вагонів - 10. Загальна маса вантажу визначена відправником 445500 кг, спосіб визначення маси - на електронних вагах заводський № 7260RSM відправником. Завантажено вантаж у вагон вантажовідправником. Вантаж розміщено й закріплено згідно з п.1-6 гл.14 Додатка 3 до СМГС, відповідальний за розміщення та кріплення вантажу ОСОБА_2
Згідно відомості вагонів до накладної № 51372225 від 08.08.2017, за вказаною накладною відправлено у тому числі й вагон № 53519856, тара вагона - 22400 кг, вантажопідйомність - 69 т, маса вантажу 48050 кг.
На шляху прямування на станції Синельникове-І 11.08.2018 органом транспорту проведено комісійне перевантажування маси вантажу на підставі статті 52 Статуту залізниці України та встановлена вагова нестача у вагоні №53519856 - 4900 кг при справному перевезенні, про що складено комерційний акт № 5603/101 та направлено цей вагон по накладній досилання № 45323805 від 12.08.2017 на станцію призначення.
Згідно відміток у накладній досилання № 45323805 від 12.08.2017, вагон № 53519858, вантаж - коксік всякий, вологий, насипом, маркований продольними смугами вздовж вагону вапном, отримувач - ПАТ «Нікопольський завод феросплавів».
Після прибуття вагону на станцію Нікополь органом транспорту проведено комісійне перевантажування маси вантажу на підставі статті 52 Статуту залізниці України та встановлена вагова нестача у спірному вагоні - 5200 кг, складено комерційний акт №466001/245 від 15.08.2017.
Згідно розділу «Д» цього комерційного акту, у доповнення до комерційного акту № 453603/101 станції Синельникове-1, при комісійному зважуванні вагона що прибув по досилці 45323805 Синельникове-1 - Нікополь до основної відправки вказаної на звороті цього акту, на 100т тензометричних вагонних вагах вантажоодержувача, перевірених органами Держстандарту 27/07-18р, виявлено менше проти документа на 5200 кг коксіку усякого, який у вагоні вміститися міг.
Різниця проти комерційного акту № 453603/101 станції Синельникове-1 склала більше на 300 кг. По документу коксік усякий, вологий, вантаж маркований повздовжньою смугою вздовж вагона вапном. У дійсності, навантаження згідно комерційному акту № 453603/101 станції Синельникове-1, вище бортів 30 см., шапкоподібне, вантаж маркований повздовжньою смугою вздовж вагона вапном, маркування не порушене, виїмок та поглиблень не має. Вагон бездверний, люка закриті, течі вантажу нема. Комісійне зважування, з зупинкою без роз'єднання проводили прийомоздавальник Косенко, вантажоодержувач Білай, заст.ДС Гулега, зважування проводилось двічі нестача вантажу підтвердилась.
Сторонами не оспорюється, що спірна поставка вантажу здійснювалась в рамках договору № 150/17Сб від 23.02.2017, укладеного між позивачем як одержувачем та відповідачем як постачальником.
Матеріали справи свідчать, що відповідач виставив позивачу рахунок-фактуру № 91630829 від 08.08.2017 до договору № 150/17Сб на загальну суму 2744562,77 грн., який повністю оплачений позивачем за платіжним дорученням № 217826 від 17.10.2017. Згідно з цим рахунком вартість 1 тони коксіку усякого складає 5638,74 грн. (п'ять тисяч шістсот тридцять вісім гривень 74 коп.)
За розрахунками позивача, вартість недостачі вантажу, яка була розрахована позивачем відповідно до рахунку вантажовідправника ПрАТ «Авдіївський коксохімічний завод» № 91630829 від 08.08.2017 з урахуванням норми недостачі вантажу 2 % становить 24602,95 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот дві гривні 92 коп.), які пред'явлено до стягнення з вантажовідправника.
Відповідно до статті 22 Цивільного кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).
Збитки відшкодовуються у повному обсязі, якщо договором або законом не передбачено відшкодування у меншому або більшому розмірі.
За змістом статті 611 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: 1) припинення зобов'язання внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору; 2) зміна умов зобов'язання; 3) сплата неустойки; 4) відшкодування збитків та моральної шкоди.
Згідно зі статтею 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки. Розмір збитків, завданих порушенням зобов'язання, доказується кредитором.
Стаття 224 Господарського кодексу України зобов'язує учасника господарських відношень, який порушив господарські зобов'язання або встановлені вимоги, які стосуються здійснення господарської діяльності, відшкодувати завдані цим збитки суб'єкту, права або законні інтереси якого порушені. Під збитками розуміються витрати, здійсненні уповноваженою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не отримані їй доходи, які уповноважена сторона отримала б у разі належного виконання зобов'язання або дотримання правил здійснення господарської діяльності іншою стороною.
Відповідно до статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.
Згідно з ч. 5 статті 307 Господарського кодексу України умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб'єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов'язань.
