ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"13" вересня 2018 р. справа № 809/1275/17
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Чуприни О.В., розглянувши у письмовому провадженні за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 206000/2017/00680 від 14.09.2017 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA 206000/2017/000670/1 від 14.09.2017, -
ОСОБА_1 (надалі по тексту також - позивач, ОСОБА_1Р.), 25.09.2017 звернувся в Івано-Франківський окружний адміністративний суд з позовом до Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (надалі по тексту також - відповідач, Івано-Франківська митниця ДФС, митниця) про визнання протиправними та скасування картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 206000/2017/00680 від 14.09.2017 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA 206000/2017/000670/1 від 14.09.2017.
Підставою звернення ОСОБА_1 із вказаним позовом є протиправне, на переконання позивача, прийняття Івано-Франківською митницею Державної фіскальної служби рішення №UA 206000/2017/000670/1 від 14.09.2017 про коригування митної вартості транспортного засобу марки RENAULT MEGANE, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1, за резервним методом, а також оформлення картки відмови в прийнятті митної декларації №UA 206000/2017/00680 від 14.09.2017, в результаті чого митна вартість вказаного транспортного засобу визначена в значно більшому розмірі - 6 495,00 євро (надалі по тексту також - EUR), у відношенні до первинно заявленої - 3 500,00 EUR.
Постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 позов ОСОБА_1 задоволено повністю. Визнано протиправними та скасовані прийняті Івано-Франківською митницею ДФС картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 206000/2017/00680 від 14.09.2017, рішення про коригування митної вартості товарів №UA 206000/2017/000670/1 від 14.09.2017; стягнуто з митного органу на користь позивача сплачений судовий збір в розмірі 1 280,00 гривень. Рішення мотивовано тим, що позивач подав відповідачу виключний перелік документів, які в своїй сукупності є достатніми для митного оформлення транспортного засобу в режимі імпорту за ціною договору (а.с. 51-59).
За наслідками апеляційного оскарження, Львівським апеляційним адміністративним судом постановою від 31.01.2018, рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким відмовлено у задоволенні позову. В обґрунтування такого рішення суд апеляційної інстанції зазначив, що у зв'язку із неподання на вимога органу контролю документів (про фактичну оплату автомобіля), що підтверджують значення митної вартості товарів, Івано-Франківською митницею ДФС правомірно прийнято картку відмови та рішення про коригування митної вартості товарів (а.с. 88-92).
05.05.2018 Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду прийнято постанову, якою скасовано постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 19.10.2017 та постанову Львівського апеляційного адміністративного суду від 31.01.2018, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції (а.с. 116-124).
За змістом вимог частини 5 статті 353 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі по тексту також - КАС України) висновки і мотиви, з яких скасовані рішення, є обов'язковими для суду першої або апеляційної інстанції при новому розгляді справи.
Скасовуючи рішення першої та апеляційної інстанції колегія суддів Касаційного адміністративного суду Верховного Суду зазначила, що як вбачається з матеріалів справи, наявні в них договір купівлі-продажу автомобіля від 06.09.2017 за №000718 та рахунок-фактура від 13.09.2017 за №09-015 оформлені на німецькій мові, при цьому їх переклад відсутній, що унеможливлює встановлення дійсних обставин справи з поданих документів, зокрема, факту наявності/відсутності сплати вартості автомобіля готівкою, як зазначає позивач.
Під час нового розгляду справи судам необхідно дослідити зміст договору купівлі-продажу автомобіля від 06.09.2017 за №000718 та рахунка-фактури від 13.09.2017 за №09-015 на предмет з'ясування факту оплати позивачем вартості автомобіля, запропонувавши сторонам надати належним чином оформлений переклад вказаних документів.
Вказана адміністративна справа надійшла до Івано-Франківського окружного адміністративного суду 16.07.2018.
Ухвалою суду від 20.07.2018 Івано-Франківським окружним адміністративним судом прийняти до провадження та призначити до розгляду адміністративну справу №809/1275/17 (а.с. 130-132).
