Іменем України
28 серпня 2018 року
Київ
справа №826/23687/15
касаційне провадження №К/9901/14091/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Бившевої Л.І.,
суддів: Шипуліної Т.М., Хохуляка В.В.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС (далі - Митниця) на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 (суддя - Кузьменко В.А.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 (головуючий суддя - Ганечко О.М., судді - Хрімлі О.Г., Коротких А.Ю.) у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Еколан Інгрідієнти» (далі - Товариство) до Київської міської митниці ДФС, Головного управління Державної казначейської служби у місті Києві (далі - Казначейство) про визнання протиправною відмови, зобов'язання вчинити дії, стягнення коштів,
У жовтні 2015 року Товариство звернулось до суду із позовом до Митниці та Казначейства, у якому просило: визнати протиправною (незаконною) відмову Митниці в задоволенні заяви Товариства від 07.09.2015 № 359 про повернення надмірно сплачених до бюджету по митній декларації від 29.05.2013 № 100270000/2013/223462 платежів - мита у розмірі 9492,61 грн. та податку на додану вартість у розмірі 31106,54 грн., шляхом направлення листа від 06.10.2015 № 6012/10/26-70-25-01-05; зобов'язати Митницю підготувати висновок про повернення Товариству надмірно сплачених до Державного бюджету України по митній декларації від 29.05.2013 № 100270000/2013/223462 платежів - мита у розмірі 9492,61 грн. та податку на додану вартість у розмірі 31106,54 грн., в тому числі підтвердження зарахування коштів до Державного бюджету України, до Казначейства та подати його останньому до виконання; стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства надмірно сплачені кошти у розмірі 40599,15 грн., у тому числі: мито у розмірі 9492,61 грн. та податок на додану вартість у розмірі 31106,54 грн.
На обґрунтування зазначених позовних вимог Товариство послалось на наявність у нього переплати з митних платежів (мита та податку на додану вартість), які позивач просив повернути на його поточний рахунок відповідно до положень статті 43 Податкового кодексу України, у зв'язку з чим звертався до Митниці з відповідною заявою, проте Митниця протиправно відмовили у задоволенні такої заяви не здійснила будь-яких дій, спрямованих на повернення позивачу наявної у нього переплати з митних платежів.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 15.03.2016, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016, позов задовольнив частково: визнав протиправною відмову Митниці у задоволенні заяви Товариства від 07.09.2015 № 359 про повернення надмірно сплачених митних платежів; зобов'язав Митницю підготувати висновок про повернення надмірно сплачених митних платежів Товариству та направити його Казначейству для виконання; в іншій частині позову відмовив.
Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суди виходили з того, що Митниця не виконала покладених на неї чинним законодавством обов'язків щодо надання органу казначейства висновку про повернення платнику податків суми надмірно сплачених митних платежів, з урахуванням того, що наявність такої переплати у Товариства підтверджена митною декларацією, аркушами коригування митної декларації, довідками про перерахування коштів, платіжними дорученнями, інформацією щодо оборотів учасника зовнішньоекономічної діяльності, рішеннями судів, які вступили у законну силу.
Митниця оскаржила рішення судів першої та апеляційної інстанцій в частині задоволених позовних вимог до Вищого адміністративного суду України, який ухвалою від 10.10.2016 відкрив касаційне провадження у даній справі. В обґрунтування вимог касаційної скарги скаржник посилається на те, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій ухвалені із порушенням норм матеріального та процесуального права, оскільки сплачені декларантом платежі не є ані надміру сплаченими грошовими коштами, ані помилково плаченими грошовими зобов'язаннями, а є передоплатою, з огляду на те, що вони були сплачені Товариством на виконання рішення Митниці про коригування митної вартості товарів від 29.05.2013 №100270000/2013/400567/2, яке лише згодом було оскаржене Товариством до суду та скасоване у судовому порядку.
У запереченні на касаційну скаргу Товариство просить залишити її без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанцій - без змін.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 22.08.2018 прийняв касаційну скаргу до провадження та визнав за можливе проведення попереднього розгляду справи і призначив попередній розгляд справи на 28.08.2018.
Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
У справі, що розглядається, суди встановили, що 29.05.2013 Митницею було прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №№100270000/2013/400567/2, після чого декларантом було подано до Митниці нову митну декларацію №100270000/2013/223462 від 29.05.2013, згідно якої товар було розмитнено та випущено у вільний обіг шляхом сплати сум митних платежів, обчислених згідно з митною вартістю товарів, визначеною Митницею.
