11 вересня 2018 року м. Кропивницький Справа № 811/1829/18
Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Черниш О.А.,
розглянувши у спрощеному провадженні адміністративну справу за позовом
позивач: ОСОБА_1 (27400, АДРЕСА_1 РНОКПП НОМЕР_1)
відповідач: Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (25030, м. Кропивницький, вул. Академіка Корольова, 26, код ЄДРПОУ 39767636)
про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (надалі - ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області) про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити певні дії.
Позов ОСОБА_1 мотивовано тим, що він як учасник бойових дій неодноразово звертався до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із клопотаннями про надання дозволу на розробку проекту землеустрою щодо відведення у приватну власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,99 га для ведення особистого селянського господарства на території Петрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області. Листом від 13.04.2018 року №Б-3318/0-2603/0/17-18 йому відмовлено у наданні такого дозволу з посиланням на те, що обрана земельна ділянка включена до переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, а до заяви не додано документів, що підтверджують участь заявника в антитерористичній операції. Позивач, стверджуючи, що вказане рішення прийнято всупереч статті 118 Земельного кодексу України, наполягаючи на тому, що ним виконано всі вимоги, передбачені законодавством для отримання дозволу на розробку проекту землеустрою, просить суд:
- визнати незаконною відмову ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області від 13.04.2018 року №Б-3318/0-2603/0/17-18 у наданні йому дозволу на розробку проекту землеустрою;
- зобов'язати ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області надати йому дозвіл на розробку проекту землеустрою для ведення особистого селянського господарства площею 1,99 га, яка знаходиться на території Петрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області за межами населеного пункту.
Від представника відповідача до суду надійшов відзив на позовну заяву із запереченнями проти позову, мотивованими тим, що дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки не є рішенням, без якого не може бути реалізовано право на отримання земельної ділянки у власність. Відтак, відмова відповідача у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою не має наслідком порушення прав та інтересів особи, яка має намір отримати земельну ділянку. Звертаючись до суду з позовом про зобов'язання відповідача надати дозвіл на виготовлення документації із землеустрою, позивач намагається усунути перешкоду у реалізації його прав, якої у дійсності немає. Стверджуючи, що такі висновки відповідають правовій позиції, висловленій ОСОБА_2 Судом у постановах від 31.01.2018 року у справі №814/741/16, від 14.03.2018 року у справі №804/3703/16, представник відповідача просила суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
Позивач подав до суду відповідь на відзив, у якій, посилаючись на норми Земельного кодексу України, наполягав, що спірне рішення відповідача перешкоджає реалізації його права на отримання земельної ділянки у власність.
Відповідач правом подачі заперечень на відповідь не скористався.
Розглянувши справу в порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, надані докази, суд встановив такі обставини та дійшов до таких висновків.
ОСОБА_1 у березні 2018 року через центр надання адміністративних послуг Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області звернувся до ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області із заявою про надання йому дозволу на виготовлення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки орієнтовною площею 1,99 га ріллі для ведення особистого селянського господарства на території Петрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області. До заяви додав зокрема графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, а також копію посвідчення учасника бойових дій. (а.с. 38 - 40)
Розглянувши цю заяву, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області листом №Б-3318/0-2603/0/17-18 від 13.04.2018 року повідомило позивача, що Законом України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" встановлено першочергове забезпечення земельними ділянками учасників АТО (членів їх сімей). На виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області визначило на території Кіровоградської області земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції. Оскільки земельна ділянка, зображена на поданих графічних матеріалах, включена до переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, та у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують статус учасника бойових дій, ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області вважає за доцільне відмовити у задоволенні заяви. (а.с. 13)
Не погодившись з такою відповіддю, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Вирішуючи спір, суд виходив з того, що порядок набуття права на землю громадянами та юридичними особами регламентований главою 19 Земельного кодексу України (надалі ЗК України).
Відповідно до частин 1, 2 статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом, або за результатами аукціону.
Набуття права на землю громадянами та юридичними особами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування.
Відповідно до пункту "в" частини 3 статті 116 ЗК України безоплатна передача земельних ділянок у власність громадян проводиться у разі одержання земельних ділянок із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених цим Кодексом.
Згідно з пунктом "б" частини 1 статті 121 ЗК України громадяни України мають право на безоплатну передачу їм земельних ділянок із земель державної або комунальної власності для ведення особистого селянського господарства у розмірі не більше 2,0 га.
Частиною 4 статті 116 ЗК України передбачено, що передача земельних ділянок безоплатно у власність громадян у межах норм, визначених цим Кодексом, проводиться один раз по кожному виду використання.
Порядок безоплатної приватизації земельних ділянок громадянами врегульовано статтею 118 ЗК України.
Відповідно до частини 6 статті 118 ЗК України громадяни, зацікавлені в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності для ведення фермерського господарства, ведення особистого селянського господарства, ведення садівництва, будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд (присадибної ділянки), індивідуального дачного будівництва, будівництва індивідуальних гаражів у межах норм безоплатної приватизації, подають клопотання до відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу. У клопотанні зазначаються цільове призначення земельної ділянки та її орієнтовні розміри. До клопотання додаються графічні матеріали, на яких зазначено бажане місце розташування земельної ділянки, погодження землекористувача (у разі вилучення земельної ділянки, що перебуває у користуванні інших осіб) та документи, що підтверджують досвід роботи у сільському господарстві або наявність освіти, здобутої в аграрному навчальному закладі (у разі надання земельної ділянки для ведення фермерського господарства). У разі якщо земельна ділянка державної власності розташована за межами населених пунктів і не входить до складу певного району, заява подається до ОСОБА_2 міністрів Автономної Республіки Крим. ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раді міністрів Автономної Республіки Крим, органам виконавчої влади або органам місцевого самоврядування, які передають земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, забороняється вимагати додаткові матеріали та документи, не передбачені цією статтею.
Частиною 7 статті 118 ЗК України передбачено, що відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, розглядає клопотання у місячний строк і дає дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або надає мотивовану відмову у його наданні. Підставою відмови у наданні такого дозволу може бути лише невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів, прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів, генеральних планів населених пунктів та іншої містобудівної документації, схем землеустрою і техніко-економічних обґрунтувань використання та охорони земель адміністративно-територіальних одиниць, проектів землеустрою щодо впорядкування територій населених пунктів, затверджених у встановленому законом порядку.
Проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки розробляється за замовленням громадян суб'єктами господарювання, що є виконавцями робіт із землеустрою згідно із законом, у строки, що обумовлюються угодою сторін.
У разі якщо у місячний строк з дня реєстрації клопотання Верховна ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування, який передає земельні ділянки державної чи комунальної власності у власність відповідно до повноважень, визначених статтею 122 цього Кодексу, не надав дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або мотивовану відмову у його наданні, то особа, зацікавлена в одержанні безоплатно у власність земельної ділянки із земель державної або комунальної власності, у місячний строк з дня закінчення зазначеного строку має право замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу, про що письмово повідомляє ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Раду міністрів Автономної Республіки Крим, відповідний орган виконавчої влади або орган місцевого самоврядування. До письмового повідомлення додається договір на виконання робіт із землеустрою щодо відведення земельної ділянки.
Повноваження органів виконавчої влади, Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування щодо передачі земельних ділянок у власність або у користування передбачені статтею 122 ЗК України.
Згідно з частиною 4 статті 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Постановою Кабінету Міністрів України №15 від 14.01.2015 року затверджено Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру.
Відповідно до цього Положення Державна служба України з питань геодезії, картографії та кадастру (Держгеокадастр) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра аграрної політики та продовольства і який реалізує державну політику у сфері топографо-геодезичної і картографічної діяльності, земельних відносин, землеустрою, у сфері Державного земельного кадастру, державного нагляду (контролю) в агропромисловому комплексі в частині дотримання земельного законодавства, використання та охорони земель усіх категорій і форм власності, родючості ґрунтів.
Наказом Міністерства аграрної політики та продовольства України №333 від 29.09.2016 року, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 25.10.2016 року за №1391/29521, затверджено Положення про Головне управління Держгеокадастру в області.
Згідно з цим Положенням Головне управління Держгеокадастру в області є територіальним органом Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та їй підпорядковане.
Головне управління відповідно до покладених на нього завдань розпоряджається землями державної власності сільськогосподарського призначення в порядку, визначеному чинним законодавством (пп.13 п.4 Положення).
Відтак, до повноважень відповідача, як територіального органу Держгеокадастру, належить розпорядження землями державної власності сільськогосподарського призначення на території Кіровоградської області, у тому числі передача таких земельних ділянок безоплатно у власність громадянам у порядку, передбаченому статтею 118 ЗК України.
