Справа № 129/425/18
Провадження по справі № 1-кп/129/223/2018
"13" вересня 2018 р. Гайсинський районний суд Вінницької області
в складі головуючого судді ОСОБА_1
з участю секретаря ОСОБА_2 ,
прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
обвинуваченого ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Гайсині кримінальну справу № 42017020420000212про обвинувачення
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 , українця, громадянина України, з повною загальною середньою освітою, неодруженого, військовослужбовця військової частини НОМЕР_1 , відповідно до ст. 88 несудимого (вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 06.02.2018 року звільнений від призначеного за ч.1 ст. 415 КК України за цим вироком покарання у виді позбавлення волі на строк два роки у зв'язку з актом амністії на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016році», -
в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України,
Установив:
Солдат ОСОБА_5 як військовослужбовець військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період залученої до антитерористичної операції військової частини польова пошта НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 призначений наказом командира на посаду водія 2-го відділення охорони 2-го взводу охорони 1-ї роти охорони, в порушення ст.ст. 17, 65, 68 Конституції України, Військової присяги, ст.ст. 11, 16, 127, 128 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України та ст.ст. 1, 3, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України умисно, з метою тимчасово ухилитись від проходження військової служби, без дозволу командирів та поважних причин, не з'явився вчасно на службу на 08 год. 30 хв. 01.11.2014 року до військової частини - польова пошта НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_2 , а саме не повернувся із лікування, яке останньому проводилось у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону у м. Вінниці, вул. К. Коріатовичів-185, та проводив час на власний розсуд за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 до 09:00 год. 05.08.2017 р. - часу добровільного прибуття до військової частини польова пошта НОМЕР_2 .
Дії ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч. 3 ст. 407 КК України як нез'явлення вчасно на службу військовослужбовцем без поважних причин тривалістю понад місяць.
З урахуванням позицій прокурора та обвинуваченого, які заявили про скорочений порядок дослідження доказів, суд відповідно до ч.3 ст.349 КПК України обмежився допитом лише ОСОБА_5 , оскільки він розуміє зміст обставин, які ніким не оспорюються, немає сумніву в добровільності та істинності його позиції, йому роз'яснено і зрозуміло неможливість оскарження цих обставин в апеляційному порядку.
ОСОБА_5 вину визнав повністю, щиро каявся і пояснив, що він, будучи солдатом, військовослужбовцем військової служби за призовом під час мобілізації на особливий період залученої до антитерористичної операції військової частини польова пошта НОМЕР_2 по АДРЕСА_2 призначений наказом командира на посаду старшого водія 2-го відділення охорони 2-го взводу охорони 1-ї роти охорони, знаючи про те, що він повинен проходити військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період, не повернувся до військової частини НОМЕР_2 із лікування, яке йому проводилось у Військово-медичному клінічному центрі Центрального регіону у м. Вінниці, та перебував за місцем свого проживання у АДРЕСА_1 і лише 05.08.2017 р. повернувся до військової частини для проходження військової служби.
Обираючи покарання, за відсутності обтяжуючих, пом'якшуючими його обставинами суд враховує щире каяття і правдиві показання ОСОБА_5 , сприяння ним встановленню дійсних обставин справи, відсутність судимості, позитивну репутацію обвинуваченого.
Зазначені обставини суд визнає винятковими стосовно ст. 69 КК України, що дає підстави зробити висновок про можливість виправлення обвинуваченого, який скоїв середньої тяжкості за ст. 12 КК України злочин, і запобігання скоєнню ним нових злочинів, призначивши більш м'яке порівняно з санкцією ч. 3 ст. 407 КК України покарання, - у виді грошового штрафу.
Враховуючи, що вироком Приазовського районного суду Запорізької області від 06.02.2018 року ОСОБА_5 звільнений від призначеного за ч.1 ст. 415 КК України за вказаним вироком покарання у виді позбавлення волі на строк два роки у зв'язку з актом амністії на підставі ст.2 Закону України «Про амністію у 2016році», тобто до нього вже застосовувалась амністія у 2018 році, а згідно із приписами п. е) ч.1 ст. 4 Закону України «Про застосування амністії в Україні» амністія не може бути застосована до осіб, стосовно яких протягом останніх десяти років було застосовано амністію, а тому суд визнає, що за наявних обставин, відсутні підстави для застосування до ОСОБА_5 правових норм ст.2 Закону України «Про амністію у 2016році» та звільнення його у зв'язку з актом амністії від призначеного за цим вироком покарання.
До набуття вироком законної сили суд визнає за можливе відносно обвинуваченого запобіжного заходу не обирати.
Керуючись ст.ст. 369 - 374 КПК України,
Присудив:
ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ч. 3 ст. 407 КК України, і з застосуванням ст. 69 КК України призначити покарання у виді грошового штрафу в розмірі двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян у сумі 3400 грн.
Запобіжного заходу відносно засудженого не обирати.
Вирок може бути оскаржено протягом тридцяти діб з дня його проголошення до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги через Гайсинський районний суд Вінницької області.
Суддя: