12 вересня 2018 року справа №805/3073/17-а
приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15
Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді: Гаврищук Т.Г.
суддів: Сіваченка І.В.,
Шишова О.О.
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області та Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду (суддя І інстанції Кірієнко В.О.) від 15 травня 2018 року по справі №805/3073/17-а, повний текст складений 23 травня 2018 року за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги №65-23 від 27.01.2016 року,-
Позивач звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправною та скасування вимоги №65-23 від 27.01.2016 року на суму 104 697,30 грн.
Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року позовні вимоги задоволено частково, визнано протиправною податкову вимогу №65-23 від 27.01.2016 року на суму 104 697,30 грн. В інший частині позовних вимог відмовлено.
В апеляційній скарзі Державна податкова інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Відповідач вважає, що ним правомірно було складено спірну вимогу, оскільки за позивачем обліковувалась заборгованість зі сплати земельного податку внаслідок несплати: - 19 грудня 2015 року - донарахованих штрафних санкцій за актом перевірки в сумі 170,00 грн - податкове повідомлення-рішення (форма Р) №0224071707 від 09.12.2015 року; - 30 грудня 2015 року - самостійно задекларованих податкових зобов'язань з даного податку в розмірі 104 527,30 грн (податкова декларація з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) №1500057621 від 30.11.2015 року терміном сплати 30.12.2015 року. Позивачем 24.07.2017 року погашений податковий борг по орендній платі з фізичних осіб в повному обсязі, а саме в сумі 298 543,72 грн (платіжне доручення №К170724 від 24.07.2017 року), а тому у відповідності до вимог п.60.2 ст.60 Податкового кодексу України податкова вимога вважається відкликаною. Крім того, доводи позивача про те, що декларації з плати за землю він не підписував та не подавав до контролюючого не спростовують його обов'язку по сплаті орендної плати за землю по належній йому на підставі договору земельній ділянці.
В апеляційній скарзі Головне управління Державної фіскальної служби у Полтавській області просить скасувати рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі.
Доводи апеляційної скарги аналогічні доводам, викладеним в апеляційній скарзі Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги підлягають задоволенню виходячи з наступного.
Судом першої інстанції та під час апеляційного розгляду справи встановлено, що позивач зареєстрований в якості фізичної особи-підприємця 15.02.2000року та є платником орендної плати за користування земельною ділянкою згідно договору від 23.10.2014року , укладеного з Полтавською міською радою.
Відповідачем 27.01.2016 року винесено податкову вимогу форми «Ф» №65-23 на загальну суму податкового боргу станом на 26.01.2016р. у розмірі 104697,30грн., у т.ч. 104 527,30грн. згідно податкової декларації за №1500057621 від 30.11.2015року та штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 09.12.2015року за №0224071707 на суму 170грн.
На підтвердження наявності у позивача податкового боргу станом на 26.01.2016р. у розмірі 104697,30грн., відповідачем надано до матеріалів справи: - податкову декларацію з плати за землю за 2015 рік №1500057621 від 30.11.2015року, у якій платником податку самостійно визначено суму 104 527,30грн.; - податкове повідомлення-рішення від 09.12.2015року за №0224071707 про застосування до відповідача штрафної санкції на суму 170,00 грн., на підтвердження отримання якого надано корінець з підписом позивача; карта облікових рахунків позивача.
Постановою Донецького окружного адміністративного суду від 14 червня 2017 року у справі №805/1628/17-а позовні вимоги Головного управління Державної фіскальної служби у Потавській області до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Державна податкова інспекція у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про стягнення податкового боргу з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 281 350,37 грн задоволено, стягнуто з фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 податковий борг з орендної плати з фізичних осіб у розмірі 281 350,37 грн.
Зазначена постанова не набрала законної сили, оскільки ОСОБА_2 подано апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції.
Під час розгляду цієї справи судом першої інстанції було призначено почеркознавчу експертизу.
Згідно висновку №2704 за результатами проведення судово-почеркознавчої експертизи від 13.04.2018року експертом було встановлено, що підписи від імені ОСОБА_2 в податковій декларації № 1500057621 від 30.11.2015 року, податковій декларації № 1600019813 від 19.02.2016 року виконані не ОСОБА_2, а іншою особою.
Стосовно поставленого на вирішення експерта питання щодо підпису на податковому повідомленні-рішенні № 0224071707 від 09.12.2015 року громадянином ОСОБА_2 власноручно або іншою особою, експерт зазначив, що це питання ним не вирішувалось, оскільки згідно копії податкового повідомлення-рішення почеркознавчі дослідження не проводяться, а на оригіналі податкового повідомлення-рішення відсутні будь-які підписи від імені ОСОБА_2
Наведені обставини сторонами не оспорюються.
