Іменем України
12 вересня 2018 року
м. Київ
справа № 713/47/17
адміністративне провадження № К/9901/45247/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Анцупової Т. О.,
суддів - Кравчука В. М., Стародуба О. П.,
розглянувши у порядку письмового провадження в касаційній інстанції адміністративну справу № 713/47/17
за позовом ОСОБА_2 до Управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області про визнання дій неправомірними та зобов'язання вчинити певні дії;
за касаційною скаргою ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду (у складі колегії суддів: Гонтарука В. М., Граб Л. С., Білої Л. М.) від 11 квітня 2017 року, встановив:
І. ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. У січні 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з адміністративним позовом до Управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області та Центру по нарахуванню та здійсненню соціальних виплат Департаменту соціального захисту населення Чернівецької обласної державної адміністрації, в якому просив визнати неправомірними дії відповідачів та стягнути недоплачену разову щорічну грошову допомогу у розмірі 4450 грн.
2. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначав, що відповідачі, виплативши йому грошову допомогу до 05 травня як учаснику бойових дій за 2016 рік у меншому розмірі, ніж визначено положеннями ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», порушили його право на отримання одноразової щорічної грошової допомоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком станом на 1 травня поточного року.
3. Постановою Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2017 року адміністративний позов задоволено:
- визнано протиправною бездіяльність Управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області щодо перерахунку ОСОБА_2 щорічної одноразової грошової допомоги за 2016 рік до 5 травня у розмірі, встановленому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
- зобов'язано Управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_2, як учаснику бойових дій, щорічної одноразової допомоги до 05 травня за 2016 рік, відповідно до ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, визначеної відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та ст. 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2016 рік» на момент проведення виплат, з урахуванням виплаченої суми такої допомоги.
4. Постановою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року задоволено повністю апеляційну скаргу Управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області; постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2017 року скасовано; прийнято нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовлено.
5. Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, ОСОБА_2 звернувся до Вищого адміністративного суду України з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року, постанову Вижницького районного суду Чернівецької області від 06 березня 2017 року залишити без змін.
6. Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 22 травня 2017 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
7. Управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області у запереченнях на касаційну скаргу, яке надійшло до Вищого адміністративного суду України 02 червня 2017 року, зазначає, що щорічну грошову допомогу до 5 травня за 2016 рік нараховано та виплачено позивачу у розмірі 920 грн. відповідно до положень бюджетного кодексу України та постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», а тому правові підставі для задоволення позову відсутні.
8. Вищим адміністративним судом справу до розгляду призначено не було.
9. 15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд та набрав чинності Закон України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.
Відповідно до п. 1 Розділу VII «Перехідні положення» зазначеного закону зміни до Кодексу адміністративного судочинства України вводяться в дію з урахуванням певних особливостей. Зокрема, у пп. 4 передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчився до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
10. 22 березня 2018 року касаційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 713/47/17 передано для розгляду до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
11. Ухвалою Верховного Суду від 10 вересня 2018 року справу прийнято до провадження та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
IІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
12. Судами попередніх інстанцій установлено, що позивач - ОСОБА_2 є учасником бойових дій, має право на пільги, встановлені законодавством України для ветеранів війни учасників бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії УБД № 017826, яке видане 23 вересня 2015 року; перебуває на обліку в Управлінні соціального захисту населення і занесений до Єдиного державного реєстру пільговиків.
13. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» позивачу здійснено виплату разової грошової допомоги до 5 травня 2016 року в сумі 920 грн.
14. 15 грудня 2016 року позивач звернувся до відповідача з заявою щодо перерахунку та виплати недоплаченої щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, як учаснику бойових дій за 2016 рік у розмірі передбаченому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» з урахуванням раніше виплачених сум.
15. Листом від 19 грудня 2016 року № 01-17/1920 Управління соціального захисту населення Вижницької районної державної адміністрації Чернівецької області повідомило позивача, що відповідно до ст.12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі, який визначається Кабінетом Міністрів України в межах бюджетних призначень, встановлених законом про Державний бюджет України. Згідно постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» та «Про жертви нацистських переслідувань» у поточному році щорічна разова грошова допомога до 5 травня надавалась учасникам бойових дій та колишнім неповнолітнім (яким на момент ув'язнення не виповнилося 18 років) в'язням концентраційних таборів, гетто, інших місць примусовою тримання, а також дітям, які народилися у зазначених місцях примусового тримання їх батьків у розмірі 920 грн. Кошти учасникам бойових дій були виплачені у повному обсязі у відповідності до чинного законодавства.
