11 вересня 2018 року
м. Київ
Справа № 910/22712/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю.Я. - головуючого, суддів: Дроботової Т.Б., Пількова К.М.,
секретар судового засідання - Овчарик В.М.,
за участю представників:
позивача - Пегзи К.К. (адвокат),
відповідача - Бойчун Н.Д. (адвокат),
розглянувши касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" на рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 (суддя Морозов С.М.) та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 (головуючий - Агрикова О.В., судді: Жук Г.А., Чорногуз М.Г.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта"
про стягнення 24615145,86 грн.,
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У грудні 2017 року Публічне акціонерне товариство "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" (далі - ПАТ "Українська залізниця", замовник) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Елемент Нафта" (далі - ТОВ "Елемент Нафта", постачальник) 24615145,86 грн. штрафу за договором поставки №ЦЗВ-14-04517-01 від 20.10.2017 (далі - договір № ЦЗВ-14-04517-01).
Позовна заява обґрунтовується порушенням відповідачем умов укладеного з позивачем договору №ЦЗВ-14-04517-01 в частині дотримання строків поставки товару, у зв'язку з чим у замовника на підставі пункту 9.4 цього договору виникло право на нарахування штрафу у розмірі 15% від суми непоставленого в строк товару.
Рішенням Господарського суду міста Києва від 29.05.2018, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018, у задоволенні позову відмовлено повністю.
Рішення та постанова мотивовані приписами статей 526, 530, 538, 612, 629, 655, 663, 712 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 193 Господарського кодексу України (далі - ГК України) та статей 73, 74, 86, 269 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), виходячи з яких суди дійшли висновку про ненастання прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару станом на дату подання позову ПАТ "Українська залізниця" (12.12.2017), зважаючи на недотримання самим замовником встановленого пунктом 3.2 договору №ЦЗВ-14-04517-01 порядку надсилання рознарядки на поставку товару (оригіналу рознарядки - поштою, а її сканкопії - електронною поштою), що виключає можливість застосування штрафних санкцій.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції та постановою апеляційної інстанції, позивач звернувся з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, зокрема статей 526, 530, 612, 626, 712 ЦК України, статті 230 ГК України та статей 73, 74, 79 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) термін поставки товару відповідачем за рознарядкою №ЦЗВ-20/4927 від 10.11.2017 настав 15.11.2017, оскільки направлення постачальнику цієї рознарядки підтверджується наявними у справі чеком та описом вкладення у цінний лист, а факт іі отримання не заперечується відповідачем; 2) встановлений пунктом 3.4 договору №ЦЗВ-14-04517-01 строк поставки товару відраховується не з дати отримання рознарядки засобами поштового зв'язку, а з дати надання рознарядки замовником.
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи (доводи, викладені у відзивах на касаційну скаргу)
ТОВ "Елемент Нафта" у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях.
Доводи, за якими суд касаційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої та апеляційної інстанцій
Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно задовольнити частково з таких підстав.
Як встановлено судами першої та апеляційної інстанцій, 20.10.2017 між ПАТ "Українська залізниця" та ТОВ "Елемент Нафта" укладено договір поставки №ЦЗВ-14-04517-01, за умовами пункту 1.1 якого постачальник зобов'язувався поставити, а замовник зобов'язувався прийняти та оплатити нафту і дистиляти (дизельне паливо) (товар), найменування, марка та кількість якого вказується в специфікаціях, які є невід'ємною частиною договору, на умовах, що викладені у цьому договорі.
Згідно з пунктами 2.1, 2.3 договору №ЦЗВ-14-04517-01 ціна на товар, який продається за цим договором, встановлюється в національні валюті України - гривні, на умовах FCA (Франко-перевізник) станція відправлення в межах України із подальшим направленням за реквізитами вантажоодержувача, які вказуються у рознарядках замовника (відповідно до вимог "ІНКОТЕРМС" ред. 2010), і включає: вартість товару, всі податки та збори, що встановлені українським законодавством, у тому числі ПДВ, і вказуються в специфікаціях до даного договору. Сторони планують за цим договором поставити товар на суму 186334135,35грн., крім того ПДВ 20% - 37266827,07грн., на загальну суму 223600962,42грн.
