Іменем України
Київ
11 вересня 2018 року
справа №820/1029/18
адміністративне провадження №К/9901/57503/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач)
суддів: Гончарової І. А., Олендера І. Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року (суддя - Сліденко О.В.) та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року (судді - Перцова Т.С., Жиглій С.П. Спаскін О.А.) у справі №820/1029/18 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Карго Тренд" до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області про скасування наказу про проведення позапланової виїзної перевірки,-
У лютому 2018 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Карго Тренд" (далі - Товариство, платник податків, позивач у справі) звернулося до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області (далі - податковий орган, відповідач у справі, скаржник у справі), в якому просило визнати протиправним та скасувати наказ відповідача у справі №1008 від 14 лютого 2018 року.
05 квітня 2018 року рішенням Харківського окружного адміністративного суду, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року позов задоволено у повному обсязі, визнано протиправним та скасовано наказ податкового органу №1008 від 14 лютого 2018 року.
Задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з того, що оскаржуваний наказ винесений відповідачем в період дії мораторію на проведення позапланових перевірок, а отже є протиправним.
Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення ними норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення й ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Касаційна скарга мотивована тим, що чинними на час видання оспорюваного наказує приписи Податкового кодексу України (який є спеціальним законом у сфері регулювання відносин у сфері справляння податків і зборів), які передбачають підстави та умови проведення позапланових перевірок.
У відзиві на касаційну скаргу Товариство зазначає, що застосуванню підлягають норми Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності», оскільки вони прийняті пізніше в часі ніж Податковий кодекс України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної інстанцій установили, що податковим органом видано наказ №1008 від 14 лютого 2018 року про призначення документальної позапланової виїзної перевірки Товариства з питань дотримання вимог податкового законодавства України щодо господарських взаємовідносин з Товариством з обмеженою відповідальністю «Ятанар», що обліковані у податкових деклараціях з податку на додану вартість за грудень 2016 року, січень-лютий 2017 року та подальшому ланцюгу постачання.
Виходячи зі змісту зазначеного наказу, юридичною підставою для його видання є положення підпункту 20.1.4 пункту 20.1 статті 20, пункту 41.1 статті 41, пункту 61.1 статті 61, підпункту 62.1.3 пункту 62.1 статті 62, підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75, підпункту 78.1.1 статті 78, пункту 82.2 статті 82 Податкового кодексу України, а фактичною підставою слугувало судження відповідача про невиконання позивачем вимог письмового запиту контролюючого органу від 21 вересня 2017 року №17796/10/20-40-14-11-18.
Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи та не є спірними.
Доводи касаційної скарги стосуються виключно неправильного, на думку скаржника, застосування судами до спірних правовідносин положень Закону України «Про тимчасові особливості здійснення заходів державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» (далі - Закон).
Статтею 2 Закону встановлено до 31 грудня 2018 року мораторій на проведення органами державного нагляду (контролю) планових заходів із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
Зокрема, статтею 3 Закону встановленні виключні підстави для здійснення позапланових заходів державного нагляду (контролю).
Проте, посилання позивача та судів попередніх інстанцій на зазначений Закон, як на підставу правового регулювання спірних правовідносин, є неприйнятним з огляду на системний аналіз статей 1, 5, 7 Податкового кодексу України, за якими серед загальних засад встановлення податків і зборів пунктом 7.3 статті 7 передбачено, що будь-які питання щодо оподаткування регулюються цим Кодексом і не можуть встановлюватися або змінюватися законами України, крім законів, що містять виключно положення щодо внесення змін до цього Кодексу та/або положення, які встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства. Оскільки норми наведених сторонами Законів не відповідають встановленим Податковим кодексом України засадам, їх положення не можуть застосовуватись у межах спірних відносин.
Однак, при поданні позовної заяви позивачем зазначалося про те, що оспорюваний наказ отримано керівником Товариства 14 лютого 2018 року, тобто наприкінці робочого дня, в перший день проведення перевірки.
Відповідно до підпункту 78.4 статті 78 Про проведення документальної позапланової перевірки керівник (його заступник або уповноважена особа) контролюючого органу приймає рішення, яке оформлюється наказом. Право на проведення документальної позапланової перевірки платника податків надається лише у випадку, коли йому до початку проведення зазначеної перевірки вручено у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу, копію наказу про проведення документальної позапланової перевірки.
В той же час судами попередніх інстанцій, всупереч пункту 3 частини 4 статті 246 Кодексу адміністративного судочинства України, не встановлено цієї обставини, не мотивована оцінка зазначеного аргументу Товариства у позовній заяві, що є підставою для скасування рішень судів попередніх інстанцій та направлення справи на новий розгляд.
Таким чином, судами першої та апеляційної інстанцій не надано оцінки кожному специфічному, доречному та важливому аргументу, що є порушенням не тільки вимог статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, але й невиконанням зобов'язань щодо пункту 1 статті 6 Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод.
Відповідно до частини 4 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
Суд визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій допустили порушення норм процесуального права, не встановивши фактичні обставини, що мають значення для справи, що є підставою для часткового задоволення касаційної скарги та направлення справи на новий розгляд до суду першої інстанції.
Керуючись статтями 341, 345, 349, 353, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд
Касаційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Харківській області задовольнити частково.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 05 квітня 2018 року та постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 11 липня 2018 року у справі №820/1029/18 скасувати.
Адміністративну справу №820/1029/18 направити на новий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий Р.Ф.Ханова
Судді: І.А.Гончарова
І.Я.Олендер