19 квітня 2018 року Справа № 804/8261/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді Врони О.В.
за участю: секретаря с/з ОСОБА_1,
представника позивача ОСОБА_2, ОСОБА_3,
представника відповідача: ОСОБА_4
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпро адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з позовом до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України в якому просить суд визнати протиправними та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 11.10.2017 року №1518 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора роти №3 батальйону №3 Управління патрульної поліції в місті Дніпро Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_5.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що спірний наказ винесено необґрунтовано та протиправно, оскільки й самі дії позивача не містять складу дисциплінарного проступку, й оскаржуваний наказ жодним чином не містить належного обґрунтування наявності підстав для накладення сурової догани. Крім того, позивач зазначає, що відповідачем пропущено строк накладення дисциплінарного стягнення.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 11.12.2017 відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду у відкритому судовому засіданні.
Відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що спірний наказ винесено за наявності визначених законом підстав, у спосіб передбачений законом. Так, відповідачем зазначено, що під час патрулювання ОСОБА_5 виявивши у громадянина спеціальний засіб, що застосовується правоохоронними органами, не здійснив затримання порушника, не встановив особу даного громадянина та не склав протокол про адміністративне правопорушення, не обшукав особу та не вилучив спецзасіб, що свідчить про грубе порушення вимог внутрішніх інструкцій та відповідно неналежне виконання своїх посадових обов'язків позивачем.
У судовому засіданні представники позивача, вимоги позову підтримали та просили задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні та наданих письмових запереченнях просив відмовити у задоволенні позовних вимог та зазначив, що вина позивача у вчиненні дисциплінарного правопорушення встановлена в ході проведеного службового розслідування.
Заслухавши пояснення сторін, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що наказом Департаменту патрульної поліції від 21.01.2016р. №9 о/с ОСОБА_5 призначений на посаду інспектора роти №3 батальйону №3 правління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП.
Наказом ДПП №1518 від 11.10.2017 року позивача притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.
Підставою для притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності став висновок службового розслідування від 28.09.2017 року, що складено за результатами службового розслідування , проведеного на підставі наказу ДПП від 11.09.2017 року №4323 «Про призначення та проведення службового розслідування» за фактом можливого порушення службової дисципліни окремими інспекторами Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП.
Так, згідно матеріалів службового розслідування, з 20.00 год. 20.08.2017 по 08.00 год. 21.08.2017 інспектор роти № 3 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП лейтенант поліції ОСОБА_5, спільно з інспектором роти № 8 батальйону № 3 Управління патрульної поліції в м. Дніпрі ДПП лейтенантом поліції ОСОБА_6 заступили на нічне чергування в Самарському районі м. Дніпро у складі автопатруля на службовому автомобілі Тойота Пріус, д.н.з. 11 3870, бортовий номер «0808».
Приблизно 22.00 год. позивачем було помічено особу, яка рухалась досить швидко з явними порушеннями координації рухів. У зв'язку з чим було вирішено зупинити цю особу. Під час розмови з особою було також виявлено жвавість мови. ОСОБА_5 з напарником попрохали особу показати, що знаходиться в карманах, щоб впевнитись, що в неї немає нічого протиправного. Особа виклала на бордюр балончик «Терен-4м», пігулку білого кольору, сигарети, запальничку та два телефони, які були вимкнені. Особа пояснила, що біла пігулка - це ліки від сонливості, які не є забороненими та продаються в аптеці у вільному доступі. Спеціальний засіб (балончик) носить з собою на випадок захисту від нападників, так як в неї ампутовано руку. Позивачем з напарником було пояснено особі, що балончик є спеціальним засобом та його не рекомендується носити та використовувати громадянам. Документи, що посвідчують особистість, при собі особа не мала. Приблизно десь через дві години особа знов була зупинена екіпажем «Беркут», який в ту ніч також патрулював острів. Після розмови з особою, поліцейський даного підрозділу покликав позивача з напарником для проведення поверхневої перевірки. Діставши з карману особи білу пігулку, екіпаж «Беркуту» порекомендував оформити особу за ст. 309 КК України. Балончика в особи вже не було. Позивач вважає, що в нього не було достатньо підстав вважати, що дана пігулка є наркотичним засобом, а тому і підстав викликати слідчо-оперативну групу також не було.
