Справа № 588/986/18
2/588/478/18
05.09.2018 року м.Тростянець
Тростянецький районний суд Сумської області у складі: головуючого судді Линник О.С., з участю секретаря судових засідань Лободи Т.С.
розглянувши у відкритому судовому засіданні, у приміщенні залу суду, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, за правилами спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач звернувся до суду із вищезазначеним позовом, у якому указує, що відповідно до договору б/н від 23.06.2010 відповідач отримала кредит у розмірі 800 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 36.00% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.
Відповідач підтвердила свою згоду, що підписана нею заява від 23.06.2010 разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг» та «Тарифами Банку», які викладені на банківському сайті, складає між відповідачем та банком договір.
Договором передбачено порядок та умови погашення кредиту, погашення заборгованості по кредиту, сплату нарахованих за період користування кредитом відсотків, комісії за користування кредитом та інших витрат.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, а саме надав позивачу кредит у розмірі, встановленому договором. Натомість, відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору та продовжує ухилятися від виконання своїх зобов'язань, у зв'язку з чим станом на 31.05.2018 має заборгованість у розмірі 71696,32 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 392,35 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 61881,64 грн., заборгованості за пенею та комісією - 5532,03 грн., а також штрафів у сумі 500 грн. (фіксована частина) та 3390,30 грн. (процентна складова).
Посилаючись на норми ст.ст.509,525,526,527,530,598,599,610,615,629,1050,1054 ЦК України, позивач просить стягнути з відповідача суму заборгованості за кредитним договором у розмірі 71696,32 грн., а також судові витрати, понесені ним при подачі позову в сумі 1762,00 грн.
У відповідності до ст.178 УЦПК України, відповідачем був наданий відзив на позов, у якому відповідач повідомила, що вважає позовні вимоги не обґрунтованими, недоведеними, просить відмовити у задоволенні позову у повному обсязі. Свої заперечення відповідач обґрунтовувала тим, що вона не заперечує факту отримання нею у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» платіжної банківської картки, а також підписання нею 23.06.2010 заяви-анкети про отримання платіжної кредитної картки. Однак, зауважує, що у позовній заяві позивачем не зазначено номеру картки, номеру рахунку, з якого отримані чи іншим чином використані гроші та на який вони мали б бути повернуті. Відсутнє таке посилання і в доданому до позову розрахунку заборгованості. Наведене у позовній заяві твердження про підтвердження нею згоди на те, що підписана заява разом з «Умовами та правилами надання банківських послуг», «Правилами користування платіжною карткою» та «Тарифами Банку» складає між нами Договір, є безпідставним. Позивачем не надано доказів оформлення та укладання між сторонами та відповідно отримання нею «Умов та правил надання банківських послуг», «Правил користування платіжною картою» та «Тарифів Банку», щоб у сукупності із Заявою, свідчило б про укладений у належній формі між сторонами кредитного договору. До позовної заяви додано розрахунок заборгованості станом на 31.05.2018, з яким її до суду жодним чином не ознайомлювали. Згідно цього розрахунку незрозуміло чим обґрунтовуються розмір основної кредитної заборгованості у сумі 392,35 грн. та нараховані відсотки, адже у позові сам позивач не зазначає суми коштів отриманого нею кредиту. В анкеті-заяві при отриманні платіжної кредитної картки ліміт не вказувався. Також позивач залишив поза увагою, що останнього разу вона користувалася карткою у 2011 році. З моменту виникнення заборгованості у позивача виникло право на звернення до суду. З вересня 2013 року позивач почав здійснювати нарахування штрафних санкцій. З огляду на указане, відповідач вважає, що строк позовної давності слід рахувати з моменту останнього дня користування кредитними коштами. Тому вона заявляє про сплив строку позовної давності, просить суд застосувати загальний і спеціальний строк позовної давності до основної вимоги та вимоги про стягнення штрафних санкцій, як однієї з обставин для відмови у задоволенні позову. Також відповідач вважає, що вимоги позивача щодо стягнення з неї штрафів є необґрунтованими, посилаючись на те, що штраф і пеня є одним видом цивільно-правової відповідальності, а тому їх одночасне застосування за одне й те саме порушення строків виконання грошових зобов'язань за кредитним договором свідчить про недотримання положень, закріплених у ст.61 Конституції України щодо заборони подвійної цивільно-правової відповідальності за одне і те саме порушення.
Представник позивача, у відповідності до ст.179 ЦПК України, подав до суду відповідь на указаний відзив відповідача. У своїй відповіді представник указав, що відповідачем було підписано заяву про приєднання до Умов та правил надання банківських послуг. У даній заяві зазначено, що підписавши цю заяву, відповідач ознайомився та згодний з Умовами та Правилами надання банківських послуг, у тому числі з Умовами та Правилами обслуговування по платіжним карткам, розташованим на сайті банку www.privatbank.ua: https://client-bank.privatbank.ua. Тарифами банку, які разом з цією заявою складають Договір банківського обслуговування. Окрім цього, зазначено що відповідачу було надано для ознайомлення Умови та правила у письмовому вигляді, ознайомлення з чим засвідчується власним підписом у заявці про приєднання. Підписавши заяву Банк та клієнт приєднуються і зобов'язуються виконувати умови, викладені в Умовах та Правилах надання банківських послуг, Тарифах банку - Договорі банківського обслуговування в цілому. Отже, заява про приєднання до Умов та Правил з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг. У даному випадку зміст кредитного договору зафіксовано у декількох документах: у заяві позичальника, Умовах та Правилах надання банківських послуг та Тарифах. Таким чином, між Банком та Позичальником укладався договір у письмовій формі. Укладення кредитного договору таким чином чинному законодавству України не суперечить. Між сторонами були здійснені усі необхідні дії задля придбання, припинення або зміна цивільних прав та обов'язків. вказує на вчинення двостороннього кредитного договору, складовими якого виступають заява, Умови та Правила надання банківських послуг та Тарифи, з якими Позичальник ознайомлений, про що свідчить підпис у заяві. На підставі поданої заяви, що разом з Умовами та Правилами зі зразками підписів та відбитком печатки, Тарифами, що розташовані на офіційному сайті Банку (www.privatbank.ua) складають Договір про надання банківських послуг відповідачу було відкрито картковий рахунок НОМЕР_1. Тарифи - розмір винагороди за послуги Банку; є невід'ємною частиною Договору. Перелік може зміняться і доповняться, про що Власник картки повідомляється відповідно до Умов та Правил. З моменту оформлення кредитного договору пройшло 8 років, Позичальник у Банк не звертався за фактом неправильного нарахування відсотків, що свідчить про те, що він знав про розмір процентних ставок та інші умови обслуговування і повністю з ними погодився, про що свідчить факт підписаного договору, користування кредитними грошовими засобами та погашення, які він здійснював. Як доказ підтвердження факту виконання умов кредитного договору та здійснення погашення заборгованості може слугувати розрахунок заборгованості, виписка по рахунку. Згідно заяви відповідач зобов'язався самостійно ознайомлюватися зі всіма змінами Умов та Правил надання банківських послуг та Тарифів на сайті Приватбанку. Представник позивача вважає, що твердження відповідача про відсутність доказів про ознайомлення відповідача з Умовами та Правилами надання банківських послуг не відповідають дійсним обставинам справи. Крім того, відповідач знімав кредитні кошти, потім частково погашав заборгованість за договором і знову користувався кредитними коштами. Користуючись кредитними коштами, відповідачу були добре відомі і зрозумілі умови договору, а тому його твердження щодо не знання тарифів, умов та правил не відповідають дійсним обставинам справи. Згідно виписки по рахунку, відповідач до певного часу належним чином виконував свої зобов'язання за кредитом, що свідчить про те, що відповідач знав про умови кредитування та визнав свої зобов'язання за Договором. Тому посилання Відповідача про те, що він не був ознайомлений з умовами кредитування не має прийматись судом до уваги. Заперечення відповідача, про незаконність нарахування одночасно пені та штрафу, яке ґрунтується на ст.61 Конституції України, є помилковим, оскільки згідно зі ст.549 ЦК України пеня і штраф є формами неустойки, але не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. Пеня та штраф не є окремими видами відповідальності, а є різновидом штрафних санкцій. У межах одного виду відповідальності можуть застосовуватися різний набір санкцій. Тлумачення неможливості одночасного застосування штрафу та пені прямо суперечить установленому законодавця, який в законах України прямо передбачає можливість одночасного застосування пені та штрафу. З приводу строку позовної давності представник указав, що відповідно до п. 1.1.7.31 Умов договору строк позовної давності за кредитним договором, щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів) був збільшений до 50 років. Позивач звернувся до суду 11.06.2018, тобто до спливу строку позовної давності. Обставини, на які відповідач посилається у своєму відзиві не відповідають дійсності, а строк позовної давності позивачем дотримано при зверненні до суду.
