Справа № 592/10023/17
05 вересня 2018 року Сумський районний суд Сумської області під головуванням судді Степаненка О.А., за участю секретаря судового засідання Домненко Н.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Покровського об*єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Управління соціального захисту населення Покровської міської ради про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити пенсію,
Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовною заявою до Покровського об*єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області, Управління соціального захисту населення Покровської міської ради, в якій просить:
- визнати протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року по травень 2017 року;
- зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року по травень 2017 року.
В обґрунтування своїх вимог позивачка зазначала, що оформила пенсію в 2002 році. Отримувала пенсію в установі ПАТ КБ «Приватбанк» за місцем реєстрації. У 2015 році я переїхала до м. Покровськ та стала на облік як внутрішньо переміщена особа до Покровського Управління соціального захисту населення та Пенсійного фонду України. В травні місяці цього року отримала заборгованість з липня 2014 року по травень 2015 року та продовжувала отримувати пенсію по лютий 2016 р. Далі їй припинили виплачувати пенсію. У березні місяці 2016 року вона була вимушена повернутись на непідконтрольну територію у зв'язку з хворобою сина, та перебувала там аж до його смерті, оскільки син був смертельно хворий. Після його поховання, а саме через 2 місяці вона прибула до м. Суми і зареєструвалась як внутрішньо переміщена особа в Управлінні соціального захисту населення (далі УСЗН) та Сумському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України. Але рішенням комісії УСЗН відповідно до «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365 їй було відмовлено в виплаті пенсії за період з березня 2016 р. по травень 2017 р. і відновлено виплату з місяця звернення, тобто з червня 2017р. Такі дії відповідача вважає протиправними, оскільки чинним законодавством не встановлено обмежень права на отримання пенсійних виплат, тому просить суд задовольнити позовні вимоги.
Згідно з ч. 1 ст. 261 Кодексу адміністративного судочинства України відповідачу встановлено 15-денний строк для подання відзиву на позов та доказів, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача.
До канцелярії суду 11.07.2018 надійшов відзив на адміністративний позов, в якому представник Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області надав пояснення, у яких заперечує проти позовних вимог оскільки Управління правомірно припинило виплату пенсії позивачці.
05 вересня 2018 року представник позивача подала відповідь на відзив, в якій зазначила, що припинення та невиплата пенсії відбулась саме з вини відповідача, тому порушене право повинно бути поновлено саме органом Пенсійного фонду за місцем первісного обліку, з вини якого відбулось припинення виплати пенсії.
Позивач в судове засідання не з*явилась, надавши письмову заяву про розгляд справи без її участі, позов підтримала повністю.
Представник позивача позовні вимоги підтримала повністю.
Представник Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області в судове засідання не з*явився, направивши заяву про розгляд справи без його участі, в уточненому відзиві на адміністративний позов просив відмовити в задоволенні позовних вимог.
Дослідивши подані сторонами докази, з'ясувавши фактичні обставини справи, суд встановив наступне.
Судом встановлено, що позивачка є пенсіонером за віком та перебувала на обліку як внутрішньо переміщена особа в Покровському об'єднаному управлінні Пенсійного фонду України Донецької області.
У подальшому позивачка переїхала до с. Бездрик Сумського району Сумської області, де і проживає на даний час та стала на облік в Управлінні праці та соціального захисту населення Сумської РДА як внутрішньо переміщена особа з тимчасово окупованої території України, про що свідчить довідка про взяття на облік внутрішньо переміщеної особи від 12.06.2017 № НОМЕР_1.( а.с.8).
У зв'язку зі зміною місця проживання позивачка подала відповідну заяву до Сумського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Сумської області.
Рішенням комісії УСЗН Сумської РДА відповідно до «Порядку призначення (відновлення) соціальних виплат внутрішньо переміщених осіб», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.06.2016р. №365, їй відмовлено в виплаті пенсії за період з березня 2016р. по травень 2017р. і відновлено виплату з місяця звернення, тобто з червня 2017р.
Виплата пенсії тимчасово не проводилась з березня 2016 року, оскільки за результатами синхронізації баз управління (АСОПД) та бази УСЗН ( база переміщених осіб з тимчасово окупованої території України або району проведення АТО, затвердженого Постановою КМУ від 01.10.2014 № 509) у вказаній електронній пенсійній справі фіксується «93 особливість», яка не дає можливість поновити виплату пенсії.
У червні 2017 року ОСОБА_1 вибула з Покровського об*єднаного управління Пенсійного фонду до іншого УПФУ.
У зв'язку з тим, що ОСОБА_1 не звернулась повторно за фактичним місцем свого проживання до уповноваженого органу управління за подовженням терміну дії довідки (відповідно до п.6 «Порядку ведення обліку осіб, які переміщуються», затвердженого постановою КМУ від 01.10.2014 р. № 509 «Про облік внутрішньо переміщених осіб» (із змінами та доповненнями) строк дії довідки про взяття на облік внутрішньо переміщених осіб становить 6 місяців з дати її видачі), довідка відправлена до архіву як така, що не відповідала вимогам законодавства.
Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.1 ст.6 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.
