29 серпня 2018 року Справа № 0440/5348/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді: Букіної Л.Є., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без повідомлення (виклику) учасників справи (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області про визнати протиправним та скасування рішення та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_1 звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області, в якому просить:
- визнати протиправним та скасування рішення відповідача щодо відмови йому у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах;
зобов'язати відповідача зарахувати до його пільгового стажу періоди роботи з 16.11.88 року по 27.12.90 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду ділянки з ремонту металургійного обладнання трубопрокатного цеху, з 27.12.90 року по 01.04.94 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду трубопрокатного цеху, з 01.04.94 року по 09.10.2000 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху, з 23.07.2001 року по 04.05.2007 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху та призначити пенсію за віком на пільгових умовах за Списком № 2 з 03.04.2018 року.
В обґрунтування позову зазначив, що має достатній та необхідний стаж роботи, що дає йому право на отримання пенсії за віком на пільгових умовах за Списком № 2 у відповідності до п. б ч.1 ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», а тому відмова відповідача у призначенні такої пенсії у зв'язку з неможливістю зарахування вказаних періодів роботи слюсарем-ремонтником до пільгового стажу по Списку № 2 за відсутності відповідної довідки є незмістовною, оскільки у трудовій книзі щодо вказаних періодів роботи наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу. За викладених обставин просить задовольнити позов.
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 18.07.2018 року відкрито провадження у справі та призначено розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження без повідомленням (викликом) сторін. Цією ж ухвалою відповідачу надано строк для подання письмового відзиву на позовну заяву - протягом 15 днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі.
Відповідач у встановлений судом строк надіслав на адресу суду відзив на позовну заяву, в якому просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, оскільки документи, надані останнім, не підтверджують наявність у нього необхідного пільгового стажу для призначення пенсії за віком згідно п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю довідки, що підтверджували б пільговий період роботи слюсарем-ремонтником на Дослідному заводі державного трубного інституту.
Дослідивши письмові докази, долучені до матеріалів справи, проаналізувавши відповідні норми чинного на момент виникнення спірних правовідносин законодавства, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з таких підстав.
Судом встановлено та матеріалами справи підтверджено, що у квітні 2018 року позивач звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком згідно з п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.04.2018 року № 173/03.8-15 позивачу відмовлено у призначенні пенсії за віком згідно п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» у зв'язку з відсутністю необхідного пільгового стажу роботи за Списком № 2.
Рішення про відмову у призначенні пенсії вмотивовано тим, що періоди роботи з 16.11.88 року по 27.12.90 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду ділянки з ремонту металургійного обладнання трубопрокатного цеху, з 27.12.90 року по 01.04.94 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду трубопрокатного цеху, з 01.04.94 року по 09.10.2000 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху, з 23.07.2001 року по 04.05.2007 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху на Дослідному заводі державного трубного інституту неможливо зарахувати до стажу роботи за Списком № 2 у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки.
Відповідачем не взято до уваги довідку про пільговий стаж від 20.02.2018 б/н №378, видану ДП «НДТІ», оскільки вона видана підприємством, архіви якого відсутні.
Позивач оскаржує вищевказане рішення відповідача як таке, що прийняте з порушенням норм чинного законодавства та порушує його конституційні права.
При вирішені спору суд виходить з того, що принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначені Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон № 1058-ІV).
Згідно із пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону № 1058-ІV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані інвалідами в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, а в разі смерті цих осіб - члени їхніх сімей, зазначені у статті 36 цього Закону, та інші особи, передбачені цим Законом.
Пунктом 1 частини 1 статті 9 Закону № 1058-ІV визначено, що відповідно до цього Закону за рахунок коштів Пенсійного фонду в солідарній системі призначаються у т. ч. пенсія за віком.
Частиною 4 статті 24 Закону № 1058-ІV визначено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом.
У відповідності зі статтею 26 Закону № 1058-ІV, особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років та наявності страхового стажу не менше 15 років.
Згідно п. 2 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, роботах з особливо шкідливими і важкими умовами праці на списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди вищезазначеним особам пенсії призначаються за нормами цього Закону і в разі досягнення пенсійного віку та трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1788-XII).
Відповідно до положень п. 16 Розділу XV «Прикінцеві положення» Закону № 1058-ІV, положення Закону № 1788-XII застосовуються в частині визначення права на пенсію за віком на пільгових умовах і за вислугу років.
Пунктом 1 частини 1 ст. 45 Закону № 1058-ІV визначено, що пенсія призначається з дня звернення за пенсією, крім таких випадків, коли пенсія призначається з більш раннього строку: пенсія за віком призначається з дня, що настає за днем досягнення пенсійного віку, якщо звернення за пенсією відбулося не пізніше трьох місяців з дня досягнення особою пенсійного віку.