Отже, розглядаючи заяву позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки сільськогосподарського призначення із земель державної власності для ведення особистого селянського господарства, відповідач повинен був у місячний строк перевірити цю заяву на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України і за наслідками перевірки - дати дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність (видати відповідний наказ) або, у разі виявлення обставин, передбачених абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України, - надати позивачу мотивовану відмову у наданні дозволу. Відсутність відповіді протягом зазначеного строку визнавалася б мовчазною згодою на надання дозволу на розроблення проекту землеустрою.
Листом №Б-3318/0-2603/0/17-18 від 13.04.2018 року відповідач фактично відмовив позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, не вказавши жодної з підстав, передбачених абз.1 ч.7 ст.118 ЗК України.
Натомість послався на те, що ним на виконання розпорядження Кабінету Міністрів України від 19.08.2015 року №898-р "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" визначено на території Кіровоградської області земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції, і обрана позивачем земельна ділянка згідно з наказом ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області №236 від 02.03.2018 року включена до переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції.
Оцінюючи ці доводи, суд виходив з того, що згідно з пунктом 14 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються, зокрема, пільги, щодо першочергового відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва.
Такими ж пільгами відповідно до абзацу 2 пункту 15 частини 1 статті 15 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" користуються особи, на яких поширюється чинність цього Закону (стаття 10), зокрема сім'ї загиблих військовослужбовців.
Кабінетом Міністрів України прийнято розпорядження №898-р від 19.08.2015 року "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками", яким передбачено з метою забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками:
1. Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру і обласним та Київській міській державним адміністраціям за участю органів місцевого самоврядування визначити протягом місяця на території відповідної області та м. Києва земельні ділянки для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.
2. Державній службі з питань геодезії, картографії та кадастру, обласним та Київській міській державним адміністраціям забезпечити: розгляд у першочерговому порядку звернень учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції щодо відведення їм земельних ділянок; розміщення на власних офіційних веб-сайтах інформації про місце розташування, цільове призначення та площу земельних ділянок, які можуть бути відведені учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції; надання в десятиденний строк після подання учасниками антитерористичної операції або членами сімей загиблих учасників антитерористичної операції заяв про надання їм земельних ділянок відповідної інформації Державній службі у справах ветеранів війни та учасників антитерористичної операції.
На виконання цього розпорядження ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області видано наказ №77 від 16.02.2016 року "Про затвердження переліку земельних ділянок сільськогосподарського призначення державної власності, які зарезервовані для забезпечення учасників антитерористичної операції та членів родин загиблих учасників антитерористичної операції". (а.с. 35 - 37)
Згодом до цього наказу іншим наказом №236 від 02.03.2018 року внесені зміни щодо переліку підібраних (зарезервованих) земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції. До цього переліку включено зокрема земельну ділянку з кадастровим номером 3522285400:02:000:9028 на території Петрівської сільської ради Знам'янського району Кіровоградської області площею 15,2470 га, яка перебуває у запасі. (а.с. 33 - 34, 42 - 47)
Саме у цьому земельному масиві позивач обрав земельну ділянку для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної приватизації, зазначивши бажане місце розташування земельної ділянки на доданих до заяви графічних матеріалах (а.с. 40), але відповідач листом №Б-3318/0-2603/0/17-18 від 13.04.2018 року відмовив йому у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення цієї земельної ділянки.
Судом установлено, що позивач має статус учасника бойових дій, про що йому 20.10.1997 року УМВС України в Кіровоградській області видано відповідне посвідчення серії АБ №574071, як учаснику бойових дій на території інших країн (пункт 2 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту"). (а.с. 10)
Водночас доказів того, що позивач належить до числа осіб, які захищали незалежність, суверенітет та територіальну цілісність України і брали безпосередню участь в антитерористичній операції, забезпеченні її проведення чи у здійсненні заходів із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації в Донецькій та Луганській областях, забезпеченні їх здійснення (пункту 19 частини 1 статті 6 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту") суду не надано.
Отже, позивач відповідно до пункту 14 частини 1 статті 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" має право на першочергове відведення земельних ділянок для індивідуального житлового будівництва, садівництва і городництва, а норми розпорядження Кабінету Міністрів України №898-р від 19.08.2015 року "Питання забезпечення учасників антитерористичної операції та сімей загиблих учасників антитерористичної операції земельними ділянками" на нього не поширюються.
