33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
10 вересня 2018 року Справа № 906/322/18
Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:
головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В. , суддя Огороднік К.М.
секретар судового засідання Величко К.Я.
за участю представників сторін:
позивача - не з'явився
відповідача - Хоптюк В.С. (довіреність №65 від 09.01.2018)
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району на рішення господарського суду Житомирської області від 19 червня 2018 року (повний текст складено 27.06.2018) у справі № 906/322/18 (суддя Кудряшова Ю.В.)
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут"
до Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району
про стягнення 236176,69 грн
Розпорядженням керівника апарату №01-03/800 від 07 вересня 2018 року у справі №906/322/18 в зв'язку з перебуванням у відпустці судді - члена колегії Саврія В.А. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи. Згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями у справі №906/322/18 визначено склад колегії суддів: головуюча суддя Коломис В.В., суддя Миханюк М.В., суддя Огороднік К.М.
Рішенням господарського суду Житомирської області №906/322/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" до Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району про стягнення 236176,69 грн. задоволено.
Присуджено до стягнення з Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" 82625,91 грн. пені, 128989,20 грн. штрафу, 7426,09 грн. 3% річних, 17135,49 грн. інфляційних втрат, а також 3542,65 витрат по сплаті судового збору.
Не погоджуючись з прийнятим судом першої інстанції рішенням, відповідач звернувся до Рівненського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду Житомирської області в частині стягнення 82 625,91грн. пені та 128 989,20 грн. штрафу та прийняти в цій частині нове рішення, яким зменшити розмір штрафних санкцій до 90%; в решті - рішення залишити без змін.
Обгрунтовуючи свої вимоги апелянт посилається на порушення господарським судом Житомирської області норм матеріального та процесуального права, а також на невідповідність висновків, викладених у рішенні місцевого суду, обставинам справи.
Позивач у відзиві на апеляційну скаргу вважає оскаржуване рішення місцевого господарського суду законним та обгрунтованим, а тому просить залишити його без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
В судове засідання представник ТОВ "Житомиргаз збут" не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.
Відповідно до ч.12 ст.270 ГПК України, неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.
Колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника ТОВ "Житомиргаз збут", оскільки останній був належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи. Крім того, ухвалою апеляційного суду від 23 липня 2018 року явка представників сторін обов'язковою не визнавалась.
Безпосередньо в судовому засіданні представник Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району повністю підтримав вимоги та доводи, викладені в апеляційній скарзі.
Колегія суддів, заслухавши пояснення представника відповідача, розглянувши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права, вважає, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, рішення місцевого господарського суду - залишити без змін.
При цьому колегія суддів виходила з наступного.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 03 січня 2018 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" (постачальник/позивач) та Новоград-Волинською квартирно-експлуатаційною частиною району (споживач/відповідач) укладено договір №114107L447EB018/41EBZhz1019-7 (а.с. 17-20) на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до умов якого постачальник зобов'язується передати у власність споживачу у 2018 році природний газ, а споживач зобов'язується прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені договором (п. 1.1. договору).
За змістом п.4.2 договору оплата газу здійснюється споживачем шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок постачальника в наступному порядку: 100% місячної вартості запланованого обсягу газу сплачується до 25 числа місяця, що передує місяцю постачання. Споживач самостійно розраховує суму платежу, виходячи з ціни газу на наступний розрахунковий період та відповідної величини договірного обсягу газу, заявленого на наступний розрахунковий період. У разі відсутності інформації про ціну газу на наступний розрахунковий період до дати здійснення оплати споживач розраховує суму платежу за ціною, що діяла у попередньому місяці. У разі збільшення в установленому порядку підтвердженого обсягу газу протягом розрахункового періоду споживач здійснює оплату вартості додатково заявлених обсягів газу в п'ятиденний строк після збільшення цього обсягу. Остаточний розрахунок по оплаті місячної вартості газу здійснюється до 10 числа місяця, наступного за місяцем постачання газу.
Датою оплати (здійснення розрахунку) є дата зарахування коштів на банківський рахунок постачальника (п.4.3 договору).
Також сторонами було погоджено, що розрахунки за поставлений газ здійснюються за цінами, що вільно встановлюються між постачальником та споживачем (п.3.1 договору).
Пунктом 3.2 договору визначено, що вартість за 1000 куб. м. становить 10335,36грн. (з ПДВ).
Підпунктом 5.4.2 пункту 5.4 договору визначено обов'язок споживача оплачувати постачальнику вартість газу на умовах та в обсягах, визначених договором.
Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) сторін і діє в частині постачання газу з 01 січня 2018 року до 31 січня 2018 року, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).
04.01.2018 між сторонами у справі укладено додаткову угоду №ДУ1 /114107L447EB018/41EBZhz1019-17 до договору на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів, відповідно до умов якої сторони погодили викласти з 01.01.18 перше речення п.3.2 договору в наступній редакції "Ціна газу становить 9290,3000грн за 1000 куб.м., крім того ПДВ-1858,0600грн, всього з ПДВ 111148,3600грн".