Підпунктом 16.1.4 статті 16 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Відповідно до пункту 38.1 статті 38 Податкового кодексу України виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Згідно п.49.8 ст.49 Податкового кодексу України прийняття податкової декларації є обов'язком контролюючого органу. Під час прийняття податкової декларації уповноважена посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана перевірити наявність та достовірність заповнення всіх обов'язкових реквізитів, передбачених пунктами 48.3 та 48.4 статті 48 цього Кодексу. Інші показники, зазначені в податковій декларації платника податків, до її прийняття перевірці не підлягають.
У відповідності до вимог п. 49.9 ст.49 Податкового кодексу України за умови дотримання платником податків вимог цієї статті посадова особа контролюючого органу, в якому перебуває на обліку платник податків, зобов'язана зареєструвати податкову декларацію платника датою її фактичного отримання контролюючим органом.
За приписами п.49.10 ст.49 Податкового кодексу України відмова посадової особи контролюючого органу прийняти податкову декларацію з будь-яких причин, не визначених цією статтею, у тому числі висунення будь-яких не визначених цією статтею передумов щодо такого прийняття (включаючи зміну показників такої податкової декларації, зменшення або скасування від'ємного значення об'єктів оподаткування, сум бюджетних відшкодувань, незаконного збільшення податкових зобов'язань тощо) забороняється.
Згідно пункту 57.1 статті 57 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Нормою пункту 287.3 статті 287 Податкового кодексу України передбачено, що податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.
Відповідно до п. 59.1 ст. 59 Податкового кодексу України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання у встановлені законодавством строки, орган державної податкової служби надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання. Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу (п. 59.3 ст. 59 Податкового кодексу України).
В силу п. 59.4 ст. 59 Податкового кодексу України податкова вимога надсилається також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За приписами п.59.5 ст. 59 Податкового кодексу України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
З картки облікових рахунків вбачається, що станом на 26.01.2016р. за позивачем обліковувалась недоїмка у розмірі 104697,30грн., у т.ч. 104 527,30грн. згідно податкової декларації за №1500057621 від 30.11.2015року та штрафні санкції згідно податкового повідомлення-рішення від 09.12.2015року за №0224071707 на суму 170грн.
Згідно п.п.60.1.1 п.60.1 ст.60 Податкового кодексу України податкове повідомлення-рішення або податкова вимога вважаються відкликаними, зокрема, якщо сума податкового боргу самостійно погашається платником податків або органом стягнення.
Відповідно до п. 60.2 ст.60 Податкового кодексу України у випадках, визначених підпунктом 60.1.1 пункту 60.1 цієї статті, податкова вимога вважається відкликаною у день, протягом якого відбулося погашення суми податкового боргу в повному обсязі.
Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи та не заперечується сторонами, сума податкового боргу була сплачена позивачем в повному обсязі платіжним дорученням №К170724 від 24.07.2017року на суму 298 543,72грн.
Таким чином, спірна вимога вважається відкликаною в силу закону, а тому не створює для позивача ніяких правових наслідків. За таких обставин, судом першої інстанції безпідставно визнано протиправною податкову вимогу Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління ДФС у Полтавській області № 65-23 від 27.01.2016 року на суму податкового боргу 104 697,30грн.
На підставі вищенаведеного, апеляційний суд вважає, що судом першої інстанції постанова прийнята з порушенням норм матеріального права, що є підставою для скасування постанови та прийняття нової постанови.
Керуючись статтями 23, 33, 292, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 328, 325, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційні скарги Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області та Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року по справі №805/3073/17-а - задовольнити.
Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року по справі №805/3073/17-а - скасувати в частині визнання протиправною вимоги №65-23 від 27.01.2016 року.
У задоволені позовних вимог фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 до Державної податкової інспекції у м.Полтаві Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області, Головного управління Державної фіскальної служби у Полтавській області про визнання протиправною вимоги №65-23 від 27.01.2016 року - відмовити.
В іншій частині рішення Донецького окружного адміністративного суду від 15 травня 2018 року по справі №805/3073/17-а - залишити без змін.
Повне судове рішення складено 12 вересня 2018 року.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з 12 вересня 2018 року та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий: Т.Г. Гаврищук
Судді: І.В. Сіваченко
О.О. Шишов