У зв'язку із набранням з 15 грудня 2017 року чинності нової редакції КАС України, в силу вимог частин 2, 6 статті 12 коментованого Кодексу, суд вказаною вище ухвалою вирішив продовжувати новий розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та виклику сторін.
Тією ж ухвалою від 20.07.2017 суд, а також ухвалами від 07.08.2018, 15.08.2018 і 17.08.2018 витребував у позивача і відповідача усі письмові докази, на необхідність дослідження яких вказав Верховний Суд (а.с. 130-132, 158-162, 174-175, 196-198).
Позовні вимоги ОСОБА_1 мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення норм статті 57 Митного кодексу України та за наявності усіх документів, які підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару - транспортного засобу марки Renualt, модель Megane, та обраний метод його визначення, а саме основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), здійснено визначення митної вартості товару, який ввозиться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту за другорядним методом (резервним), внаслідок чого прийнято оскаржувані картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2017/00680 від 14.09.2017 року та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2017/000670/1 від 14.09.2017 року. Позивач стверджує, що за наслідками укладення договору купівлі-продажу оплатив нерезиденту повну вартість автомобіля готівкою в сумі 3 500 EUR, про що отримав відповідні документи. При перетині кордону України і декларуванні, визначив митну вартість транспортного засобу за ціною договору (контракту). На переконання ОСОБА_2, відповідач безпідставно поставив під сумнів весь поданий перелік документів і необґрунтовано витребував банківські платіжні документи, які стосуються оцінюваного товару, достовірно знаючи, що рахунок по купівлі автомобіля не оплачувався через фінансові установи, а готівкою, на підтвердження чого і були подані договір купівлі-продажу від 06.09.2017 і рахунок №09-015 до договору купівлі №000718. Відтак, застосування резервного методу для визначенні митної вартості товару є протиправним, а збільшення такої вартості з 3 500,00 EUR до 6 495,00EUR суттєво порушує права позивача. На підставі вказаного просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації та рішення про коригування митної вартості товарів.
Після повернення справи на новий розгляд ОСОБА_1 у своїх заявах, письмовому поясненні від 03.08.2018, 14.08.2018 і 27.08.2018 не повідомив суд про зміну власної позиція щодо заявлених позовних вимог, у зв'язку із цим суд вважає, що вимоги позивача підлягають розгляду в первинному обсязі їх змісту (а.с. 157-158, 165, 211). Надав суду переклад із німецької на українську мову договору купівлі-продажу від 06.09.2017, рахунку 09-015 до договору купівлі №000718, свідоцтв про реєстрацію транспортного засобу №WV869832 та №ZBI176938902 щодо придбаного автомобіля марки Renualt, модель Megane (а.с. 144, 166-171). В письмовому поясненні додатково вказав, що договір купівлі-продажу транспортного засобу №000718 із Streng Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH позивачем укладено 06.09.2017, у цей же день ними були проведені розрахунки за даний автомобіль в сумі 3 500 EUR у готівковій формі.
Відповідач скористався правом на подання заперечення на позовну заяву при первинному розгляді справи (а.с. 43-45). В даному відзиві відповідач не погоджується з доводами ОСОБА_1, викладеними у позовній заяві. Із наявних у матеріалах справи вказаного заперечення, апеляційної та касаційної скарг на постанови суду першої та апеляційної інстанції слідує, що під час митного оформлення позивачем автомобіля марки Renualt, модель Megane не був представлений повний перелік документів, який визначений статтею 53 Митного кодексу України. Зокрема, не надано документи, що підтверджують ціну, яка була сплачена за товар або підлягає сплаті за нього. По причині наведеного посадовою особою митниці скероване декларанту електронне повідомлення з вимогою про надання додаткових документів. Однак, такі документи не були надані. У подальшому відповідачем прийняті спірні картку відмови та рішення про коригування митної вартості, при цьому митна вартість товару визначена резервним методом із поясненням неможливості застосування інших методів. Враховуючи вказане вважає позовні вимоги безпідставними, а оскаржувані рішення такими, які прийнятті відповідно до закону та з урахуванням усіх обставин.