Разом з тим, за результатами проведеного службового розслідування відповідачем зроблено висновок про те, що факт порушення службової дисципліни ОСОБА_5 можна визнати таким, що знайшов своє підтвердження.
За вчинення дисциплінарного проступку, що виразився у порушенні вимог п.1 ст.7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, п.п.1,2 ч.1 ст.18 Закону України «Про національну поліцію», п.1 розділу І Інструкції з організації взаємодії органів досудового розслідування з іншими органами та підрозділами Національної поліції України в запобіганні кримінальним порушенням, їх виявлення та розслідуванні, затвердженої наказом МВС України від 07.07.2017 року №575, ст.ст.261-265 КУпАП , ч.7 ст.34 Закону України «Про Національну поліцію», Присяги працівника поліції, на підставі п.4 ч.1 ст.12 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, ОСОБА_5 притягнуто до дисциплінарної відповідальності у вигляді суворої догани.
Не погоджуючись із вищевказаним наказом, позив звернувся до суду.
Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначаються Законом України «Про Національну поліцію» (далі - Закон № 580-VIII).
Так, відповідно до п. 1, 2, 6 ч.1 ст.18 Закону № 580-VIII поліцейський зобов'язаний:
- неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;
- інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.
Згідно до п. 4 розділу XI Закону № 580-VIII, до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.
Із положень ст.19 Закону № 580-VIII випливає, що у разі вчинення протиправних діянь поліцейські несуть кримінальну, адміністративну, цивільно-правову та дисциплінарну відповідальність відповідно до Закону. Підстави та порядок притягнення поліцейських до дисциплінарної відповідальності визначаються Дисциплінарним статутом Національної поліції України, що затверджується законом.
В свою чергу, з метою формування в поліцейських почуття відповідальності стосовно дотримання професійно-етичних норм поведінки під час виконання службових обов'язків, а також сприяння посиленню авторитету та довіри громадян до Національної поліції України наказом МВС України від 09.11.2016 року № 1179 затверджено Правила поведінки та професійної етики осіб рядового та начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - Правила №1179) .
Із положень п. 1 розділу II Правил № 1179 випливає, що під час виконання службових обов'язків поліцейський, серед іншого, повинен:
- неухильно дотримуватися положень Конституції та законів України, інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського;
- професійно виконувати свої службові обов'язки, діяти лише на підставі, у межах повноважень та в спосіб, що визначені Конституцією, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, міжнародними договорами України, а також цими Правилами.
В пункті 9 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України у зв'язку з прийняттям Закону України «Про Національну поліцію» від 23 грудня 2015 року № 901-VIII зазначено, що до набрання чинності Законом України «Про Дисциплінарний статут Національної поліції» на поліцейських поширюється дія Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України». Отже, сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів Національної поліції України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначає Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України, затверджений Законом України «Про Дисциплінарний статут органів внутрішніх справ України» (далі - Дисциплінарний статут).
Так, відповідно до ст. 5 Дисциплінарного статуту, за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.
В свою чергу, в розумінні ст. 2 Дисциплінарного статуту, дисциплінарний проступок - невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.
Порядок накладання дисциплінарних стягнень визначено статтею 14 Дисциплінарного статуту. Так, зокрема із положень цієї статті, випливає, що з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування. Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України. Перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення. Небажання порушника надавати пояснення не перешкоджає накладенню дисциплінарного стягнення. Про накладення дисциплінарного стягнення видається наказ, зміст якого оголошується особовому складу органу внутрішніх справ. Оголошувати дисциплінарне стягнення особі начальницького складу в присутності його підлеглих заборонено. Зміст наказу доводиться до відома особи рядового або начальницького складу, яку притягнуто до дисциплінарної відповідальності, під підпис. У разі звільнення з посади або звільнення з органів внутрішніх справ особі рядового або начальницького складу видається витяг з наказу.
Надаючи оцінку правомірності притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, яка втілилась у відповідному наказі, суд вказує, що підставою дисциплінарної відповідальності є дисциплінарний проступок.
Оцінюючи склад проступку, вчинення якого поставлено у вину позивачу, суд зазначає, що згідно із ст. 1 Дисциплінарного статуту, службова дисципліна - дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
Аналізуючи оскаржений позивачем наказ, суд зауважує, що в резолютивній частині наказу відповідач покликається на загальні норми чинного законодавства, а саме на ст.ст. 18, 64 Закону № 580-VIII, які передбачають усі без винятку основні обов'язки поліцейського та на загальні норми присяги, а також на ст.7 Дисциплінарного статуту, яка теж передбачає загальний перелік обов'язків начальника. Тобто, в оскарженому наказі не конкретизовано, невиконання якого нормативно-правового акту ставиться у провину позивачу.
Слід зазначити, що підставою для притягнення до дисциплінарної відповідальності за вчинення дисциплінарного проступку є виключно фактичні дані, що свідчать про реальну наявність в діях особи ознак дисциплінарного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни.
Разом з тим, матеріали справи не містять достатніх доказів вчинення ОСОБА_5 дисциплінарного проступку, зокрема протиправної поведінки, шкідливих наслідків та причинного зв'язку між ним і дією (бездіяльністю) порушника дисципліни, оскільки службовим розслідуванням не встановлено скоєння позивачем дисциплінарного проступку в розумінні ст.2 Дисциплінарного статуту в частині порушення службової дисципліни позивачем або невиконання або неналежне виконання ним службових обов'язків.
Обгрунтовуючи правомірність притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, відповідач вказує на недотримання ОСОБА_5 приписів ч.7 ст.34 Закону України «Про Національну поліцію», якою зокрема передбачено, що при виявленні в ході поверхневої перевірки будь-яких слідів правопорушення поліцейський забезпечує їх схоронність та огляд відповідно до вимог статті 237 Кримінального процесуального кодексу України. Разом з тим, дана норма не конкретизує як само повинен поліцейський встановлювати наявність даних слідів.
У відзиві представник відповідача в обґрунтування оскаржуваного наказу зазначив, що позивача було притягнуто до дисциплінарної відповідальності за те, що при виявленні у громадянина спеціального засобу, який застосовується правоохоронними органами, позивач не затримав порушника з метою припинення адміністративного правопорушення, встановлення особи та складання протоколу про адміністративне правопорушення, не провів огляд речей та не вилучив спеціальний засіб. При виявлені в ході поверхневої перевірки слідів правопорушення не забезпечив їх схоронність та огляд, не викликав слідчу оперативну групу на місце події, у зв'язку з тим, що упаковки з аерозолем сльозоточивої та дратівливої дії (газові балончики) не реалізуються громадянам, які досягли 18-річного віку без дозволу органів внутрішніх справ в спеціалізованих магазинах. Відповідно до норм Правил застосування спеціальних засобів при охороні громадського порядку, затверджених ОСОБА_7 Міністрів УРСР від 27 лютого 1991 року №49, газові балончики з препаратами сльозоточивої та дратівної дії, видаються співробітникам правоохоронних органів після проходження відповідного навчання та складання заліку та для використання за певних умов. На думку відповідача громадянам, які не є співробітниками, правоохоронних органів та не проходили спеціальної підготовки, купівля-продаж таких спеціальних засобів та їх використання заборонені.
