Провадження № 22-ц/774/4076/18 Справа № 200/10846/17 Головуючий у 1 й інстанції - Шевцова Т. В. Доповідач - Лаченкова О.В.
Категорія
05 вересня 2018 року м. Дніпро Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Лаченкової О.В.
суддів - Варенко О.П., Городничої В.С.
при секретарі - Кошара О.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпрі
апеляційну скаргу ОСОБА_2
на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року
по справі за позовом ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, Дніпровського міського голови, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк імені Лазаря Глоби» про визнання трудового договору безстроковим, скасування розпорядження та поновлення на роботі,-
В липні 2017 року до Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська надійшов позов ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, Дніпровського міського голови, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк імені Лазаря Глоби» про визнання трудового договору безстроковим, скасування розпорядження та поновлення на роботі.
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Дніпровської міської ради, Дніпровського міського голови, Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк імені лазаря Глоби» про визнання трудового договору безстроковим, скасування розпорядження та поновлення на роботі - відмовлено.
В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.
Відзивів на апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року від інших учасників справи до сду не надходило.
У відповідності до п.8 ч.1 Перехідних положень Цивільного процесуального кодексу України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року та ч.2 ст.147 Закону України «Про судоустрій та статус суддів», до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
У зв'язку з цим справа підлягає розгляду апеляційним судом Дніпропетровської області в порядку, передбаченому Цивільним процесуальним кодексом України у редакції Закону України №2147-VIII від 03 жовтня 2017 року.
Вислухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з'явилися в судове засідання, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Судом першої інстанції встановлено, що наказом №150 К/3 від 17.10.1997 року, винесеним Управлінням культури та мистецтв виконкому міської ради, правонаступником якого є Управління культури Департаменту гуманітарної політики Дніпровської міської ради, з 01.11.1997 року завідуючого літнім театром парку Л. Глоби ОСОБА_2 призначено директором парку Л. Глоби /а.с.6/, про що відповідний запис внесено до трудової книжки за №15 /а.с.7/.
02.04.1999 року між Управлінням культури та мистецтв виконкому міської ради та ОСОБА_2 укладено контракт, відповідно якого позивача призначено на посаду директора Центрального міського дитячого парку Л. Глоби на 5 років, по 05.04.2004 року.
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.06.2008 року у справі №2-2786/08 за позовом ОСОБА_2 до Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради, треті особа - Дніпропетровський міський голова Куліченко Іван Іванович, Дніпропетровська міська рада, Комунальне підприємство культури «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» про скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді, встановлено, що наказом Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради № 36-З/К від 18.03.2008 року позивача було звільнено із займаної посади на підставі п. 1 ч. 1 ст. 41 Кодексу законів про працю та п. 7.2. Статуту КПК ««Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби». Вказаним рішенням скасовано наказ Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради №36-З/К від 18 березня 2008 року про звільнення з посади директора КПК «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» та поновлено ОСОБА_2 на роботі на посаді директора Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» з тієї підстави, що звільнення позивача відносилось до виключної компетенції міського голови. /а.с.12/
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 13.01.2009 року, ухвалою Верховного Суду України від 20.08.2009 року рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.06.2008 року залишено без змін. / а.с.14-16/
На виконання рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 24.06.2008 року, Дніпропетровським міським головою 20.10.2009 року за №576-рк прийнято розпорядження про поновлення ОСОБА_2 з 18.03.2008 року на посаді директора Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» та звільнення його з посади з 05.04.2009 року у зв'язку з закінченням терміну дії контракту та згідно з особистою заявою, з виплатою середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу. /а.с.17/
Наказом Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради №180-к від 23.10.2009 року ОСОБА_2 поновлено на посаді директора Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» з 18.03.2008 року та звільнено з вказаної посади з 05.04.2009 року у зв'язку з закінченням терміну дії контракту та згідно з особистою заявою. /а.с.18/
Ухвалою слідчого судді Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 26.05.2017 року у справі №200/8434/17 скасовано постанову слідчого прокуратури Кіровського району м.Дніпропетровська Самарця А.І. від 12.01.2009 про відсторонення ОСОБА_2 від посади директора Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби». /а.с19-20/
Рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.04.2011 року у справі №2-3971/11 за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського міського голови, Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради, Кравченко Світлани Миколаївни, Комунального підприємства культури „Центральний міський дитячий парк ім. Л.Глоби" про скасування розпоряджень, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено у задоволенні позовних вимог.