Оскільки Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району не в повному обсязі розрахувався за отриманий природний газ у січні 2018 pоці, ТОВ "Житомиргаз збут" звернувся до Господарського суду Житомирської області з позовом про стягнення 1557771,49 грн. заборгованості за отриманий природний газ.
Рішенням Господарського суду Житомирської області від 13.03.2018 у справі №906/99/18 позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Житомиргаз збут" задоволено, присуджено до стягнення з Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району на користь позивача: 1557771,49 грн. основного боргу та 11683,29 грн. судового збору (а.с. 23-24).
На виконання рішення господарського суду у справі №906/99/18 Новоград-Волинською квартирно-експлуатаційною частиною району сплачено на користь ТОВ "Житомиргаз збут" 1557771,49 грн. боргу, що підтверджується платіжним дорученням від 11.04.2018 №3 (а.с. 25).
Зазначеним вище рішення встановлено, що позовні вимоги обґрунтовані, заявлені відповідно до вимог чинного законодавства, підтверджуються належними доказами, наявними в матеріалах справи, та підлягають задоволенню на суму 1 557 771,49 грн., а також те, що факт отримання відповідачем природного газу в об'ємі 39,731 тис.куб.м. загальною вартістю 1557771,49 грн. підтверджується актом №ЖТ300001320 приймання-передачі природного газу від 31.01.2018, який підписаний та скріплений печатками сторін.
Відповідно до ч.5 ст.75 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.
ТОВ "Житомиргаз збут", посилаючись на те, що відповідач несвоєчасно оплатив поставлений в січні 2018 року природний газ звернулося до господасрького суду з позовом про стягнення з Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району 82625,91 грн. пені, 128989,20 грн. штрафу, 7426,09 грн. 3% річних, 17135,49 грн. інфляційних втрат.
Місцевий господарський суд, розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулюють спірні правовідносини, прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позовних вимог.
Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на таке.
Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Згідно статті 525 Цивільного кодексу України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься в статті 193 Господарського кодексу України.
В силу статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Відповідно до ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Оскільки, як встановлено судами обох інстанцій, прострочення виконання грошового зобов'язання з боку відповідача має місце, апеляційний суд погоджується з місцевим господарським судом щодо правомірності стягнення з останнього відсотків річних в розмірі 7426,09 грн. та 17135,49 грн. інфляційних нарахувань, згідно поданого позивачем розрахунку (а.с. 6).
Щодо вимоги про стягнення 128989,20 грн. штрафу, суд зазначає наступне.
Відповідно до п.п. 6.2.3 договору, якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг поставленого споживачеві газу буде перевищувати підтверджений обсяг газу на цей період (за умови, що підтверджений обсяг відповідав замовленому споживачем), споживач сплачує постачальнику штраф за перевищення обсягу постачання газу, що розраховується за формулою:
B = (Vф-Vn) *Ц*К де:
/ф - обсяг фактично поставленого газу споживачу протягом розрахункового періоду за договором:
Vn - підтверджений обсяг газу на розрахунковий період;
Ц - вартість газу за договором;
К - коефіцієнт, який дорівнює 0,1 (при цьому, якщо перевищення обсягу газу стало наслідком відмови в доступі до об'єкта споживача, у результаті чого постачальник не здійснив пломбування запірних пристрої на газових приладах споживача, або Оператор ГРМ/ГТС не здійснив обмеження (припинення) розподілу/транспортування природного газу споживачу, або коли споживач не обмежив (припинив) споживання газу на письмову вимогу постачальника, коефіцієнт дорівнює 1).
Також вищевикладені умови закріплені в пп. 2 п. 1 розділу VI Правил постачання природного газу, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 30.09.2015 № 2496 (Правила постачання природного газу).
Згідно пп. 5.4.5 п. 5.4 договору від 23.01.2017 споживач зобов'язується: самостійно обмежувати (припиняти) споживання природного газу у випадках: перевитрат добового та/або місячного підтвердженого обсягу газу без узгодження з постачальником.
В матеріалах справи відсутні, а відповідач не підтверджує те, що робились пропозиції щодо узгодження збільшення місячного обсягу природного газу на січень 2018 року.
Разом з тим, відповідачем перевищено планові (підтверджені) обсяги газу на 121,792 тис. куб. м, а з урахуванням п.п. 2.4. договору (121,792 - 5%) цей показник становить 115,702 тис.куб.м.
Згідно з п. 4 глави І розділу І Кодексу газорозподільних систем (Кодекс ГРМ) термін "підтверджений обсяг природного газу" вживається в наступному значенні, а саме: об'єм (обсяг) природного газу, виділений постачальником для потреб споживача, з яким укладено договір постачання природного газу на відповідний розрахунковий період, та підтверджений Оператором ГТС (включений до підтвердженої номінації) і доведений оператору ГРМ у порядку, визначеному Кодексом ГТС.
Відповідно до абзацу 2, 3 п. 10 розділу II Правил постачання природного газу, споживач самостійно контролює власне газоспоживання та для недопущення перевищення підтвердженого обсягу природного газу в розрахунковому періоді має самостійно і завчасно обмежити (припинити) власне газоспоживання. В іншому разі до споживача можуть бути застосовані відповідні заходи з боку постачальника, передбачені цим розділом та розділом VI цих Правил, у тому числі примусове обмеження (припинення) газопостачання.
