08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua
2/381/661/18
381/1153/18
05 вересня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області
в складі:
головуючого судді: Осаулової Н.А.,
за участю секретаря: Криворучко А.Є.,
з участю: позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2,
відповідача ОСОБА_3 представника відповідача ОСОБА_4,
представника третьої особи Небрат Н.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Фастів цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Фастівської міської ради Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні, -
У квітні 2018 року позивач звернувся до суду з даним позовом, в якому просив суд зобов'язати ОСОБА_3, не чинити йому перешкоди у вільному спілкування з сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, та участі у його вихованні; визначити наступні способи його участі у вихованні та спілкуванні із сином, а саме: систематичні побачення із сином ОСОБА_6 три рази на тиждень, а саме у вівторок, четвер та суботу кожного тижня місяця тривалістю не менше як по шість годин, з 12 год. 00 хв. по 18 год. 00 хв., кожного дня, за місцем проживання, чи/або місцем реєстрації дитини; побачення із сином ОСОБА_6 на день народження дитини - в обумовленому з ОСОБА_3 місці та часі; побачення із сином ОСОБА_6 на новорічні різдвяні, великодні свята - в обумовленому з ОСОБА_3 місці та часі. Зобов'язати ОСОБА_3, не менше як за день до дня його зустрічі з сином, надавати йому точну інформацію щодо фактичного місця перебування, проживання дитини, а в разі настання таких змін, повідомити його особисто в день настання таких обставин та надавати інший день для побачень. Зобов'язати ОСОБА_3, не перешкоджати йому в отриманні від неї інформації про життя та здоров'я дитини засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування.
Свій позов мотивував тим, що він перебував у зареєстрованому шлюбі з відповідачкою. Від даного шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_6, який за взаємною домовленістю проживає з відповідачем. Позивач зазначає, що з часу народження сина він практично не мав можливості бачити свого сина, так як відповідачка увесь час чинила йому перешкоди у спілкуванні із дитиною, забороняла йому приймати участь у вихованні. З метою захисту своїх прав та інтересів він звернувся до Органу опіки та піклування Фастівської міської ради, у зв'язку з чим було винесено рішення яким визначено систематичні побачення його з малолітнім сином ОСОБА_6. Між тим, як зазначає позивач відповідач не виконує дане рішення Органу опіки та піклування, а саме умисно та цілеспрямовано порушує права та інтереси як батька так і сина. Позивач вважає дії відповідача незаконними та такими, що грубо порушують його законні права як батька дитини, тому звернувся до суду з даним позовом.
14 травня 2018 року у справі відкрито загальне позовне провадження та призначено до підготовчого судового засідання на 20 червня 2018 року.
Не погоджуючись з даним позовом, 08 червня 2018 року відповідачем до суду було подано відзив, зі змісту якого вбачається, що позовні вимоги відповідач визнає частково. Так, відповідач зазначила, що з її боку ніяких перешкод у спілкуванні позивача із сином не створює. Рішення органу місцевого самоврядування щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з сином з її боку виконувалося безперешкодно до березня 2018 року. В березні 2018 року між нею та позивачем виникли неодноразові непорозуміння щодо дати зустрічей із сином. Відповідач зазначила, що єдиною умовою для позивача з її боку була і є умова попереднього зв'язку щодо можливого приїзду позивача на зустріч з сином до будівлі її батьків. Окрім того, відповідач зазначила, що в частині позовних вимог, щодо відвідування позивачем сина ОСОБА_6 тричі на тиждень заперечує.
20 червня 2018 року позивач направив до суду відповідь на відзив, в якій зазначив, що із думкою відповідача викладеною у відзиві на позов погодитися неможливо, усі посилання відповідача викладені із посиланням на надумані, суперечливі факти, які не ґрунтуються на належних доказах, є неправдивими, суперечать доказам, що знаходяться в матеріалах справи, а також положенням діючого законодавства.