На виконання вимог ухвал суду про призначення до розгляду адміністративну справу від 20.07.2018, про витребування доказів від 07.08.2018 і 17.08.2018, відповідач 03.08.2018, 17.08.2018, подав письмові докази, які, як вважає Івано-Франківська митниця ДФС, були підставою для прийняття оскаржуваних рішень від 14.09.2017 (а.с. 136-141, 178-194). Відповідач у письмових клопотаннях від 01.08.2018, 17.08.2018 не зазначив про свою правову позиція щодо заявлених позовних вимог в новому розгляді даної справи після її надходження з Верховного Суду, незважаючи на те, що ухвала суду від 20.07.2018 про призначення до розгляду адміністративну справу 24.07.2018 отримана Івано-Франківська митниця ДФС (а.с. 134, 136, 178). Відтак, суд вважає, що позиція відповідача у розгляді справи як і позивача не змінилася, - Івано-Франківська митниця ДФС заперечує щодо задоволення позовних вимог.
Також на виконання вимог постанови Верховного Суду від 05.05.2018 ухвалою суду від 17.08.2018 відповідачу запропоновано надати власний переклад договору купівлі-продажу від 06.09.2017, укладеного між ОСОБА_1 та Streng Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH, згідно якого позивач придбав автомобіль марки RENAULT MEGANE, 2012 року випуску, ідентифікаційний номер кузова НОМЕР_1 (а.с. 196-198).
Незважаючи на отримання 20.08.2018 відповідачем вказаної ухвали суду, Івано-Франківською митницею ДФС залишено її без виконання (а.с. 208).
Суд, розглянувши у відповідності до вимог статті 262 КАС України справу за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні), заперечення на позовну заяву, додаткових письмових заяв, пояснень позивача та відповідача, дослідивши і оцінивши зібрані по справі докази, в їх сукупності, проаналізувавши зміст норм матеріального права, які врегульовують спірні правовідносини, враховуючи висновки і мотиви Верховного Суду, викладені у постанові від 05.05.2018, виходить з таких підстав та мотивів.
Встановлено, що 06.09.2017 позивачем придбано м. Берлін Федеративної Республіки Німеччина у нерезидента Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH (Oranienburger Str. 108-109, 13437 Berlin) транспортний засіб - легковий автомобіль, марки Renault, модель Megane, бувший у використанні, номер кузова - VF1KZ000647225293, об'єм двигуна - 1598 см3.
Вказана обставина підтверджується наявними в матеріалах справи копіює договору купівлі-продажу від 06.09.2017, укладеного між ОСОБА_1 та Streng Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH, а також оригіналом рахунку №09-015 від 13.09.2017 до договору купівлі №000718, оформленого Streng Streng & Co. KFZ-Hendel GmbH на ім'я позивача (а.с. 144, 166, 167, 168, 180, 184, 218).
Декларантом фізичною-особою підприємцем ОСОБА_3 подано до Івано-Франківської митниці ДФС електронну митну декларацію №206010/2017/416478 від 12.09.2017, якою було задекларовано для митного оформлення товар, який ввозиться на територію України, а саме: автомобіль легковий, марки Renault, модель Megane, бувший у використанні, номер кузова - VF1KZ000647225293, загальна кількість місць для сидіння - 5, включаючи місце для водія, призначений для перевезення пасажирів, тип кузова - універсал, тип двигуна - дизельний, має ознаки пошкодження після ДТП (а.с. 202).
Дана обставина сторонами не заперечується.
Як з'ясовано судом у вказаній митній декларації позивачем самостійно визначено митну вартість товару за основним методом, тобто за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), яка складає 3 500,00 EUR- графа 42 митної декларації.
