Провадження № 22-ц/774/1243/18 Справа № 199/307/17-ц Головуючий у 1 й інстанції - Якименко Л. Г. Доповідач - Каратаєва Л.О.
Категорія
13 вересня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Каратаєвої Л.О.
суддів: - Ткаченко І.Ю., Пищиди М.М.,
за участю секретаря судового засідання - Хоменко А.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпро апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, -
12 січня 2017 року ОСОБА_5 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4, третя особа Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, в якому просила визнати за нею право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом, посвідченим 06.10.2015 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Писарєвою Н.С., зареєстрованого в реєстрі під № 2-1465, після ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.4-5).
Рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2017 року позов ОСОБА_5 до ОСОБА_4, третя особа Четверта дніпропетровська державна нотаріальна контора, про визнання права власності в порядку спадкування за заповітом, - задоволено. Визнано за ОСОБА_5 право власності на 1/2 частину квартири АДРЕСА_1, в порядку спадкування за заповітом, посвідченим 06.10.2015 року державним нотаріусом Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори Писарєвою Н.С., зареєстрованого в реєстрі під № 2-1465, після ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3. Витрати по справі віднесено на рахунок сторони, яка їх понесла (а.с.149).
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 звернувся з апеляційною скаргою, в якій просив, скасувати рішення суду та ухвалити нове, яким відмовити в задоволені позовних вимог ОСОБА_5 в повному обсязі (а.с.154-156).
В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначив, що суд першої інстанції не прийняв до уваги, що він подав до суду позовну заяву про визнання заповіту недійсним, а рішення по такій справі є важливим. Також посилався, на те, що позивач не навела жодного доказу відмови відповідача надати їй правовстановлюючі документи на квартиру, оскільки відмова нотаріуса полягає саме в відсутності даних документів. Крім того, позивач не надала жодного доказу, що спірні правовстановлюючі документи знаходяться у відповідача.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
Згідно п.9 Розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України, справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Перевіривши матеріали справи, законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу залишити без задоволення, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено матеріалами справи, на підставі свідоцтва про право власності на житло від 30 листопада 2007 року, виданого Управлінням житлового господарства Дніпропетровської міської ради, згідно з розпорядженням № 4/730-07, АДРЕСА_1 на праві спільної часткової власності належить ОСОБА_8 та ОСОБА_7 по 1/2 частині квартири (а.с.53).
06 жовтня 2015 року ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, на випадок своєї смерті склав заповіт, яким заповідав належну йому частку АДРЕСА_1 ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.6).
ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_7 помер, що підтверджується свідоцтвом про смерть, актовий запис № 954 від 02 червня 2016 року (а.с.8).
Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому 1/2 частину АДРЕСА_1.
Єдиною спадкоємицею за заповітом після померлого ОСОБА_7 є позивачка ОСОБА_5, яка у встановлений 6-ти місячний строк звернулась до Четвертої дніпропетровської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_7 (а.с.103). Постановою від 21 грудня 2016 року їй було відмовлено у вчиненні нотаріальних дій, оскільки не був наданий правовстановлюючий документ на АДРЕСА_1 (а.с.121).
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що позивачка є спадкоємцем за заповітом, на дату постановлення вказаного рішення заповіт ніким не оскаржується та не визнаний недійсним. Інші спадкоємці, після смерті ОСОБА_7, за заповітом відсутні. Позивачка належним чином прийняла спадщину після смерті спадкодавця, однак за відсутності у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно, вимоги підлягають захисту в судовому порядку.
Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції.
Заповіт на час розгляду справи є чинним.
Відповідно до ст.392 ЦК України право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
Відповідно до ст.ст. 1216, 1218 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). До складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Відповідно до ст. 1220 ЦК України спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.
Згідно ст. 1223 ЦК України право на спадкування мають особи, визначені у заповіті.
Згідно ст. 1233 ЦК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.
Статтею 67 Закону України «Про нотаріат» визначено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою всіх спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством.
ОСОБА_5 є спадкоємцем за заповітом та у визначений законом строк звернулася із заявою про прийняття спадщини, проте у видачі такого свідоцтва їй було відмовлено через відсутність оригіналу правовстановлюючого документа, що підтверджує право власності померлого на спірну квартиру.
Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових справ у нотаріальному порядку.
Суд першої інстанції правильно врахував, що причиною звернення позивача до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно стала неможливість оформити своє право на спадщину в нотаріальній конторі з причин відсутності у неї правовстановлюючих документів на спадкове майно. ОСОБА_4 не визнає право останньої на спадщину.
Свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою згодою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, встановленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розгляду не підлягають.
У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.
Суд першої інстанції врахував, що між сторонами виник спір про право на спадкове майно та за вказаних обставин ОСОБА_5 не може отримати свідоцтво про право на спадщину за заповітом в іншому (позасудовому) порядку.
Відповідно до постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії від 21 грудня 2016 року ОСОБА_5 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом на спірну квартиру через відсутність правовстановлюючих документів.
ОСОБА_5 не може отримати дублікат правовстановлюючого документа, оскільки такий документ не втрачено і не зіпсовано.
Відповідно до пункту 1 глави 22 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженого та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 22 лютого 2012 року за № 282/20595, у разі втрати або зіпсування документа, посвідченого або виданого нотаріусом, за письмовою заявою осіб, за дорученням яких або щодо яких учинялася нотаріальна дія, нотаріусом видається дублікат утраченого або зіпсованого документа.
Отже, колегія суддів погоджується з аргументованими висновками суду першої інстанції про те, що в даному випадку у зв'язку з тим, що ОСОБА_4 не визнає за позивачем право на спадкове майно, такий спір підлягає вирішенню шляхом визнання права власності на спадкове майно, оскільки обставинами справи встановлено, що такий спосіб захисту є ефективним.
Твердження апелянта про те, що суд першої інстанції не прийняв до уваги розгляд справи за його позовом про визнання заповіту недійсним є безпідставними, оскільки жодних доказів подання та розгляду такої справи до матеріалів справи не надано.
Щодо необґрунтованості залучення відповідачем у даній справі ОСОБА_4, колегія суддів виходить з наступного, як вбачається з Постанови про відмову у вчиненні нотаріальних дій від 21 грудня 2016 року, нотаріусом було зазначено «Інша особа-співвласник - гр. ОСОБА_4 можливо утримує вищезазначений правовстановлюючий документ на квартиру, до нотаріальної контори не з'являється що унеможливлює встановити наявність/відсутність правовстановлюючого документа…».
Доводи апеляційної скарги зводяться до одностороннього тлумачення регулюючого спірні правовідносини законодавства лише на свою користь та переоцінки доказів, яким суд дав належну правову оцінку, з урахуванням належності та допустимості наявних доказів, яка відповідає вимогам ЦПК України.
Враховуючи викладене та конкретні обставини справи, судове рішення відповідає вимогам норм матеріального і процесуального права, тому, колегія суддів вважає, що згідно до ст. 375 ЦПК України правових підстав для скасування рішення не має, а тому, доводи апеляційної скарги підлягають залишенню без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишенню без змін.
Судові витрати, понесені сторонами, в зв'язку з переглядом судового рішення, розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишена без задоволення.
На підставі викладеного, керуючись ст. 367, 374, 375, 381-384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 - залишити без задоволення.
Рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 28 серпня 2017 року - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до чинного законодавства.
Судді: