15 червня 2018 року Справа № 804/185/1070/18
Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:
головуючого судді ОСОБА_1
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні) у місті Дніпрі адміністративну справу за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Головному управлінню Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії, -
ОСОБА_3 звернувся з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та, з урахуванням уточненого адміністративного позову від 11.05.2018р., просить:
- визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з 01.10.2017р. відповідно до п.4-3 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки;
- зобов'язати відповідача перерахувати ОСОБА_3 пенсію з 01.10.2017р. відповідно до п.4-3 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовує тим, що з 01.01.2006р. він отримує пенсію по інвалідності відповідно до Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та відповідно до ст. 57 даного закону обчислення середньомісячного заробітку проводиться відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування». З 01.10.2017р. Закон України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» було доповнено п. 4-3 Прикінцевих положень, згідно до якого пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %. Позивач вважає, що відповідач безпідставно застосував при перерахунку його пенсії середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески обчисленої як показник за 2006 рік, що застосовується для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що суттєво вплинуло на розмір пенсії позивача та його соціальний захист, порушивши при цьому норми Конституції України та п.4-3, п.4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Ухвалою Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 23.02.2018р. зазначений позов передано за підсудністю до Дніпропетровського окружного адміністративного суду (а.с.16-17).
Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.05.2018р. було відкрито провадження у даній справі та зобов'язано відповідача надати відзив на позов та докази в обґрунтування відзиву (а.с.24).
07.06.2018р. засобами електронного зв'язку та 11.06.2018р. до канцелярії суду представник відповідача надав письмовий відзив на позов, у якому просив відмовити позивачеві у задоволенні його позовних вимог в повному обсязі посилаючись на те, що позивач перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області та з 01.01.2006р. отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», яка розрахована відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 23.11.2011р. №1210 «Про підвищення рівня соціального захисту громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», а тому перерахувати пенсію позивача згідно до п.4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) України, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки не має законних підстав (а.с.37-38, 48-49).
Згідно з п.2 ч.1 ст.263 Кодексу адміністративного судочинства України, оскарження фізичними особами рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень щодо обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг, суд розглядає за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідно до ч. 2 ст. 263 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що справи, визначені частиною першою цієї статті, суд розглядає у строк не більше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.
Згідно ст. 229 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неявки у судове засідання всіх учасників справи, або якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється за відсутності учасників справи (у тому числі при розгляді справи в порядку письмового провадження), фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Із наданих суду документів судом встановлені наступні обставини у справі.
З 01.01.2006р. ОСОБА_3 було переведено на пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», що підтверджується копіями заяви від 14.02.2006р. та розпорядження №166591 від 22.02.2006р., наявними в матеріалах справи (а.с.39-40, 50-51).
02.11.2017р. позивач звернувся до Павлоградського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області із заявою щодо перерахунку його пенсії з 01.10.2017р. згідно Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» із застосуванням середньої заробітної плати 3764,40 грн., що підтверджується копією відповідної заяви (а.с.7).
Листом №Ж/361 від 15.11.2017р. Павлоградське об'єднане управління Пенсійного фонду України Дніпропетровської області надало позивачу роз'яснення щодо розрахунку його пенсії та повідомило, що оскільки пенсія йому розрахована згідно Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», то для перерахунку пенсії з урахуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки (3764,40 грн.) не має законних підстав (а.с.8-9).
Позивач просить визнати неправомірними дії відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з 01.10.2017р. відповідно до п.4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки та зобов'язати відповідача перерахувати пенсію позивачеві з 01.10.2017р. відповідно до п.4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки посилаючись на те, що відповідач безпідставно застосував при перерахунку його пенсії середню заробітну плату (дохід) в Україні, з якої сплачені страхові внески обчисленої як показник за 2006 рік, що застосовується для обчислення пенсії відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», що суттєво вплинуло на розмір пенсії позивача та його соціальний захист, порушивши при цьому норми Конституції України та п.4-3, п.4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд находить підстави достатніми для часткового задоволення позову, виходячи з наступного.
Згідно до ст.54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» (далі - Закон №796) пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.
Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій» №2148 від 03.10.2017р. (далі - Закон №2148) розділ XV "Прикінцеві положення" Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі - Закон №1058) доповнено, зокрема, пунктом 4-3 згідно до абз.1 якого, встановлено, що пенсії, призначені відповідно до цього Закону до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", з 1 жовтня 2017 року перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 %.
У відповідності до п.4-7 Прикінцевих положень Закону №1058 встановлено, що особам, пенсії/щомісячне довічне грошове утримання яким призначені, зокрема, відповідно до Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", розмір яких з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, розрахований за нормами цього Закону, буде більший, проводиться автоматичне, без їхнього звернення, переведення пенсії на умовах, передбачених цим Законом, за матеріалами пенсійних справ.
