12 вересня 2018 року м. Херсон
Номер справи: 766/9398/17
Номер провадження: 22-ц/791/1240/18
Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого (суддя-доповідач) Вейтас І.В.,
суддів: Бездрабко В.О.
Приходько Л.А.,
розглянувши в письмовому провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в приміщенні суду в м. Херсоні апеляційну скаргу адвоката Старюка Віталія Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_3 на рішенняХерсонського міського суду Херсонської області від 15 червня 2018 року, постановлене під головуванням судді Хайдарової І.О., в справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_3 про стягнення коштів
В червні 2017 року ОСОБА_4 звернулась до суду з вказаним позовом до ОСОБА_3, посилаючись на те, що03 грудня 2013 року між ними було укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1, який був посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Грищенко Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №2020. Відповідач ОСОБА_3 раніше придбав вказану квартиру у ОСОБА_6, який раніше незаконно отримав право власності на вказану квартиру, сфальсифікувавши правовстановлюючий документ у вигляді договору №127 купівлі-продажу нерухомого майна від 10.10.2000 року, нібито укладеного на Універсальній товарній біржі "Фенікс" між ОСОБА_6 та ОСОБА_7
Рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва від 16.11.2015 року ОСОБА_7 визнана недієздатною, її опікуном призначено ОСОБА_8 15.03.2016 року вироком Центрального районного суду м. Миколаєва ОСОБА_6 визнано винним за ч. 1 ст. 358, ч. 4 ст. 358, ч. 3 ст. 190 КК України, за незаконне придбання права власності на чуже майно шляхом обману з використанням завідомо підробленого документу.
Позивач є добросовісним набувачем спірної квартири, її право власності скасоване рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.12.2016 року, цим же рішенням квартира витребувана з її володіння.
Позивач просила стягнути з відповідача на її користь кошти в сумі 43857,00 гривень, підстава в набутті яких у вигляді договору купівлі-продажу від 03.12.2013 року квартири АДРЕСА_1, відпала.
Рішенням Херсонського міського суду Херсонської області від 15 червня 2018 рокупозов ОСОБА_4 до ОСОБА_3 задоволено, стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_4 грошові кошти в сумі 43857,00 грн та судовий збір в сумі 640,00 грн.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, Старюк В.А., який діє від імені ОСОБА_3 в апеляційній скарзі вказує, що підстави для стягнення коштів з відповідача з застосуванням ст.1212 ЦК України відсутні, оскільки договір купівлі-продажу квартири від 03 грудня 2013 року недійсним або розірваним не визнано, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положення статті 1212ЦК України. Також зазначає, що позивач пропустила строк звернення до суду, оскільки про порушення своїх прав вона дізналась на весні 2014 року на допиті в правоохоронних органах з приводу обставин придбання квартири. Просить рішення скасувати, ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити в повному обсязі.
Відзив на апеляційну скаргу до апеляційного суду не надходив.
Згідно із пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
Враховуючи, що наразі апеляційні суди в апеляційних округах не утворені, справа підлягає перегляду в апеляційному порядку Апеляційним судом Херсонської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває Херсонський міський суд Херсонської області, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.