Відповідно до статті 2 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №457 від 06.04.1998, Статут залізниць України (далі - Статут) визначає обов'язки, права і відповідальність залізниць, а також підприємств, організацій, установ і громадян, які користуються залізничним транспортом. Статутом регламентуються порядок укладання договорів, організація та основні умови перевезення вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, основні положення експлуатації залізничних під'їзних колій, а також взаємовідносини залізниць з іншими видами транспорту.
Дія Статуту поширюється на перевезення залізничним транспортом вантажів, пасажирів, багажу, вантажобагажу і пошти, у тому числі на перевезення вантажів, навантаження і розвантаження яких відбувається на залізничних під'їзних коліях незалежно від форм власності, які не належать до залізничного транспорту загального користування (ст. 3 Статуту).
Відповідно до статті 6 Статуту, накладна - основний перевізний документ встановленої форми, оформлений відповідно до цього Статуту та Правил і наданий залізниці відправником разом з вантажем. Накладна є обов'язковою двосторонньою письмовою формою угоди на перевезення вантажу, яка укладається між відправником та залізницею на користь третьої сторони - одержувача.
Укладення договору перевезення вантажу шляхом складання транспортної накладної передбачено також частиною другою статті 307 Господарського кодексу України.
Статтею 918 Цивільного кодексу України встановлено, що завантаження (вивантаження) вантажу здійснюється організацією, підприємством транспорту або відправником (одержувачем) у порядку, встановленому договором, із додержанням правил, встановлених транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (частина перша названої статті).
Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України, у разі порушення зобов'язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).
На підставі ст. 24 Статуту залізниць України, вантажовідправники несуть відповідальність за всі наслідки неправильності, неточності або неповноти відомостей, зазначених ними у накладній. Залізниця має право перевіряти правильність цих відомостей, а також періодично перевіряти кількість та масу вантажу, що зазначаються у накладній. Упакування, пакетування, тара повинні відповідати вимогам нормативних документів.
Відповідно до п. 31 Статуту, придатність рухомого складу для перевезення вантажу в комерційному відношенні визначається відправником, якщо завантаження здійснюється його засобами.
Пунктом 32 Статуту передбачено, що відправник зобов'язаний підготувати вантаж з урахуванням його схоронності під час транспортування і здійснювати навантаження з виконанням Технічних умов. Перелік вантажів, перевезення яких допускається на відкритому рухомому складі, встановлюється Правилами.
Правилами перевезень вантажів, а саме п.1.1. розділом 4 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №863/5084, а також ст. 23 Статуту передбачено, що відправник повинен надати станції навантаження на кожне відправлення вантажу заповнену накладну (комплект перевізних документів). У відповідності до цих Правил, накладна може оформлятися і надаватися в електронному вигляді (із накладенням електронного цифрового підпису (ЕЦП). Електронний перевізний документ та його паперова версія мають однакову юридичну силу.
Маса вантажу згідно ст. 37 Статуту та п. 5 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України №861/5082 від 24.11.2000, визначається відправником.
Правильність внесених у накладну відомостей, як це передбачено п.2.3 "Правила оформлення перевізних документів", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України за №863/5084 від 24.11.2000, своїм підписом підтверджує представник відправника. Так, правильність внесених відомостей до накладної № 51372225 від 08.08.2017 підтвердив своїм підписом представник відправника.
Згідно п. 28 "Правила приймання вантажів до перевезення", зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 24.11.2000 за №861/5082, вантажі, завантажені відправником у вагони відкритого типу (платформи, напіввагони тощо), а у даному випадку спірні вагони є напіввагонами, приймаються залізницею до перевезення шляхом візуального огляду вагона, вантажу, його маркування (у т.ч. захисного) та кріплення у вагоні без перевірки маси та кількості вантажу.
Пунктом 4 Правил перевезення вантажу у вагонах відкритого типу, затверджених наказом Міністерства транспорту України № 542 від 20.08.2001 (далі - Правил), передбачено, що можливість транспортування у вагонах відкритого типу вантажів, зазначених у додатку, які містять дрібні фракції (частки, розмір яких не перевищує 13 мм), визначається відправником.
Так додатком до п. 1 Правил передбачений перелік вантажів, перевезення яких допускається у вагонах відкритого типу.
В свою чергу, відповідно до п. 2 Правил на прохання відправника залізниця може дозволити перевезення у вагонах відкритого типу вантажів (крім небезпечних), не пойменованих у додатку до цих Правил, за згодою одержувача на таке перевезення. У такому разі відправник зобов'язаний підготувати і завантажити вантаж так, щоб забезпечувалась його схоронність при перевезенні. У графі 50 "Відмітки відправника" накладної відправник повинен зробити відмітку: "Перевезення у відкритому вагоні з одержувачем узгоджено".
Спірна залізнична накладна не містить в графі "відмітки відправника" інформацію про те, що перевезення вантажу у вагонах відкритого типу з одержувачем узгоджено.
