19 квітня 2018 року Справа № 804/614/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НОВОФАРМ" до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби про визнання протравними, скасування вимоги та рішення, -
Товариство з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НОВОФАРМ" звернулось до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби в якому просить суд:
- визнати протиправною та скасувати вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № Ю-5 № НОМЕР_1 від 26 грудня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 675 961.28 грн.;
- визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № НОМЕР_2 від 26 грудня 2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 340 919.27 грн.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що товариством у повній мірі дотримані умови, передбачені пунктом 9-5 розділу VІІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування», при яких платник має право на застосування єдиного внеску з понижуючим коефіцієнтом.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 24.01.2018 р. відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у загальному позовному провадженні.
Представником відповідача було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що якщо хоча б по одній застрахованій особі здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розміру мінімальної заробітної плати, понижуючий коефіцієнт страхувальником не застосовується; різниця між мінімальною та фактично нарахованою заробітною платою є базою для нарахування єдиного внеску, проте не є базою для утримання єдиного внеску (утримання здійснюється з фактично нарахованої заробітної плати) тому, що законодавством не передбачено здійснення перерахунку єдиного внеску за минулий період.
У судовому засіданні представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити позову.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ТОВ «Новофарм» знаходиться на обліку як платник податків, зборів (обов'язкових платежів) в Офісі великих платників податків Державної фіскальної служби.
Працівниками Офісу великих платників податків ДФС проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Новофарм» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2016 року.
За результатами цієї перевірки складено акт від 05.12.2017 року № 4691/2810-1400/1040792, у якому зафіксовані порушення позивачем вимог підпункту 1 частини 2 статті 6, частини 1 статті 7, частин 5-7 статті 8, пункту 9-5 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" внаслідок заниження єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування на загальну суму 675 961,28 грн.
На підставі вказаного акту перевірки Офісом великих платників податків ДФС винесені:
- вимога про сплату боргу (недоїмки) від 26.12.2017 року № Ю-5 НОМЕР_1 на суму недоїмки 675 961,28 грн.;
- рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.12.2017 року № НОМЕР_2 на суму 340919,27 грн.
Не погодившись з позицією контролюючого органу, вважаючи висновки перевірки невірними, а винесені вимогу та рішення протиправними, позивач звернувся до суду.
Досліджуючи правомірність спірних рішень та вирішуючи заявлений спір, суд виходить з наступного.
Відносини, що виникають під час провадження діяльності, пов'язаної із збором та веденням обліку єдиного внеску, унормовані Законом України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 4 цього Закону платниками єдиного внеску є, зокрема, роботодавці: підприємства, установи та організації, інші юридичні особи, утворені відповідно до законодавства України, незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання, які використовують працю фізичних осіб на умовах трудового договору (контракту) або на інших умовах, передбачених законодавством, чи за цивільно-правовими договорами (крім цивільно-правового договору, укладеного з фізичною особою - підприємцем, якщо виконувані роботи (надавані послуги) відповідають видам діяльності, відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), у тому числі філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи зазначених підприємств, установ і організацій, інших юридичних осіб, які мають окремий баланс і самостійно ведуть розрахунки із застрахованими особами, а також підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, військові частини та органи, які виплачують грошове забезпечення, допомогу по тимчасовій непрацездатності, допомогу у зв'язку з вагітністю та пологами, допомогу або компенсацію відповідно до законодавства.
Платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок (пункт 1); подавати звітність та сплачувати до органу доходів і зборів за основним місцем обліку платника єдиного внеску у строки, порядку та за формою, встановленими центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну податкову і митну політику, за погодженням з Пенсійним фондом та фондами загальнообов'язкового державного соціального страхування (пункт 4 частини 2 статті 6 цього ж Закону).
Частиною 2 статті 9 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що обчислення єдиного внеску здійснюється на підставі бухгалтерських та інших документів, відповідно до яких провадиться нарахування (обчислення) або які підтверджують нарахування (обчислення) виплат (доходу), на які відповідно до цього Закону нараховується єдиний внесок, а частиною 8 цієї статті що платники єдиного внеску, крім платників, зазначених у пунктах 4 і 5 частини першої статті 4 цього Закону, зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця, крім гірничих підприємств, які зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 28 числа наступного місяця.
З 13 березня 2015 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до розділу VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» щодо зменшення навантаження на фонд оплати праці» від 02.03.2015 № 219-VIII.
Цим Законом доповнено розділ VIII Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» пунктом 9-5, яким з метою зменшення навантаження на фонд оплати праці передбачено можливість застосування понижуючого коефіцієнту при обчисленні розміру єдиного внеску.