03 липня 2017 року позивачем в підготовчому судовому засіданні було подано заяву про зміну позовних вимог, а саме просив визначити спосіб його участі у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, три рази на тиждень: кожної п'ятниці з 16 год. 00 хв. по 20 год. 00 хв., а також кожної суботи та неділі з 11 год. 00 хв. по 16 год. 00 хв., або з 12 год. 00 хв. по 17 год. 00 хв., однак тривалістю не менше як чотири години у зазначені дні побачень, з урахуванням харчування та відпочинку дитини, за місцем проживання, чи/або місцем реєстрації дитини.
Протокольною ухвалою суду від 03 липня 2018 року було прийнято до розгляду вищезазначену заяву про зміну позовних вимог.
Разом з тим, протокольною ухвалою суду від 03 липня 2018 року у справі було закрито підготовче провадження та згідно вимог ст. 200 ЦПК України, з урахуванням думки сторін, справу було призначено до судового розгляду того ж дня.
12 липня 2018 року, через канцелярію суду була подана заява про затвердження мирової угоди від 12 липня 2018 року, укладеної між сторонами.
Однак, ухвалою суду від 12 липня 2018 року у затверджені мирової угоди було відмовлено, оскільки суд прийшов до висновку, що визначені в даній угоді умови порушують права та охоронювані законом інтереси в першу чергу малолітньої дитини ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1. Більш того, судом при відмові у затвердженні мирової угоди було встановлено, що викладені в ній умови є заздалегідь не виконуваними та такими, що в подальшому призведуть до порушення прав та обов'язків сторін у справі.
Позивач та його представник в судовому засіданні позов підтримали з підстав викладених в ньому, просили суд його задовольнити.
Відповідач та її представник в судовому засіданні позов визнали частково. Просили суд визначити дні для спілкування батька з сином в п'ятницю та суботу. В іншій частині позову просили відмовити.
Представник третьої особи в судовому засіданні зазначила, що проти позову не заперечує та просила суд винести рішення на власний розсуд.
Суд, заслухавши пояснення сторін, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов до наступних висновків.
Відповідно до ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюванних прав, свобод чи інтересів.
Судом встановлено, що з 20 вересня 2016 року, сторони перебували в зареєстрованому шлюбі, однак на підставі рішення Фастівського міськрайонного суду Київської області від 30 січня 2018 року, шлюб між ними було розірвано.
Від даного шлюбу сторони мають малолітнього сина ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено Свідоцтвом про народження Серія НОМЕР_3 виданим повторно 16 лютого 2017 року. (а.с.15)
Разом з тим, в судовому засіданні встановлено та не заперечувалося учасниками справи, що малолітній ОСОБА_6 за взаємною згодою сторін у справі, залишився проживати разом з матір'ю.
Згідно ст.1 Закону України «Про охорону дитинства» контакт з дитиною це реалізація матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання їм інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 12 цього ж закону, виховання в сім'ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці. Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
Статтею 15 цього ж Закону визначено, що дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені в суді у порядку, встановленому законом.
Так, статтею 3 Конвенції ООН «Про права дитини» визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов'язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
Відповідно до ч.3 ст.9 Конвенції держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Відповідно до ч.1 ст.18 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.
Звертаючись до суду з даним позовом позивач посилається на те, що відповідач не виконує Рішення виконавчого комітету Фастівської міської ради Київської області від 10 квітня 2017 року за № 166, яким йому було визначено систематичні побачення із сином ОСОБА_6, а саме: кожної суботи по шість годин, з перервами на годування, з 12-00 год. по 18-00 год., за домовленістю з матір»ю дитини.
Згідно вимог ст. 141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини, крім випадку, передбаченого частиною п'ятою статті 157 цього Кодексу.
За вимогами ст. 153 СК України, мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.
За правилами ч. ч. 2, 3 ст. 157 СК України, той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 159 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування.
Отже, враховуючи норми чинного законодавства, суд вважає, що безпосередня участь батька у вихованні сина, регулярне спілкування між ними не лише забезпечить виконання батьківських прав позивача, а насамперед буде повністю відповідати інтересам дитини.