За правилами ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
За таких обставин апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, відповідно до приписів ч.13 ст.7 ЦПК України, якою передбачено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах, визначених ст.367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
З матеріалів справи слідує, що вироком Центрального районного суду м.Миколаєва від 15 березня 2016 року ОСОБА_6 визнано винуватим у тому, що вінна початку вересня 2013року маючи умисел на незаконне заволодіння правом власності на АДРЕСА_1, придбав підроблений бланк УТБ «Фенікс», із підробленим підписом ОСОБА_9, із підробленими відбитками кліше факсиміле підписів директора УТБ «Фенікс» ОСОБА_10 та начальника ММБТІ ОСОБА_11, а також із нанесеним відбитком підробленої печаті УТБ «Фенікс», після чого до вказаного бланку вніс інформацію про те, що ОСОБА_7 продала, а ОСОБА_6 придбав квартиру АДРЕСА_1, та в графі «покупець» ОСОБА_6 виконав свій підпис, усвідомлюючи, що зазначений договір є недійсним і що вищевказану квартиру він ніколи не купував, тим самим здійснив підробку договору №127 купівлі-продажу нерухомого майна від 10.10.2000року на Універсальній товарній біржі «Фенікс» між ОСОБА_7 та ОСОБА_12
ОСОБА_6 14 вересня 2013 близько 11год. 28хв. знаходячись у приміщенні Реєстраційної служби ММУЮ Миколаївської області, маючи умисел використати завідомо підроблений документ, надав державному реєстратору підроблений ним договір №127 купівлі-продажу нерухомого майна від 10.10.2000р. на Універсальній товарній біржі «Фенікс», про те щоОСОБА_7 продала, а ОСОБА_6 придбав квартиру за адресою: квартира АДРЕСА_1, який було підроблено ним раніше.
ОСОБА_6 в той же день 14 вересня 2013року близько 11год.28хв., маючи умисел на незаконне придбання права власності на чуже майно шляхом обману, в приміщенні Реєстраційної служби ММУЮ Миколаївської області, звернувся до державного реєстратора із заявою про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1та надав державному реєстратору підроблений ним договір №127 купівлі-продажу нерухомого майна від 10.10.2000 року Універсальної товарної біржі «Фенікс». На підставі наданого ОСОБА_6 завідомо підробленого документу, державним реєстратором Реєстраційної служби ММУЮ Миколаївської області, який введений в оману про справжність договору №127 купівлі-продажу нерухомого майна від 10.10.2000року Універсальної товарної біржі «Фенікс», прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1за ОСОБА_6, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесено відповідний запис за №2509867, і таким чином вказаними діями ОСОБА_6 незаконно, шляхом обману заволодів правом власності на квартиру АДРЕСА_1, чим завдав потерпілійОСОБА_7 шкоду.
ОСОБА_6 05 жовтня 2013року після придбання права власності шляхом обману на квартиру АДРЕСА_1, маючи умисел спрямований на легалізацію квартири і приховування незаконного походження придбання права власності на неї, виступив в якості продавця квартири, тобто уклав зі ОСОБА_3 договір купівлі-продажу вказаної квартириАДРЕСА_1, за яким вказана квартира перейшла у власність ОСОБА_3 05.10.2013року договір купівлі-продажу квартири нотаріально посвідчений приватним нотаріусом Херсонського міського нотаріального округу, про що в державному реєстрі правочинів вчинено запис під № 1138.
05.10.2013року на підставі договору купівлі-продажу під №1138 державним реєстратором Реєстраційної служби ММУЮ Миколаївської області прийнято рішення про державну реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 ОСОБА_3, про що в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно внесеновідповідний запис за № 2740522 (а.с. 11,12).
Як слідує з пояснень обвинуваченого ОСОБА_6, що наведені у вказаному вироку суду, кошти від продажу квартири від ОСОБА_13 він не отримував. (а.с.11 звор.стор.)
03 грудня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_14 (після одруження 17.09.2014 року змінила прізвище на ОСОБА_4) укладено договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1. Вказаний договір посвідчений приватним нотаріусом Миколаївського міського нотаріального округу Грищенко Л.А. та зареєстрований в реєстрі за №2020. Згідно витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності НОМЕР_1 від 03.12.2013 року, внесено відомості про право власності на квартиру за ОСОБА_14
Згідно п. 2.1 договору, продаж квартири за домовленістю сторін вчиняється за суму 43857,00 грн. (а.с.5-7)
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.12.2016 року, договір купівлі-продажу нерухомого майна - квартири АДРЕСА_1, № 127 від 10 жовтня 2000 року, що укладений на товарній біржі "Фенікс" між ОСОБА_7 та ОСОБА_6 визнано недійсним; витребувано у ОСОБА_15 квартиру АДРЕСА_1, передавши її у володіння ОСОБА_7; зобов'язано Центр надання адміністративних послуг Миколаївськї міської ради скасувати у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4. Вказане рішення набуло чинності 09.01.2017 року. (а.с.13-15)
16 лютого 2017 року за актом приймання-передачі квартири ОСОБА_4 передала, а ОСОБА_8, в інтересах ОСОБА_7, прийняв квартиру АДРЕСА_1. (а.с.16)
Ухвалюючи оскаржене рішення про задоволення позову, суд першої інстанції дійшов висновку, що на підставі преюдиційнихвироку суду та рішення суду у позивача, як покупця витребувано спірну квартиру на користь третьої особи, на підставах що виникли до продажу цього майна, унаслідок чого відповідач, як продавець квартири має повернути позивачці кошти набуті ним за правової підстави яка відпала.