На підставі частини 1 статті 44 Закону № 1058-ІV, заява про призначення (перерахунок) пенсії та необхідні документи подаються до територіального органу Пенсійного фонду або до уповноваженого ним органу чи уповноваженій особі в порядку, визначеному правлінням Пенсійного фонду за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, особисто або через представника, який діє на підставі виданої йому довіреності, посвідченої нотаріально.
Закон України «Про пенсійне забезпечення» № 1788-XII відповідно до Конституції України гарантує всім непрацездатним громадянам України право на матеріальне забезпечення за рахунок суспільних фондів споживання шляхом надання трудових і соціальних пенсій.
Закон спрямований на те, щоб повніше враховувалася суспільно корисна праця як джерело зростання добробуту народу і кожної людини, встановлює єдність умов і норм пенсійного забезпечення робітників, членів колгоспів та інших категорій трудящих.
Крім того, Закон гарантує соціальну захищеність пенсіонерів шляхом встановлення пенсій на рівні, орієнтованому на прожитковий мінімум, а також регулярного перегляду їх розмірів у зв'язку із збільшенням розміру мінімального споживчого бюджету і підвищенням ефективності економіки республіки.
У відповідності до ст. 1 цього Закону, громадяни України мають право на державне пенсійне забезпечення за віком, по інвалідності, у зв'язку з втратою годувальника та в інших випадках, передбачених цим Законом.
Статтею 2 Закону № 1788-XII визначено, що за цим Законом призначаються, зокрема: трудові пенсії: за віком, по інвалідності, в разі втрати годувальника, за вислугу років.
Право на пенсію за віком, у відповідності до ст. 12 Закону № 1788-XII, мають:
- чоловіки - після досягнення 60 років і при стажі роботи не менше 25 років;
- жінки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 20 років.
Згідно п. «б» ст. 13 Закону № 1788-XII, на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком N 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах.
Як вбачається з матеріалів справи, позивач, після досягнення віку, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах, з дотриманням тримісячного строку з дня досягнення пенсійного віку, у відповідності до ст. 44 Закону № 1058-ІV звернувся до відповідача із заявою про призначення пенсії за віком на пільгових умовах за списком №2.
У відповідності до статті 62 Закону № 1788-XII, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Згідно з пунктом 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка.
За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.
Аналіз вищезазначених положень свідчить, що для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за даними трудової книжки необхідна наявність встановленого законодавством віку, наявність в трудовій книжці відомостей щодо стажу роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2.
Як вже встановлено судом, відповідач, відмовляючи позивачеві в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах за списком № 2, виходив з того, що періоди роботи з 16.11.88 року по 27.12.90 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду ділянки з ремонту металургійного обладнання трубопрокатного цеху, з 27.12.90 року по 01.04.94 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду трубопрокатного цеху, з 01.04.94 року по 09.10.2000 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху, з 23.07.2001 року по 04.05.2007 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху на Дослідному заводі державного трубного інституту неможливо зарахувати до стажу роботи за Списком № 2 у зв'язку з відсутністю уточнюючої довідки.
Суд не приймає до уваги зазначені твердження, оскільки з трудової книжки позивача БТ-1 № 5073578 напроти періодів його роботи з 16.11.88 року по 27.12.90 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду ділянки з ремонту металургійного обладнання трубопрокатного цеху, з 27.12.90 року по 01.04.94 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду трубопрокатного цеху, з 01.04.94 року по 09.10.2000 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху, з 23.07.2001 року по 04.05.2007 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху на Дослідному заводі державного трубного інституту наявні усі необхідні записи, які є належними та допустимими доказами підтвердження трудового стажу. При цьому, у трудовій книзі позивача також наявні відповідні записи та печатки щодо реорганізації підприємства, на якому працював ОСОБА_1 та про атестацію робочих місць.
Більш того, відповідачем не оспорюється факт включення цієї професії до списку № 2, що дає право на призначення пільгової пенсії.
Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що на момент звернення позивача до відповідача із заявою про призначення пільгової пенсії за списком № 2 він (позивач) мав більше 12 років і 6 місяців пільгового стажу роботи, що дає право на призначення пенсії на пільгових умовах за списком № 2, при загальному стажі роботи більше 30 років.
Разом з тим, суд вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до пункту 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 № 637 (далі також - Постанова № 637), у разі коли документи про трудовий стаж не збереглися, підтвердження трудового стажу здійснюється органами Пенсійного фонду на підставі показань свідків.
За відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов'язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи (пункт 3 вказаної Постанови).
Пунктом 17 Постанови № 637 передбачено, що за відсутності документів про наявний стаж роботи та неможливість їх одержання у зв'язку з воєнними діями, стихійним лихом, аваріями, катастрофами або іншими надзвичайними ситуаціями стаж роботи, який дає право на пенсію, встановлюється на підставі показань не менше двох свідків, які б знали заявника по спільній з ним роботі на одному підприємстві, в установі, організації (в тому числі колгоспі) або в одній системі.