Оскільки сторони мають рівні права щодо спілкування, виховання та розвитку дитини, батько дитини має бажання приймати участь у його вихованні, спілкування позивача з сином не перешкоджає нормальному розвитку дитини суд, з урахуванням насамперед інтересів дитини, її віку, поведінки батьків, між якими немає порозуміння, що може негативно вплинути на розвиток дитини, приходить до висновку, що позов слід задовольнити частково та визначити спосіб участі позивача у вихованні малолітнього сина ОСОБА_6, а саме, надавши дозвіл: забирати з місця перебування та повертати до постійного місця проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, кожну п'ятницю місяця з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., а також кожні першу, третю суботу місяця та другу, четверту неділю місяця з 11год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., того ж дня, та дозволити ОСОБА_1 побачення з сином ОСОБА_1 на день народження дитини, на новорічні, різдвяні та великодні свята в обумовленому з ОСОБА_3 місці та часі.
Між тим, відповідно до ч. ч. 1-4 ст.13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. При здійсненні своїх прав особа зобов'язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах. При здійсненні цивільних прав особа повинна додержуватися моральних засад суспільства.
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, ст.. 15 ЦК України.
Як передбачено ст.16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права; визнання правочину недійсним; рипинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов'язку в натурі; міна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках. Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 ЦК.
Враховуючи викладене, суд приходить до висновку що позовні вимоги щодо зобов'язання ОСОБА_3, не менше як за день до дня зустрічі батька з сином, надавати позивачеві точну інформацію щодо фактичного місця перебування, проживання дитини, а в разі настання таких змін, повідомити його особисто в день настання таких обставин та надавати інший день для побачень та зобов'язання ОСОБА_3, не перешкоджати йому в отриманні від неї інформації про життя та здоров'я дитини засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку, що не передбачають безпосереднього фізичного спілкування задоволенню не підлягають, оскільки в розумінні ст. 16 ЦК України з вказаних позовних вимог не вбачається порушення цивільного права та інтересу позивача, що підлягає захисту,а навпаки, зловживаючи своїм правом ОСОБА_1 заявляючи такі вимоги порушує права та інтереси відповідача у справі.
Враховуючи положення ст. 141 ЦПК України, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача на користь позивача сплачений судовий збір у розмірі 704 грн. 80 коп..
У відповідності до п.п. 15.5) п.п.15 п. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а саме Фастівський міськрайонний суд Київської області.
На підставі викладеного та керуючись Конвенцією ООН «Про права дитини», Законом України "Про охорону дитинства", ст. ст. 19, 141, 153, 157, 159 СК України, ст. ст. 10, 13, 81, 133, 137, 141, 258, 259, 265, 268, 354 ЦПК України, суд, -
Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа: Орган опіки та піклування Фастівської міської ради Київської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та участі у її вихованні - задовольнити частково.
Зобов'язати ОСОБА_3 не чинити перешкод ОСОБА_1 у спілкуванні з сином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2.
Визначити ОСОБА_1 наступний спосіб участі у вихованні сина ОСОБА_6, надавши дозвіл: забирати з місця перебування та повертати до постійного місця проживання малолітнього ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_2, кожну п'ятницю місяця з 16 год. 00 хв. до 20 год. 00 хв., а також кожні першу, третю суботу місяця та другу, четверту неділю місяця з 11год. 00 хв. до 17 год. 00 хв., того ж дня.
Дозволити ОСОБА_1 побачення з сином ОСОБА_1 на день народження дитини, на новорічні, різдвяні та великодні свята в обумовленому з ОСОБА_3 місці та часі.
В іншій частині позову відмовити.
Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 704 грн.80 коп. сплаченого судового збору.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.
Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Реквізити сторін:
ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_5 року, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, паспорт серія НОМЕР_4 виданий Сквирським РВ ГУ МВС України в Київській області, адреса проживання: АДРЕСА_1.
ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса проживання: АДРЕСА_2.
Орган опіки та піклування Фастівської міської ради Київської області, місцезнаходження: пл. Соборна, 1, м. Фастів, Київська область.
Повний текст рішення суду виготовлено 13.09.2018 року.
Суддя Осаулова Н.А.