Разом з тим, згідно з п. 5 зазначених Правил, перед навантаженням вантажів, які містять дрібні фракції, відправник зобов'язаний пересвідчитися, що перевезення у наданому вагоні не призведе до втрати вантажу. Якщо втрата можлива через конструктивні зазори, відправник зобов'язаний вжити додаткових заходів щодо їх ущільнення, для чого йому залізницею надається безоплатний час користування вагонами до 30 хвилин на всю одночасно подану групу вагонів. У разі навантаження у вагони відкритого типу вантажів, які містять дрібні фракції, відправник повинен вжити заходів щодо запобігання видуванню або просипанню дрібних часток вантажу під час перевезення, особливо у випадках навантаження вище рівня бортів вагона (із "шапкою"). Такі заходи розроблюються відправником окремо для кожного виду вантажу. Поверхня вантажу у всіх випадках розрівнюється і ущільнюється. Для розрівнювання і ущільнення вантажу відправник може використовувати механізовані установки та інші пристрої.
Таким чином, оскільки незбереження вантажу може бути наслідком як технічної несправності вагона або контейнера, так і їх непридатності для перевезення певного вантажу (тобто у комерційному відношенні), необхідно розмежовувати відповідні поняття. Вагон (контейнер) може бути цілком справним, але таким, що не забезпечить збереження певного вантажу. Саме в такому випадку йдеться про непридатність вагона (контейнера) у комерційному відношенні. Згідно зі ст. 32 Статуту придатність вагона чи контейнера для перевезення відповідного вантажу у комерційному відношенні визначається відправником або залізницею, якщо вона здійснює завантаження.
У випадках, коли під завантаження подано несправний за своїм технічним станом або не придатний в комерційному відношенні вагон або контейнер, відправник повинен відмовитись від їх використання. Якщо він цього не зробив, відповідальність за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу, що сталися внаслідок технічної несправності рухомого складу, покладається на відправника (п. 3.9. Роз'яснення Вищого господарського суду України № 04-5/601 "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з перевезення вантажів залізницею" від 29.05.2002).
Згідно зі статтею 129 Статуту обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складаються станціями залізниць.
Комерційний акт складається для засвідчення, зокрема, невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах.
Пунктом 2 розділу 28 Правил складання актів (стаття 129 Статуту залізниць України) затверджених наказом Мінтрансу України від 28.05.2002 № 334, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 08.02.2002 за № 567/6855, комерційні акти складаються для засвідчення невідповідності найменування, маси і кількості місць наявного вантажу, багажу чи вантажобагажу даним, зазначеним у перевізних документах.
Дослідивши наявні в матеріалах справи залізничну накладну та комерційний акт № 466001/245 від 15.08.2017, суд дійшов висновку, що оскільки вагон № 53519856 не містив ознак непридатності для перевезення вантажу (коксік усякий) у комерційному відношенні, тобто вагон бездверний, люка закриті, течі вантажу нема, маркування вантажу не порушено, виїмок та поглиблень не має, тому є підстави вважати, що відповідачем при завантаженні вагону та заповненні залізничної накладної було невірно вказано масу вантажу, переданого до перевезення. Протилежного відповідачем не доведено.
Розрахунок відповідальної недостачі здійснено позивачем з врахуванням норм п.27 Правил видачі вантажу, враховані 2% норми нестачі (сума норми природної втрати та граничного розходження визначення маси нетто), яка помножена на вартість вантажу за 1 тону відповідно до рахунку-фактури вантажовідправника № 91630829 від 08.08.2017, який сплачений позивачем у повному обсязі. Такий розрахунок є обґрунтованим та арифметично вірним.
З огляду на встановлені судом обставини та норми чинного законодавства суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача та про їх задоволення у пред'явленому до стягнення розмірі.
Відповідачем доводів позивача належними доказами не спростовано.
Судові витрати за розгляд справи покладаються на відповідача.
Керуючись ст.ст. 52, 73-80, 86, 91, 123, 129, 233, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Замінити позивача у справі з Публічного акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» на Акціонерне товариство «Нікопольський завод феросплавів».
2. Позовні вимоги Акціонерного товариства «Нікопольський завод феросплавів» до Приватного акціонерного товариства «Авдіївський коксохімічний завод» про стягнення 24602,95 грн., задовольнити.
3. Стягнути з Приватного акціонерного товариства "Авдіївський коксохімічний завод" (Ідентифікаційний код 00191075, адреса: 86065, Донецька область, м. Авдіївка, пр. Індустріальний, 1) на користь Акціонерного товариства "Нікопольський завод феросплавів" (Ідентифікаційний код 00186520, адреса: 53201, Дніпропетровська область, м. Нікополь, вул. Електрометалургів, буд. 310) збитків у вигляді вартості нестачі вантажу у розмірі 24602,95 грн. (двадцять чотири тисячі шістсот дві гривні 95 коп.) та судовий збір за розгляд справи у розмірі 1762,00 грн. (одна тисяча сімсот шістдесят дві гривні).
4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.
5. Рішення Господарського суду Донецької області набирає законної сили через двадцять днів з дня його підписання та може бути оскаржене в апеляційному порядку згідно з Розділом ІV Господарського процесуального кодексу України.
6. Повний текст рішення складено та підписано 17.09.2018.
Суддя Н.В. Величко