Аналіз вказаних норм свідчить про те, що з 01.10.2017р. перераховуються із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки із застосуванням величини оцінки одного року страхового стажу в розмірі 1 % пенсії, призначені згідно Закону №1058 до набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо підвищення пенсій", при цьому, пенсійні органи повинні були з 01.10.2017р. здійснити розрахунок пенсій особам, пенсії яким призначені відповідно до Закону №796, за нормами Закону №1058 з урахуванням перерахунку, передбаченого пунктом 4-3 цього розділу, та у разі, якщо розмір такої пенсії буде більшим, провести автоматичне переведення пенсії на умовах, передбачених Законом №1058, за матеріалами пенсійних справ.
Як вбачається з матеріалів справи, з 01.01.2006р. позивач отримує пенсію по інвалідності в розмірі фактичних збитків згідно до Закону №796, що підтверджується копіями заяви від 14.02.2006р. та розпорядження №166591 від 22.02.2006р., наявними в матеріалах справи (а.с.39-40, 50-51).
Таким чином, відповідно до положень п.4-7 Прикінцевих положень Закону №1058 відповідач повинен був автоматично перевести позивача з пенсії по інвалідності, призначену згідно Закону №796 на пенсію розраховану за нормами Закону №1058 у разі, якщо при застосуванні положень п.4-3 Прикінцевих положень Закону №1058, розмір пенсії позивача, розрахованої за нормами Закону №1058 був би вищим ніж розмір пенсії, розрахованої за нормами Закону №796.
Відповідно до ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.
Частина 2 ст. 77 Кодексу адміністративного судочинства України визначає, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дій чи бездіяльності покладається на відповідача.
Разом з тим, доказів про проведення відповідачем відповідного розрахунку позивачеві пенсії за нормами Закону №1058 відповідно до положень п.4-7 Прикінцевих положень Закону №1058 та порівняння розміру отримуваної пенсії по інвалідності та розрахованої відповідачем за Законом №1058 матеріали справи не містять, а відповідачем не надано.
Отже, відповідачем не було надано суду жодних належних і допустимих доказів, які б свідчили про правомірність дій відповідача щодо відмови у проведенні позивачеві перерахунку пенсії з 01.10.2017р. відповідно до п.4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки з урахуванням норм вищенаведеного законодавства та обставин справи, встановлених судом.
При цьому, судом не приймаються до уваги посилання відповідача на те, що позивач отримує пенсію по інвалідності на підставі Закону №796 та не має права на перерахунок пенсії відповідно до п.4-3 Прикінцевих положень Закону №1058, оскільки вказані твердження суперечать нормам п.4-7 Прикінцевих положень Закону №1058.
Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
З урахуванням вимог ч. 2 ст. 2 вказаного Кодексу, перевіривши дії відповідача щодо правомірності відмови у перерахунку пенсії, суд приходить до висновку, що відповідач не провівши розрахунок пенсії позивача з 01.10.2017р. відповідно до п.4-3, п.4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, діяв не у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, не обґрунтовано та без врахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії), у зв'язку з чим позовні вимоги позивача в частині визнання неправомірними дій відповідача щодо відмови в перерахунку пенсії з 01.10.2017р. відповідно до п.4-3 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки підлягають задоволенню.
Також, підлягають частковому задоволенню похідні позовні вимоги позивача про зобов'язання відповідача перерахувати позивачеві пенсію з 01.10.2017р. відповідно до п.4-3 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, з урахуванням того, що судом встановлено протиправність дій відповідача щодо відмови у проведенні такого перерахунку та належним і ефективним способом захисту порушеного права позивача є саме зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії, направлені на усунення порушеного права позивача виходячи із наданих повноважень адміністративного суду, встановлених ст.245 Кодексу адміністративного судочинства України.
При цьому, у даному випадку, з метою повного захисту порушеного права позивача слід вийти за межі позовних вимог та зобов'язати відповідача здійснити розрахунок пенсії позивача за нормами Закону №1058 з урахуванням перерахунку пенсії, передбаченого п.4-3 Прикінцевих положень Закону №1058 та у разі якщо розмір розрахованої пенсії буде більшим провести автоматичне переведення позивача з пенсії по інвалідності за нормами Закону №796 на пенсію розраховану за нормами Закону №1058, оскільки саме зобов'язання відповідача здійснити такий розрахунок пенсії є належним способом захисту порушеного права позивача з урахуванням вимог ст.ст. 9, 245 Кодексу адміністративного судочинства України.