Обсяг споживання природного газу споживачем у розрахунковому періоді не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу. Допускається відхилення споживання обсягу природного газу протягом розрахункового періоду в розмірі ± 5 % від підтвердженого обсягу природного газу. Аналогічного змісту пункт містить і договір від 03.01.2018 (п. 2.4).
Оскільки матеріалами справи підтверджено порушення відповідачем умов договору, а саме, перевищено планові (підтверджені) обсяги природного газу, передбачені п.1.3 договору, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції щодо правомірності стягнення з відповідача штрафу в розмірі 128989,20 грн.
Крім того, позивач за неналежне виконання грошових зобов'язань з оплати поставленого газу здійснив нарахування пені в розмірі 82625,91 грн.
Статтею 610 ЦК України передбачено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно з частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.
Згідно приписів ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.
Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).
За змістом ч. 1 ст. 230 ГК України штраф та пеня є одними з видів штрафних санкцій, які визнаються як господарські санкції у вигляді грошової суми, котру учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.
Відповідно до п.п. 6.2.1 п. 6.2 договору, в разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом IV договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.
Як вже зазначалося вище, відповідач свої зобов'язання за договором на постачання природного газу для потреб непобутових споживачів не виконав належним чином, а саме, за поставлений природний газ розрахувався несвоєчасно, чим порушив умови п.п. 6.1, 6.2 договору, що спричинило звернення позивача з даним позовом до суду.
Оскільки матеріалами справи підтверджено неналежне виконання відповідачем умов договору та зважаючи, що Законом України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобовязань", ст.ст. 549, 551, 611 п.3 ЦК України, п.6.2 договору передбачена майнова відповідальність, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення пені в розмірі 82625,91 грн.
При цьому, посилання скаржника на те, що судом першої інстанції неправомірно було відмовлено в задоволенні клопотання про зменшення штрафних санкцій, колегія суддів вважає безпідставними з огляду на таке.
Частиною 1 статті 233 ГК передбачено, що у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій.
У частині 3 статті 551 ЦК України передбачено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.
Крім того, зі змісту зазначених норм вбачається, що вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов'язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.
При цьому зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.
Як вбачається, в обґрунтування підстав для зменшення заявлених у справі штрафних санкцій відповідач посилається на те, що Новоград-Волинська квартирно-експлуатаційна частина району є бюджетною установою і фінансується з державного бюджету по кошторису Міністерства оборони України та є розпорядником коштів 3-го рівня, з огляду на що відповідач позбавлений можливості самостійно впливати на своєчасність розрахунків на виконання договірних зобов'язань, тому прострочення сплати боргу є наслідком об'єктивних обставин.
В той же час, колегія суддів вважає, що викладені відповідачем в клопотанні обставини не є винятковими, та не підтверджені належними та допустимими доказами, в розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, у зв'язку з чим, місцевим господарським судом правомірно відмовлено в задоволенні вказаного клопотання.
Матеріалами справи підтверджується, що при вирішенні клопотання про зменшення розміру пені, суд першої інстанції перевірив всі доводи сторін і врахував всі істотні обставини, а також інтереси сторін, які заслуговують на увагу.
Судом першої інстації вірно взято до уваги розмір заборгованості, а також значне перевищення планових (підтверджених) обсягів природного газу, що призвело до нарахування штрафу в сумі 128989,20 грн.
Також слід зазначити, що відповідно до ч. 2 ст. 617 Цивільного кодексу України, ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України та рішення Європейського суду з прав людини у справі "Терем ЛТД, Чечеткін та Юліус проти України" від 18.10.2005, відсутність бюджетних коштів не виправдовує бездіяльність відповідача і не є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання.
Відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Натомість, скаржником не подано судовій колегії належних та достатніх доказів, які стали б підставою для скасування рішення місцевого господарського суду. Посилання скаржника, викладені в апеляційній скарзі, колегія суддів вважає безпідставними, документально необґрунтованими, такими, що належним чином досліджені судом першої інстанції при розгляді спору.
Враховуючи все вищевикладене в сукупності, колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вважає, що рішення господарського суду Житомирської області ґрунтується на матеріалах і обставинах справи, відповідає нормам матеріального та процесуального права, а тому відсутні правові підстави для його скасування.
Керуючись ст. ст. 129, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Апеляційну скаргу Новоград-Волинської квартирно-експлуатаційної частини району залишити без задоволення.
Рішення господарського суду Житомирської області від 19 червня 2018 року у справі №906/322/18 - залишити без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду в строк та в порядку, встановленому ст.ст. 287-291 ГПК України.
3. Матеріали справи №906/322/18 повернути господарському суду Житомирської області.
Повний текст постанови складений "13" вересня 2018 р.
Головуюча суддя Коломис В.В.
Суддя Миханюк М.В.
Суддя Огороднік К.М.