У судове засідання представник позивача не з'явився, під час подання позову до суду подав клопотання про розгляд справи за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує у повному обсязі (а.с.5).
Відповідач та її представник у судове засідання також не з'явилися. Від представника відповідача надійшла заява про розгляд справи без їх участі, позовні вимоги не визнають за підстав указаних у відзиві на позов.
З урахуванням заяв сторін, суд розглядає справу за їх відсутності, на підставі наявних доказів у справі, без фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу, відповідно до ст.247 ЦПК України.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у їх сукупності, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з таких мотивів.
Так, згідно до вимог статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
У відповідності до ч.2 ст.639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Згідно ст.207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції (оферти) однієї сторони укласти договір і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Матеріалами справи установлено, що на підтвердження укладення кредитного договору між АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (колишня назва ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_3 позивачем надано анкету-заяву, довідку про умови кредитування з використанням кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, затверджених наказом від 06.03.2010 №СП-2010-256.
На підтвердження порушення взятих відповідачем зобов'язань за кредитним договором, позивачем надано розрахунок станом на 31.05.2018, згідно якого ОСОБА_3 має заборгованість у розмірі 71696,32 грн., яка складається із: заборгованості за кредитом - 392,35 грн., заборгованості по процентам за користування кредитом - 61881,64 грн., заборгованості за пенею та комісією - 5532,03 грн., а також штрафів у сумі 500 грн. (фіксована частина) та 3390,30 грн. (процентна складова) (а.с.9-10).
Як убачається із копії анкети-заяви, 23.06.2010, ОСОБА_3 подала до ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» указану анкету-заяву про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг Приватбанка. Указана анкета-заява містить дані про ознайомлення з Умовами та Правилами надання банківських послуг, Тарифами банку, до яких відбулося приєднання, заява підписана ОСОБА_3 (а.с.11-12).
Витягом з Умов та правил надання банківських послуг передбачені передбачені договірні зобов'язання між сторонами (а.с.14-37).
Із копії довідки про умови кредитування з використання кредитки «Універсальна, 30 днів пільгового періоду» вбачається, що ОСОБА_3 23.06.2010 підписала цю довідку (а.с.13), а отже, умови кредитування кредитної картки Універсальна їй були відомі.
ОСОБА_3 у своєму відзиві на позов указала, що вона не заперечує факту отримання нею у ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» платіжної банківської картки, а також підписання нею 23.06.2010 заяви-анкети про отримання платіжної кредитної картки.
На підставі довідок АТ КБ «ПРИВАТБАНК» судом установлено, що відповідачу було видано три кредитні картки:
-НОМЕР_1, дата відкриття 24.06.2010, термін дії до 01/14;
-НОМЕР_2, дата відкриття 26.04.2011, термін дії до 10/14;
-НОМЕР_3, дата відкриття 11.05.2011, термін дії до 04/15 (а.с.64, 85).
Відповідно до виписок банку, за період з 24.06.2010 по 31.05.2018 та за період з 01.06.2010 по 23.08.2018, у межах строку дії кредитних карток, відповідачем використовувалися: кредитна картка НОМЕР_1 для погашення боргу, останнє погашення боргу було здійснене 04.11.2013 у сумі 1,00 грн.; кредитна картка НОМЕР_2 використовувалася нею для зняття готівки, останнє зняття готівки відбулося 04.06.2012, а за кредитною карткою НОМЕР_3 відбулося 03.04.2013 надходження готівки за платіжними картками у сумі 16,14 грн. (а.с.62-64, 76-79).
Крім того, із зазначених виписок, судом установлено, що 26.10.2015 по кредитній картці НОМЕР_1 відбулося автоматичне погашення простроченої заборгованості з іншої картки 26**40 у сумі 66,97 грн., хоча на день автоматичного погашення строк даної картки НОМЕР_1 сплинув .
Із досліджених вище доказів судом установлено, що ОСОБА_3 користувалася кредитними картками та останнє зняття готівки було нею здійснене 04.06.2012, а погашення заборгованості - 04.11.2013, а не у 2011 році, як указала відповідач у відзиві на позов.
Останнє погашення заборгованості відповідачем 04.11.2013 також відображене у розрахунку заборгованості (а.с.9-10), із якого також убачається, що відповідач періодично погашала заборгованість за кредитом.
Отже, починаючи з 05.11.2013 і по день нарахування суми заборгованості 30.05.2018 заявленої позивачем у позові, відповідач жодної проплати не здійснювала та кредитних коштів у цей період не отримувала.
