61022, м. Харків, пр. Науки, 5, тел.: (057) 702-07-99, E-mail: inbox@dn.arbitr.gov.ua
17.09.2018р. Справа №905/3237/16
за скаргою від 07.09.2018р. Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро
на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі під час виконання рішення у справі №905/3237/16
за позовом Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії
Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро
до відповідача Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської
міської ради, м.Маріуполь, Донецька область
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача Управління Державної казначейської служби у м.Маріуполі, м.Маріуполь
про стягнення заборгованості в сумі 131750,72 грн.
Суддя Г.В. Левшина
при секретарі судового засідання Хохуля М.С.
Представники сторін:
від позивача: не з'явився
від відповідача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
В засіданні суду брали участь:
Рішенням господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. у справі №905/3237/16 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро задоволено в повному обсязі, стягнуто з Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь, Донецька область на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро заборгованість у розмірі 131750,72 грн., судовий збір у розмірі 1976,26 грн.
03.01.2017р. на виконання вищевказаного рішення видано відповідний наказ.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2017р. по справі №905/3237/16 апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. у справі №905/3237/16 залишено без змін.
Постановою Вищого господарського суду України від 10.07.2017р. по справі №905/3237/16 касаційну скаргу Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради задоволено частково: постанову Донецького апеляційного господарського суду від 29.03.2017р. та рішення господарського суду Донецької області від 21.12.2016р. скасовано, справу №905/3237/16 передано на новий розгляд до господарського суду Донецької області.
25.07.2017р. вищевказана справа надійшла до господарського суду Донецької області та передана для реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду.
За результатами автоматичного розподілу справ між суддями, справу №905/3237/16 передано на розгляд судді Левшиній Г.В.
Рішенням господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. по справі №905/3237/17 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії ПАТ "Укртелеком", м.Дніпро до Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь про стягнення заборгованості в сумі 131750,72 грн. задоволено повністю: стягнуто з Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради на користь Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком" заборгованість в сумі 131750 грн. 72 коп., судовий збір в сумі 1976,26 грн.
Постановою Донецького апеляційного господарського суду від 12.12.2018р. по справі №905/3237/16 апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради, м.Маріуполь Донецької області на рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/3237/16 залишено без задоволення, рішення господарського суду Донецької області від 09.10.2017р. у справі №905/3237/16 залишено без змін.
25.01.2018р. господарським судом Донецької області видано відповідний наказ про примусове виконання вищезазначеного рішення.
10.09.2018р. до канцелярії господарського суду Донецької області від позивача надійшла скарга від 07.09.2018р. на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі під час виконання рішення у справі №905/3237/16.
Ухвалою від 11.09.2018р. повідомлено сторони, третю особу та Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі про розгляд скарги від 07.09.2018р. Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі під час виконання рішення у справі №905/3237/16 в судовому засіданні, яке відбудеться 17.09.2018 року о 10:45 год.
В судове засідання представники сторін, УДКС не з'явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином.
Дослідивши матеріали справи та розглянувши матеріали скарги, господарським судом встановлено наступне:
21.08.2018р. Публічне акціонерне товариство "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро звернулась до Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі із заявою про виконання наказу господарського суду Донецької області 25.01.2018р. у справі №905/3237/16 про стягнення з Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради заборгованості в сумі 131750 грн. 72 коп., судового збору в сумі 1976,26 грн.
Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області листом від 27.08.2018р. за №04-25/1486 на підставі п.п.3 п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 №845, повернуто Публічному акціонерному товариству "Укртелеком", м.Дніпро наказ господарського суду Донецької області від 25.01.2018р. у справі №905/3237/16 без виконання з посиланням на те, що Управління соціального захисту населення Приморського району Маріупольської міської ради в управлінні не обслуговується та по цій установі відсутні відкриті рахунки.
Не погодившись з рішенням Управлінням Державної казначейської служби України у м.Маріуполі, заступник керівника Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро звернувся до суду із вказаної скаргою. Зокрема, в обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправомірність повернення виконавчого документа стягувачу, оскільки п.9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011р. №845, не містить відповідних правових підстав.
Відповідно до ст.129 Конституції України судове рішення є обов'язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.
Згідно ч.3 ст.2 Господарського процесуального кодексу України основними засадами (принципами) господарського судочинства є обов'язковість судового рішення.