Відповідно до ст. 3 Конституції України права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Утвердження і забезпечення прав людини є головним обов'язком держави.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною першою статті 46 Конституції України встановлено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Отже, право особи на отримання пенсії, як складова права на соціальний захист, є її конституційним правом.
Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг визначає Закон України від 09 липня 2003 року № 1058-IV «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування»(у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин; далі - Закон № 1058-IV).
Частиною третьою статті 4 Закону № 1058-IV визначено, що виключно законами про пенсійне забезпечення визначаються: види пенсійного забезпечення; умови участі в пенсійній системі чи її рівнях; пенсійний вік для чоловіків та жінок, при досягненні якого особа має право на отримання пенсійних виплат; джерела формування коштів, що спрямовуються на пенсійне забезпечення; умови, норми та порядок пенсійного забезпечення; організація та порядок здійснення управління в системі пенсійного забезпечення.
Статтею 5 Закону № 1058-IV передбачено, що дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом, зокрема, визначаються порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням; порядок використання коштів Пенсійного фонду та накопичувальної системи пенсійного страхування.
Отже, нормативно-правовим актом, яким, зокрема, визначено підстави припинення пенсійних виплат, є Закон № 1058-IV. Інші нормативно-правові акти, у сфері правовідносин, врегульованих Законом №1058-IV, можуть застосовуватися за умови, якщо вони не суперечать цьому Закону.
Так, питання виплати пенсій врегульовані статтею 47 Закону №1058-IV, за якою пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
Відповідно до частини першої статті 49 Закону № 1058-IV виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: 1) якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; 2) на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; (положення пункту 2 частини першої статті 49 визнано такими, що не відповідають Конституції України(є неконституційними) згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 07 жовтня 2009 року № 25-рп/2009); 3) у разі смерті пенсіонера; 4) у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; 5) в інших випадках, передбачених законом.
Зазначений перелік підстав для припинення виплати пенсії є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
Разом з тим, як встановлено судом, рішення суду про припинення пенсії позивачці відсутнє, будь-якого рішення відповідачем щодо припинення позивачці виплати пенсії не приймалось.
Враховуючи встановлені обставини у справі та досліджені докази, суд визнає, що виплата пенсії позивачці була припинена за відсутності будь-якого рішення щодо такого припинення, не з підстав, передбачених Законом № 1058-IV.
Крім того, відповідно до частини другої статті 2 Закону України від 11 грудня 2003 року № 1382-ІV «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» реєстрація місця проживання чи міста перебування особи або її відсутність не може бути умовою реалізації прав і свобод, передбачених Конституцією, законами чи міжнародними договорами України, або підставою для їх обмеження.
Аналогічний правовий висновок щодо застосування норм матеріального права у спорах цієї категорії у подібних правовідносинах Верховний Суд сформулював раніше, зокрема, у постанові від 13 березня 2018 року (справа № 235/4162/17), 20 березня 2018 року (справа № 234/2389/17), 24 квітня 2018 року (справа №243/6396/17).
На підставі викладеного, суд приходить до висновку, що дії відповідача щодо припинення виплати пенсії позивачці з 01 березня 2016 року по травень 2017 року не відповідають положенням, передбаченим ч.2 ст.2 Кодексу адміністративного судочинства України, є протиправними, а тому суд, враховуючи ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги та визнати протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1, починаючи з 01.03.2016 року та зобов'язати відповідача здійснити виплату заборгованості по пенсії ОСОБА_1 за час припинення виплати раніше призначеної пенсії за період з 01.03.2016 по травень 2017 року включно.
Окрім того, як вже зазначалось вище, згідно ч.1 ст.47 Закону №1058-IV (в редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин), пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеним у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.
За приписами частини 2 статті 46 Закону №1058-IV нараховані суми пенсії, не отримані з вини органу, що призначає і виплачує пенсію, виплачуються за минулий час без обмеження будь-яким строком з нарахуванням компенсації втрати частини доходів.
Враховуючи, що припинення та невиплата пенсії відбулось саме з вини відповідача, на думку суду, в даному випадку позивачем вірно обраний спосіб порушеного права, яке повинно бути поновлено саме органом Пенсійного фонду за місцем первісного обліку та з вини якого відбулось припинення виплати пенсії, а саме - Покровським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України Донецької області.
Керуючись ст.ст. 90, 139, 143, 241-246, 250, 255, 295 КАС України, суд
Позовну заяву ОСОБА_1( АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_2) до Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області( 85323, м. Мирноград, вул. Центральна,13, Донецька область, код ЄДРПОУ 42169323), Управління соціального захисту населення Покровської міської ради( 85300, м. Покровськ, вул. Поштова,22, Донецька область,) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання виплатити пенсію - задовольнити.
Визнати протиправними дії Покровського об'єднаного управління Пенсійного фонду України Донецької області щодо припинення виплати пенсії ОСОБА_1 з 01 березня 2016 року по травень 2017 року.
Зобов'язати Покровське об'єднане управління Пенсійного фонду України Донецької області нарахувати та виплатити пенсію ОСОБА_1 з 01 березня 2016 по травень 2017 року включно.
Рішення може бути оскаржено до Харківського апеляційного адміністративного суду через Сумський районний суд Сумської області шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Повний текст рішення складений 05 вересня 2018 року.
Суддя О.А.Степаненко