16. Не погоджуючись з такою відповіддю відповідача, позивач звернувся до суду з адміністративним позовом.
IІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
17. Оцінюючи доводи сторін, суд першої інстанції, приймаючи рішення про задоволення позовних вимог, виходив із того, що для визначення розміру разової грошової допомоги учасникам бойових дій у 2016 році слід застосовувати норми Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а не постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141, яка звужує обсяг передбачених законом та гарантованих Конституцією України прав позивача.
18. Суд першої інстанції зазначив, що:
- позивач є учасником бойових дій, він наділений державою певним правовим статусом, який включає в себе й право на додаткові елементи соціального захисту, зокрема право на отримання щорічної разової грошової допомоги до 5 травня. Наділивши учасників бойових дій зазначеною соціальною гарантією, держава таким чином взяла на себе публічне зобов'язання забезпечити належний матеріальний рівень осіб, які є учасниками бойових дій, тобто, між позивачем і державою встановлено певний правовий зв'язок у визначеній сфері життєдіяльності, який характеризується наявністю зобов'язання держави забезпечити соціальний захист ветеранів війни - учасників бойових дій;
- згідно з ч. 2 ст. 3 Конституції України права і свободи та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави;
- відповідно до ч. 1 ст. 8 та ч. 1 ст. 58 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом'якшують або скасовують відповідальність особи;
- згідно ч. 3 ст. 22 Конституції України при прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод;
- у ч. 3 ст. 2 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» вказано, що нормативні акти органів державної влади та органів місцевого самоврядування, які обмежують права і пільги ветеранів війни, передбачені цим Законом, є недійсними.
- положення Закону України від 28 грудня 2014 року №79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин», який набув чинності 01 січня 2015 року, яким розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування - в силу положень ч. 3 ст. 2 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є недійсними, оскільки обмежують розмір допомоги учасникам бойових дій, передбачений ч. 5 ст. 12 ЗУ «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»;
19. Щодо розрахунку щорічної разової грошової допомоги, то суд першої інстанції зазначив, що згідно ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» мінімальний розмір пенсії за віком за наявності у чоловіків 35 років, а у жінок 30 років страхового стажу встановлюється в розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом. У разі виплати застрахованій особі довічної пенсії, передбаченої цим Законом, мінімальний розмір пенсії за віком у солідарній системі зменшується на розмір зазначеної пенсії.
Положеннями ч. 3 ст. 28 зазначеного Закону передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком, встановлений абзацом першим частини першої цієї статті, застосовується виключно для визначення розмірів пенсій, призначених згідно з цим Законом;
Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» є єдиним законодавчим актом, який визначає розмір мінімальної пенсії за віком та зважаючи на позицію Європейського Суду з прав людини, відповідно до якої держава не має права посилатись на відсутність певного нормативного акту, що визначає механізм реалізації прав та свобод громадян, закріплених у конституційних та інших актах, а громадяни повинні мати змогу покладатися на зобов'язання взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії, при врегулюванні спірних правовідносин, застосуванню підлягає саме ч. 1 ст. 28 ЗУ «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Відповідно до ст. 7 ЗУ «Про Державний бюджет України на 2016 рік» в сукупності з викладеними вище, розмір мінімальної пенсії за віком, станом на 01 травня 2016 року складав 1130 грн., тобто разова грошова допомога до 5 травня повинна була бути виплачена позивачеві у розмірі 5650 грн., однак виплатили лише 920 грн., що суперечить вимогам законодавства.
20. Враховуючи викладене, суд першої інстанції дійшов висновку, що бездіяльність відповідача щодо перерахунку позивачу щорічної одноразової грошової допомоги за 2016 рік до 5 травня у розмірі, встановленому ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» є протиправною, позовні вимоги є обґрунтованими, доведеними та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
21. Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позовних вимог, виходив із відсутності підстав для визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році, як учаснику бойових дій, у розмірі 920 грн., оскільки вказана виплата здійснена відповідно до положень Бюджетного кодексу України та у розмірі, встановленому п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань». Відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
22. В своїй оцінці суд апеляційної інстанції виходив з наступного.
22.1. Відповідно до ч. 5 ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» щорічно до 5 травня учасникам бойових дій виплачується разова грошова допомога у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком, з урахуванням рішення Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року.