Одночасно із митною декларацією декларантом надано відповідачу ряд документів для підтвердження митної вартості товару і обраний метод її визначення (а.с. 202). Зокрема, представлено договір купівлі-продажу від 06.09.2017, укладеного між ОСОБА_1 та Streng Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH за № 000718 (а.с. 11, 144, 184, 218), декларацію про походження товару від №0380 від 06.09.2017 року, акт про проведення огляду (переогляду) товарів, транспортних засобів, ручної поклажі та багажу №UA20903/2017/17651 від 08.09.2017 року (а.с. 13, 157, 182), свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу № WV869832 від 18.10.2012 року (а.с. 9, 148, 150, 171) та № ZBI 176938902 від 18.10.2012 року (а.с. 10, 151-152, 169-170), інформацію про позитивні результати державних видів контролю при застосуванні Порядку інформаційного обміну між органами доходів і зборів іншими державами №1388455 від 08.09.2017 року, паспорт громадянина України з відміткою про реєстрацію місця проживання в Україні (а.с. 156).
Подання таких документів відповідач не заперечує.
Івано-Франківською митницею ДФС розпочату процедуру консультацій із декларантом шляхом формування електронного повідомлення про необхідність надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товару згідно частини 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи; за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації товару (а.с. 46, 141).
Як встановлено судом та не заперечується позивачем, декларантом було подано відповідачу як додатковий документ лише рахунок №09-015 від 13.09.2017 до договору купівлі №000718, оформлений Streng Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH на ім'я позивача (а.с. 167, 168, 180).
Відповідач, за результатами розгляду поданої електронної митної декларації №206010/2017/416478 від 12.09.2017 та доданих до неї документів, в тому числі додаткового рахунку №09-015 від 13.09.2017, відмовив у митному оформленні (випуску) товарів у відповідності до оскаржуваної Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за №UA206000/2017/00680 від 14.09.2017 року. Згідно даної Картки відмови, митна вартість транспортного засобу визначена за резервним методом (стаття 64 Митного кодексу України). Перший метод не застосований у зв'язку з ненаданням документів, передбачених частиною 2 статті 53 Митного кодексу України, а саме: якщо рахунок сплачено, - банківських платіжних документів, що стосуються оцінюваного товару. Другий-п'ятий методи визначення митної вартості товарів (статті 59-63 Митного кодексу України) не застосовані, у зв'язку з відсутністю інформації щодо угод на ідентичні та подібні (аналогічні) товари (стаття 59, стаття 60 Митного кодексу України), та даних, на підставі яких можливе визначення митної вартості згідно методів чотири та п'ять (стаття 62, стаття 63 Митного кодексу України). Джерело інформації: Каталог SchwaсkeListe 1/2017 ст.922 з коригуванням на 9 місяць 2017 року. Початкова вартість 7 217 EUR (каталог 7950 EUR). Відсоток зменшення згідно акта про митний огляд 10%. Митна вартість 7 217 х 0,9 = 6 495 EUR. Проведено консультацію з декларантом, доведено інформацію про право декларанта вчинити дії, передбачені пунктом 5 частини 2 статті 55 та Главою 4 Митного кодексу України (а.с. 7, 137, 177).
У зв'язку з наведеним, Івано-Франківською митницею ДФС здійснено коригування митної вартості транспортного засобу та прийнято друге оскаржуване рішення про коригування митної вартості товарів № UA206000/2017/000670/1 від 14.09.2017 року, яким визначено митну вартість імпортованого автомобіля за резервним методом у розмірі 6 495,00 EUR (а.с. 6, 139).
Не погоджуючись із такою відмовою відповідача у прийнятті митної декларації та коригування митної вартості товару, позивач звернувся до суду з метою захисту свого порушеного права шляхом скасування оскаржуваних рішень.
Надаючи правову оцінку публічно-правовим відносинам, суд виходить із наступного.
У відповідності до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 КАС України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин, суд зазначає, що при вирішенні даної справи керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.
Засади державної митної справи, зокрема, процедури митного контролю та митного оформлення товарів, що переміщуються через митний кордон України, умови та порядок справляння митних платежів, визначаються Митним кодексом України №4495-VІ від 13.03.2012 року (надалі по тексту також - МК України, Кодекс).
За приписами частини 1 статті 246 МК України метою митного оформлення є забезпечення дотримання встановленого законодавством України порядку переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України, а також забезпечення статистичного обліку ввезення на митну територію України, вивезення за її межі і транзиту через її територію товарів.
