24 квітня 2018 року Справа № 804/8168/17
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого суддіОСОБА_1,
за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_2,
представника позивача представника відповідача ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Дніпрі за правилами загального позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_5 до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -
ОСОБА_5 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області в якому просить суд
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21 червня 2017 року № 16245-04, яким ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 192 грн. 37 коп.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21 червня 2017 року № 16246-04, яким ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 3926 грн. 79 коп.
- визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21 червня 2017 року № 16247-04. яким ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 907 грн. 23 коп.
В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначає, що податкові повідомлення-рішення винесено відповідачем протиправно з огляду на те, що нормами Податкового кодексу України передбачено, що зміни до будь яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Оскільки, Апостолівська міська рада прийняла рішення про встановлення ставок податку на нерухоме майно лише в січні 2016 року, то 2016 рік це плановий період, а 2017 рік вже бюджетний рік в якому і повинно бути визначено грошове зобов'язання позивачці зі сплати податку за 2016 рік.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 р. відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду в порядку загального позовного провадження.
Відповідачем було подано письмовий відзив на позовну заяву, в якому просив у задоволенні позову відмовити, мотивуючи тим, що оскаржувані податкові повідомлення рішення дійсно було прийнято в 2017 році, але нарахування податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки відбувалось за 2016 рік, що відповідає нормам Податкового кодексу України. Для визначення розміру суми грошового зобов'язання відповідач застосовував ставки податку, затверджені Рішенням Апостолівської міської ради від 22.01.2016 року № 122-6/VII. Вважає, що за таких обставин, при винесенні оскаржуваного рішення відповідач діяв в межах діючого законодавства та наданих повноважень, у зв'язку із чим, просив суд у задоволенні позовних вимог відмовити.
У судове засідання з'явились представник позивача та представник відповідача.
Представник позивача вимоги позову підтримав та просив задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у позові.
Представник відповідача у судовому засіданні проти задоволення позову заперечував у повному обсязі, просив у його задоволенні відмовити, посилаючись на обставини, викладені у письмовому відзиві.
Заслухавши пояснення представника позивача та представника відповідача, дослідивши всі документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступних підстав.
Судом встановлено, що ОСОБА_5 згідно до даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, має у власності:
- будинок, загальною площею 288,7 кв.м. за адресою м. Апостолове, вул.. Богдана Хмельницького, 124;
- квартира загальною площею 66,7 кв.м. за адресою АДРЕСА_1;
- гараж, загальною площею 34,9 кв.м. за адресою м. Апостолове, вул. Ремзаводська, гараж 303.
21.06.2017 року Головним управлінням ДФС у Дніпропетровській прийнято податкові повідомлення рішення №16245-04, № 16246-04, №16247-04 про визначення ОСОБА_5 грошового зобов'язання за платежем: податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки за 2016 рік у розмірі 192,37 грн., 3926,79 грн. та 907,23 грн. відповідно.
За результатами адміністративного оскарження скарга позивача залишена без задоволення, спірні податкові повідомлення-рішення - без змін.
Правомірність та обґрунтованість вказаних податкових повідомлень-рішень є предметом спору, який передано на вирішення суду.
Перевіряючи юридичну та фактичну обґрунтованість вказаних висновків відповідача і винесеного на підставі такого висновку спірного акту індивідуальної дії на відповідність вимогам ч.3 ст.2 КАС України, проаналізувавши положення законодавчих актів, якими врегульовані спірні правовідносини, суд зауважує на наступному.
Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язанні діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
01 січня 2015 року набрав чинності Закон України № 71-VIII від 28 грудня 2014 року «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо податкової реформи», яким викладено статтю 266 Податкового кодексу України у новій редакції, якою передбачено сплату податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки.
Вирішуючи спір суд зазначає, що відповідно до підпункту 266.1.1 пункту 266.1 статті 266 Податкового кодексу України платниками податку є фізичні та юридичні особи, в тому числі нерезиденти, які є власниками об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості.
Положення підпункту 266.2.1 пункту 266.2 статті 266 Податкового кодексу України визначають, що об'єктом оподаткування є об'єкт житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його частка.
