Іменем України
Київ
11 вересня 2018 року
справа №812/103/15
адміністративне провадження №К/9901/8543/18, №К/9901/8544/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні адміністративну справу №812/103/15
за позовом Приватного акціонерного товариства «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міністерства доходів та зборів України (податковий орган, перший відповідач), Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області (орган казначейства, другий відповідач) про стягнення бюджетної заборгованості та пені за несвоєчасне відшкодування суми податку на додану вартість за березень 2012 року в розмірі 2 083 046,81грн,
за касаційними скаргами Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області
на постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року,
І. ПРОЦЕДУРА
У квітні 2015 року Приватне акціонерне товариство «Лисичанська нафтова інвестиційна компанія» (далі - Товариство, позивач у справі) звернулося із позовом до податкового органу, а також до органу казначейства, в якому просило стягнути на його користь з Державного бюджету України бюджетну заборгованість у розмірі 1 672 082,00 грн та пеню у розмірі 410 964,81 за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування.
Позов мотивований тим, що у квітні 2012 року Товариством до податкового органу подано податкову декларацію з податку на додану вартість та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 97 277 334 грн.
Згодом (у грудні 2012 року) позивачем скориговано розмір суми від'ємного значення попереднього звітного періоду в сторону збільшення на 1 672 082,00 грн, та суми, що підлягає бюджетному відшкодуванню на рахунок платника у банку з 97 277 334,00 грн. до 98 949 416,00грн. - внаслідок подання уточнюючого розрахунку до податкової декларації (збільшено обсяг придбання товару та розмір сплаченого податку на додану вартість) та самостійного виправлення помилок попереднього періоду.
За наслідками розгляду заяви Товариства про повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість за березень 2012 року у розмірі 98 949 416 грн. першим відповідачем складено довідку №72/23102/32292929 від 20 березня 2013 року, якою підтверджено правомірність коригування позивачем суми збільшення бюджетного відшкодування за березень 2012 року на 1 672 082,00 грн, однак у встановлені законом строки висновок про цю суму податковим органом не складено та не скеровано органу казначейства.
Станом на день подання позову сума бюджетного відшкодування заборгованості становить 1 672 082,00 грн оскільки решту заявленої суми (97 277 334 грн) вже стягнуто в судовому порядку.
Постановою Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року, позовні вимоги Товариства задоволено повному обсязі, стягнуто з Державного бюджету України на користь Товариства бюджетну заборгованість у розмірі 1 672 082,00 (один мільйон шістсот сімдесят дві тисячі вісімдесят дві грн. 00 копійок) та пеню у розмірі 410 964, 81 (чотириста десять тисяч дев'ятсот шістдесят чотири грн. 81 копійка) за несвоєчасне повернення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість.
Суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскільки податковим органом не надано висновок про відшкодування суми податку на додану вартість, яка підтверджена під час перевірки та не відшкодована на початок розгляду справи, така сума є заборгованістю бюджету та на день прийняття судового рішення є підстави для нарахування пені на таку суму бюджетної заборгованості, відповідно до вимог пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України.
20 липня 2015 року Вищому адміністративному суді України зареєстровано касаційні скарги першого та другого відповідачів на судові рішення судів попередніх інстанцій у справі №812/103/15, провадження за якими відкрито ухвалами цього суду від 21 липня 2015 року (суддя Веденяпін О.А.).
24 січня 2018 року справу №812/103/15 передано до Верховного Суду в порядку, передбаченому пунктом 4 частини першої Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року).
У поданій касаційній скарзі податковий орган посилається на положення пункту 200.23 статті 200 Податкового кодексу України та вважає, що вимоги про стягнення пені є безпідставними, оскільки заявлена до відшкодування сума не набула статусу заборгованості бюджету, позаяк податковим органом не було складено відповідного висновку; вважає, що вимогу про стягнення бюджетної заборгованості заявлено поза межами встановленого частиною 2 статті 99 процесуального закону 6-місячного строку (моментом, коли позивач дізнався про порушення свого права, вважає 25 березня 2013 року - п'ятий день після складення довідки податкового органу про підтвердження заявленої до бюджетного відшкодування суми).
У касаційній скарзі орган казначейства дублює доводи податкового органу щодо відсутності у заявленої до відшкодування суми статусу бюджетної заборгованості; зазначає про відсутність у нього підстав для здійснення перерахунку коштів через відсутність відповідного висновку податкового органу.
Розгляд справи здійснюється у попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України.
Відповідно до частини третьої статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
За змістом частин першої, другої статті 341 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.
ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що 19 квітня 2012 року позивачем подано декларацію з податку на додану вартість за березень 2012 року, яка прийнята першим відповідачем, що підтверджується квитанцією №2. В рядку 23 зазначеної декларації позивачем заявлено суму, що підлягає бюджетному відшкодуванню - 97277344 грн.
Одночасно з податковою декларацією позивачем подано заяву про повернення зазначеної суми бюджетного відшкодування (додаток №4).