Так, за приписами ст.245 вказаного Кодексу, встановлено, що у разі задоволення позову, суд може прийняти постанову про зобов'язання суб'єкта владних повноважень вчинити певні дії.
Окрім того, і за приписами ст.13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, дає найбільший ефект.
Відтак, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права та відповідати наявним обставинам.
Також слід зазначити, що за приписами ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.
Статтею 17 Закону України “Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини” суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Суду як джерело права.
Так, Європейський Суд з прав людини у рішенні від 13.01.2011р. (остаточне) по справі “Чуйкіна проти України” констатував: “ 50. Суд нагадує, що процесуальні гарантії, викладені у статті 6 Конвенції, забезпечують кожному право звертатися до суду з позовом щодо своїх цивільних прав та обов'язків. Таким чином стаття 6 Конвенції втілює “право на суд”, в якому право на доступ до суду, тобто право ініціювати в судах провадження з цивільних питань становить один з його аспектів ( див. рішення від 21 лютого 1975 року у справі “Голдер проти Сполученого Королівства” (Golder v. The United Kingdom),п.п.28-36, Series A №18). Крім того, порушення судового провадження саме по собі не задовольняє всіх вимог пункту 1 статті 6 Конвенції. Ціль Конвенції - гарантувати права, які є практичними та ефективними, а не теоретичними або ілюзорними. Право на доступ до суду включає в себе не лише право ініціювати провадження, а й право отримати “вирішення” спору судом. Воно було б ілюзорним, якби національна правова система Договірної держави дозволяла особі подати до суду цивільний позов без гарантії того, що справу буде вирішено остаточним рішенням в судовому провадженні. Для пункту 1 статті 6 Конвенції було б неможливо детально описувати процесуальні гарантії, які надаються сторонам у судовому процесі - провадженні, яке є справедливим, публічним та швидким, не гарантувавши сторонам того, що їхні цивільні спори будуть остаточно вирішені.
Таким чином, з урахуванням наведеної судової практики, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача здійснити позивачеві відповідний розрахунок пенсії за нормами п.4-3, п.4-7 Прикінцевих положень Закону №1058 та у разі вигідності вказаного розрахунку автоматично перевести позивача на пенсію розраховану за нормами Закону №1058 є дотриманням судом гарантій того, що спір між сторонами буде остаточно вирішений.
Між тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги позивача в частині зобов'язати відповідача перерахувати позивачеві пенсію з 01.10.2017р. лише відповідно до п.4-3 Прикінцевих положень Закону №1058 із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки, оскільки позивач отримує пенсію по інвалідності за Законом №796 та останнього не було переведено на пенсію за Законом №1058, така заява позивача в матеріалах справи відсутня, а тому зазначена вимога позивача суперечить та не відповідає вимогам п.4-7 Прикінцевих положень Закону №1058.
За викладених обставин, суд приходить до висновку про наявність обґрунтованих правових підстав для часткового задоволення позовних вимог позивача.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд не вбачає підстав для їх розподілу у порядку, встановленому ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували понесення ним будь-яких судових витрат, пов'язаних із розглядом цієї справи з урахуванням того, що позивач звільнений від сплати судового збору за п.9, п.10 ч.1 ст.5 Закону України «Про судовий збір».
Керуючись ст.ст. 2-10, 11, 12, 47, 72-77, 94, 122, 132, 139, 193, 241-246, 250, 251, 257-263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
Адміністративний позов ОСОБА_3 до Головного управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області про визнання неправомірними дій та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.
Визнати неправомірними дії Головного управління Пенсі йного фонду України в Дніпропетровській області щодо відмови ОСОБА_2 в перерахунку пенсії з 01.10.2017р. відповідно до п.4-3 прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" із застосуванням середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески, обчисленої як середній показник за 2014, 2015 та 2016 роки.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Дніпропетровській області (49094, м. Дніпро, вул. Набережна Перемоги, 26, код ЄДРПОУ 21910427) здійснити ОСОБА_2 (51400, АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) розрахунок пенсії за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням перерахунку пенсії, передбаченого п.4-3 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та у разі якщо розмір розрахованої пенсії буде більшим провести автоматичне переведення ОСОБА_3 з пенсії по інвалідності за нормами Законом України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи" на пенсію розраховану за нормами Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» у відповідності до п.4-7 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
В іншій частині позову - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Дніпропетровський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги до суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення, або протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення (у разі оголошення в судовому засіданні лише вступної та резолютивної частини рішення) відповідно до вимог статті 295 Кодексу адміністративного судочинства України та у порядку, встановленому п.п.15.1 п.15 Розділу VІІ Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України.
Рішення суду набирає законної сили у строки, визначені статтею 255 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя ОСОБА_1