Згідно частини 1 статті 248 коментованого Кодексу митне оформлення розпочинається з моменту подання органу доходів і зборів декларантом або уповноваженою ним особою митної декларації або документа, який відповідно до законодавства її замінює, та документів, необхідних для митного оформлення, а в разі електронного декларування - з моменту отримання органом доходів і зборів від декларанта або уповноваженої ним особи електронної митної декларації або електронного документа, який відповідно до законодавства замінює митну декларацію.
Декларування здійснюється шляхом заявлення за встановленою формою (письмовою, усною, шляхом вчинення дій) точних відомостей про товари, мету їх переміщення через митний кордон України, а також відомостей, необхідних для здійснення їх митного контролю та митного оформлення. При застосуванні письмової форми декларування можуть використовуватися як електронні документи, так і документи на паперовому носії (частина 1 статті 257 МК України).
Відповідно до частини 6 статті 257 МК України умови та порядок декларування, перелік відомостей, необхідних для здійснення митного контролю та митного оформлення, визначаються цим Кодексом, Положення про митні декларації та форми цих декларацій затверджуються Кабінетом Міністрів України, а порядок заповнення таких декларацій та інших документів, що застосовуються під час митного оформлення товарів, транспортних засобів комерційного призначення, - центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику.
Положеннями статті 49 МК України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначено як вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Частинами 1, 2 статті 51 МК України передбачено, що митна вартість товарів, які переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу.
Згідно частини 1 статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною 4 статті 58 МК України визначено, що митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті.
Ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця (частина 5 статті 58 МК України).
За змістом частини 2 статті 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Стаття 53 МК України визначає перелік документів, які подаються декларантом для підтвердження заявленої митної вартості.
У випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, які підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення (частина 1 статті 53 МК України).
Згідно частини 2 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
В силу вимог частини 5 статті 53 МК України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
З аналізу частин 1 та 2 статті 53 МК України слідує, що Митним кодексом України передбачено вичерпний перелік документів, який подається декларантом органу доходів і зборів для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Судом встановлено, що подані декларантом позивача до митного оформлення документи повністю відповідали вимогам частини 2 статті 58 МУ України і не створювали підстав для виникнення у митного органу обґрунтованих сумнівів відносно непідтвердження чи невизначеності кількісно, вартісно і достовірно та/або відсутності хоча б однієї із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
ОСОБА_1 12.09.2017 при первинному декларуванні подані усі документи, що визначені пунктами 1-3 частини 2 статті 53 МК України.
Перелік документів, визначений в пунктах 5-8 частини 2 статті 53 МК України не стосуються спірних правовідносин взагалі. А щодо документів, визначених пунктом 4 частини 2 статті 53 МК України, необхідність подання яких при процедурі консультації із декларантом вимагав відповідач, суд вважає їх витребування безпідставним, про що зазначено нижче.
Згідно частини 1 статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні:
а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;
б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;
в) на основі віднімання вартості;
г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);
ґ) резервний.
Відповідно до частини 2 коментованої статті основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Частиною 3 статті 57 МК України передбачено, що кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності (частина 4 статті 57 МК України).
Згідно частини 5 вказаної статті Кодексу у разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу (частина 6 статті 57 МК України).
За приписами частини 1 статті 58 МК України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Згідно частини 2 коментованої статті Кодексу метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
Відповідно до частини 3 статті 58 МК України у разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини 1 статті 57 цього Кодексу.
Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості (частина 1 статті 54 МК України).
У відповідності до частини 2 статті 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Згідно частини 3 статті 54 МК України за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Частиною 5 статті 54 МК України передбачено, що орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право, зокрема, упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
При цьому, відповідно до частини 3 статті 53 МК України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Разом з тим, відповідно до частини 7 статті 54 МК України у разі якщо під час проведення митного контролю орган доходів і зборів не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично.
Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Як встановлено судом, митну вартість імпортованого транспортного засобу, що вказана декларантом у митній декларації № 206010.2017.416478.001 від 12.09.2017 року, визначено за основним методом, а до самої митної декларації декларантом подано всі необхідні документи для підтвердження заявлених відомостей про митну вартість товару за ціною договору.
Коригування митної вартості імпортованого позивачем транспортного засобу відповідачем проведено у зв'язку з відсутністю у документах, зазначених в частині 2 статті 53 МК України, всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованого транспортного засобу та відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена за вказаний автомобіль.
Однак, суд вказує на протиправність зроблених митницею висновків про неможливість визначення митної вартості за першим основним методом за ціною контракту.
Така протиправність, на переконання суду, обґрунтовується наданням декларантом документів, які є достатніми для визначення митної вартості товару за ціною договору та в повній мірі підтверджують заявлену декларантом митну вартість товару.
По перше, суд констатує, що відповідач, реалізовуючи своє право упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, регламентованого частиною 5 статті 54 МК України, не довів перед судом про наявність жодних застережень щодо застосування у спірних відносинах першого методу, визначених у частинах 1 і 2 статті 58 МК України, в тому числі в частині не підтвердження позивачем документально відповідних відомостей про митну вартість товару, чи будь-якої іншої її складової, яка є обов'язковою при відповідному обчисленні митної вартості.
По друге, відповідач не зміг аргументовано довести, що заявлені позивачем відомості про митну вартість автомобіля є неповними та/або недостовірними, у тому числі обґрунтувати невірне визначення митної вартості товару.
По третє, відповідач ні під час декларування спірного товару, ні під час судового розгляду справи не вказав на документи, зазначені у частині 2 статті 53 МК України, і які подані позивачем як декларантом при митному оформленні транспортного засобу, в яких наявні розбіжності, ознаки підробки або не містять всіх відомостей на підтвердження числових значень складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена позивачем за автомобіль легковий, марки Renault, модель Megane.
По четверте, позивач надав на вимогу відповідача (за наслідками консультацій) рахунок №09-015 від 13.09.2017 до договору купівлі №000718, оформленого Streng Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH, який повністю доповнює і підтверджує зміст договору купівлі-продажу від 06.09.2017, укладеного між ОСОБА_1 та Streng Streng & Co. KFZ-Hendel GmbH, за змістом яких вартість автомобіля складає 3 500,00 EUR.
В той же час, суд звертає увагу, що ненадання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товару за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 року (реєстраційний № 26347525 в Єдиному державному реєстрі судових рішень).
На виконання висновків і мотивів Верховного Суду, викладених в постанові від 05.05.2018 у даній справі, суд зазначає наступне.
Як свідчать переконання відповідача, під час митного оформлення імпортованого автомобіля декларантом не були надані всі необхідні документи для визначення митної вартості за ціною договору (основним методом). Зокрема, не були представлені банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару.
По причині наведеного митним органом були витребувані від декларанта додаткові документи про сплату вартості товару, які позивачем за результатами проведених консультацій не надані.
За вказаних обставин, як стверджує відповідач, у нього виник обґрунтований сумнів щодо невірного визначення декларантом митної вартості товару, оскільки представлені разом з митною декларацією документи лише декларували вартість автомобіля, однак не підтверджували його сплату.
Зокрема, як стверджує відповідач, із змісту договору купівлі-продажу автомобіля від 06.09.2017 через Streng Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH вбачається ціна автомобіля 3 500 EUR, така ж вартість вказана у рахунку-фактурі №09-015 до вказаного договору.
Відповідач стверджує, що будь якого документа про сплату такої вартості позивачем не представлено митному органу.
Досліджуючи вказану обставину суд витребував у позивача належним чином оформлений переклад на українську мову договору купівлі-продажу від 06.09.2017 та рахунку №09-015 від 13.09.2017 до договору купівлі 000718.
Вказані переклади виконані 14.08.2018 перекладачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4 та засвідчені її підписом (а.с. 144, 166, 167, 168).