Також, в специфікації №1 до договору №ЦЗВ-14-04517-01 сторони погодили найменуванням товару - паливо дизельне, кількість - 9395 тон, ціну однієї тонни - 19833,33грн., вартість товару - 186334135,35грн., крім того ПДВ 20% - 37266827,07грн., на загальну суму 223600962,42грн., умови поставки (FCA (Франко-перевізник)), термін поставки (протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня надання рознарядки) та умови оплати.
Пунктом 3.2 договору №ЦЗВ-14-04517-01 передбачено, що постачальник здійснює поставку товару партіями протягом терміну дії договору, тільки при наявності рознарядки замовника, яка є підтвердженням готовності замовника до прийому товару. Рознарядка надається постачальнику в оригіналі шляхом направлення поштою цінного листа з описом вкладення та направленням сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail). Після отримання рознарядки по електронній пошті (Е-mail) постачальник повинен протягом доби направити замовнику лист на електронну пошту (Е-mail) замовника, що підтверджує отримання рознарядки, та повідомлення про готовність виконання рознарядки у зазначені терміни.
Відповідно до пункту 3.3 договору №ЦЗВ-14-04517-01 замовник протягом 1 (одного) робочого дня із моменту надання постачальнику рознарядки забезпечує оформлення наказів або телеграфних розпоряджень ПАТ "Укрзалізниця" на станцію відправлення, відповідно до умов поставки і вказаних у рознарядці замовника реквізитів вантажоодержувачів.
Згідно з пунктом 3.4 договору №ЦЗВ-14-04517-01 постачальник здійснює відвантаження товару протягом 5 (п'яти) календарних днів з дня надання рознарядки.
Відповідно до пунктів 3.6, 3.7 договору №ЦЗВ-14-04517-01 поставка товару підтверджується актом прийому-передачі. Акт прийому-передачі складається на підставі накладної (залізничної) та підписується, за умови надання постачальником передбачених цим пунктом документів. Датою поставки товару вважається дата відправлення цього товару, що підтверджується штампом станції відправлення в межах України на накладній (залізничній), на адресу вантажоодержувача - кінцевого одержувача, які вказуються в рознарядці замовника.
У пунктах 4.1, 4.2 договору №ЦЗВ-14-04517-01 визначено, що кількість товару, який планується до поставки за цим договором, вказується в специфікаціях до цього договору. Кількість партії товару, який підлягає поставці, вказується в рознарядці замовника.
Згідно з пунктом 9.4 договору №ЦЗВ-14-04517-01 за порушення термінів постачання постачальник оплачує замовнику штраф у розмірі 15% від вартості непоставленого в строк товару, а за прострочення понад 15 днів додатково стягується пеня у розмірі 0,1% від суми непоставленого в строк товару за кожний день прострочення.
Термін дії даного договору встановлюється з моменту його підписання сторонами до 31.12.2017. Проте, в частині оплати - до повного виконання сторонами зобов'язань та в разі наявності потреби замовника, що підтверджено відповідним повідомленням та рознарядкою, направленими на адресу постачальника, - до повного виконання (пункт 12.2 договору №ЦЗВ-14-04517-01).
Матеріали справи містять акти прийому-передачі до договору №ЦЗВ-14-04517-01, а саме №3088 від 02.11.2017, №3089 від 02.11.2017 та №3090 від 03.11.2017, згідно з якими відповідач на підставі цього договору передав, а позивач прийняв 2493,079 тон дизельного палива на загальну суму 59335270,22грн.
Крім того, відповідач неодноразово звертався до позивача з питанням щодо необхідності зміни передбаченої договором ціни за одиницю товару в бік збільшення, що вбачається з листів №525 від 23.10.2017, б/н від 01.11.2017 та №611/1 від 21.11.2017 (а.с.80, 81, 85), проте, матеріали справи не містять відомостей про те, що замовник надав відповідь на лист постачальника щодо зміни ціни товару.