Базою оподаткування у відповідності до підпункту 266.3.1 пункту 266.3 статті 266 Податкового кодексу України базою оподаткування є загальна площа об'єкта житлової та нежитлової нерухомості, в тому числі його часток.
Згідно з підпунктом 266.5.1 пункту 266.5 статті 266 Податкового кодексу України ставки податку для об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, що перебувають у власності фізичних та юридичних осіб, встановлюються за рішенням сільської, селищної, міської ради або ради об'єднаних територіальних громад, що створені згідно із законом та перспективним планом формування територій громад, залежно від місця розташування (зональності) та типів таких об'єктів нерухомості у розмірі, що не перевищує 1,5 відсотка розміру мінімальної заробітної плати, встановленої законом на 1 січня звітного (податкового) року, за 1 квадратний метр бази оподаткування.
Відповідно до підпункту 266.6.1 пункту 266.6 статті 266 Податкового кодексу України, базовий податковий (звітний) період дорівнює календарному року.
Абзацом сьомими підпункту 266.7.1 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України передбачено, що обчислення суми податку з об'єкта/об'єктів нежитлової нерухомості, які перебувають у власності фізичних осіб, здійснюється контролюючим органом за місцем податкової адреси (місцем реєстрації) власника такої нерухомості виходячи із загальної площі кожного з об'єктів нежитлової нерухомості та відповідної ставки податку.
Згідно з підпунктом 266.7.2 пункту 266.7 статті 266 Податкового кодексу України податкове/податкові повідомлення-рішення про сплату суми/сум податку, обчисленого згідно з підпунктом 266.7.1 пункту 266.7 цієї статті, та відповідні платіжні реквізити, зокрема, органів місцевого самоврядування за місцезнаходженням кожного з об'єктів житлової та/або нежитлової нерухомості, надсилаються (вручаються) платнику податку контролюючим органом за місцем його податкової адреси (місцем реєстрації) до 1 липня року, що настає за базовим податковим (звітним) періодом (роком).
Відповідно до пункту 8.1 статті 8 Податкового кодексу України в Україні встановлюються загальнодержавні та місцеві податки та збори.
Згідно пункту 10.1 статті 10 Податкового кодексу України до місцевих податків належать: податок на майно; єдиний податок.
Так, відповідно до ст. 265 Податкового кодексу України (у редакції Закону України від 28.12.2014 року № 71-VIII, що діє з 01.01.2015 року), податок на майно складається з: податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки; транспортного податку; плати за землю.
Отже, податок на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки згідно Податкового кодексу України є місцевим податком.
Так, відповідно до пункту 8.3 статті 8 Податкового кодексу України (у редакції, чинній на час прийняття оспорюваного податкового повідомлення-рішення), до місцевих належать податки та збори, що встановлені відповідно до переліку і в межах граничних розмірів ставок, визначених цим Кодексом, рішеннями сільських, селищних і міських рад у межах їх повноважень, і є обов'язковими до сплати на території відповідних територіальних громад.
Водночас, відповідно пункту 4.4 статті 4 Податкового кодексу України установлення і скасування податків та зборів, а також пільг їх платникам здійснюються відповідно до цього Кодексу Верховною Радою України, а також Верховною Радою Автономної Республіки Крим, сільськими, селищними, міськими радами у межах їх повноважень, визначених Конституцією України та законами України.
Тобто, безпосереднє встановлення місцевих податків віднесено Податковим кодексом до компетенції відповідних сільських, селищних, міських рад у межах їх повноважень.
Так, відповідно до пункту 10.3 статті 10 Податкового кодексу України місцеві ради в межах повноважень, визначених цим Кодексом, вирішують питання відповідно до вимог цього Кодексу щодо встановлення податку на майно (в частині податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки) та встановлення збору за місця для паркування транспортних засобів, туристичного збору.
Згідно пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України сільські, селищні, міські ради в межах своїх повноважень приймають рішення про встановлення місцевих податків та зборів.
