Провадження № 22-ц/774/3788/18 А Справа № 205/4333/17 Головуючий у 1 й інстанції - Скрипник К. О. Доповідач - Лаченкова О.В.
Категорія
05 вересня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.
при секретарі - Кошара О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк"
на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2018 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-
В липні 2017 року до Ленінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2018 року позов ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - задоволено частково.
Визнано відсторонення ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: м. Дніпро, ж/м Покровський, 5 б кв. 49) з посади контролера-касира служби касових операцій ТВБВ III типу № 10003/0634 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» - незаконним та зобов'язано Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ:00032129, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-г) допустити ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: м. Дніпро, ж/м Покровський, 5 б кв. 49) до роботи на посаді контролера-касира служби касових операцій ТВБВ III типу № 10003/0634 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк».
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ:00032129, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-г) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1, яка мешкає за адресою: м. Дніпро, ж/м Покровський, 5 б кв. 49) середній заробіток за час вимушеного прогулу в сумі 46 307,50 грн. (сорок шість тисяч триста сім гривень 50 копійок).
Стягнуто з Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» (ЄДРПОУ:00032129, м. Київ, вул. Госпітальна, буд. 12-г) в дохід держави судовий збір в розмірі 1409,60 грн. (одна тисяча чотириста дев'ять гривень 60 коп.).
В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовлено.
В апеляційній скарзі Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" просить апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2018 року в справі №205/4333/17 за позовом ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задовольнити, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2018 року скасувати та постановити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» про поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу - відмовити в повному обсязі.
У відзиві ОСОБА_2 на апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2018 року просить відмовити Публічному акціонерному товариству «Державний ощадний банк України» в задоволенні апеляційної скарги і залишити рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2018 року в законній силі.
У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що відповідно до наказу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» № 2691-к від 21 жовтня 2016 року ОСОБА_2 призначено на посаду контролера-касира служби касових операцій ТВБВ III типу № 10003/0634 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», з 24 жовтня 2016 року (а.с.44).
ОСОБА_2 виконувала покладені на неї обов'язки згідно посадової інструкції контролера-касира служби касових операцій ТВБВ III типу № 10003/0634 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», затвердженого начальником філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» Малашенко Г.Ф.(а.с.62-64).
У період з 02.03.2017 року по 13.03.2017 року ОСОБА_2 перебувала на лікарняному, що підтверджується листком непрацездатності (а.с.121).
Після виходу з лікарняного 14 березня 2017 року ОСОБА_2 не була допущена до робочого місця та виконання обов'язків контролера-касира служби касових операцій ТВБВ III типу № 10003/0634 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», тобто відсторонено з посади без збереження заробітної плати, даних про її звільнення з роботи у матеріалах справи не міститься, як і наказу про відсторонення.
ОСОБА_2 неодноразово зверталася до відповідача за роз'ясненнями, телефонувала, зверталася до органів поліції з заявою про вчинене кримінальне правопорушення за ч.1 ст.172 КК України, відомості про кримінальне правопорушення було внесено до ЄРДР в порядку ст. 214 КПК України. Заяву про звільнення, чи згоду на переведення її на іншу роботу вона не надавала, унаслідок чого вважає, що з 14 березня 2017 року її незаконно відсторонено з посади контролера-касира служби касових операцій ТВБВ III типу № 10003/0634 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», чим порушено її трудові права.
Згідно наказу № 1928-к від 06 липня 2017 року Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» призначено ОСОБА_4 на посаду контролера-касира служби касових операцій ТВБВ III типу № 10003/0634 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», тимчасово на час відсутності основного працівника ОСОБА_2, з 07 липня 2017 року по день фактичного виходу її на роботу (а.с.67).
Відповідно до ч. 1 ст. 21 КЗпП України трудовим договором є угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядку, а власник підприємства зобов'язується виплачувати працівникові заробітну плату і забезпечувати умови праці, необхідні для виконання роботи, передбачені законодавством про працю, колективним договором і угодою сторін.
Згідно до ст. 31 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна.
Працівники зобов'язані бережливо ставитися до майна підприємства, установи, організації і вживати заходів до запобігання шкоді.
Доповідною запискою від 16.03.2017 року, складеною керуючою ТВБВ № 10003/0634 Душиною Л.А., повідомлено начальника філії - Дніпропетровське обласне управління АТ «Ощадбанк» Малашенко Г.Ф., що контролер-касир ТВБВ № 10003/0634 ОСОБА_2, яка працює з жовтня 2016 року, за час роботи неодноразово порушувала трудову дисципліну, недотримувалась правил внутрішнього трудового порядку, охорони праці і пожежної безпеки на робочому місці (куріння в приміщенні відділення банку), при цьому ігнорує зауваження керівника відділення.
Відповідно до п.4 ст. 40 КЗпП України, трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках: прогулу (в тому числі відсутності на роботі більше трьох годин протягом робочого дня) без поважних причин.
Відсторонення працівника від роботи - це призупинення виконання ним своїх трудових обов'язків за рішенням уповноважених на це компетентних органів з підстав, передбачених законодавством, що, як правило, відбувається з одночасним призупиненням виплати йому заробітної плати.
При відстороненні трудові відносини працівника з роботодавцем не припиняються, тому тут не йдеться про звільнення з роботи. Однак, при цьому працівник тимчасово не допускається до виконання своїх трудових обов'язків. Залежно від причин відсторонення заробітна плата на цей період не зберігається, хоч у деяких випадках виплачується допомога за рахунок коштів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або ж нараховується середній заробіток.