За приписом ст.326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов'язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.
Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» №1404-VIII виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких установлюються Законом України від 02 червня 2016 року №1403-VIII «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів» (частина перша статті 5 ЗУ України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII).
У випадках, передбачених законом, рішення щодо стягнення майна та коштів виконуються органами доходів і зборів, а рішення щодо стягнення коштів - банками та іншими фінансовими установами. Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів. У випадках, передбачених законом, рішення можуть виконуватися іншими органами. Органи та установи, зазначені в частинах першій - третій цієї статті, не є органами примусового виконання (стаття 6 ЗУ «Про виконавче провадження» № 1404-VIII).
Аналогічне положення закріплено в частині першій статті 1 Закону № 1403- III, відповідно до якого примусове виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) покладається на органи державної виконавчої служби та у визначених ЗУ «Про виконавче провадження» №1404-VIII випадках - на приватних виконавців.
Одночасно, 01 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», який установлює гарантії держави щодо виконання судових рішень та виконавчих документів, визначених ЗУ «Про виконавче провадження» , та особливості їх виконання.
За приписами вищевказаного законодавчого акту держава гарантує виконання рішення суду про стягнення коштів та зобов'язання вчинити певні дії щодо майна, боржником за яким є державний орган; державне підприємство, установа, організація; юридична особа, примусова реалізація майна якої забороняється відповідно до законодавства.
Крім того, Закон України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» також визначено порядок виконання рішень суду про стягнення коштів з державного органу. Зокрема, статтею 3 передбачено, що виконання рішень суду про стягнення коштів, боржником за якими є державний орган, здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, у межах відповідних бюджетних призначень шляхом списання коштів з рахунків такого державного органу, а в разі відсутності у зазначеного державного органу відповідних призначень за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до пункту 1 Положення про Державну казначейську службу України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 квітня 2015 року №215 (далі - Положення № 215), Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів і який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Згідно з пунктом 3 Положення №215 основними завданнями Держказначейства є: реалізація державної політики у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів; внесення на розгляд міністра фінансів пропозицій щодо забезпечення формування державної політики у зазначених сферах.
Пунктом 9 Положення №215 передбачено, що Держказначейство здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.
Механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення визначено Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03 серпня 2011 року № 845.
За правилами пункту 3 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників виконуються на підставі виконавчих документів виключно органами Держказначейства у порядку черговості надходження таких документів (про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів - з попереднім інформуванням Міністерства фінансів України, про стягнення коштів боржників - у межах відповідних бюджетних призначень, наданих бюджетних асигнувань (залишків коштів на рахунках підприємств, установ, організацій).
За змістом положень зазначеного Порядку безспірне списання коштів за рішенням судів здійснюється з рахунків боржника у межах відкритих асигнувань, а в разі їх відсутності територіальний орган Держказначейства надсилає боржнику вимогу, якою зобов'язує здійснити дії, спрямовані на виконання рішення суду та пошук відкритих асигнувань. У такому випадку орган Держказначейства може заборонити боржнику здійснювати інші видатки, окрім захищених статей, передбачених Бюджетним кодексом України.
Системний аналіз вищевикладених положень законодавства в сукупності дає підстави для висновку, що як за законодавством, чинним на час прийняття рішення, видання наказів та звернення зі скаргою, так і за наведеним вище законодавством, чинним на цей час, Держказначейство не було та не є органом примусового виконання судових рішень і відповідно не здійснює заходів з примусового виконання рішень у порядку, визначеному Закону України «Про виконавче провадження», а є встановленою Закон України від 05 червня 2012 року №4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» особою на здійснення гарантованого державою забезпечення виконання рішень суду способом безспірного списання коштів з рахунку боржника (державного органу, державного підприємства або підприємства, примусова реалізація майна якого забороняється) у визначених цим вказаним законом випадках та з урахуванням установлених ним особливостей за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.
Відповідно до положень пункту 15 Порядку дії органів Держказначейства з виконання виконавчих документів можуть бути оскаржені до Держказначейства або суду.
Проте, як встановлено, порядок оскарження дій чи бездіяльності органів Казначейства законодавством не встановлено. Зокрема, ні вищевказаним Порядком, ні Законом України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» не врегульовано питання, до предметної юрисдикції якого суду відноситься розгляд скарга на дії ДКСУ.
