про залишення позовної заяви без розгляду
13 вересня 2018 рокум. Ужгород№ 807/363/18
Закарпатський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді - Калинич Я. М.
при секретарі судового засідання - Попович М.М.
за участю:
сторони не з'явились,
розглянувши у підготовчому засіданні заяву позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду в адміністративній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії, -
25 квітня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Закарпатського окружного адміністративного суду з позовною заявою до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії.
В підготовче засідання сторони не з'явились.
В матеріалах справи міститься заява позивача про розгляд справи за його відсутності від 06.07.2018 року (вх.№6749, 10.07.2018).
Також до суду надійшло клопотання від представника відповідача про розгляд справи в підготовчому засіданні без представника відповідача.
Відповідно до ч. 4 ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, визначаючись щодо поданої позивачем заяви про поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначає наступне.
05 грудня 2016 року наказом Голови Державної прикордонної служби України №1222-ос позивача звільнено в запас Збройних Сил України за статтею 26 частиною 8 пунктом 1 підпунктом "б" Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу". Згідно наказу начальника Південного регіонального управління Державноїприкордонної служби України від 14 грудня 2016 року №489-ос, позивача виключено зі списків особового складу управління та знято з усіх видів забезпечення.
Південне регіональне управління Державної прикордонної служби України нарахувало та виплатило позивачу при звільненні з військової служби одноразову грошову допомогу у розмірі 122631, 25 грн.
Позивач вважає, що одноразова грошова допомога, яка йому була нарахована та виплачена, є неповною, а саме: нарахована без врахування повного розміру місячного грошового забезпечення, у зв'язку з чим і звернувся до суду.
У заяві про поновлення строку звернення до адміністративного суду позивач зазначає, що у зв'язку з незнанням законодавства України, яким передбачено обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні з військової служби, пропустив строк звернення до суду. Також просить врахувати часом коли останній дізнався про порушення своїх прав та законних інтересів 18.04.2018 року - момент отримання довідки про доходи за період червень-грудень 2016 року, у відповідь на його звернення до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України.
Дослідивши докази, суд зазначає та враховує наступне.
Відповідно до частини 1 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.
Тобто, чинне законодавство обмежує звернення до суду за захистом прав, свобод та інтересів. Це, насамперед, обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах. Ці строки обмежують час, протягом якого такі правовідносини можуть вважатися спірними. Крім того, встановлення таких строків дисциплінує учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними, спонукає до своєчасного вчинення ними процесуальних дій, передбачених Кодексом адміністративного судочинства України, не зловживаючи ними.
Згідно частини 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Отже, початок перебігу строку звернення до адміністративного суду законодавець пов'язує з днем, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення свого права.
При цьому слід зазначити, що день, коли особа дізналася про порушення свого права, - це встановлений доказами день, коли позивач дізнався про рішення, дію чи бездіяльність, внаслідок якої відбулося порушення їх прав, свобод чи інтересів.
Якщо цей день встановити точно неможливо, строк обчислюється з дня, коли особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому «повинна» слід тлумачити як неможливість незнання, припущення про високу вірогідність дізнатися, а не обов'язок особи дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа повинна була дізнатися про порушення своїх прав, якщо: особа знала про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і не було перешкод для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені.
Незнання про порушення через байдужість до своїх прав або небажання дізнатися не є поважною причиною пропуску строку звернення до суду.
Доказами того, що особа знала про порушення своїх прав, є, зокрема, умови, за яких особа мала реальну можливість дізнатися про порушення своїх прав.
Суд встановив, що предметом даного спору є виплата одноразової грошової допомоги при звільненні, що виплатилась позивачу при звільненні.
Позивача з 14.12.2016 року виключено зі списків особового складу частини, усіх видів забезпечення. 15.12.2016 року позивач отримав на свою банківську платіжну картку оскаржувану одноразову грошову допомогу, що підтверджується матеріалами справи, а саме: платіжного доручення №1614 від 14.12.2016 року та реєстру перерахувань на особисті вклади за грудень 2016 року.
Таким чином, суд встановив, що саме 15.12.2016 року, ОСОБА_1 дізнався та повинен був дізнатися про порушення своїх прав щодо отриманої одноразової грошової допомоги при звільненні.
