ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
"11" вересня 2018 р. справа № 809/753/17
м. Івано-Франківськ
Івано-Франківський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого - Гундяка В.Д.
розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в порядку письмового провадження в приміщенні суду адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити певні дії,-
15.05.2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити певні дії.
Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем протиправно, в порушення вимог чинного законодавства щодо змісту та оформлення процесуального документу, прийнято оскаржену постанову про звернення стягнення про заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника. В позовній заяві позивач вказав, що відповідно до положень Закону України «Про виконавче провадження» така постанова надсилається підприємству, яке виплачує боржнику такий вид доходу, тому на його думку є процесуальним документом і повинна відповідати встановленим чинним законодавством України вимогам, зокрема вимогам щодо інших постанов державного виконавця відповідно до аналогії закону. Вважає, що відповідачем таких вимог не дотримано, тому оскаржена постанова є незаконною. Окрім цього зазначив, що стягнення на його заробітну плату неправомірно звернено в сумі, що не відповідає розміру штрафу, який підлягав до стягнення. З урахуванням вищевказаних обставин просив позов задовольнити.
Ухвалою суду від 12.06.2017 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження в даній адміністративній справі.
Ухвалою суду від 21.06.2017 року провадження у справі було зупинено до набрання законної сили рішенням по справі за №809/714/17. Судовими рішеннями від 01.08.2018 року провадження у справі було поновлено та в подальшому повторно зупинено до вирішення питання про відвід.
Ухвалами суду від 11.09.2018 року провадження у справі поновлено та на підставі ч.7 ст.47 КАС України повернуто представнику позивача заяву про зміну позовних вимог від 01.08.2018 року.
Позивач в судове засідання не з'явився, хоча був належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, що підтверджується наявною в матеріалах справи телефонограмою. Заяв чи клопотань про відкладення розгляду справи не подав. Причини неявки до суду не повідомив.
Представник відповідача в судове засідання не з'явився, подав суду клопотання про розгляд справи без його участі. Позов не визнав, так як постанова винесена в порядку та згідно Закону України «Про виконавче провадження».
Враховуючи наявність в матеріалах справи достатньої кількості доказів, необхідних для вирішення справи по суті, оскільки згідно положень ч.3 ст.268 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України неприбуття в судове засідання учасника справи, повідомленого відповідно до положень цієї статті, не перешкоджає розгляду справи в суді першої інстанції, суд визнав можливим розглянути дану адміністративну справу на підставі наявних у ній доказів за відсутності сторін.
Розглянувши матеріали адміністративної справи, дослідивши докази, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд дійшов висновку, що в задоволенні адміністративного позову слід відмовити з наступних мотивів.
Судом встановлено, що 03.04.2017 року старшим державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_2 прийнято постанову про звернення стягнення про заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника у ВП №53521011, якою постановлено звернути стягнення на доходи ОСОБА_1, які він отримує у ТОВ «Кафе Тістечко» (а.с.8).
Суд вважає оскаржене рішення правомірним з наступних мотивів.
Згідно встановлених судом обставин, 03.03.2017 старшим державним виконавцем Калуського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Івано-Франківській області ОСОБА_2 відкрито виконавче провадження ВП №53521011 про стягнення з ОСОБА_1 на користь держави 1 360, 00 грн. адміністративного штрафу та 136,00 грн виконавчого збору за постановою №38, винесеною 18.11.2016 адміністративною комісією при виконавчому комітеті Калуської міської ради.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої в якості письмового доказу копії супровідного листа за №3678 від 03.04.2017 року, дану постанову відповідачем було направлено для виконання ТОВ «Кафе Тістечко», у якому боржник працював та отримував заробітну плату (а.с.9-10).
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно вимог частини 3 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди, серед іншого, перевіряють, чи прийняті вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спірні правовідносини, які виникли між сторонами, регулюються Законом України «Про виконавче провадження», в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Відповідно до ст.1 вищевказаного Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Згідно ст.5 Закону примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України "Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів".
Нормою ст.68 Закону встановлено, що стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.
За іншими виконавчими документами виконавець має право звернути стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника без застосування заходів примусового звернення стягнення на майно боржника - за письмовою заявою стягувача або за виконавчими документами, сума стягнення за якими не перевищує п'яти мінімальних розмірів заробітної плати.