Переклад договору купівлі-продажу від 06.09.2017, укладеного між ОСОБА_1 та Streng Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH, свідчить, що "загальна сума" договору становить "3 500,00 EUR". Також даний договір містить наступний текст "Сума продажу включає податок на суму між закупочною та продажною ціною згідно ЗпПО 25а. Готівку отримано 05/17" (а.с. 213).
Із змісту копії вказаного договору, в ділянці відтиску прямокутної печатки Івано-Франківської митниці ДФС, містить друкований запис бланку договору на іноземній мові "in bar am ____ erhaiten", перекладений як "готівку ____ отримано" певної календарної дати.
Запис календарної дати, який виконаний від руки між словами "am" та "erhaiten" за допомогою ручки, на переконання суду, містить наступні римські символи, які можна розцінювати як цифри "6", "5" або "9", "17".
В письмовому поясненні, яке ОСОБА_1 27.08.2018 надав суду пояснив, що дійсною датою передачі готівки є день укладення договору - 06.09.2017, яка відповідає даті укладенню такого договору (а.с. 211).
Із засвідченої чіткої та якісно виготовленої копії договору купівлі-продажу від 06.09.2017, яка на виконання вимог ухвали суду від 15.08.2018 надана Територіальним сервісним центром №2641 Регіонального сервісного центру МВС в Івано-Франківській області, в якого зберігається оригінал даного договору, слідує, що датою отримання готівки є "6", "9", "17" (а.с. 218).
Переклад рахунку №09-015 від 13.09.2017 до договору купівлі №000718, оформленого Streng Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH на ім'я позивача, вказує на те, що в ньому містяться наступні відомості "Ми продали Вам наступний транспортний засіб, пошкоджений в результаті ДТП… . За ціною 3 500,00 EUR. У вартість входить різниця з ПДВ згідно 25а Закону про податок на додану вартість" (а.с. 168).
Як вже зазначив суд вище, ухвалою від 17.08.2018 відповідачу запропоновано надати власний переклад договору купівлі-продажу, однак відповідач таким правом не скористався.
З урахуванням наведено, у суду не має сумніву щодо належності відповідного перекладу договору і рахунку, виконаного перекладачем фізичною особою-підприємцем ОСОБА_4.
Відтак, системний аналіз змісту тексту перекладених документів свідчить, що позивач, 06.09.2017, при укладенні договору купівлі-продажу автомобіля сплатив нерезиденту вартість товару саме готівкою в сумі 3 500,00 EUR.
Розрахунок через фінансову установу не здійснювався, а відтак не існують будь-які банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару, на необхідність подання яких наполягав відповідач.
На спростування даного висновку відповідач не надав жодного доказу.
За змістом пункту 2 частини 6 статті 54 МК України орган доходів і зборів може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, серед іншого, у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Із встановлених при розгляді справи обставин суд констатує, що:
- уповноваженою особою декларантом (позивачем) подано усі документи згідно з переліком (частина 2 статті 53 МК України);
- у поданих документах наявні всіх відомості, що підтверджують числові значення складової митної вартості товару та відомості щодо ціни, яка була фактично сплачена готівкою за такий транспортний засіб.
Таким чином, за умови подання 12.09.2017 декларантом при первинному декларуванні договору купівлі-продажу від 06.09.2017, укладеного між ОСОБА_1 та Streng Streng & Co. KFZ-Hendel GmbH, а в подальшому за наслідками консультації і рахунку №09-015 від 13.09.2017 до договору купівлі №000718, оформленого Streng Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH на ім'я позивача, за змістом яких ОСОБА_1 вартість автомобіля в сумі 3 500,00 EUR оплатив готівкою, а продавець Streng Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH дану готівку отримав, у відповідача не було обґрунтованих підстав вважати, що має місце заявлення неповної та/або недостовірної відомості про митну вартість товару, у тому числі невірне визначення митної вартості такого товару.
Як висновок, доводи відповідача про заявлення декларантом недостовірних відомостей щодо митної вартості товарів, а також неподання документів, які підтверджують митну вартість товару, є необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи.