22.2. Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VIII «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» (далі - Закон № 79-VIII), який набув чинності 01 січня 2015 року, розділ VI Прикінцеві та перехідні положення Бюджетного кодексу України доповнено пунктом 26, яким передбачено, що норми і положення статей 12, 13, 14, 15 та 16 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» застосовуються у порядку та розмірах, встановлених Кабінетом Міністрів України, виходячи з наявних фінансових ресурсів державного і місцевого бюджетів та бюджетів фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування.
22.3. Із набуттям чинності Закону № 79-VIII Кабінету Міністрів України надано повноваження щодо визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, встановленого ст. 12 Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту».
22.4. Відповідно до п. 1 Постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань» у 2016 році виплату разової грошової допомоги до 5 травня, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань», здійснює Міністерство соціальної політики шляхом перерахування коштів на зазначені цілі структурним підрозділам з питань соціального захисту населення обласних, Київської міської державних адміністрацій, які через відділення зв'язку або через установи банків перераховують їх на особові рахунки громадян за місцем отримання пенсії (особам, які не є пенсіонерами, - за місцем їх проживання), учасникам бойових дій у розмірі 920 грн.
22.5. Отже, на час виникнення спірних правовідносин діяли два нормативно-правові акти, які мають однакову юридичну силу, проте по-різному встановлювали розмір щорічної допомоги до 5 травня учасникам бойових дій.
22.6. Апеляційний суд звернув увагу, що Конституційний Суд України в п. 3 мотивувальної частини рішення від 03 жовтня 1997 року № 4-зп у справі набуття чинності Конституцією України зазначив про те, що конкретна сфера суспільних відносин не може бути водночас врегульована однопредметними нормативними правовими актами однакової сили, які за змістом суперечать один одному. Звичайною є практика, коли наступний у часі акт містить пряме застереження щодо повного або часткового скасування попереднього. Загальновизнаним є й те, що з прийняттям нового акта, якщо інше не передбачено самим цим актом, автоматично скасовується однопредметний акт, який діяв у часі раніше.
22.7. Згідно ч. 3 ст. 150 Конституції України рішення Конституційного Суду України є обов'язковим до виконання на всій території України.
22.8. Отже, за наявності декількох законів, норми яких по-різному регулюють конкретну сферу суспільних відносин, під час вирішення спорів у цих відносинах суд повинен застосовувати положення закону з урахуванням дії закону в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка прийнята пізніше.
22.9. Враховуючи вкладене, суд апеляційної інстанції зазначив, що Закон № 79-VIII прийнятий пізніше Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту», а тому в даному випадку підлягають застосуванню норми Закону № 79-VIII.
22.10. Також, суд апеляційної інстанцій, вказуючи на правомірність визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, послався на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20 рп/2011, в якому Суд наголосив, що передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.
IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
23. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що Закон України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» на даний час фактично є діючим, в якому, зокрема, визначено розміри виплати одноразової грошової допомоги до 5 травня. Вважає, що оскаржуване рішення по даній справі порушує право позивача на справедливий судовий розгляд, захист прав та інтересів судом (ст. 55 Конституції України, ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод).
V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
24. Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених ст. 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, погоджується з висновком суду апеляційної інстанції про відсутність підстав для визнання протиправними дій відповідача щодо виплати позивачу разової грошової допомоги до 5 травня в 2016 році, як учаснику бойових дій, у розмірі 920 грн., оскільки вказана виплата здійснена відповідно до положень Бюджетного кодексу України та у розмірі, встановленому п. 1 постанови Кабінету Міністрів України від 02 березня 2016 року № 141 «Деякі питання виплати у 2016 році разової грошової допомоги, передбаченої Законами України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і «Про жертви нацистських переслідувань».
25. Суд звертає увагу, що предметом спору у даній справі є оцінка правомірності дій відповідача щодо виплати позивачу як учаснику бойових дій грошової допомоги до 5 травня у 2016 році у розмірі 920 грн.
26. Конституційний Суд України в рішенні від 25 січня 2012 року №3-рп/2012 визначив, що суди під час вирішення справ про соціальний захист громадян керуються, зокрема, принципом законності. Цей принцип передбачає застосування судами законів України, а також нормативно-правових актів відповідних органів державної влади, виданих на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією України та законами України, в тому числі нормативно-правових актів Кабінету Міністрів України, виданих у межах його компетенції, на основі і на виконання Бюджетного кодексу України, закону про Державний бюджет України на відповідний рік та інших законів України.