3 грудня 2012 року позивач надав уточнюючий розрахунок до податкової декларації з податку на додану вартість податкового періоду лютого 2012 року, яким збільшив обсяг придбання товару та розмір податку на додану вартість, сплаченого митним органам (графа 12.1). Суму придбання збільшено з 1 029 556 672, 00грн. до 1 037 917 080, 00 грн., або на 8 360 408, 00 грн. (графа 12.1), та відповідно, збільшено суму сплаченого податку на додану вартість з 205 911 334,00 грн до 207 583 416,00 грн, тобто на 1 672 082,00 грн. більше.
4 грудня 2012 року позивач надав уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань у зв'язку з виправленням самостійно виявлених помилок попереднього періоду, яким скоригував розмір від'ємного значення попереднього звітного періоду на 1 672 082,00 грн та відповідно суми, яка підлягає бюджетному відшкодуванню з 97 277 334,00 грн на 98 949 416,00 грн.
У період з 11 лютого 2013 року по 26 лютого 2013 року податковим органом проведено документальну позапланову виїзну перевірку Товариства з питань достовірності визначення від'ємного значення за липень 2011 року, вересень 2011 року, лютий 2012 року, жовтень 2012 року, листопад 2012 року та достовірності нарахування сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість на розрахунковий рахунок за серпень 2011 року, вересень 2011 року, березень 2012 року, листопад 2012 року, грудень 2012 року, за наслідками якої складено довідку від 20 березня 2013 року №72/23-102/32292929. Перевіркою підтверджено правомірність коригування, проведеного позивачем в уточнюючому розрахунку до податкової декларації за березень 2012 року зі збільшенням на 1 672 082,00 грн. суми бюджетного відшкодування.
Факт підтвердження правильності відображеної позивачем суми бюджетного відшкодування в уточнюючому розрахунку до податкової декларації за березень 2012 року на рівні 1 672 082,00 грн. податковим органом не заперечується.
ІІІ. НОРМАТИВНЕ РЕГУЛЮВАННЯ І ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
Предметом спору у даній справі є вимоги про стягнення підтвердженої суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість (надміру сплаченого податку) за період лютого 2012 року.
Зазначені вимоги обґрунтовуються посиланням на не підготовку податковим органом у порядку чинного законодавства висновку за заявою і уточнюючим розрахунком Товариства від 3 та 4 грудня 2015 року та ненадання такого висновку відповідному органу казначейства.
Правовідносини у справі мали місце у січні-грудні 2012 року - березні 2013 року.
Правове регулювання здійснення бюджетного відшкодування з податку на додану вартість та строки проведення розрахунків станом на час спірних правовідносин визначено статтею 200 Податкового кодексу України, а також Порядком взаємодії органів державної податкової служби та органів державної казначейської служби в процесі відшкодування податку на додану вартість, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 17 січня 2011 року №39 (далі - Порядок №39) та Порядком формування та надсилання узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначені у висновках, затвердженим наказом Державної податкової адміністрації України, Державного казначейства України від 3 лютого 2011 року №68/23 (далі - Порядок №68/23).
Пунктом 200.7 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що платник податку, який має право на отримання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення суми бюджетного відшкодування, подає відповідному органу державної податкової служби податкову декларацію та заяву про повернення суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.
Пунктами 200.10 - 200.13 статті 200 Податкового кодексу України встановлено, що протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном отримання податкової декларації, контролюючий орган проводить камеральну перевірку заявлених у ній даних.
За наявності достатніх підстав, які свідчать, що розрахунок суми бюджетного відшкодування було зроблено з порушенням норм податкового законодавства, контролюючий орган має право провести документальну позапланову виїзну перевірку платника для визначення достовірності нарахування такого бюджетного відшкодування протягом 30 календарних днів, що настають за граничним терміном проведення камеральної перевірки.
Орган державної податкової служби зобов'язаний у п'ятиденний строк після закінчення перевірки подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
На підставі отриманого висновку відповідного контролюючого органу орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, видає платнику податку зазначену в ньому суму бюджетного відшкодування шляхом перерахування коштів з бюджетного рахунка на поточний банківський рахунок платника податку в обслуговуючому банку протягом п'яти операційних днів після отримання висновку органу державної податкової служби.
Відповідно до пункту 200.14 статті 200 Податкового кодексу України якщо за результатами камеральної або документальної позапланової виїзної перевірки орган державної податкової служби виявляє невідповідність суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, то такий орган: а) у разі заниження заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування щодо суми, визначеної контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого заниження та підстави для її вирахування. У цьому випадку вважається, що платник податку добровільно відмовляється від отримання такої суми заниження як бюджетного відшкодування та враховує її згідно з пунктом 200.6 цієї статті у зменшення податкових зобов'язань з цього податку в наступних податкових періодах; б) у разі перевищення заявленої платником податку суми бюджетного відшкодування над сумою, визначеною контролюючим органом за результатами перевірок, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються сума такого перевищення та підстави для її вирахування; в) у разі з'ясування за результатами проведення перевірок факту, за яким платник податку не має права на отримання бюджетного відшкодування, надсилає платнику податку податкове повідомлення, в якому зазначаються підстави відмови в наданні бюджетного відшкодування.