Відповідно до Довідки про умови кредитування (а.с.13), передбачений строк внесення щомісячних платежі позичальником - до 25 числа місяця, наступного за звітним.
Відповідно до ч.1 ст.261 ЦК України перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.
Отже, виходячи із останньої проплати відповідачем коштів за цим договором 04.11.2013, та передбачених договором строків внесення щомісячних платежів - після 26 грудня 2013 року позивач дізнався чи повинен був дізнатися про своє порушене право.
Суд вважає, що позивач мав право звернутися до суду із позовними вимогами у строки, встановлені ст. 257 ЦК України, тобто на протязі трьох років (загальна позовна давність ).
Посилання представника позивача на п.1.1.7.3 Умов та правил надання банківських послуг щодо строку позовної давності за кредитним договором щодо вимог про повернення кредиту, відсотків, винагороди, неустойки (пені та штрафів), який збільшено до 50 років, суд вважає безпідставними, з огляду на таке.
Відповідно до частини 1 ст. 259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.
Однак позивач не надав суду доказів укладення між сторонами у письмовій формі договору про збільшення позовної давності, а Умови та правила надання банківських послуг не підписані відповідачем, тобто у даному разі застосуванню підлягає до вказаних правовідносин загальний строк позовної давності.
Крім того, суд вважає, що позивач не довів обставину погашення боргу відповідачем 26.10.2015 по кредитній картці НОМЕР_1 з картки 26**40 у сумі 66,97 грн., так як не доведено факту користування відповідачем вказаною карткою, позивач не довів обставину, що підтверджує згоду відповідача на таке списання коштів у рахунок погашення боргу.
Відповідно до реєстру №8876025, направлених АТ КБ «ПРИВАТБАНК» позовів до Тростянецького районного суду Сумської області та накладної №0701300149720670 кур'єрської доставки, вбачається що позовну заяву із вимогою до ОСОБА_3 позивач надіслав до суду 11.06.2018 (а.с.84).
Отже, суд встановив, що позивач звернувся до суду із позовом 11.02.2018, тобто після спливу позовної давності навіть щодо останнього щомісячного платежу.
Таким чином, заборгованість за кредитним договором відповідача, яка була на момент закінчення строку дії останньої кредитної картки 30 квітня 2015 року - 392 грн. 35 коп. кредиту, 1994,92 грн. заборгованості за процентами та 1899 грн. суми комісії та пені стягненню не підлягає у зв'язку із пропуском строку загальної позовної давності на момент звернення позивача до суду зі вказаним позовом.
Щодо позовних вимог позивача про стягнення процентів після строку дії картки - то у даному разі суд вважає, що припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування.
Отже, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання.
Указана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 року у справі № 444/9519/12.
Таким чином, після 04.11.2013 нарахування позивачем відсотків на суму кредиту не повернутого відповідачем, суд вважає безпідставним.
Що стосується заявлених позивачем вимог про стягнення пені та комісії, а також штрафів, суд зазначає, що спеціальна позовна давність, передбачена ст.258 ЦК України до таких вимог також сплинула .
Стаття 266 ЦК України передбачає, що зі спливом позовної давності до основної вимоги вважається, що позовна давність спливла і до додаткової вимоги, зокрема, про стягнення неустойки.
Оскільки позовна давність до основної вимоги спливла до звернення позивача до суду, вважається, що позовна давність спливла і до додаткової його вимоги про стягнення з відповідача штрафу та пені. Відтак, не може бути стягнута неустойка, нарахована на суму заборгованості за вимогами, щодо яких позовна давність була пропущена.
Оскільки право позивача нараховувати проценти за кредитом припинилося зі спливом строку кредитування, то необґрунтованою є вимога позивача про стягнення нарахованої на проценти неустойки.
Ураховуючи досліджені докази у справі, встановлені обставини, суд не знаходить підстав для задоволення заявлених позивачем позовних вимог.
Вирішуючи питання про судові витрати у справі, суд керується положеннями ст.141 ЦПК України. Оскільки у задоволенні позову відмовляється, понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі викладеного та керуючись вимогами статей 12, 13, 141, 247, 259, 264, 265, 279, 354 ЦПК України, суд -
У задоволенні позову АКЦІОНЕРНОГО ТОВАРИСТВА КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором - відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області через Тростянецький районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом 30 днів з дня проголошення судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Суддя О.С. Линник