Так, пунктом 9-5 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що по 31 грудня 2015 року при нарахуванні заробітної плати (доходів) фізичним особам та/або при нарахуванні винагороди за цивільно-правовими договорами, допомоги по тимчасовій непрацездатності та допомоги у зв'язку з вагітністю та пологами розмір єдиного внеску, встановлений частиною п'ятою та абзацом другим частини шостої статті 8 Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" для платників єдиного внеску, визначених в абзацах другому, третьому, четвертому та сьомому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону, застосовується з понижуючим коефіцієнтом (далі - коефіцієнт), якщо платником виконуються одночасно такі умови:
а) база нарахування єдиного внеску в розрахунку на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - БН(зо) збільшилась на 20 і більше відсотків порівняно з середньомісячною базою нарахування єдиного внеску платника за 2014 рік в розрахунку на одну застраховану особу (далі - СмБН(зо)2014);
б) після застосування коефіцієнта середній платіж на одну застраховану особу в звітному місяці (далі - СП(зо)м) складе не менше ніж середньомісячний платіж на одну застраховану особу платника за 2014 рік (далі - СмП(зо)2014);
в) кількість застрахованих осіб у звітному місяці, яким нараховані виплати, не перевищує 200 відсотків середньомісячної кількості застрахованих осіб платника за 2014 рік (далі - СмК(зо)2014). Ця умова не застосовується до платників єдиного внеску, визначених в абзацах третьому та четвертому пункту 1 частини першої статті 4 цього Закону.
Зазначеною нормою також визначено формулу розрахунку понижуючого коефіцієнту, його розмір та обов'язок платника зазначити про його застосування у звіті.
Таким чином, якщо платником єдиного внеску одночасно дотримано всі вищеперелічені умови (окрім платників, до яких не застосовується третя умова), такий платник має право застосовувати понижуючий коефіцієнт до ставок єдиного внеску.
Суд зауважує, що будь-яких інших умов для застосування понижуючого коефіцієнту законодавством не передбачено.
Доданими до матеріалів справи звітами про суми нарахованої заробітної плати (доходу, грошового забезпечення, допомоги, компенсації) застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за червень та серпень 2015 року, а також розрахунком понижуючого коефіцієнту позивач підтвердив дотримання ним трьох умов для застосування понижуючого коефіцієнту.
Разом із тим, під час проведення перевірки позивача, контролюючим органом не визнано право ТОВ «Новофарм» на застосування у спірних звітних періодах понижуючого коефіцієнту ставки єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування з огляду на те, що позивач проводив працівникам виплати, які є меншими ніж розмір мінімальної заробітної плати, та здійснював донарахування єдиного внеску до її рівня, що за висновком контролюючого органу, виключає право страхувальника на застосування понижуючого коефіцієнту.
З таким висновком відповідача суд не погоджується, оскільки пункт 9-5 розділу VIII Закону України "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" містить вичерпний перелік умов, за дотримання яких платнику дозволяється застосовувати понижуючий коефіцієнт ставки єдиного внеску, тоді як у спірних правовідносинах контролюючим органом фактично створено додаткову умову для застосування платником понижуючого коефіцієнту, яка не передбачена положеннями вказаного пункту.
До того ж частиною 5 статті 8 "Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування" встановлено, що у разі якщо база нарахування єдиного внеску (крім винагороди за цивільно-правовими договорами) не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), сума єдиного внеску розраховується як добуток розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на місяць, за який нараховується заробітна плата (дохід), та ставки єдиного внеску, встановленої для відповідної категорії платника.
Отже, вказана норма зобов'язує платника єдиного внеску при виплаті заробітної плати працівнику, розмір якої не перевищує розміру мінімальної заробітної плати, сплатити нарахований єдиний внесок виходячи з розміру мінімальної заробітної плати за відповідний місяць.
Таким чином, у разi, якщо роботодавцем здійснюється донарахування сум єдиного внеску до розмiру мiнiмальної заробiтної плати, то коефiцiєнт не застосовується лише до суми рiзницi мiж мiнiмальною заробiтною платою та фактично нарахованою заробiтною платою. Однак, проведення таких донарахувань у жодному разі не позбавляє платника права на застосування понижуючого коефіцієнту до фактично нарахованих сум заробітної плати.
Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2017 року у справі № К/800/20862/17.
З урахуванням викладеного, суд доходить висновку, що оскаржувані вимога про сплату боргу (недоїмки) № Ю-5 НОМЕР_1 від 26 грудня 2017 року та рішення про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску від 26.12.2017 року № НОМЕР_2 підлягають визнанню протиправними та скасуванню, а позовні вимоги задоволенню.
Частиною першою статті 136 КАС України встановлено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Таким чином, понесені позивачем судові витрати зі сплати судового збору, відповідно до норм ст. 136 КАС України, у зв'язку із задоволенням позову, підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби.
Керуючись ст.ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НОВОФАРМ" (51233, Дніпропетровська область, Новомосковький район, селище Кільчень, вул. Привокзальна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 31040792) до Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11, код ЄДРПОУ 39440996) про визнання протравними, скасування вимоги та рішення, - задовольнити.
Визнати протиправною та скасувати вимогу Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № Ю-5 № НОМЕР_1 від 26 грудня 2017 року про сплату боргу (недоїмки) з єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування в сумі 675 961,28 грн.
Визнати протиправним та скасувати рішення Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби № НОМЕР_2 від 26 грудня 2017 року про застосування штрафних санкцій за донарахування відповідним органом доходів і зборів або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 340 919,27 грн.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "НОВОФАРМ" (51233, Дніпропетровська область, Новомосковький район, селище Кільчень, вул. Привокзальна, буд. 1А, код ЄДРПОУ 31040792) за рахунок бюджетних асигнувань Офісу великих платників податків Державної фіскальної служби (04119, м. Київ, вул. Дегтярівська, 11, код ЄДРПОУ 39440996) судовий збір у розмірі 15254 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 27 квітня 2018 року.
Суддя ОСОБА_1