Між тим, суд зазначає, що чинним законодавством не встановлено заборон для надання дозволу іншим громадянам на розроблення проектів землеустрою щодо відведення у власність земельних ділянок із земель сільськогосподарського призначення державної власності, які включені територіальними органами Держгеокадастру до переліків земельних ділянок, відібраних ними для відведення учасникам антитерористичної операції та сім'ям загиблих учасників антитерористичної операції.
За таких обставин, суд прийшов до висновку, що посилання відповідача у листі №Б-3318/0-2603/0/17-18 від 13.04.2018 року на сформований ним перелік земельних ділянок, які можуть бути передані у власність учасникам антитерористичної операції, як на підставу для відмови позивачу у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, є незаконним та суперечить частині 7 статті 118 ЗК України, оскільки наявність обраної позивачем земельної ділянки у цьому переліку не свідчить про невідповідність місця розташування об'єкта вимогам законів чи прийнятих відповідно до них нормативно-правових актів.
Посилання відповідача у цьому листі на відсутність документів, що підтверджують статус учасника бойових дій, є безпідставними, оскільки до своєї заяви, поданої 13.03.2018 року через центр надання адміністративних послуг Знам'янської районної державної адміністрації Кіровоградської області, позивач надав копію відповідного посвідчення.
Згідно з частинами 1, 2 статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач, заперечуючи проти позову, не довів суду, що, розглядаючи заяви позивача про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою, він діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.
Як установив суд, прийняте відповідачем рішення про відмову у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладене у листі №Б-3318/0-2603/0/17-18 від 13.04.2018 року, не відповідає принципам управлінської діяльності, закріпленим у частині 2 статті 2 КАС України, позаяк прийнято необґрунтовано, тобто без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, недобросовісно, всупереч повноваженням відповідача та вимогам чинного законодавства, що призвело до порушення права позивача на отримання обґрунтованого та мотивованого рішення за його заявою. Відтак, ця відмова є протиправною, а позов у цій частині слід задовольнити.
Суд відхиляє посилання відповідача на висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 31.01.2018 року (справа №814/741/16) та від 14.03.2018 року (справа №804/3703/16), оскільки вони сформульовані щодо інших правовідносин - а саме з приводу реалізації фізичною особою права замовити виготовлення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність за мовчазною згодою.
Відповідно до статті 118 ЗК України порядок безоплатної передачі земельних ділянок у власність громадянам передбачає реалізацію таких послідовних етапів: звернення громадян з клопотанням про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; надання дозволу відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування; розробка суб'єктами господарювання за замовленням громадян проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки; погодження проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки в порядку, передбаченому статтею 186-1 ЗК України; затвердження відповідним органом виконавчої влади або місцевого самоврядування проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та надання її у власність.
При цьому, згідно з абзацом 3 частини 7 статті 118 ЗК України особа може замовити проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки без згоди уповноваженого органу - за принципом "мовчазної згоди" - лише за умови, якщо уповноважений орган у місячний строк не надав ні дозволу на його розроблення, ні мотивованої відмови у наданні такого дозволу.
Запроваджений цією нормою принцип "мовчазної згоди" передбачає виключно право громадянина замовити розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки без надання такого дозволу та жодним чином не позбавляє його права на отримання від уповноваженого органу дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки або вмотивованої відмови у його наданні, а також права на судовий захист у випадку неможливості реалізації права на отримання відповідного дозволу або відмови. Такий висновок сформулював ОСОБА_2 Суд у постанові від 10.07.2018 року (справа №806/3095/17).
Вирішуючи вимогу про зобов'язання відповідача надати позивачу дозвіл на розробку проекту землеустрою щодо відведення у власність земельної ділянки, суд виходив з того, що згідно з частиною 2 статті 22 Закону України "Про землеустрій" рішення Верховної ОСОБА_2 Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування про надання дозволу на розробку документації із землеустрою приймається виключно у строки та лише у випадках, передбачених цим Законом та Земельним кодексом України. Зазначене рішення надається безоплатно та має необмежений строк дії.
Відповідно до частини 4 статті 245 КАС України суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Оскільки у матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем перевірки заяви позивача на відповідність її вимогам статей 116, 118, 121 ЗК України, як умови надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність, тому суд не може зобов'язати відповідача прийняти рішення про надання позивачу такого дозволу й відмовляє у задоволенні цієї позовної вимоги.