Згідно з частиною 3 статті 44 Закону № 1058-ІV, органи Пенсійного фонду мають право вимагати відповідні документи від підприємств, організацій і окремих осіб, видані ними для оформлення пенсії, а також в необхідних випадках перевіряти обґрунтованість їх видачі та достовірність поданих відомостей про осіб, які підлягають загальнообов'язковому державному пенсійному страхуванню, умови їх праці та інших відомостей, передбачених законодавством для визначення права на пенсію. На такі перевірки не поширюється дія положень законодавства про здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності.
У відповідності до частини 2 статті 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави.
Згідно із статтею 21 Конституції України, усі люди є вільними у своїй гідності та правах. Права і свободи людини є невідчужуваними та непорушними.
Виходячи із зазначеного принципу та гарантування Конституцією судового захисту конституційних прав і свобод, судова діяльність має бути спрямована на захист цих прав і свобод від будь-яких посягань шляхом забезпечення своєчасного та якісного розгляду конкретних справ.
Враховуючи викладене, суд вважає, що органи Пенсійного фонду повинні використовувати всі передбачені законом повноваження за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії та вирішення питання щодо перевірки наявного стажу роботи для її (пенсії) призначення.
За таких обставин, є не зрозумілим, чому відповідач ігнорує наявні записи в трудовій книзі, у яких щодо кожного періоду позивача, який заперечується відповідачем, наявний відповідний запис та не вчиняє усіх необхідних дій за для повного та об'єктивного розгляду заяви про призначення пенсії.
Частиною 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно з ч. 1 ст. 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Приймаючи до уваги наведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що рішення відповідача про відмову позивачу у призначенні пенсії за віком на пільгових умовах згідно п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», прийнято не на підставі Конституції та законів України, а отже підлягає скасуванню. При цьому, перелічені періоди роботи позивача слюсарем-ремонтником підлягають зарахуванню до пільгового стажу позивача.
Між тим, щодо позовних вимог про зобов'язання відповідача призначити позивачу пенсію за віком на пільгових умовах з 03.04.2018, суд зазначає, зокрема про таке.
Статтею 58 Закону № 1058 визначено, що Пенсійний фонд є органом, який призначає пенсії та підготовляє документи для її виплати. Тобто, Пенсійний фонд має виключну компетенцію в питаннях призначення пенсії.
Суд не може підміняти пенсійний орган, уповноважений на виконання функцій з розрахунку та призначення пенсій громадянам, та на свій розсуд розраховувати пільговий та страховий стаж позивача.
З урахуванням дискреційних повноважень пенсійного органу на прийняття рішення про призначення пенсії та визначення підстав, за яких призначається пенсія або приймається рішення про відмову в її призначенні, суд дійшов висновку про зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 03.04.2018 про призначення пенсії за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, позовні вимоги позивача підлягають частковому задоволенню.
Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
При частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.
За таких обставин, документально підтверджені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352,40 грн. підлягають стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача.
Разом з тим, судові витрати на правову допомогу стягненню на користь позивача не підлягають з огляду на відсутність доказів, що дійсно підтверджували б понесені витрати.
Керуючись ст. 241-246, 295 Кодексу адміністративного судочинства України, -
Позов ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області від 24.04.2018 року № 173/03.8-15 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком згідно п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ - 21910427, місцезнаходження: м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, 49004) повторно розглянути заяву ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, адреса: м. Дніпро, вул. Лисичанська, 49026) від 03.04.2018 року про призначення пенсії за віком згідно з п. «б» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з врахуванням періодів роботи з 16.11.88 року по 27.12.90 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду ділянки з ремонту металургійного обладнання трубопрокатного цеху, з 27.12.90 року по 01.04.94 року на посаді слюсаря-ремонтника по 5-му розряду трубопрокатного цеху, з 01.04.94 року по 09.10.2000 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху, з 23.07.2001 року по 04.05.2007 року на посаді слюсаря-ремонтника по 6-му розряду трубопрокатного цеху за даними трудової книжки.
У задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, адреса: м. Дніпро, вул. Лисичанська, 49026) за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області ОСОБА_1 (р.н.о.к.п.п. НОМЕР_1, адреса: м. Дніпро, вул. Лисичанська, 49026) понесені судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 352,40 грн. (триста п'ятдесят дві гривні 40 коп.).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, у разі якщо її не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного перегляду справи.
До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи рішення суду оскаржується до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд відповідно до підпункту 15.5 пункту 15 частини 1 розділу VII «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня його складання.
Учасник справи, якому повне рішення суду не вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Суддя ОСОБА_2