Однією з ознак України як соціальної держави є забезпечення загальносуспільних потреб у сфері соціального захисту за рахунок коштів Державного бюджету України виходячи з фінансових можливостей держави, яка зобов'язана справедливо і неупереджено розподіляти суспільне багатство між громадянами і територіальними громадами та прагнути до збалансованості бюджету України. При цьому рівень державних гарантій права на соціальний захист має відповідати Конституції України, а мета і засоби зміни механізму нарахування соціальних виплат та допомоги - принципам пропорційності і справедливості.
27. Колегія суддів зазначає, що суд апеляційної інстанції, вказуючи на правомірність визначення розміру щорічної разової грошової допомоги до 5 травня, обґрунтовано послався на рішення Конституційного Суду України від 26 грудня 2011 року № 20 рп/2011, яке винесено за результатом розгляду конституційного подання народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) п. 4 розділу VII «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2011 рік». Зокрема, перед Конституційним Судом України було поставлено питання: чи обмежує конституційні права громадян факт надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами, залежно від наявності фінансового ресурсу?
28. Конституційний Суд України у вказаному рішенні дійшов правового висновку, що дії органів державної влади відповідають Конституції України та є допустимими.
29. Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України визначати розміри соціальних виплат, передбачених спеціальними законами (шляхом прийняття Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ), не є порушенням конституційних прав громадян.
30. Слід також зазначити, що положення Закону України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ «Про внесення змін до Бюджетного кодексу України щодо реформи міжбюджетних відносин» Конституційним Судом України неконституційними не визнані, а тому підлягали застосуванню при визначенні суми допомоги до 5 травня у 2016 році.
31. Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що аналогічні спірним даній справі правовідносини були предметом розгляду у Європейському суді з прав людини.
32. В ухвалі від 03 червня 2014 року (справа «Серебрянський проти України», заява №54704/10) Європейський суд з прав людини дійшов висновку (п. 36 ухвали), що вимога заявника щодо виплати разової щорічної допомоги до Дня перемоги у розмірі п'яти мінімальних пенсій за віком не становила «законні сподівання» у значені практики ЄСПЛ з цього питання. Національний суд розглянув твердження заявника та навів підстави свого рішення, яке не може вважатися свавільним або необґрунтованим. Дійсно, закони України про державний бюджет на 2007 та 2008 роки вплинули на заявника, але національний суд, посилаючись на відсутність зворотної дії рішень Конституційного Суду України [йдеться про рішення Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року № 10рп/2008], чітко постановив, що заявник отримав виплату, на яку він мав право відповідно до національного законодавства станом на момент, коли вона мала виплачуватися.
33. Враховуючи наведене, Суд не встановив неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судового рішення і погоджується з висновками суду апеляційної інстанції у справі про відмову у задоволенні позовних вимог позивача, оскільки відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто правомірно виплатив позивачу грошову допомогу до 5 травня у 2016 році як учаснику бойових дій у розмірі 920 грн.
34. Аналогічний правовий висновок щодо застосування Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» у сукупності із Законом України від 28 грудня 2014 року № 79-VІІІ неодноразово викладений Верховним Судом, зокрема, у постановах від 13 лютого 2018 року у справі №713/62/17 та від 07 березня 2018 року у справі № 348/2100/16 і колегія суддів не вбачає підстав для відступлення від зазначеного правового висновку.
35. Отже, доводи касаційної скарги є безпідставними і не впливають на правильне по суті рішення суду апеляційної інстанції.
36. Відповідно до ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
37. Згідно ч. 1 ст. 350 КАС України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
38. З огляду на викладене, висновки суду апеляційної інстанції є правильними, обґрунтованими, відповідають нормам матеріального та процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного судового рішення відсутні.
39. З огляду на результат касаційного розгляду та відсутність документально підтверджених судових витрат, понесених учасниками справи у зв'язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції, судові витрати розподілу не підлягають.
На підставі викладеного, керуючись ст. 242, 341, 345, 350, 355, 356, 359 КАС України, суд
Касаційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення.
Постанову Вінницького апеляційного адміністративного суду від 11 квітня 2017 року у справі № 713/47/17 залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Суддя-доповідач Т. О. Анцупова
Суддя В. М. Кравчук
Суддя О. П. Стародуб