14 вересня 2018 року
Київ
справа №758/2330/14-а
адміністративне провадження №К/9901/57237/18
Суддя Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді Гриців М.І. під час розгляду касаційної скарги касаційної скарги ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду міста Києва від 15 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії,
встановила:
суд першої інстанції за наслідками розгляду позову постановив рішення про відмову в задоволенні позову. Суд апеляційної інстанції це рішення залишив без змін.
Як убачається зі вступної частини поданої ним касаційної скарги позивач не погодився з цими рішеннями.
Суддя Верховного Суду Гриців М.І. ухвалою від 07 серпня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 залишив без руху і надав строк для усунення недоліків протягом десяти днів з моменту отримання копії зазначеної ухвали.
У касаційній скарзі не було зазначено судові рішення, що оскаржуються, вимоги особи, що подає касаційну скаргу, до суду касаційної інстанції, та обґрунтування таких вимог із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
На виконання ухвали від 07 серпня 2018 року ОСОБА_2 подав уточнену касаційну скаргу, яка за змістом фактично подібна до первинної.
Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»; далі - КАС) особа, що подає касаційну скаргу, має зазначити у ній, серед іншого, обґрунтування своїх вимог із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
У виправленій касаційній скарзі її автор зазначив, що ««Суди грубо порушили його право на судовий захист, гарантоване Конституцією України», «…відповідач як центральний орган виконавчої влади…свідомо знищив право проголошене Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод» та інші схожого змісту формулювання.
ОСОБА_2 в уточненій касаційній скарзі усупереч вимогам пункту 4 частини першої статті 330 КАС не зазначив обґрунтування того, у чому полягає незаконність оскаржених судових рішень, суть неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права або, іншими словами, не визначив межі та обсяг касаційного перегляду справи. Інших вимог, зазначених в ухвалі про залишення касаційної скарги без руху, скаржник теж не виконав.
Відповідно до частини п'ятої статті 332 КАС питання про повернення касаційної скарги суд касаційної інстанції вирішує протягом десяти днів з дня закінчення строку на усунення недоліків.
Оскільки вимоги ухвали судді від 07 серпня 2018 року не були виконані, касаційна скарга підлягає поверненню скаржнику.
Керуючись пунктом 8 частини третьої статті 2, частиною першою статті 31, частиною другою статті 119, статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України суддя Касаційного адміністративного суду у Верховному Суді,
ухвалила:
Касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Подільського районного суду м. Києва від 15 березня 2018 року та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 18 липня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Пенсійного фонду України про визнання дій та бездіяльності протиправними, зобов'язання вчинити певні дії повернути скаржнику.
Ухвала оскарженню не підлягає.
Суддя М.І. Гриців