Абзацом другим пункту 200.15 статті 200 Податкового кодексу України передбачено, що після закінчення процедури адміністративного або судового оскарження контролюючий орган протягом п'яти робочих днів, що настали за днем отримання відповідного рішення, зобов'язаний подати органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів висновок із зазначенням суми податку, що підлягає відшкодуванню з бюджету.
Норми Порядків №39 та №68/23 регламентують діяльність та порядок взаємодії органів державної податкової служби між собою, а також з органами Державного казначейства України у процесі відшкодування податку на додану вартість.
За змістом пунктів 8 та 9 Порядку №39 висновок про суми відшкодування податку на додану вартість та узагальнена інформація про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість є підставами для здійснення відшкодування таких сум органами державної казначейської служби.
Згідно з положеннями пункту 4 Порядку №68/23 за результатами підтвердження достовірності нарахування бюджетного відшкодування податку на додану вартість податкові органи місцевого рівня формують висновки із зазначенням суми, що підлягає відшкодуванню, реєстри яких направляють до центрального органу державної податкової служби для формування узагальненої інформації.
На підставі пункту 5 Порядку №68/23 на центральний орган державної податкової служби покладено обов'язок не пізніше робочого дня, наступного за днем отримання реєстрів висновків, здійснити формування узагальненої інформації про обсяги сум бюджетного відшкодування податку на додану вартість, визначених у висновках. Таку узагальнену інформацію не пізніше наступного робочого дня після її формування центральний орган державної податкової служби надсилає до Державного казначейства України і одночасно органам державної податкової служби в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі для подачі висновків органам державного казначейства.
Постановою Кабінету Міністрів України № 845 від 3 серпня 2011 року затверджено Порядок виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (чинний на час спірних правовідносин), який визначає механізм виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників (далі - рішення про стягнення коштів), прийнятих судами, а також іншими державними органами (посадовими особами), які відповідно до закону мають право приймати такі рішення.
За змістом пункту 2 Порядку №845 безспірне списання - операції з коштами державного та місцевих бюджетів, що здійснюються з метою виконання Казначейством та його територіальними органами (далі - органи Казначейства) рішень про стягнення коштів без згоди (подання) органів, що контролюють справляння надходжень бюджету, боржників, органів місцевого самоврядування та/або державних органів на підставі виконавчих документів.
Таким чином, податковим законодавством передбачений порядок бюджетного відшкодування заявлених сум податку на додану вартість, який передбачає перевірку податковим органом заявленої до відшкодування суми та обов'язок такого органу у встановлений законом строк скласти за результатами перевірки висновок і подати його до органу державного казначейства.
Невиконання цього обов'язку спричиняє порушення права платника податків на отримання з бюджету суми відшкодування податку на додану вартість, а такий спосіб судового захисту як стягнення підтверджених в ході визначених законом процедур сум бюджетного відшкодування спрямований на захист і відновлення порушеного права платника податків.
Висновок податкового органу є підставою для списання коштів з рахунків органів державного казначейства. Разом з тим, у випадку ненадання висновку, порушене право підлягає захисту в судовому порядку, а відповідні суми стягуються з рахунків органів казначейства на підставі рішення суду.
Доводи скаржників щодо відсутності у підтвердженої в ході податкової перевірки спірної суми бюджетного відшкодування статусу бюджетної заборгованості Суд, з урахуванням положень пункту 200.23 Податкового кодексу України, відхиляє як безпідставні, оскільки скаржники можливість нарахування пені на суму заборгованості ставлять в залежність від надання податковим органом висновку про підтвердження її суми (розмір пені не оскаржують).
За змістом цього пункту суми податку, не відшкодовані платникам протягом визначеного цією статтею строку, вважаються заборгованістю бюджету з відшкодування податку на додану вартість. На суму такої заборгованості нараховується пеня на рівні 120 відсотків облікової ставки Національного банку України, встановленої на момент виникнення пені, протягом строку її дії, включаючи день погашення.
Доводи скаржників щодо застосування до спірних правовідносин загального процесуального строку оскарження Суд оцінює критично з огляду на сукупний аналіз вимог пункту 43.3 статті 43 та пункту 102.5 статті 102 Податкового кодексу України, з урахуванням яких строк звернення до адміністративного суду з цим позовом встановлюється на рівні 1095 днів від дня виникнення права на бюджетне відшкодування або від дня коли особа дізналась чи повинна була дізнатись про порушення цього права.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанції не допустили неправильного застосування норм матеріального права та порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень, провадження у справі здійснювалось судами відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи згідно вимог частини другої статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції чинній на час розгляду справи), що є підставою для залишення касаційних скарг без задоволення, а судових рішень без змін.
Керуючись 341, 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційні скарги Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у місті Луганську Міжрегіонального головного управління Міндоходів та Головного управління Державної казначейської служби України у Луганській області залишити без задоволення.
Постанову Луганського окружного адміністративного суду від 14 травня 2015 року та ухвалу Донецького апеляційного адміністративного суду від 23 червня 2015 року у справі №812/103/15 залишити без змін.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер