Копія
154/1615/18
2/154/656/18
12 вересня 2018 року м. Володимир-Волинський
Володимир-Волинський міський суд Волинської області в складі:
головуючого-судді Каліщука А.А.
за участю секретаря судового засідання Процюк Н.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань Володимир-Волинського міського суду цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно,
Позивач звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання права власності на спадкове майно. Позовні вимоги обґрунтовує тим, що 14.07.2011 року померла його баба ОСОБА_4. Після її смерті відкрилась спадщина на належну їй земельну ділянку площею 2,37 га призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Берзовичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області. На випадок своєї смерті ОСОБА_4 залишила заповіт, в якому призначила його спадкоємцем земельної ділянки.
Із-за відсутності оригіналів правовстановлюючих документів він не може отримати свідоцтво про право на спадщину у органах нотаріату.
Просить визнати за ним право власності на земельну ділянку площею 2,37 га призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Берзовичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 14.07.2011 року.
Позивач в судове засідання позивач не з'явився, однак подав до суду заяву в якій просить проводити розгляд справи у його відсутності, позовні вимоги підтримує в повному обсязі.
Відповідачі в судове засідання не з'явилися, однак подали заяви в яких просять проводити розгляд справи у їх відсутності, позовні вимоги визнають у повному обсязі та не заперечують щодо задоволення позову.
Враховуючи те, що сторони в судове засідання не з'явились, тому згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України розгляд справи здійснюється без фіксування технічними засобами.
Дослідивши і оцінивши письмові матеріали справи, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає до задоволення.
Відповідно до ч. 4 ст. 206 ЦПК України, у разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав, ухвалює рішення про задоволення позову.
Суд приймає визнання позову відповідачами, оскільки таке визнання відповідає вимогам закону, відповідає інтересам сторін по справі та не суперечить правам та інтересам інших осіб.
Судом встановлено, що відповідно до свідоцтва про смерть серії І-ЕГ №110403, актовий запис № 10, ОСОБА_4 померла 14.07.2011 р.
З дослідженого судом заповіту від 23.12.2004 року, який посвідчений секретарем Березовичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області вбачається, що ОСОБА_4 заповіла земельну ділянку позивачу.
Згідно з інформаційною довідкою зі спадкового реєстру (заповіти/спадкові договори) заповіт складений ОСОБА_4, котрим вона призначила спадкоємцем свого майна позивача, не змінювався, не скасовувався, тобто є чинним.
Довідкою Березовичівської сільської ради від 16.02.2018 року №146 підтверджується, що спадщину після смерті ОСОБА_4 прийняв її онук ОСОБА_1
Із довідки міськрайонного управління держгеокадастру у Володимир-Волинському районі та м. Володимирі-Волинському від 05.03.2018 року, державного акта на право власності на земельну ділянку серії ВЛ №095359 від 16.08.2007 року встановлено, що ОСОБА_4 належить земельна ділянка площею 2,37 га для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Березовичівської сільської ради Володимир-Волинського району, Волинської області.
В силу ст.1217 ЦК України спадкування здійснюється за заповітом або за законом.
З матеріалів спадкової справи №7/2012 встановлено, що ОСОБА_1 після смерті ОСОБА_4, звернувся до нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини.
Із досліджених судом заяв від 28.12.2011 р. та 15.02.2018 р. вбачається, що ОСОБА_2 і ОСОБА_3 відмовились від прийняття спадщини, після смерті своєї матері ОСОБА_4
Із листа державного нотаріуса Володимир-Волинської державної нотаріальної контори від 28.02.2018 р. встановлено, що позивачу відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, із-за відсутності оригіналів правовстановлюючих документів на спадкове майно.
Одним із способів захисту цивільних прав ст. 16 ЦК України передбачає визнання права.
Оскільки ОСОБА_1 є спадкоємцем за заповітом земельної ділянки площею 2,37 га, яка призначена для ведення особистого селянського господарства та розташована на території Березовичівської сільської ради Володимир-Волинського району, Волинської області, інші спадкоємці позов визнали, однак із-за відсутності оригіналу правовстановлюючого документу на дане майно позивач не може оформити спадкові права, тому право власності позивача підлягає захисту шляхом його визнання за ним.
Оцінивши всі докази в сукупності, суд прийшов до висновку, що вимоги позивача є обґрунтованими, доведеними, законними, а тому позов підлягає до задоволення.
Керуючись ст.ст. 12,81,89,265 ЦПК України, ст. 1217 ЦК України суд,
позовну заяву задовольнити.
Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, НОМЕР_1, ІПН НОМЕР_2, який проживає ІНФОРМАЦІЯ_2 право приватної власності на земельну ділянку площею 2,37 г.а призначену для ведення особистого селянського господарства, яка розташована на території Березовичівської сільської ради Володимир-Волинського району Волинської області в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_4, яка померла 14 липня 2011 року.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Волинської області шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення суду складений 12.09.2018 року.
Головуючий:/підпис/
Згідно з оригіналом.
Суддя А.А. Каліщук