Встановлення місцевих податків та зборів здійснюється у порядку, визначеному цим Кодексом (пп. 12.3.1 п.12.3 ст. 12 Податкового кодексу України).
При цьому, згідно з пунктом 12.5 статті 12 Податкового кодексу України офіційно оприлюднене рішення про встановлення місцевих податків та зборів є нормативно-правовим актом з питань оподаткування місцевими податками та зборами, яке набирає чинності з урахуванням строків, передбачених пп. 12.3.4 ст. 12 цього кодексу.
Відповідно підпункту 12.3.4 пункту 12.3 статті 12 Податкового кодексу України рішення про встановлення місцевих податків та зборів офіційно оприлюднюється відповідним органом місцевого самоврядування до 15 липня року, що передує бюджетному періоду, в якому планується застосовування встановлених місцевих податків та зборів або змін (плановий період). В іншому разі норми відповідних рішень застосовуються не раніше початку бюджетного періоду, що настає за плановим.
У свою чергу, принцип стабільності закріплений у підпункті 4.1.9 пункту 4.1 статті 4 Податкового кодексу України має на меті встановлення незмінних умов оподаткування, елементів податків протягом певного часу.
Так, згідно вказаної норми зміни до будь-яких елементів податків та зборів не можуть вноситися пізніш як за шість місяців до початку нового бюджетного періоду, в якому будуть діяти нові правила та ставки. Податки та збори, їх ставки, а також податкові пільги не можуть змінюватися протягом бюджетного року.
Рішенням Апостолівської міської ради від 11.02.2016 року №196 затверджена ставка податку на нерухоме майно відмінне від земельної ділянки для житлової нерухомості в розмірі 2-х відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленої на 1 січня звітного (податкового) року.
Отже, рішення місцевих рад щодо податку на майно, відмінне від земельної ділянки, прийняті у 2016 році, могли встановлювати плановим періодом лише 2017 рік.
Також суд зазначає, що у рішенні Європейського суду з прав людини у справах «Серков проти України» (заява №39766/05), «Щокін проти України» (заяви №23759/03 та №37943/06), було встановлено порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, оскільки органи держаної влади віддали перевагу найменш сприятливому тлумаченню національного законодавства, що призвело до накладення на заявника додаткових зобов'язань зі сплати податку.
Таким чином суд дійшов висновку, що податкові повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21.06.2017 року №16245-04, № 16246-04, №16247-04 є протиправними та підлягають скасуванню.
Позиція суду узгоджується з правовою позицією Верховного Суду України, що викладені в постанові від 08.02.2018 року №К/9901/837/17 та відповідає правовій позиції Вищого адміністративного суду України, викладеній в постанові від 30.08.2016 року № К/800/8077/16 та ухвалах від 19.04.2016 року №К 800/2667/16. від 12.09.2017 року № К/800/29249/16.
Відповідно до ч. 1 статті 139 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав стороною у справі, або якщо стороною у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись, ст.ст. 139, 241-246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-
Адміністративний позов ОСОБА_5 (53800, Дніпропетровська область, Апостолівський район, м. Апостолове, вул. Б. Хмельницького, буд. 124, РНОКПП НОМЕР_1) до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (49005, Дніпропетровська область, м. Дніпро, вул. Сімферопольська, 17-А, код ЄДРПОУ 39394856) про скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21 червня 2017 року № 16245-04, яким ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 192 грн. 37 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21 червня 2017 року № 16246-04, яким ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 3926 грн. 79 коп.
Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Дніпропетровській області від 21 червня 2017 року № 16247-04, яким ОСОБА_5 визначено суму податкового зобов'язання з податку на нерухоме майно, відмінне від земельної ділянки в розмірі 907 грн. 23 коп.
Стягнути на користь ОСОБА_5 (53800, Дніпропетровська область, Апостолівський район, м. Апостолове, вул. Б. Хмельницького, буд. 124, РНОКПП НОМЕР_1) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС у Дніпропетровській області судовий збір у розмірі 640 грн. 00 коп.
Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 Розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Повний текст рішення суду складений 27 квітня 2018 року.
Суддя ОСОБА_1