12 вересня 2018 року
м. Київ
Справа № 908/1194/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Сухового В.Г. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.,
розглянувши матеріали касаційної скарги Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2018 (головуючий суддя Мартюхіна Н.О., судді Дучал Н.М., Склярук О.І.)
за скаргою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на дії та рішення Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області під час виконання судового рішення
у справі № 908/1194/17 Господарського суду Запорізької області
за позовом Приватного акціонерного товариства "Акціонерний центр "Восток"
до Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго"
про стягнення суми 10 872,25 грн.
14.08.2018 Публічне акціонерне товариство "Запоріжжяобленерго" через Донецький апеляційний господарський суд подало до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2018, ухвалену за результатами перегляду в апеляційному порядку ухвали Господарського суду Сумської області від 15.05.2018 у справі № 908/1194/17.
Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріалів справи, колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкриті касаційного провадження з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України передбачено, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.
За приписами пункту 1 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року №2147-VІІІ) суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
Приписами статті 232 Господарського процесуального кодексу України передбачено види судових рішень, відповідно до частини першої вказаної статті судові рішення є: 1) ухвали, 2) рішення, 3) постанови, 4) судові накази.
Відповідно до пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах, крім випадків, передбачених підпунктами "а"-"г" цієї норми.
Згідно з частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Відповідно до частини 7 цієї ж статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.
Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2018 встановлено у розмірі 1762,00 грн., а тому сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб становить 176 200,00 грн.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 163 Господарського процесуального кодексу України у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.
Предметом позову у даній справі є стягнення суми 10 872,25 грн, що менше ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2018 рік), а тому у розумінні Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VІІІ) справа № 908/1194/17 є малозначною.
Водночас у пункті 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку малозначної справи, а саме:
а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;
б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;
в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;
г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
Скаржник в касаційній скарзі не зазначив належних обґрунтувань, які могли б бути визнані такими, що підпадають під дію підпунктів а), б), в), г) пункту 2 частини 3 статті 287 Господарського процесуального кодексу України.
Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду вважає, що наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та аналіз судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики та становить значний суспільний інтерес.
Крім того, відповідно до пункту 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України у справі з ціною позову, що не перевищує п'ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (крім справ, які відповідно до цього Кодексу розглядаються за правилами загального позовного провадження), а також у випадку оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо Верховний Суд вже викладав у своїй постанові висновок щодо питання правильного застосування норми права, порушеного в касаційній скарзі, і суд апеляційної інстанції переглянув судове рішення відповідно до такого висновку.
Як вбачається з матеріалів справи, постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.07.2018 скасовано ухвалу Господарського суду Сумської області від 15.05.2018 у справі № 908/1194/17. Провадження у справі № 908/1194/17 за скаргою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на дії та рішення Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області закрито.
Постанова апеляційного господарського суду від 25.07.2018 мотивована тим, що скарга Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, оскільки вона стосується оскарження дій відділу державної виконавчої служби з винесення постанови про стягнення виконавчого збору, а тому розгляд такого спору відповідно до частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" повинне здійснюватися за правилами адміністративного судочинства.
Приписами частини 2 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Також, суд апеляційної інстанції зазначив, що відповідний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15.
В касаційній скарзі скаржник посилається на те, що згідно з частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" встановлено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Тобто, касаційна скарга подається на рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб ДВС в рамках виконавчого провадження, відкритого на виконання судового рішення, ухваленого за правилами господарського судочинства, таку скаргу розглядає господарський суд, який ухвалив таке рішення, за правилами господарського судочинства.
Статтею 340 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 3 Закону України "Про виконавче провадження" постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору є виконавчими документами.
Якщо виконавче провадження закінчено, а виконавчий збір не стягнуто, відповідна постанова виділяється в окреме провадження і підлягає виконанню в загальному порядку.
Тому, на думку скаржника, враховуючи той факт, що стаття 339 Господарського процесуального кодексу України "Право на звернення із скаргою до суду" передбачає порядок оскарження дій чи бездіяльності органів державної виконавчої служби конкретно "щодо виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів", а постанова державного виконавця щодо стягнення з боржника виконавчого збору - це санкція відповідальності майнового характеру, яка якщо не виконана самостійно боржником є окремим виконавчим документом і при закритті виконавчого провадження з підстав, передбачених Законом, виділяється в окреме провадження і підлягає примусовому виконанню, то і оскарження рішення, дії чи бездіяльності органів державної виконавчої служби в ході її виконання повинно відбуватися виключно в рамках юрисдикції адміністративних судів. А тому суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про закриття провадження у справі № 908/1194/17 з посиланням на те, що спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
Як вбачається із матеріалів справи, постановою Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2018 переглянуто ухвалу Господарського суду Запорізької області від 15.05.2018 за скаргою Публічного акціонерного товариство "Запоріжжяобленерго" на дії Вознесенівського відділу Державної виконавчої служби міста Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, який викладено у постанові від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15.
Згідно із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, відповідно до частини 2 статті 74 Закону України від 02.06.2016 № 1404-VIII "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом. Ураховуючи наведене, крім загального порядку оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби, визначеного нормами процесуального законодавства, Закон України "Про виконавче провадження" встановлює спеціальний порядок судового оскарження рішення, дії чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця щодо стягнення виконавчого збору та/або витрат на проведення виконавчих дій, згідно з яким відповідні спори відносяться до юрисдикції адміністративних судів та підлягають розгляду за правилами адміністративного судочинства.
Отже, враховуючи правову позицію Великої Палати Верховного Суду, викладену у постанові від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15 щодо правильного застосування статті 74 "Про виконавче провадження" та те, що суд апеляційної інстанції здійснив перегляд ухвали Господарського суду Запорізької області від 15.05.2018 відповідно до такого правового висновку, колегія суддів вважає за необхідне відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/1194/17 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2018 на підставі пункту 1 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.
Також, колегія суддів, враховуючи наведене, дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження у справі № 908/1194/17 на підставі абзацу 4 частини 2 статті 293 Господарського процесуального кодексу України, оскільки рішення касаційного суду за наслідками розгляду такої скарги не має значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.10.1996 "Справа "Леваж Престасьон Сервіс проти Франції" (Levages Prestations Services v. France, заява № 21920/93, пункт 48) вказано, що зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, роль якого обмежено перевіркою правильності застосування норм закону, процесуальні процедури у такому суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється після його розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції.
В контексті викладеного Суд вважає за необхідне зазначити, що Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.
Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Відмовити у відкритті касаційного провадження у справі № 908/1194/17 за касаційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Запоріжжяобленерго" на постанову Донецького апеляційного господарського суду від 25.07.2018 у вказаній справі.
2. Скаржнику надіслати копію даної ухвали разом з доданими до скарги матеріалами, іншим учасникам справи - копію ухвали.
3. Касаційну скаргу залишити в суді касаційної інстанції.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.
Головуючий Суховий В.Г.
Судді Берднік І.С.
Міщенко І.С.