Суд критично ставиться до зазначених доводів відповідача, оскільки вказані Правила визначають порядок застосування спеціальних засобів особовим складом міліції та іншими працівниками органів і установ внутрішніх справ, військовослужбовцями Національної гвардії, які залучаються до охорони громадського порядку і громадської безпеки, боротьби зі злочинністю, та перелік спеціальних засобів. В свою чергу порядок виготовлення, реалізації (продажу) суб'єктами підприємницької діяльності спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівної дії, а також їх придбання, реєстрації, обліку, зберігання (носіння) і застосування громадянами та юридичними особами, регулюється Положенням про порядок продажу, придбання, реєстрації, обліку і застосування, спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії, затвердженого постановою КМУ від 07.09.1993р. № 706.
Відповідно до абз. 2 п. 2 Розділу 1 даного Положення, до спеціальних засобів самооборони, заряджених речовинами сльозоточивої та дратівливої дії, дозволених до виготовлення, реалізації (продажу), придбання, реєстрації, обліку, зберігання (носіння) і застосування, належать, зокрема упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівливої дії (газові балончики).
Згідно п. 5 Розділу 2 Положення, упаковки з аерозолями сльозоточивої та дратівливої дії (газові балончики) реалізуються (продаються) громадянам, які досягли 18-річного віку без дозволу органів внутрішніх справ у спеціалізованих магазинах, окремих секціях магазинів.
Також, не знайшло свого підтвердження протиправність дій позивача, що виразилось у невилученні препарату сльозогінної та дратівної дії, з відеозаписів нагрудних відеореєстраторів поліцейських, які були долучені представником відповідача до матеріалів справи.
З пояснень позивача вбачається, що у останнього не було підстав вважати пігулку, що перебувала у невстановленої особи в кишені наркотичним засобом, так само порожній балончик з під сльозоточивого газу, який використовувався невстановленою особою для самозахисту так не містив ознак, що створювали необхідність вживати додаткових заходів як затримання особи або виклик слідчо-оперативної групи.
Закон зобов'язує поліцейських повідомити особу про причини застосування до неї превентивних заходів і довести до її відома нормативно-правові акти, на підставі яких такі заходи застосовуються. Разом з тим, жодним нормативно-правовим актом не передбачено необхідності затримання особи при виявленні в неї ліків.
Будь-яких нормативно-правових актів, які встановлюють процедури встановлення при поверхневому огляді слідів правопорушення на теперішній час не існує, а отже поліцейський повинен діяти на власний розсуд з максимальним дотриманням вимог чинного законодавства та не порушуючи захищене законом коло прав та свобод людини та громадянина.
З наведеного слідує, що оскаржений наказ є необґрунтованим, тобто винесеним без урахуванням усіх обставин, що мають значення для притягнення ОСОБА_5 до дисциплінарної відповідальності.
Стаття 19 Конституції України визначає, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до положення ст. 9 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними до суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
Як зазначено ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Згідно з ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Під час судового розгляду справи відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не довів належними засобами доказування правомірність оскаржуваних наказів прийнятих відносно позивача, а тому вказаний наказ є протиправним і підлягає скасуванню.
Згідно ч.1 ст.139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись, ст.ст. 139, 205, 241 - 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_5 (52530, Дніпропетровська область Синельниківський район с. Старовишневецьке, вул. Горького, 180, ІПН НОМЕР_1) до Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул.Федора Ернеста 3, ЄДРПОУ 40108646) про визнання протиправним та скасування наказу - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати наказ Департаменту патрульної поліції Національної поліції України від 11.10.2017 року №1518 в частині притягнення до дисциплінарної відповідальності інспектора роти №3 батальйону №3 Управління патрульної поліції в місті Дніпро Департаменту патрульної поліції Національної поліції України ОСОБА_5.
Стягнути на користь ОСОБА_5 (52530, Дніпропетровська область Синельниківський район с. Старовишневецьке, вул. Горького, 180, ІПН НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Департаменту патрульної поліції Національної поліції України (03048, м. Київ, вул. Федора Ернеста 3, ЄДРПОУ 40108646) судовий збір у розмірі 640 (шістсот сорок) грн.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 24 квітня 2018 року.
Суддя ОСОБА_8