36000, м. Полтава, вул. Зигіна, 1, тел. (0532) 610-421, факс (05322) 2-18-60, E-mail inbox@pl.arbitr.gov.ua
12.09.2018. Справа № 917/669/18
м. Полтава
За позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І", вул. Березняківська, 8, к. 211, м. Київ, 02152
до Фізичної особи - підприємця Гладченка Володимира Олександровича, АДРЕСА_1
про стягнення 18957,83 грн.
Суддя господарського суду Полтавської області Семчук О.С.
Справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І" (далі - позивач/ ТОВ "ФАРА-І") звернулося з позовною заявою до господарського суду Полтавської області про стягнення з Фізичної особи - підприємця Гладченка Володимира Олександровича (далі - відповідач/ ФОП Гладченко В.О.) 18957,83 грн., в тому числі 14494,97 грн. основного боргу, 4348,49 грн. штрафу та 114,37 грн. 3% річних. В обґрунтування позову позивач посилається на невиконання відповідачем умов договору про довгострокові поставки № 20-10 від 01.02.2010.
Ухвалою господарського суду Полтавської області від 13.07.2018. позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито спрощене позовне провадження у справі без виклику сторін.
Копія ухвали суду від 13.07.2018. направлена на адресу відповідача повернулася не врученою з відміткою поштового відділення "По истечению срока хранения".
Згідно п. 3.9.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 18 від 26.12.2011р. "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", в разі якщо ухвалу у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.
Адреса відповідача зазначена у позовній заяві відповідає місцезнаходженню ФОП Гладченка В.О., відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань.
Таким чином, відповідач належним чином повідомлений про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття спрощеного позовного провадження у справі.
Відповідач відзиву на позов не надав, про наявність поважних причин неподання відзиву на позов суду не повідомив, в зв'язку з цим відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України спір вирішується за наявними матеріалами справи.
Рішення приймається в порядку ч. 4, 5 ст. 240 ГПК України.
Розглянувши матеріали справи, суд, -
01.02.2010. між позивачем (постачальник за договором) та відповідачем (покупець за договором) було укладено договір про довгострокові поставки № 20-10 (далі - договір, копія договору - в матеріалах справи).
За даним договором (п. 1.1.) позивач зобов'язався поставляти відповідачу товари (в тому числі, але не виключно, запасні частини для автомобілів, автохімію, мастила, супутні товари для автотранспорту та інше - далі за текстом "товар") окремими партіями за цінами, в асортименті (за номенклатурою) та кількості, що остаточно погоджуються сторонами в накладних, які є невід'ємною частиною договору, а відповідач зобов'язався приймати товар, оплачувати його на встановлених договором умовах.
Згідно п. п. 6.1. - 6.2. договору постачальник зобов'язаний постачати покупцю товар окремими партіями в строки, кількості та асортименті (номенклатурі), на умовах даного договору, відповідно до вимог Міжнародних правил щодо тлумачення термінів "Інкотермс - 2000". Товар поставляється на умовах FCA ("Інкотермс - 2000"). Підтвердженням прийому товару є: для умов EXW - підпис уповноваженого представника покупця в накладній на отримання матеріальних цінностей; для умов СРТ, FCA - підпис в довіреності або інформування постачальника факсом, телефоном (електронною поштою) про одержання товару. Відсутність такого інформування протягом 5 (п'яти) діб після відвантаження - означає прийом без зауважень.
Відповідно до п. п. 5.1. - 5.3.1. договору покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за отриману по накладній партію товару протягом узгодженого сторонами та зазначеного у накладній строку розрахунків. Розрахунок здійснюється шляхом перерахування суми вартості партії товару в безготівковому порядку в гривнях на банківський рахунок постачальника. Оплата за товар здійснюється наступним чином:
- перерахування покупцем грошової суми, вказаної у видаткових накладних на розрахунковий рахунок постачальника протягом семи календарних днів з моменту проведення відвантаження.
Розмір заборгованості покупця, не погашеної ним протягом періоду зазначеного в п. 5.3.1. даного договору не може перевищувати 10000 грн. Підставою для оплати є рахунок, який надається постачальником покупцю. Всі платежі, що надійшли від покупця на рахунок постачальника в якості сплати отриманого на підставі цього договору товару, незалежно від вказаного їх призначення в платіжному дорученні, приймаються в рахунок сплати боргів покупця, які хронологічно виникли раніше (п. 5.3.2. - п. 5.5. договору).
На виконання договору, позивач здійснив поставку товару відповідачу на суму 14495 грн. відповідно до видаткових накладних № КМ-1208002 від 08.12.2017. на суму 11165,00 грн. та № КМ-0112002 від 12.01.2018р. на суму 3330,00 грн. Накладні підписані відповідачем (копії накладних - в матеріалах справи).
Позивач стверджує, що відповідач за поставлений товар у визначені договором строки не розрахувався, заборгувавши Позивачеві 14494,97 грн.
З метою досудового урегулювання спору, позивач направив відповідачу претензію № 84 від 24.01.2018. з вимогою оплатити суму боргу. Проте, відповідач жодної відповіді на претензію не надав, суму боргу не сплатив.
В зв'язку з цим позивач нарахував відповідачу штраф у розмірі 30% від суми заборгованості, який слав 4348,49 грн., а також 3% річних за період прострочення з 20.01.2018. по 25.04.2018. у сумі 114,37 грн.
Вказані суми основного боргу, штрафу та 3% річних позивач просить суд стягнути з відповідача.
При вирішенні позову суд виходить з наступного.
Згідно ст. 11 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Відповідно ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Статтею 627 ЦК України передбачена свобода договору.
Матеріали справи свідчать про те, що між позивачем та відповідачем у справі виникли зобов'язання з договору поставки, згідно якого, в силу ст. 712 ЦК України, продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.
До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 ЦК України).
Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.
Статтями 525 та 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом або договором.
Судом встановлено, що відповідач заборгував позивачу 14494,97 грн. за отриманий товар, строк оплати вказаних зобов'язань настав. В матеріалах справи відсутні докази оплати відповідачем отриманого товару у повному обсязі.
Таким чином, позов в частині стягнення 14494,97 грн. основного боргу є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо нарахування штрафу та 3% річних суд зазначає наступне.
Згідно п. 10.2. договору у випадку затримки оплати товару покупець приймає на себе зобов'язання разом зі сплатою боргу сплатити на користь постачальника штраф у розмірі 30% від суми заборгованості та 3 % річних від суми простроченого платежу.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.
Суд перевірив надані позивачем розрахунки штрафу та 3% річних і встановив їх правильність.
Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача штрафу у розмірі 4348,49 грн., а також 3% річних у сумі 114,37 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.
Частинами 3, 4 статті 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Згідно з ч. 1 ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Відповідач своїми процесуальними правами не скористався та належними та допустимими доказами не спростував позовні вимоги позивача.
Згідно ч. 1 ст. 43 ГПК України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.
Судові витрати відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України покладаються на відповідача у повному обсязі.
Керуючись статтями 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -
1. Позов задовольнити повністю.
2. Стягнути з Фізичної особи - підприємця Гладченка Володимира Олександровича (АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФАРА-І" (вул. Березняківська, 8, к. 211, м. Київ, 02152; код ЄДРПОУ 33299396) 14494 грн. 97 коп. основного боргу, 4348 грн. 49 коп. штрафу, та 114 грн. 37 коп. 3% річних, 1762 грн. 00 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч.1,2 ст. 241 ГПК України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції (ст.ст.256, 257 ГПК України). Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Суддя О.С. Семчук