Відтак, початок перебігу шестимісячного строку звернення до суду у вказаних відносинах розпочався 16.12.2016 року (наступний день після отримання одноразової грошової допомоги при звільненні, оскільки 15.12.2016 року позивачу стало відомо про сумму такої) і закінчився 16.06.2017 року.
Водночас до суду даний позов був направлений засобами поштового зв'язку тільки 24.04.2018 року, тобто після закінчення шестимісячного строку для звернення до адміністративного суду з даним адміністративним позовом.
Крім того, суд вважає за необхідне зазначити, що звернення позивача 26.03.2018 року до начальника південного регіонального управління Державної прикордонної служби України генерал-лейтенанта ОСОБА_2 про надання довідки про доходи за останні шість місяців проходженя позивачем служби в Південному регіональному управлінні Держприкордонслужби України не перериває та не зупиняє строку звернення до суду, встановленого частиною 2 статті 122 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно частини 3 статті 123 Кодексу адміністративного судочинства України якщо факт пропуску позивачем строку звернення до адміністративного суду буде виявлено судом після відкриття провадження в адміністративній справі і позивач не заявить про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, або якщо підстави, вказані ним у заяві, будуть визнані судом неповажними, суд залишає позовну заяву без розгляду.
Таким чином, умовами застосування наслідків пропуску строку звернення до суду є насамперед його пропуск та відсутність поважних причин його пропуску.
Поважними причинами пропущення строку є причини, які не залежать від волі позивача та виключають (ускладнюють) можливість його звернення до суду з адміністративним позовом у визначений законом строк.
Так, у постанові Верховного Суду України від 06.12.2016 року у справі №№ п/800/9/16 зазначено, що поважними причинами пропуску строку звернення до адміністративного суду є наявність обставин, які створили об'єктивні перешкоди для звернення особи з адміністративним позовом і подолання яких для цієї особи було неможливим або ускладненим.
Отже, будь-яких причин, що об'єктивно, всупереч волі позивача перешкоджали йому вчасно звернутися до суду з адміністративним позовом, ним не наведено, і матеріали справи не свідчать про наявність таких, а незнання законодавства не є поважною причиною пропуску такого.
Згідно частини 2 статті 6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
До того ж, суд зазначає, що практика Європейського суду з прав людини, яка відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є джерелом права, також свідчить про те, що право на звернення до суду не є абсолютним і може бути обмеженим, у тому числі і встановленням строків для звернення до суду за захистом порушених прав (наприклад, рішення у справах «Deweer v. Belgium», «Golder v. the United Kingdom»).
Таким чином, позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.
В ухвалі від 14.05.2018 року про відкриття провадження в адміністративній справі суд не вирішував питання про поновлення позивачу строку на звернення до суду.
На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява подана після закінчення строків, установлених законом, позивачем подано суду заяву про поновлення пропущеного строку звернення до адміністративного суду, однак, будь-яких доказів, які підтверджують поважність причини пропуску строків звернення до суду не зазначено та не надано, у зв'язку з чим подана позовна заява підлягає залишенню без розгляду.
Відповідно до пункту 2 частини 2 статті 183 Кодексу адміністративного судочинства України за результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без розгляду.
Пунктом 8 частини першої статті 240 КАС України передбачено, що суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду з підстав, визначених частинами третьою та четвертою статті 123 цього Кодексу.
При цьому, у відповідності до частини четвертої цієї статті КАС України особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення підстав, з яких позов було залишено без розгляду, має право звернутися до адміністративного суду в загальному порядку.
Керуючись статтями 123, 240, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
У задоволенні заяви позивача про поновлення строку звернення до адміністративного суду - відмовити.
Позовну заяву ОСОБА_1 до Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України про визнання рішення протиправними та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без розгляду.
Ухвала набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 256 КАС України, та може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду через Закарпатський окружний адміністративний суд протягом п'ятнадцяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення в судовому засіданні вступної та резолютивної частини ухвали - протягом п'ятнадцяти днів з дня складення повного рішення.
СуддяОСОБА_3