Таким, чином, дослідивши надані позивачем документи, суд прийшов до висновку, що у відповідача були в наявності всі документи для визначення митної вартості за ціною договору щодо товарів, які імпортуються. Оцінюючи подані декларантом документи в сукупності орган доходів і зборів мав можливість встановити дійсну вартість товару, який переміщався через митний кордон України.
Поряд з цим, суд зазначає, що відповідач не довів суду неможливість застосування ним попередніх п'яти методів визначення митної вартості товару. Загальні посилання на норми Митного кодексу України, зроблені в оскаржуваному рішенні, не конкретизують підстави щодо незастосування того чи іншого методу визначення митної вартості, що в свою чергу не може вважатися достатніми доводами обґрунтованості прийнятого суб'єктом владних повноважень рішення.
В той же час, правомірність визначення позивачем митної вартості товару, який ввозився підтверджується договором купівлі-продажу від 06.09.2017, укладеного між ОСОБА_1 та Streng Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH, рахунком №09-015 від 13.09.2017 до договору купівлі №000718, оформленого Streng Streng Ц Co. KFZ-Hendel GmbH на ім'я позивача, та їх перекладами, якими засвідчено здійснення оплати транспортного засобу у готівковій формі в сумі 3500,00 EUR.
Вказане свідчить про не доведеність відповідачем обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного декларантом позивача розрахунку митної вартості товару за ціною договору, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару не встановлено, тобто основні документи містили всі необхідні числові дані, необхідні для визначення вартості, зазначеної в митній декларації.
Наслідком таких протиправних дій є безпідставне, в порушення статті 58 МК України, здійснення відповідачем визначення митної вартості імпортованого транспортного засобу не за ціною договору як основним методом, а із застосуванням резервного методу, який застосовано без достатніх на те підстав та з порушенням порядку черговості послідовного використання методів, визначених статтями 59-63 МК України.
Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що картка відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення за № UA206000/2017/00680 від 14.09.2017 року та рішення про коригування митної вартості товарів за № UA206000/2017/000670/1 від 14.09.2017 року, є протиправними та такими, що підлягають до скасування.
Згідно частини 2 статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Наведена норма означає, що суб'єкт владних повноважень зобов'язаний діяти лише на виконання закону, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов'язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх владних повноважень.
Відповідач, приймаючи картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA 206000/2017/00680 від 14.09.2017 та рішення про коригування митної вартості товарів №UA 206000/2017/000670/1 від 14.09.2017, діяв не на підставі законів України, а також без урахування усіх обставин.
Відповідно до частини 1 статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За наслідками розгляду справи підлягають стягненню за рахунок бюджетних асигнувань відповідача на користь позивача понесені ним судові витрати по оплаті судового збору в розмірі 1 280,00 гривень, сплаченого згідно наявних в матеріалах справи квитанцій від 25.09.2017 за №№33.40.1/6345847 і 34.40.1/6345849.
Учасниками справи не подано до суду будь-яких доказів про понесення ними інших витрат, пов'язаних з розглядом справи, відтак у суду відсутні підстави для вирішення питання щодо їх розподілу.
На підставі статті 129-1 Конституції України, керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби №UA 206000/2017/00680 від 14.09.2017
Визнати протиправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби №UA 206000/2017/000670/1 від 14.09.2017.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Івано-Франківської митниці Державної фіскальної служби (ідентифікаційний код юридичної особи 39640261) на користь ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) сплачений судовий збір в розмірі 1 280 (одна тисяча двісті вісімдесят) гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку.
Відповідно до статей 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційна скарга на рішення суду подається до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення рішення в повному обсязі.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Строк на апеляційне оскарження також може бути поновлений в разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною другою статті 299 цього Кодексу.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Учасники справи:
Позивач - ОСОБА_1, адреса: вул. Миру, 13, с. Старуня, Богородчанський район, Івано-Франківська область, 77763, реєстраційний номер облікової картки платника податків - НОМЕР_2.
Відповідач - Івано-Франківська митниця Державної фіскальної служби, адреса: вул. Короля Данила, 20, м. Івано-Франківськ, 76010, ідентифікаційний код юридичної особи 39640261.
Суддя /підпис/ ОСОБА_5