Відсторонення від роботи можливе лише у випадках, що передбачені законодавством. Про це оголошується наказом або розпорядженням керівника підприємства, установи чи організації, і про це працівник повинен бути повідомлений. Термін відсторонення встановлюється до усунення причин, що його зумовили. Працівник має право оскаржити наказ про відсторонення від роботи у встановленому законом порядку.
Стаття 46 КЗпП України передбачає правило, за яким працівник може бути відсторонений від роботи роботодавцем при появі його на роботі у нетверезому стані, стані наркотичного або токсичного сп'яніння; при відмові або ухиленні від обов'язкових медичних оглядів, навчання, інструктажу і перевірки знань з охорони праці та протипожежної безпеки, а також в інших випадках, передбачених законодавством.
Відповідно до ст. 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.
Згідно з ч.1 ст. 149 КЗпП України до застосування дисциплінарного стягнення власник або уповноважений ним орган повинен зажадати від порушника трудової дисципліни письмові пояснення.
Відповідно до ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до Табелю обліку використання робочого часу за 14.03.2017 року - вересень 2017 року (а.с.68-74) та актів про відсутність працівника на роботі (а.с.75-105) працівник ОСОБА_2 була відсутня на робочому місці.
Однак, вказані акти та доповідна записка не є належним та допустимим доказом, адже відповідачем жодних заходів стягнення проведено не було, крім складання вищезазначених актів.
Відсторонення позивача від посади на невизначений термін без будь-якої підстави порушує її трудові права, в тому числі встановлені договором, перешкоджає повноцінно виконувати повноваження контролера-касира служби касових операцій ТВБВ III типу № 10003/0634 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк».
Оскільки ОСОБА_2 відсторонено від роботи без збереження заробітної плати, а даних про її звільнення з роботи у матеріалах справи не міститься, то і поновлювати ОСОБА_2 на роботі не має правових підстав.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстнції дійшов до правильного та обгрунтованого висновку, що відповідачем було порушено право ОСОБА_2 на працю, оскільки вона майже рік не працює на підприємстві, не виконує покладені на неї обов'язки, не отримує заробітну плату, ОСОБА_2 не звільнена, відтак дане відсторонення (усунення) з посади контролера-касира служби касових операцій ТВБВ III типу № 10003/0634 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» необхідно визнати не законним.
Щодо стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.
Як вбачається з матеріалів справи, що оскільки відсторонивши ОСОБА_2 від виконання обов'язків контролера-касира служби касових операцій ТВБВ III типу № 10003/0634 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» не забезпечив її іншою роботою і не звільнив з роботи, у зв'язку з чим позивач перебував у вимушеному прогулі, тому на його користь слід стягнути середній заробіток.
Середній заробіток працівника визначається відповідно до ст. 27 ЗУ «Про оплату праці» за правилами, передбаченими Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою КМУ від 08.02.1995 року № 100 (далі Порядок).
З п. 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абз. 1 п. 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника. Після визначення середньоденної заробітної плати як розрахункової величини для нарахування виплат працівнику здійснюється нарахування загальної суми середнього заробітку за час вимушеного прогулу, яка обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді (абз. 2 п. 8 Порядку).
Вимушений прогул - це час, протягом якого працівник з вини власника або уповноваженого ним органу був позбавлений можливості працювати.
На підставі довідки від 04.12.2017 року, ОСОБА_2, відповідно до вищезазначеної постанови КМУ розрахована середньогодинна заробітна плата яка складає 22,76 грн., яку суд бере до уваги при розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу (а.с.151).
Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час вимушеного прогулу з 14.03.2017 р. по день ухвалення рішення 21.03.2018 р.
Задовольняючи позовні вимоги в цій частині суд першої інстанції дійшов ло правильного та обгрунтованого висновку, що ОСОБА_2 не працює 256 робочих днів, тому за вимушений прогул підлягає стягненню 46 307,50 грн. (2034,6 (годин) х 22,76 (середньогодинна заробітна плата ).
Приведені в апеляційній скарзі доводи, що позивачем не надано жодного належного доказу, який підтвержував би факт відстрочення її від роботи та наявність підстав для поновлення на посаді, колегія суддів погодитись не може, оскільки після виходу з лікарняного 14 березня 2017 року ОСОБА_2 не була допущена до робочого місця та виконання обов'язків контролера-касира служби касових операцій ТВБВ III типу № 10003/0634 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк», тобто відповідач відсторонив позивача з посади без збереження заробітної плати та не забезпечив її іншою роботою і не звільнив з роботи.
Приведені в апеляційній скарзі доводи, що судом першої інстанції неправомірно зроблено висновок про стягнення середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу в розмірі 46 307,50 грн., колегія суддів погодитись не може, оскільки відсторонивши ОСОБА_2 від виконання обов'язків контролера-касира служби касових операцій ТВБВ III типу № 10003/0634 філії - Дніпропетровського обласного управління АТ «Ощадбанк» не забезпечив її іншою роботою і не звільнив з роботи, у зв'язку з чим позивач перебував у вимушеному прогулі, а тому необхідно стягнути середньомісячний заробіток у розмірі 46 307,50 грн. за час вимушеного прогулу.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» в особі філії - Дніпропетровського обласного управління АТ "Ощадбанк" - залишити без задоволення.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 21 березня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
В.С.Городнича