Водночас, з'ясувавши характер спірних правовідносин сторін, характер порушеного права позивача та можливість його захисту в обраний ним спосіб, суд дійшов до висновку, що з огляду на визнання протиправною відмови ГУ Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладеної у листі №Б-3318/0-2603/0/17-18 від 13.04.2018 року, порушене право позивача на отримання обґрунтованого рішення за його заявою має бути відновлено шляхом зобов'язання відповідача повторно розглянути цю заяву та прийняти рішення відповідно до вимог земельного законодавства.
Суд наголошує, що при повторному розгляді заяви позивача відповідач не може прийняти рішення, яке по суті повторює рішення, що визнане судом протиправним, і повинен вирішити заяву позивача, з урахуванням правової оцінки, наданої судом обставинам у цій справі.
Суд вважає за доцільне на підставі частини 6 статті 245 КАС України визначити відповідачу розумний строк виконання рішення суду у цій частині - не пізніше 30 днів з дня набрання ним законної сили.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд дійшов до таких висновків.
Відповідно до частин 1, 3 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
Згідно з частиною 7 статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Відповідно до частини 9 статті 139 КАС України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Згідно з частинами 1, 3 статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать зокрема витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 КАС України ("Витрати на професійну правничу допомогу") витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
На підтвердження розміру витрат на правничу допомогу адвоката разом з позовом надано такі документи: договір про надання правничої допомоги від 11.06.2018 року, укладений з адвокатом ОСОБА_3, акт приймання - передачі правової допомоги до цього договору від 18.06.2018 року, копію квитанції від 20.06.2018 року про перерахування коштів у сумі 2000 грн. (а.с.15 - 20)
Суд установив, що адвокат ОСОБА_3 здійснює адвокатську діяльність на підставі свідоцтва про право на зайняття адвокатською діяльністю серії КР №000094, виданого 28.04.2017 року ОСОБА_2 адвокатів Кіровоградської області.
Згідно з частиною 1 статті 19 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" видами адвокатської діяльності є зокрема надання правової інформації, консультацій і роз'яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру.
Частиною 1 статті 26 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" передбачено, що адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги.
Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги.
Відповідно до статті 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.
При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
З наданого суду договору про надання правничої допомоги від 11.06.2018 року, укладеного між позивачем та адвокатом ОСОБА_3 та додатку до нього, вбачається, що сторони домовилися про те, що гонорар виконавця становить 2000 грн.
Згідно з актом приймання - передачі правової допомоги до цього договору від 18.06.2018 року адвокатом ОСОБА_3 надано позивачу таку правничу допомогу: ознайомлення з матеріалам справи та дослідження законодавства, яке регламентує порядок безоплатної приватизації земельних ділянок (1 год.) - 550 грн.; підготовка позовної заяви, оформлення додатків та розрахунків (5 год.) - 1500 грн., усього - 2000 грн. (а.с. 47, 48).
Між тим, матеріалами справи підтверджується лише розмір витрат на підготовку позовної заяви у сумі 1500 грн. Щодо решти витрат та послуг (ознайомлення з матеріалам справи та дослідження законодавства, яке регламентує порядок безоплатної приватизації земельних ділянок), то вони або ж фактично не виконувалися або не підтверджені доказами.
У справі "East/West Alliance Limited» проти України" Європейський суд з прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.
Тому, зважаючи на часткове задоволення позову ОСОБА_1, на його користь за рахунок бюджетних асигнувань відповідача слід стягнути витрати на професійну правничу допомогу, пропорційно до задоволеної частини вимог (2/3), у сумі 1000 грн.
Керуючись статтями 9, 90, 139, 242-246, 250, 251, 255, 262, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною відмову Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області у наданні ОСОБА_1 дозволу на розроблення проекту землеустрою, викладену у листі №Б-3318/0-2603/0/17-18 від 13.04.2018 року.
Зобов'язати Головне управління Держгеокадастру у Кіровоградській області не пізніше 30 днів з дня набрання цим рішенням суду законної сили повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про надання дозволу на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки у власність та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1) судові витрати на професійну правничу допомогу в сумі 1000 гривень за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Держгеокадастру у Кіровоградській області (код ЄДРПОУ 39767636).
Копію рішення суду надіслати учасникам справи.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення суду може бути оскаржене до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд, у 30-денний строк, установлений статтею 295 КАС України.
Суддя Кіровоградського окружного
адміністративного суду ОСОБА_4