12 вересня 2018 року
Київ
справа №820/6377/17
адміністративне провадження №К/9901/55710/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
суддів - Пасічник С.С., Юрченко В.П.,
перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 820/6377/17 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Менеджмент логістик компані» до Головного управління ДФС у Харківській області про скасування рішення та вимоги, -
Ухвалою Верховного Суду від 03.08.2018 року касаційна скарга Головного управління ДФС у Харківській області була залишена без руху, оскільки до касаційної скарги не додано документ про сплату судового збору у розмірі 3200,00 грн. Скаржнику встановлено строк для усунення недоліків касаційної скарги протягом 10 днів з дня отримання ухвали про залишення касаційної скарги без руху.
На виконання вимог ухвали Верховного Суду від 03.08.2018 на адресу суду було направлено платіжне доручення № 2125 від 05.07.2018, яким судовий збір сплачено у розмірі 6400,00 грн.
При вирішенні питання про відкриття касаційного провадження за зазначеною касаційною скаргою суд виходить з такого.
Згідно з частиною першою статті 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
Відповідно до частини першої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки, мають право оскаржити в касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи, а також постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково у випадках, визначених цим Кодексом.
Аналіз наведеного законодавства дозволяє дійти висновку про те, що особи, які беруть участь у справі, у разі, якщо не погоджуються із ухваленими судовими рішеннями після їх перегляду в апеляційному порядку, можуть скористатися правом їх оскарження у касаційному порядку лише у визначених законом випадках.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у справах незначної складності, крім випадків, якщо:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії справ незначної складності помилково.
Частиною шостою статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) передбачено перелік категорій справ, які відносяться до справ незначної складності.
Такий перелік не є вичерпним.
Зі змісту пункту 10 частини шостої статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) можна зробити висновок про те, що суд має право віднести до категорії справ незначної складності справу, яка не передбачена у вищезазначеному переліку, за винятком справ, які не можуть бути розглянуті за правилами спрощеного позовного провадження.
За правилами спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, які підлягають розгляду за правилами загального позовного провадження у виключному порядку (частина четверта статті 12 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017), а також через складність та інші обставини.
Відповідно до пункту 20 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017) адміністративна справа незначної складності (малозначна справа) - адміністративна справа, у якій характер спірних правовідносин, предмет доказування та склад учасників тощо не вимагають проведення підготовчого провадження та (або) судового засідання для повного та всебічного встановлення її обставин.
Системний аналіз вищезазначених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що суд має право віднести справу до категорії малозначних за результатами оцінки характеру спірних правовідносин, предмету доказування, складу учасників та інших обставин, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, а також крім справ, які підлягають розгляду в порядку загального позовного провадження.
З матеріалів касаційної скарги вбачається, що предметом позову у справі № 820/6377/17 є скасування рішення ГУ ДФС у Харківській області від 19.08.2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску у розмірі 14937,79 грн. та скасування вимоги ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2018 року № Ю-10624-17.
Суди попередніх інстанцій, задовольняючи позовні вимоги, дійшли висновку, що позивачем нараховані та сплачені усі необхідні суми єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування у відповідності до вимог Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», що підтверджуються платіжними дорученнями, а також даними інтегрованої картки платника податку. Відповідачем не доведено факт несплати (неперерахування) або несвоєчасної сплати (несвоєчасного перерахування) єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування позивачем, а тому рішення Головного управління ДФС у Харківській області від 19.08.2017 року про застосування штрафних санкцій та нарахування пені за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) єдиного внеску застосоване до ТОВ "Менеджмент логістік компані" та вимога ГУ ДФС у Харківській області про сплату боргу (недоїмки) від 12.01.2018 року № Ю-10624-17 визнано протиправними.
Випадків, які б виключали можливість застосування положень пункту 2 частини п'ятої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, не вбачається. У касаційній скарзі таких застережень, також не міститься.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 333 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного оскарження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження.
Керуючись статтями 328, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Головного управління ДФС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 22 лютого 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 31 травня 2018 року у справі № 820/6377/17.
Направити копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами особі, яка подала касаційну скаргу.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Судді: підписІ.А. Васильєва
підписС.С. Пасічник
підписВ.П. Юрченко