79010, м.Львів, вул.Личаківська,81
"11" вересня 2018 р. Справа №907/177/18
Місто Львів
Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:
головуючого-судді Бонк Т.Б.,
суддів Бойко С.М.,
Якімець Г.Г.,
розглянувши матеріали апеляційної скарги Ужгородської міської ради №12-0112/169 від 26.06.2018
на рішення господарського суду Закарпатської області від 25.05.2018 (повне рішення складено 01.06.2018, суддя Пригара Л.І.) у справі № 907/177/18
за позовом: Керівника Ужгородської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі: Ужгородської міської ради, Департаменту міського господарства Ужгородської міської ради, Ужгородської ОДПІ Головного управління ДФС у Закарпатській області
до відповідача: Приватного підприємства "Никіта"
про стягнення 2 898 672,42 грн. заборгованості за договором оренди землі б/н від 02.08.2010 та припинення договору оренди землі б/н від 02.08.2010 шляхом його розірвання
ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 30.07.2018 апеляційну скаргу Ужгородської міської ради №12-0112/169 від 26.06.2018 - залишено без руху. Скаржника зобовязано протягом 10 днів з дня вручення ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, але не пізніше ніж 15.08.2018 усунути встановлені при поданні апеляційної скарги недоліки, а саме надати суду докази сплати судового збору у встановленому Законом України "Про судовий збір" порядку у розмірі 67 863,13 грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Закарпатської області від 25.05.2018 у справі № 907/177/18.
15.08.2018 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання скаржника Ужгородської міської ради про відстрочення сплати судового збору у розмірі 67 863,13 грн. за подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Закарпатської області від 25.05.2018 у справі № 907/177/18 на підставі ст. 8 Закону України «Про судовий збір» до прийняття рішення у справі у зв'язку з тим, що у відповідності до кошторису Ужгородської міської ради на 2018 рік видатки для сплати судового збору передбачено в сумі - 84700,0 грн.
До клопотання про відстрочення сплати судового збору Ужгородською міською радою долучено Довідку за підписом в.о. міського голови та начальника відділу бухгалтерського обліку міської ради та виконкому про те, що у зв'язку з відсутністю бюджетних призначень Ужгородська міська рада просить відтермінувати оплату судового збору за подання апеляційної скарги у даній справі до виділення додаткових коштів сесією міської ради.
Докази подання даного питання на розгляд та вирішення сесією міської ради у матеріалах справи відсутні.
Головуюча суддя Бонк Т.Б. у справі № 907/177/18 перебувала в основній щорічній відпустці з 13.08.2018 по 07.09.2018.
Відповідно до п.2 ч. 3 ст. 258 Господарського процесуального кодексу України, до апеляційної скарги додаються, зокрема, докази сплати судового збору.
Згідно ч.2 ст. 9 Закону України «Про судовий збір» суд перед відкриттям провадження у справі, прийняттям до розгляду заяв (скарг) перевіряє зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету України.
Отже, реалізація конституційного права на апеляційне оскарження судового рішення названим Законом ставиться у залежність від положень процесуального закону.
Проте, скаржником не було сплачено судового збору при поданні апеляційної скарги,так і після надання судом строку для усунення недоліків апеляційної скарги.
Згідно ст. 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов:
1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або
2) позивачами є:
а) військовослужбовці;
б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів;
в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю;
г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї;
ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або
3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
2. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Норми статті 8 названого Закону не містять посилання на інші підстави, за наявності яких суд може задовольнити клопотання про відстрочення сплати судового збору.
Скаржником при подачі клопотання про відстрочення сплати судового збору з покликанням на ст. 8 Закону України «Про судовий збір» не доведено та не обґрунтовано наявність підстав для сплати судового збору за ст. 8 Закону України «Про судовий збір».
У зв'язку із цим слід зробити висновок, що норми частини 1 статті 8 Закону України "Про судовий збір" містять вичерпний перелік підстав, за яких суд може задовольнити клопотання про відстрочення сплати судового збору. Натомість, скаржник в клопотанні про відстрочення сплати судового збору за подання апеляційної скарги у цій справі не зазначив жодної із підстав, передбачених статтею 8 Закону України "Про судовий збір" та не надав доказів на підтвердження будь-якої із таких підстав.
При цьому, статтею 129 Конституції України закріплено принцип рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом, в тому числі й органів державної влади, а тому самі лише обставини, пов'язані з фінансуванням установи чи організації з Державного бюджету України, не можуть вважатися підставою для звільнення від такої сплати або відстрочення сплати судового збору.
За наведених обставин, апеляційний суд вважає, що в даному випадку відсутні підстави для відстрочення сплати судового збору, а відтак відмовляє у задоволенні клопотання скаржника про відстрочення сплати судового збору.
Крім того, скаржником зазначено, що питання про виділення додаткових коштів для сплати судового збору буде вирішено на сесії міської ради.
Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод, Рекомендація щодо заходів, які полегшують доступ до правосуддя № R (81) 7, прийнята Комітетом міністрів Ради Європи 14.05.1981, не визнають саму по собі необхідність сплати судових витрат обмеженням права доступу до суду.
Крім того, згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини (ЄСПЛ) як джерело права.
Пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод гарантує кожному право на звернення до суду позовом щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
У справі "Креуз проти Польщі" ЄСПЛ зазначив, що ніколи не виключав можливості того, що інтереси справедливого здійснення правосуддя можуть виправдовувати накладення фінансових обмежень на доступ особи до суду. ЄСПЛ вважає, що положення п. 1 ст. 6 Конвенції про виконання зобов'язання забезпечити ефективне право доступу до суду не означає просто відсутність втручання, але й може вимагати вчинення позитивних дій у різноманітних формах з боку держави; не означає воно й беззастережного права на отримання безкоштовної правової допомоги з боку держави у цивільних спорах і так само це положення не означає надання права на безкоштовні провадження у цивільних справах (рішення суду від 28.10.1998 року у справі "Ейрі проти Ірландії").
В рішеннях ЄСПЛ від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України", від 30.05.2013 у справі "Наталія Михайленко проти України" зазначено, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг; оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою, регулювання може змінюватися у часі та місці відповідно до потреб та ресурсів суспільства та окремих осіб.
Крім того, господарська діяльність здійснюється суб'єктом на власний ризик і такий звертається до суду за захистом власних інтересів та прав; у разі визнання апеляційної скарги підставною та задоволення такої - скаржнику повертається судовий збір згідно вимог ГПК України та Закону України «Про судовий збір».
Апеляційним судом при постановленні ухвали про залишення апеляційної скарги без руху у даній справі скаржнику було розяснено про повернення апеляційної скарги у разі неусунення недоліків апеляційної скарги.
Враховуючи наведене, апеляційний господарський суд дійшов до висновку про повернення апеляційної скарги скаржнику на підставі ч. 6 ст. 260 ГПК України.
Керуючись статтями 234, 260 Господарського процесуального кодексу України, суд,
апеляційну скаргу Ужгородської міської ради №12-0112/169 від 26.06.2018 з додатками - повернути скаржнику.
Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення апеляційної скарги разом з апеляційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.
Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі ст.ст. 286-289 ГПК України.
Головуючий-суддя: Т.Б. Бонк
Судді: С.М. Бойко
Г.Г. Якімець