Колегія суддів не погоджується з доводами апеляційної скарги про те, щопідстави для стягнення коштів з відповідача з застосуванням ст.1212 ЦК України відсутні, оскільки договір купівлі-продажу квартири від 03 грудня 2013 року недійсним або розірваним не визнано, а договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них положення статті 1212ЦК України, виходячи з наступного.
Статтею 1212 ЦК України передбачено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.
Відповідно до п.1 ч.3 статті 1212 ЦК України положення цієї глави застосовуються також до вимог про повернення виконаного за недійсним правочином.
Як роз'яснено в п.10 постанови Пленуму Верховного Суду України від 06 листопада 2009 року № 9 "Про судову практику з розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними", норма ч.1 статті 216 ЦК не може застосовуватись як підстава позову про повернення майна, переданого на виконання недійсного правочину, яке було відчужене третій особі. Не підлягають задоволенню позови власників майна провизнання недійсними наступних правочинів щодо відчуження цього майна, які були вчинені після недійсного правочину.У цьому разі майно може бути витребувано від особи, яка не є стороною недійсного правочину, шляхом подання віндикаційного позову, зокрема від добросовісного набувача - з підстав, передбачених частиною першою статті 388 ЦК.
Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 27.12.2016 року встановлено добросовісність набуття ОСОБА_4 права власності на спірну квартиру та витребувано від неї, як від особи, яка не є стороною недійсного (в даному випадку підробленого договору) правочину, шляхом пред'явлення віндикаційного позову з підстав передбачених ч.1 ст.388 ЦК України.
Отже, доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_3 отримав кошти за наявності правової підстави, яка на даний час не відпала, оскількидоговір не визнано недійсним або розірваним, є юридично безпідставними, оскільки визнання даного договору недійсним не передбачено законом, однак правова підстава, а саме договір купівлі-продажу між ОСОБА_3 та ОСОБА_4, відпала, внаслідок недійсності договору за яким ОСОБА_6 набув право власності на спірну квартиру.
Доводи касаційної скарги про пропуск позивачем позовної давності є безпідставними, виходячи з наступного.
Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк , у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Частиною 1 ст.261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
У ОСОБА_4 були відсутні підстави зверненнядо суду про стягнення безпідставно отриманих коштів від продавця квартири, до ухвалення рішення суду від 27 грудня 2016 року про витребування у неї квартири, оскільки її право порушено саме витребуванням квартири та скасуванням запису про право власності.
Зважаючи на наведені обставини, апеляційний суд у складі колегії суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволенняпозовних вимог, оскільки рішення суду постановлено правильно у відповідності до вимог норм матеріального та процесуального права, в межах заявлених вимог, на підставі наданих сторонами доказів, досліджених в судовому засіданні.
За таких обставин підстав для скасування чи зміни рішення суду колегія суддів не вбачає.
Керуючись ст.367, п.1ч.1 ст.374, ст. 375, ст. 382 ЦПК України, Апеляційний судХерсонської області у складі колегії суддів
Апеляційну скаргуСтарюка Віталія Анатолійовича, який діє від імені ОСОБА_3 залишити без задоволення.
РішенняХерсонського міського суду Херсонської області від 15 червня 2018 року залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий І.В.Вейтас
Судді: В.О.Бездрабко
Л.А.Приходько