Вказаним рішенням встановлено, що з розпорядженням №576-рк та наказом №180-к від 23.10.2009 року позивач був ознайомлений 26.10.2009 року, що розпорядження Дніпропетровського міського голови щодо призначення та звільнення директора КПК «Центральний міський дитячий парк Л.Глоби» були винесені відповідно діючого законодавства та в межах його повноважень, при цьому вказаними розпорядженнями права позивача не порушені, а тому підстав для скасування розпоряджень немає. Щодо в вимогах про скасування наказів Управлінням культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради №37-3/к від 18.03.2008 року та №180-к від 23.10.2009 року також відмовлено, оскільки позивач пропустив строк звернення до суду без поважних причин. /а.с.43-45/
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 31.05.2011 року рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.04.2011 року залишено без змін.
28.02.2012 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська у справі 2-7062/11 за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського міського голови, Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради про визнання контракту укладеним на невизначений строк та дійсним було прийнято рішення про відмову у позові. Разом з цим, вимоги про визнання контракту укладеним на невизначений строк стосувались контракту від 02.04.1999 року. /а.с.49-51/
Рішенням Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 02.03.2012 року відмовлено у позові ОСОБА_2 до Дніпропетровського міського голови, третя особа Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради про усунення перешкод в допуску до виконання трудових обов'язків, стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, стягнення моральної шкоди та зобов'язання вчинити певні дії.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 10.05.2012 року рішення Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 02.03.2012 року залишено без змін, оскільки ОСОБА_2 пропустив строк позовної давності, оскільки про існування розпорядження міського голови та наказу про звільнення йому стало відомо 26.10.2009 року./а.с.87/
Рішенням Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.10.2015 року в цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби», третя особа без самостійних вимог - Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, відмовлено у задоволенні позову.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 07.12.2015 року рішення Кіровського районного суду м.Дніпропетровська від 20.10.2015 року залишено без змін.
Судом апеляційної інстанції встановлено, що ОСОБА_2 КПК «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» було виплачено середній заробіток за час вимушеного прогулу з 18.03.2008 року по 05.04.2009 року в розмірі 11 355,78 грн.
Відповідно до ст.23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи. Строковий трудовий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений строк з урахуванням характеру наступної роботи, або умов її виконання, або інтересів працівника та в інших випадках, передбачених законодавчими актами.
Як вбачється з матеріалів справи, ОСОБА_2 неодноразово ініціюює судові процеси з приводу обіймання ним посади директора КПК «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби», при цьому існування постанови слідчого від 12.01.2009 року про відсторонення ОСОБА_2 від посади директора Комунального підприємства культури «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» не заважало йому звертатись до суду з позовами, про що свідчать досліджені копії судових рішень.
Відтак, посилання ОСОБА_2 на існування перешкоди в зверненні до суду з цим позовом є безпідставним, тим паче, що відсторонення від посади є тимчасовим заходом забезпечення кримінального провадження і не перешкоджає вирішенню спору щодо строку дії трудового договору, з застосуванням відповідних наслідків. У випадку наявності перешкод для розгляду справи по суті, суд наділений правом на зупинення провадження по справі, до вирішення іншої справи, що розглядається за правилами цивільного, адміністративного чи кримінального судочинства.
Судами неодноразово встановлювалась обізнаність позивача з оскаржуваними розпорядженням Дніпропетровського міського голови № 576-рк від 20.10.2009 року та наказом Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради №180-к від 23.10.2009 року ще 26.10.2009 року, та встановлювався пропуск строку позовної давності, який для трудових спорів, не пов'язаний з стягненням заробітної плати, є спеціальним.
Підставою для скасування наказу Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради №36-З/К від 18.03.2008 року Бабушкінським районним судом м.Дніпропетровська 24.06.2008 року, стала відсутність компетенції у очільника Управління культури та мистецтва міської ради на видання такого наказу, оскільки п.10 ч.3 ст.42 ЗУ «Про місцеве самоврядування в Україні» встановлено виключну компетенцію міського голови з призначення на посаду та звільнення з посади керівників підприємств, що належать до комунальної власності.
Відповідно до ЗУ «Про місце самоврядування в Україні» набрав чинності 12.06.1997 року, отже при призначенні ОСОБА_2 на посаду директора КПК «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» у начальника управління культури та мистецтв виконкому Бойко В.М. були відсутні повноваження на видання наказу №150 к/з від 17.10.1997 року.
Так, п.2 Прикінцевих та Перехідних положень в редакції від 21.05.1997 року визначено, що сільські, селищні, міські, районні в містах, районні, обласні ради після набрання чинності цим Законом здійснюють повноваження, передбачені Конституцією України і цим Законом.
Отже, беручи до уваги незаконність наказу №150 к/з від 17.10.1997 року, неможливо визнати виниклі між сторонами правовідносини безстроковим трудовим договором.
Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно з вимогами ст. 76 ЦПК України засобами доказування у цивільній справі є показання свідків, письмові докази, речові і електронні докази й висновки експертів. Суд приймає до розгляду лише ті докази, які мають значення для справи. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Окрім цього, укладаючи строковий контракт з Управлінням культури та мистецтв міської ради від 02.04.1999 року ОСОБА_2 проявляючи своє воєвиявлення бажав настання наслідків, ним обумовлених, тобто, погодив самостійно зміну істотних умов праці, тим самим, за згодою сторін, припинились попередні правовідносини, які виникли та мали місце на підставі фактично незаконного наказу №150 к/з від 17.10.1997 року.
Посилання ОСОБА_2 на те, що після укладення контракту не видавався наказ про призначення на посаду не відповідають вимогам закону, оскільки на момент укладення контракту та при його продовженні у трудовій книжці ОСОБА_2 вже існував запис про призначення на посаду директора КПК «Центральний міський дитячий парк Лазаря Глоби» на підставі відповідного наказу - 150 к/з від 17.10.1997 року.
Таким чином, відмовляючи в задоволенні позовних вимог про визнання трудового договору укладеним безстроково, суд першої інстанції дійшов до правильного та обгрунтованного висновку, що вищевказані позовні вимоги є безпідставними, а відмовляючи у задоволенні позовних вимог в частині скасування розпорядження Дніпропетровського міського голови № 576-рк від 20.10.2009 року та наказу Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради №180-к від 23.10.2009 року, суд першої інстанції також дійшов до правильного та обгрутнованого висновку, оскільки рішенням Бабушкінського районного суду м.Дніпропетровська від 11.04.2011 року у справі №2-3971/11 за позовом ОСОБА_2 до Дніпропетровського міського голови, Управління культури та мистецтв Дніпропетровської міської ради, Кравченко Світлани Миколаївни, Комунального підприємства культури „Центральний міський дитячий парк ім. Л.Глоби" про скасування розпоряджень, скасування наказів та зобов'язання вчинити певні дії, зазначені позовні вимоги вже були вирішені.
Правомірно суд першої інстанції відмовив і у задоволенні позовних вимог про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні оскільки ці вимоги є похідними від вимог про визнання трудового договору укладеним безстроково та скасування розпорядження і наказу.
Крім того, за змістом статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутись до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Цивільне законодавство передбачає два види позовної давності: загальну і спеціальну. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України). Для окремих видів вимог законом встановлена спеціальна позовна давність.
Як зазначено у статті 253 Цивільного кодексу України, перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок. За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина 1 статті 261 Цивільного кодексу України). Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд. Згідно зі статтею 266 Цивільного кодексу України зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги.
Відповідно до п.4 роз'яснень Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06 листопада 1992 року із наступними змінами і доповненнями, встановлені статтями 228, 233 КЗпП, строки звернення до суду застосовуються незалежно від заяви сторін. У кожному випадку суд зобов'язаний перевірити і обговорити причини пропуску цих строків, а також навести у рішенні мотиви, чому він поновлює або вважає неможливим поновити порушений строк. Передбачений ст.233 КЗпП місячний строк поширюється на всі випадки звільнення, незалежно від підстав припинення трудового договору.
Враховуючи, що наслідки спливу строку позовної давності застосовуються лише у випадку встановлення порушення прав, свобод та інтересів позивача, тобто при доведенні існування суб'єктивного права, обґрунтованості позовних вимог, суд відмовляє у позовних вимогах саме за їх безпідставності, а не через пропуск строку позовної давності.
Приведені в апеляційній скарзі доводи ОСОБА_2, що судом першої інстанції не вирішено питання та не зазначено в резолютивній частині рішення позовні вимоги про стягнення заробітної плати, колегія суддів погодитись не може, оскільки судом першої інстанції було відмовлено в вимогаї про поновлення на роботі і ці вимоги є похідними від вимог про визнання трудового договору укладеним безстроково та скасування розпорядження і наказу, а в цій частині в задоволенні позовних вимог було відмовленою.
Приведені в апеляційній скарзі інші доводи про те, що суд не дав оцінки наданих ним доказам не можуть бути прийняті до уваги, оскільки вони зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці, та особистого тлумачення апелянтом норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до ст.89 ЦПК України виключне право оцінки доказів належить суду, який має оцінювати докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному повному та об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 статті 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пунктом 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).
Таким чином, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги суттєвими не являються і не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Відповідно ст.141 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишаючи рішення суду без змін не змінює розподіл судових витрат.
Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.
Рішення Бабушкінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 квітня 2018 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Головуючий суддя О.В.Лаченкова
Судді О.П.Варенко
В.С.Городнича