Оскільки сума стягнення за виконавчим документом не перевищувала п'яти мінімальних розмірів заробітної плати, державним виконавцем правомірно було звернено стягнення на заробітню плату ОСОБА_1
Відповідно до ч.3 ст.68 Закону про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника виконавець виносить постанову, яка надсилається для виконання підприємству, установі, організації, фізичній особі, фізичній особі - підприємцю, які виплачують боржнику відповідно заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи.
При цьому суд вважає безпідставними твердження позивача щодо відсутності документів, які б підтверджували розмір штрафу та взагалі відсутності будь-якого рішення про стягнення штрафу в такому розмірі з огляду на таке.
Так, питання законності винесення адміністративною комісією виконавчого комітету Калуської міської ради постанови за №38 від 18.11.2016 та правомірності дій державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області щодо винесення постанови про відкриття виконавчого провадження на підставі вищевказаної постанови адміністративної комісії були предметами розгляду справ за №345/1601/17 та за №809/714/17.
Судом встановлено, що ухвалою Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 09.11.2017 року у справі за №345/1601/17 позовну заяву ОСОБА_1 до адміністративної комісії виконавчого комітету Калуської міської ради залишено без розгляду, а рішенням Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.02.2018 року в задоволенні позову відмовлено.
За таких обставин законність постанови про накладення на позивача штрафу та відкриття виконавчого провадження з її виконання доказуванню не підлягає згідно ч.4 ст.78 КАС України.
З приводу пояснень позивача щодо невідповідності оскарженої постанови вимогам законодавства, чинного на момент її прийняття, щодо змісту і оформлення суд зазначає слідуюче.
Так, порядок прийняття та вимоги до постанов державного виконавця визначено Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 (далі - Інструкція).
Відповідно до п.п.6-7 вищевказаної Інструкції під час здійснення виконавчого провадження виконавець приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складання актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених Законом та іншими нормативно-правовими актами.
Постанова як окремий документ містить такі обов'язкові реквізити: номер виконавчого провадження; вступну частину із зазначенням: назви постанови, дати видачі постанови та місця її винесення; найменування органу державної виконавчої служби, прізвища, імені та по батькові державного виконавця, який виніс постанову або прізвища, імені та по батькові приватного виконавця, який виніс постанову, найменування виконавчого округу, в якому він здійснює діяльність; назви виконавчого документа, коли та ким виданий, резолютивної частини документа (далі - реквізити виконавчого документа); за зведеним виконавчим провадженням - прізвища, імені та по батькові боржника - фізичної особи, повного найменування боржника - юридичної особи та дати об'єднання виконавчих проваджень у зведене; мотивувальну частину із зазначенням мотивів, з яких виконавець прийняв відповідне рішення (дійшов певних висновків), і посилання на норму закону, на підставі якого винесено постанову; резолютивну частину із зазначенням: прийнятого виконавцем рішення; строку і порядку оскарження постанови.
До постанов можуть вноситись також інші відомості, визначені Законом, цією Інструкцією та іншими нормативно-правовими актами.
Постанова підписується виконавцем та скріплюється печаткою. Постанова складається у необхідній кількості примірників, один з яких залишається у виконавчому провадженні, а інші надсилаються за належністю.
У разі якщо постанова виконавця є виконавчим документом, вона повинна відповідати вимогам до виконавчого документа, визначеним статтею 4 Закону.
При цьому п.5 ч.1 ст.3 Закону України «Про виконавче провадження» містить чіткий та виключний перелік постанов державних виконавців, що є виконавчими документами, а саме: постанови державних виконавців про стягнення виконавчого збору, постанови державних виконавців чи приватних виконавців про стягнення витрат виконавчого провадження, про накладення штрафу, постанови приватних виконавців про стягнення основної винагороди.
На підставі системного аналізу вищевказаних норм законодавства України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, суд дійшов висновку, що оскаржена постанова про звернення стягнення про заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника не є виконавчим документом та повинна містити виключно реквізити, передбачені п.7 Інструкції.
Як вбачається з наявної в матеріалах справи та дослідженої судом в якості письмового доказу по справі копії постанови від 03.04.2017 року у ВП №53521011 остання містить усі передбачені п.7 Інструкції реквізити, та будь-яких порушень щодо її форми чи змісту судом не виявлено.
Крім того, судом встановлено, що розмір стягнення, зверненого на доходи позивача відповідно до оскарженої постанови, складається із адміністративного штрафу в сумі 2 720 грн. (1 360 грн. х 2 = 2 720 грн.), виконавчого збору - 272 грн. та виконавчих витрат - 102 грн. (а.с.8).
Суд відхиляє як безпідставні доводи позивача про надмірний розмір зверненого на його доходи стягнення враховуючи наступне.
Так, відповідно до положень ст. 307 КпАП України штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, крім випадків, передбачених статтею 300-1 цього Кодексу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Згідно ч. 1, 2 ст. 308 КпАП України у разі несплати правопорушником штрафу у строк, установлений частиною першою статті 307 цього Кодексу, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання до органу державної виконавчої служби за місцем проживання порушника, роботи або за місцезнаходженням його майна в порядку, встановленому законом.
У порядку примусового виконання постанови про стягнення штрафу за вчинення адміністративного правопорушення з правопорушника стягується подвійний розмір штрафу, визначеного у відповідній статті цього Кодексу та зазначеного у постанові про стягнення штрафу.
Тобто, після закінчення строку для добровільної сплати штрафу, орган, яким винесено постанову, шляхом надсилання для примусового виконання до відділу державної виконавчої служби, за місцем проживання порушника, роботи або за місцем знаходження його майна, звертає постанову про накладення адміністративного стягнення у виді штрафу до виконання, а відділ державної виконавчої служби уповноважений приступити до примусового стягнення подвійного розміру накладеного штрафу.
Враховуючи викладене в оскарженій постанові адміністративний штраф визначений в розмірі 2 720 грн. у повній відповідності з положеннями законодавства України.
Крім того, відповідно до ст.27 Закону виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України.
Виконавчий збір стягується державним виконавцем у розмірі 10 відсотків суми, що фактично стягнута, повернута, або вартості майна боржника, переданого стягувачу за виконавчим документом.
При цьому ч.5 ст.27 Закону передбачено випадки, коли виконавчий збір не стягується, однак жодна із підстав, які визначені пунктами частини 5 даної статті, на дані правовідносини не поширюється, а тому стягнення виконавчого збору із боржника в розмірі 272 грн. є правомірним.
Водночас ст.42 Закону передбачено, що витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов'язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження.
Витрати виконавчого провадження органів державної виконавчої служби здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України та коштів виконавчого провадження, зазначених у пунктах 2 і 3 частини першої цієї статті, тобто в тому числі і за рахунок коштів, стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження.
Розмір та види витрат виконавчого провадження встановлюються Міністерством юстиції України.
З огляду на зазначені обставини, суд вважає, що вимоги позивача є безпідставними, а рішення державного виконавця Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області - правомірним, винесеним в межах повноважень, у спосіб та в порядку визначеними законодавством України, а відтак позов до задоволення не підлягає.
Згідно з ст.139 КАС України судові витрати слід віднести на рахунок позивача.
На підставі статті 129-1 Конституції України, п.5 ч.1 ст.3, ст.68 Закону України «Про виконавче провадження», п.п.6-7 Інструкції з організації примусового виконання рішень, затвердженій наказом Міністерства юстиції України 02.04.2012 № 512/5 та зареєстрованій в Міністерстві юстиції України 02.04.2012 року за № 489/20802 керуючись статтями 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
в задоволенні позову ОСОБА_1 до Калуського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області про зобов'язання вчинити певні дії відмовити.
Судові витрати віднести на рахунок позивача.
Згідно ст.255 КАС України рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене до Львівського апеляційного адміністративного суду через Івано-Франківський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повне найменування учасників справи:
позивач: ОСОБА_1, ідентифікаційний код НОМЕР_1, вул. Литвина, 5/4, м. Калуш, Івано-Франківська область, 77300;
відповідач: Калуський міськрайонний відділ державної виконавчої служби Головного управління юстиції в Івано-Франківській області, код ЄДРПОУ 38472755, пр.Лесі України,1 м. Калуш, 77300.
Суддя Гундяк В.Д.