Разом з цим, рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/400567/2 від 29.02.2013 було оскаржене Товариством у судовому порядку. Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2013 у справі № 826/16751/13-а позов було задоволено частково: визнано протиправним та скасовано рішення Митниці рішення про коригування митної вартості товарів №100270000/2013/400567/2 від 29.02.2013; у задоволенні позовних вимог про повернення Товариству з Державного бюджету України надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 62213,08 грн. та мита у розмірі 18985,22 грн. відмовлено. Постановою в частині відмови у задоволенні позовних вимог про повернення надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 62213,08 грн. та мита у розмірі 18985,22 грн. скасовано та ухвалено нову, якою позов в цій частині задоволено. В решті постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2013 залишено без змін.
Згідно платіжного доручення № 50646 від 28.11.2014 Товариство отримало із Державного бюджету України 81198,30 грн., у тому числі мита у розмірі 9492,61 грн. та податку на додану вартість у розмірі 31106,54 грн. по митній декларації №100270000/2013/223462 від 29.05.2013.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 26.11.2014 у справі № 826/16751/13-а постанову Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 було скасовано, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.11.2013 залишено в силі.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2015, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30.06.2015, допущено поворот виконання постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 30.01.2014 у справі № 826/16751/13-а та стягнуто з Товариства в дохід Державного бюджету України суму надмірно сплаченого податку на додану вартість у розмірі 62213,08 грн. та мита у розмірі 18985,22 грн.
Згідно платіжного доручення № 3526 від 20.08.2015 Товариство перерахувало до Державного бюджету України 81198,30 грн. на виконання ухвали Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.04.2015 у справі № 826/16751/13-а, з огляду на що сплачені позивачем у кошти є сумою надміру сплачених грошових зобов'язань у розумінні підпункту 14.1.115 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України.
07.09.2015 Товариство подало до Митниці заяву за вих. № 359 у якій просило вчинити всі необхідні дії, пов'язані з поверненням Товариству надмірно сплачених до Державного бюджету України коштів у сумі 40599,15 грн., у тому числі: мито у розмірі 9492,61 грн. та податок на додану вартість у розмірі 31106,54 грн.
Листом від 06.10.2015 № 6012/10/26-70-25-01-05 Митниця відмовила Товариству у підготовці висновку про повернення надмірно сплачених до Державного бюджету України коштів у сумі 40599,15 грн.
Відповідно до статті 51 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів (частина перша статті 52 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Згідно з частинами першою, третьою статті 54 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Пунктом 4 частини третьої статті 52 Митного кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) передбачено право декларанта, який заявляє митну вартість, оскаржувати у порядку, визначеному главою 4 цього Кодексу, рішення митного органу щодо коригування митної вартості оцінюваних товарів та бездіяльність митного органу щодо неприйняття протягом строків, встановлених статтею 255 цього Кодексу для завершення митного оформлення, рішення про визнання митної вартості оцінюваних товарів.
Виходячи з аналізу зазначених норм права, декларант має право оскаржити до митного органу вищого рівня та/або до суду рішення митного органу щодо визначення митної вартості товарів, які переміщуються через митний кордон України. Якщо ж митний орган самостійно не приймав рішення про визначення митної вартості товарів і погодився з митною вартістю, визначеною декларантом, та методом її визначення, який застосував декларант, немає підстав вважати дії митного органу такими, що вчинені всупереч вимогам Митного кодексу України, а відтак і підстав визнавати сплачені суми митних платежів чи їх частину надміру сплаченими теж немає. Якщо ж саме митний орган визначив митну вартість товарів, а в подальшому буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів повертається декларанту, як зазначено у статті 301 Митного кодексу України, відповідно до Бюджетного та Податкового кодексів України.
Відповідно до пункту 43.3 статті 43 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) обов'язковою умовою для здійснення повернення сум грошового зобов'язання є подання платником податків заяви про таке повернення (крім повернення надміру утриманих (сплачених) сум податку з доходів фізичних осіб, які розраховуються контролюючим органом на підставі поданої платником податків податкової декларації за звітний календарний рік шляхом проведення перерахунку за загальним річним оподатковуваним доходом платника податку) протягом 1095 днів від дня виникнення помилково та/або надміру сплаченої суми.