Натомість, будучи обізнаним про намагання відповідача змінити умови договору №ЦЗВ-14-04517-01 в частині вартості товару у зв'язку з істотними обставинами, позивач на підставі пункту 3.2 цього договору надіслав засобами поштового зв'язку цінним листом з описом вкладення рознарядку №ЦЗВ-20/4927 від 10.11.2017 на поставку 6895 тон дизельного палива за ціною 19833,33грн./т без ПДВ протягом 5 банківських днів за відповідними вантажними реквізитами.
В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновки місцевого і апеляційного господарських судів про недоведеність та передчасність позовних вимог з огляду на те, що за умов відсутності доказів направлення замовником сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail), передбачений пунктом 3.4 договору №ЦЗВ-14-04517-01 5-денний строк поставки товару рахується з дня (07.12.2017), наступного за днем фактичного отримання відповідачем оригіналу рознарядки поштою (06.12.2017), тобто відповідач буде вважатись таким, що прострочив, з 13.12.2017, внаслідок чого наявне подання ПАТ "Українська залізниця" позову 12.12.2017 виключає можливість застосування штрафних санкцій.
Проте, колегія суддів не погоджується з передчасними висновками судів попередніх інстанцій про відмову в позові з огляду на таке.
Відповідно до частин 1, 2 статті 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Частиною 1 статті 530 ЦК України передбачено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Статтею 663 ЦК України передбачено, що продавець зобов'язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.
Згідно зі статтею 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (стаття 610 та частина 1 статті 612 ЦК України).
Відповідно до частини 3 статті 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів. Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Враховуючи наведені положення цивільного законодавства, колегія суддів вважає, що порядок надання замовником рознарядки на поставку товару, передбачений пунктом 3.2 договору №ЦЗВ-14-04517-01, та 5-денний строк виконання постачальником зобов'язання з поставки товару, чітко визначений пунктом 3.4 цього договору, не є тотожними поняттями, що не враховано судами попередніх інстанцій, тому передчасним є їх висновок про відсутність підстав для нарахування замовником штрафу за прострочення виконання ТОВ "Елемент Нафта" зобов'язання з поставки товару.
Адже, за змістом пункту 3.4 договору №ЦЗВ-14-04517-01 строк відвантаження (поставки) товару настає не пізніше 5 (п'яти) календарних днів з дня фактичного надання постачальнику оригіналу рознарядки, тобто настання цього строку жодним чином не залежить від направлення замовником сканкопії рознарядки електронним листом із застосуванням електронної пошти (Е-mail).
Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Згідно з частиною 1 статті 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Відповідно до підпункту "в" пункту 3 частини 1 статті 282 ГПК України у мотивувальній частині постанови суду апеляційної інстанції мають бути зазначені мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу.
Згідно зі статтею 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.
Відповідно до пунктів 2, 3 частини 1 статті 57 ГПК України (в редакції до 15.12.2017, чинній на час подання ПАТ "Українська залізниця" позовної заяви від 12.12.2017 №ЦЗВ-20/5911) до позовної заяви додаються документи, які підтверджують відправлення відповідачеві копії позовної заяви і доданих до неї документів; сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі.
Колегія суддів вважає помилковим висновок апеляційного суду про ненастання прострочення виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару станом на дату подання позову ПАТ "Українська залізниця" (12.12.2017) з огляду на початок перебігу 5-денного строку поставки з дня (07.12.2017), наступного за днем фактичного отримання відповідачем оригіналу рознарядки поштою (06.12.2017) та ймовірне прострочення постачальника лише 13.12.2017, оскільки такий висновок не відповідає приписам статті 253 ЦК України та частини 1 статті 57 ГПК України (в редакції, чинній до 15.12.2017). Адже з матеріалів справи вбачається подання ПАТ "Українська залізниця" належним чином оформленої позовної заяви (з платіжним дорученням від 13.12.2017 №17-15998 на сплату судового збору та з описом вкладення в цінний лист) саме 14.12.2017.
Наведене не виключає наявність достатніх підстав вважати, що визначений договором №ЦЗВ-14-04517-01 п'ятиденний строк виконання відповідачем зобов'язання з поставки товару сплинув ще до подання позову в цій справі.