Одночасно, Законом України «Про виконавче провадження» встановлено, що дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
При цьому, можливість та порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Держказначейства цим Законом не передбачені.
Законами України «Про виконавче провадження», а також Законом №1403-VIII, які визначають основи організації та діяльності з примусового виконання судових рішень і рішень інших органів (посадових осіб) органами державної виконавчої служби та приватними виконавцями, їхні завдання та правовий статус, також не містить положень щодо порядку оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів Держказначейства.
Відтак, за змістом статті 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до господарського суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Наведені норми права є підставою для висновку, що Господарським процесуальним кодексом України та Законом України «Про виконавче провадження» передбачено порядок оскарження лише рішень, дій або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби або приватного виконавця під час примусового виконання ними судових рішень і лише до судового органу, який видав виконавчий документ.
Водночас відповідно до Положення про державну казначейську службу України, затвердженого Указом Президента України від 13 квітня 2011 року № 460/2011, Держказначейство є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів через міністра фінансів та утворюється для реалізації державної політики у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів. Також згідно з пунктом 1 Положення № 215 державне казначейство - центральний орган виконавчої влади, діяльність якого спрямовується та координується Кабінетом Міністрів України через міністра фінансів, який реалізує державну політику у сферах казначейського обслуговування бюджетних коштів, бухгалтерського обліку виконання бюджетів.
Разом з тим, згідно з положеннями частини першої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.
Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України України юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
Таким чином, з наведених положень законодавства вбачається, що розгляд скарг на дії Держказначейства, як суб'єкта владних повноважень, відноситься до предметної юрисдикції адміністративного суду.
Відповідні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 червня 2018 року у справі №916/1226/16.
Відтак, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про те, що Управління Держказначейства не входить до системи органів державної виконавчої служби України, а отже його дії, в тому числі щодо повернення виконавчого документа без виконання, не можуть бути оскаржені в порядку Закону України «Про виконавче провадження» та відповідних положень ГПК України, які визначають порядок оскарження рішень, дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби та приватних виконавців.
За таких обставин, враховуючи вищенаведене, за висновками Великої Палати Верховного Суду спори, що виникають під час виконання судових рішень центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів у порядку, установленому Законом України від 05 червня 2012 року № 4901-VI «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», розглядаються в порядку адміністративного судочинства (статті 2, 17, 18, 162 КАС України).
Відповідно до ст.302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.
Велика Палата Верховного Суду згідно статті 45 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" є постійно діючим колегіальним органом Верховного Суду, завданням якого є, зокрема, здійснення узагальнення судової практики та забезпечення однакового застосування норм права судами різних спеціалізацій у порядку та спосіб, визначені процесуальним законом.
Таким чином, враховуючи, що предметом оскарження Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро є бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі Донецької області під час виконання рішення у справі №905/3237/16, керуючись висновками Великої Палати Верховного Суду, суд дійшов висновку, що вищевказана скарга не підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.
За таких обставин, враховуючи вищевикладене та керуючись п.1 ч.1 ст.231, ст.ст.234, 302, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
Закрити провадження у справі №905/3237/16 за скаргою від 07.09.2018р. Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Київ в особі Дніпропетровської філії Публічного акціонерного товариства "Укртелеком", м.Дніпро на бездіяльність Управління Державної казначейської служби України у м.Маріуполі під час виконання рішення у справі №905/3237/16.
В судовому засіданні 17.09.2018р. оголошено вступну та резолютивну частини ухвали.
Повний текст ухвали підписано 17.09.2018р.
Згідно із ст.235 Господарського процесуального кодексу України ухвала набирає законної сили негайно після її оголошення, якщо інше не передбачено цим Кодексом чи Законом України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом". Ухвали, постановлені судом поза межами судового засідання або в судовому засіданні у разі неявки всіх учасників справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, набирають законної сили з моменту їх підписання суддею (суддями).
Апеляційна скарга відповідно до ст.256 Господарського процесуального кодексу України на ухвалу суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення.
Апеляційна скарга може бути подана учасниками справи до Донецького апеляційного господарського суду через господарський суд Донецької області (п.17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України).
Суддя Г.В. Левшина