Положеннями пунктів 43.4, 43.5 статті Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що платник податків подає заяву на повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань у довільній формі, в якій зазначає напрям перерахування коштів: на поточний рахунок платника податків в установі банку; на погашення грошового зобов'язання (податкового боргу) з інших платежів, контроль за справлянням яких покладено на контролюючі органи, незалежно від виду бюджету; повернення готівковими коштами за чеком у разі відсутності у платника податків рахунку в банку. Контролюючий орган не пізніше ніж за п'ять робочих днів до закінчення двадцятиденного строку з дня подання платником податків заяви готує висновок про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету та подає його для виконання відповідному органові, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів. На підставі отриманого висновку орган, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, протягом п'яти робочих днів здійснює повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань платникам податків у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику. Контролюючий орган несе відповідальність згідно із законом за несвоєчасність передачі органу, що здійснює казначейське обслуговування бюджетних коштів, для виконання висновку про повернення відповідних сум коштів з відповідного бюджету.
Відповідно до статті 43 Податкового кодексу України, яка регламентує умови повернення помилково та/або надміру сплачених грошових зобов'язань, розроблено Порядок повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затверджений наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до абзаців першого, другого пункту 1, пунктів 2, 3, 4 розділу ІІІ повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу як передоплата, і митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, затвердженого наказом Державної митної служби України від 20.07.2007 № 618 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), для повернення з Державного бюджету України митних та інших платежів, помилково та/або надмірно сплачених до бюджету, контроль за справлянням яких здійснюється митними органами, платником податків до загального відділу митного органу, яким здійснювалось оформлення митної декларації, подається заява довільної форми, яка підписується керівником і головним бухгалтером суб'єкта господарської діяльності або фізичною особою. Заява може бути подана не пізніше 1095-го дня, наступного за днем зарахування коштів до Державного бюджету України. Заява, зареєстрована в загальному відділі, після розгляду керівником (заступником керівника) митного органу разом з пакетом документів передається до Відділу для перевірки обґрунтованості повернення заявлених сум. Відділ перевіряє факт перерахування митних та інших платежів з відповідного рахунку до Державного бюджету України та наявність переплати. Для підготовки висновку про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи (далі - Висновок про повернення), форма якого наведена в додатку 1 до Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147, керівництвом Відділу за потреби ініціюється проведення перевірки в митному органі щодо правильності митного оформлення із залученням відповідних підрозділів митного органу. Порядок і форма складання документа, у якому відображатимуться результати перевірки, визначаються наказом Державної митної служби України.
Взаємовідносини митних органів та органів Державного казначейства України в процесі повернення помилкових та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, регламентувалися Порядком взаємодії, затвердженим спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 2 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), повернення помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів здійснюється на підставі висновку митного органу, оформленого відповідно до заяви платника податків, яка подається до митного органу, що здійснював оформлення митної декларації.
Згідно з пунктом 7 Порядку взаємодії митних органів з органами Державного казначейства України в процесі повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи, затвердженого спільним наказом Державної митної служби України та Державного казначейства України від 20.07.2007 № 611/147 (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), на підставі отриманого Висновку відповідний орган Державного казначейства України готує платіжні документи на перерахування коштів з рахунку з обліку доходів державного бюджету на рахунок, зазначений у Висновку, та протягом п'яти робочих днів від дати отримання Висновку здійснює повернення коштів з бюджету.
З урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку, що законодавством визначено механізм повернення платникам податків коштів, що обліковуються на відповідних рахунках митного органу чи помилково та/або надмірно сплачених до бюджету.
У разі якщо після сплати декларантом податків і зборів (обов'язкових платежів) згідно з митною вартістю товарів, визначеною митним органом, буде прийнято рішення про застосування митної вартості, заявленої декларантом, сума надміру сплачених податків і зборів (обов'язкових платежів) повертається декларанту у порядку, передбаченому Порядком повернення та Порядком взаємодії, на підставі його заяви та у місячний термін з дня прийняття висновку митного органу, що здійснював оформлення митної декларації, про повернення з Державного бюджету України помилково та/або надмірно зарахованих до бюджету митних та інших платежів, контроль за справлянням яких покладається на митні органи.
У справі, що розглядається, суди встановили, що наявність у Товариства надміру сплачених митних платежів підтверджена митною декларацією, аркушами коригування митної декларації, довідками про перерахування коштів, платіжними дорученнями, інформацією щодо оборотів учасника зовнішньоекономічної діяльності, рішеннями судів, які вступили у законну сил.
Таким чином, доводи Інспекції, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 та ухвалі Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні її касаційної скарги слід відмовити.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, чинній з 15.12.2017) суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
Враховуючи зазначене, касаційна скарга Митниці підлягає залишенню без задоволення, а постанова Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016- без змін.
Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Касаційну скаргу Київської міської митниці ДФС залишити без задоволення, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 15.03.2016 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 25.08.2016 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Судді Верховного Суду Л.І. Бившева
В.В. Хохуляк
Т.М. Шипуліна