Таким чином, в порушення вимог статей 86, 236, 269, 282 ГПК України судами першої та апеляційної інстанцій під час розгляду справи належним чином не спростовано доводи позивача щодо настання обов'язку відповідача поставити визначений рознарядкою №ЦЗВ-20/4927 від 10.11.2017 обсяг дизельного палива.
За таких обставин, висновок апеляційного суду про передчасність заявлення замовником даного позову суперечить фактичним обставинам справи.
Відтак, висновок судів попередніх інстанцій про наявність підстав для відмови у задоволенні позовних вимог є таким, що не ґрунтується на вимогах законодавства та дослідженні усіх обставин і зібраних у справі доказів та доводів учасників справи.
Мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного в касаційній скарзі та відзиві на касаційну скаргу
Касаційна інстанція погоджується з доводами скаржника про те, що направлення постачальнику рознарядки №ЦЗВ-20/4927 від 10.11.2017 підтверджується наявними у справі чеком та описом вкладення у цінний лист.
Водночас, колегія суддів відхиляє твердження замовника про настання терміну поставки товару відповідачем за цієї рознарядкою 15.11.2017, тобто протягом 5 днів з моменту її надсилання поштою на адресу постачальника, а також про те, що встановлений пунктом 3.4 договору №ЦЗВ-14-04517-01 строк поставки товару має відраховуватися не з дати отримання рознарядки засобами поштового зв'язку, а з дати надання рознарядки замовником, оскільки це свідчить про помилкове ототожнення скаржником фактичного надання (вручення) відповідачу оригінала рознарядки з її направленням на адресу постачальника, що суперечить змісту пунктів 3.2, 3.4 договору №ЦЗВ-14-04517-01 у їх сукупності.
Разом з тим, колегія суддів не має права здійснити перевірку наданого позивачем розрахунку розміру штрафу, нарахованого позивачем на вартість непоставленого в строк товару на підставі пункту 9.4 договору №ЦЗВ-14-04517-01, як і самостійно здійснити його перерахунок (з урахуванням ПДВ чи без нього), оскільки достовірне з'ясування цих фактичних обставин виходить за межі повноважень касаційної інстанції, передбачених статтею 300 ГПК України, та має бути проведено лише в ході нового розгляду справи.
Висновки за результатами розгляду касаційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд
Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
За наведених обставин, висновки судів попередніх інстанцій не можна вважати такими, що відповідають приписам статей 74, 76, 86, 236, 269 ГПК України щодо всебічного, повного, об'єктивного і безпосереднього розгляду всіх обставин справи в їх сукупності.
Надаючи правову кваліфікацію доказам, поданих сторонами з урахуванням фактичних і правових підстав позовних вимог і заперечень на них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли передчасного висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог повністю, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з порушенням норм процесуального права.
Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
Оскільки передбачені статтею 300 ГПК України межі розгляду справи судом касаційної інстанції не надають йому права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази, постановлені у цій справі судові рішення підлягають скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
З огляду на викладене, колегія суддів вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Під час нового розгляду справи місцевому господарському суду слід врахувати наведене, дослідити та об'єктивно оцінити аргументи учасників справи і всі зібрані у справі докази в їх сукупності, всебічно і повно з'ясувати фактичні обставини справи та, залежно від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
З огляду на те, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню, а справа - передачі на новий розгляд, з урахуванням статті 129 ГПК України розподіл судових витрат у справі, у тому числі витрат на оплату послуг адвоката та судового збору за подання апеляційної та касаційної скарг, має здійснити господарський суд, який прийматиме рішення по суті спору, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.
Враховуючи викладене та керуючись статтями 300, 301, 308, 310, 314-317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Українська залізниця" в особі філії "Центр забезпечення виробництва" задовольнити частково.
Рішення Господарського суду міста Києва від 29.05.2018 та постанову Київського апеляційного господарського суду від 19.07.2018 у справі №910/22712/17 скасувати.
Справу №910/22712/17 передати на новий розгляд до Господарського суду міста Києва.
Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
Головуючий суддя Ю.Я. Чумак
Судді: Т.Б. Дроботова
К.М. Пільков