Справа № 758/3435/18
Категорія 49
18 липня 2018 року м. Київ
Подільський районний суд м. Києва в складі головуючого судді Гребенюк В.В., секретаря судового засідання - Мишак І.Ю., за участю позивача ОСОБА_1 та її представника ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення аліментів, -
У березня 2018 року ОСОБА_1 (надалі за текстом - позивач) звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 (надалі за текстом - відповідач) про стягнення аліментів.
В обґрунтуванні своїх позовних вимог зазначила, що 09.08.2013 р. між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб від 09.08.2013 року, серія НОМЕР_3, актовий запис № 890, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві. Від даного шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження від 07.02.2014 року, серія НОМЕР_4, актовий запис № 254, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції в м. Києві. 21.03.2018 р. позивачем було подано позовну заяву про розірвання шлюбу з відповідачем по справі. Угоди про добровільну сплату аліментів сторонами досягнуто не було. Позивач вказала, що спільна донька перебуває на її утриманні та потребує особливого догляду, оскільки вона від народження має діагноз «дефект між шлункової перетинки в м'язовій частині серця» та знаходиться «Д» обліку. Позивач просила суд, стягнути на її користь аліменти на утримання доньки в розмірі ? частину від усіх доходів відповідача щомісячно до досягнення дитиною повноліття.
В судовому засіданні позивач та її представник позовні вимоги підтримали в повному обсязі та просили їх задовольнити. Додатково надали пояснення аналогічні викладеним в позовній заяві.
В судовому засіданні відповідач заперечував проти позову в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні. Додатково просив, суд самостійно встановити розмір аліментів.
Суд, з'ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши в сукупності усі докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вислухавши учасників даного судового розгляду, дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, виходячи з наступного.
Відповідно до положень ст. 12, 13 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін.
Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом.
Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Як встановлено судом, 09.08.2013 р. між позивачем та відповідачем був укладений шлюб, що підтверджено свідоцтвом про шлюб від 09.08.2013 року, серія НОМЕР_3, актовий запис № 890, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві (а.с. 6).
Від даного шлюбу сторони мають доньку - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджено свідоцтвом про народження від 07.02.2014 року, серія НОМЕР_5 актовий запис № 254, видане відділом державної реєстрації актів цивільного стану Подільського районного управління юстиції в м. Києві (а.с. 5).
Рішенням Подільського районного суду м. Києва від 31.05.2018 р. (справа № 758/3401/18) шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, зареєстрований 09.08.2013 року, відділом державної реєстрації актів цивільного стану Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 890 - розірвано.
Стаття 124 Конституції України встановлює, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди.
Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод від 04.11.1950 року, яка набрала чинності для України з 11.09.1997 року і відповідно до ст. 9 Конституції України є частиною національного законодавства, передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку належним і безстороннім судом, встановленим законом.
За змістом пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Відповідно до статті 13 вказаної Конвенції кожен, чиї права та свободи, вказані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі.
У той же час, у пункті 36 Рішення від 09 грудня 2010 року у справі «Буланов і Купчик проти України» Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції гарантує кожному право звернутися до суду з будь-якою вимогою щодо своїх цивільних прав та обов'язків. У такий спосіб здійснюється «право на суд», яке, відповідно до практики Суду, включає право не тільки ініціювати провадження, а й право отримати «вирішення» спору судом. Така сама позиція викладена Європейським судом з прав людини й у пункті 50 Рішення від 13 січня 2011 року «Чуйкіна проти України».
У п. 33 рішення ЄСПЛ від 19.02.2009 року у справі "Христов проти України" суд зазначив, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване ч.1 ст.6 Конвенції, слід тлумачити в контексті преамбули Конвенції, яка, зокрема, проголошує верховенство права як складову частину спільної спадщини Договірних держав.
У п. 26 рішення ЄСПЛ у справі "Надточій проти України" та п. 23 рішення ЄСПЛ у справі "Гурепка проти України" наголошується на принципі рівності сторін - одному із складників ширшої компетенції справедливого судового розгляду, який передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість відстоювати свою позицію у справі в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище порівняно з опонентом.
Відповідно до ст. ст. 3, 18, 27 Конвенції про права дитини (ратифікована Постановою ВР України № 789-Х11 від 27.02.1991 року), батьки зобов'язані утримувати дітей до повноліття та несуть відповідальність за виховання, розвиток і утримання дитини; у всіх діях щодо дітей … першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини; кожна дитина має право на рівень життя, необхідний для фізичного, духовного і соціального розвитку дитини.
Статтею 180 Сімейного кодексу України встановлено, що батьки зобов'язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.
Згідно ч. 3 ст. 181 СК України за рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків, разом з яким проживає дитина.
Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров'я та матеріальне становище дитини; стан здоров'я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
На даний час позивач несе витрати по утриманню та вихованню дитини, доказів участі відповідача у матеріальному утриманні дитини в судовому засіданні надано не було.
Відповідно до роз'яснень, що містяться у пункті 17 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківська, материнства та стягнення аліментів» за відсутності домовленості між батьками про сплату аліментів на дитину той із них, з ким вона проживає, вправі звернутися до суду з відповідним позовом.
Відповідно до ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
У відповідності до ст. 191 СК України, аліменти на дитину присуджуються за рішенням суду від дня пред'явлення позову.
Відповідно до ч. 2 ст. 182 СК України розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.
Враховуючи, що в судовому засіданні було встановлено, що відповідач є офіційно зареєстрованим суб'єктом підприємницької діяльності - фізичною особою підприємцем, суд вважає за можливим визначити аліменти на утримання дитини у розмірі 1/4 частини заробітку (доходу), щомісячно, але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку та не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку.
За таких обставин, вимоги позивача про стягнення аліментів на утримання доньки до її повноліття підлягають задоволенню з дати звернення до суду з даною позовною заявою, тобто, з 22 березня 2018 року.
Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 430 Цивільного процесуального кодексу України суд допускає негайне виконання рішень у справах про стягнення аліментів - у межах платежу за один місяць.
Рішення в частині стягнення аліментів за один місяць підлягає негайному виконанню.
Згідно з вимогами ст. 141 ЦПК України, з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись статтями 141, 258, 263 - 265, 268, 273, 352 - 356, 430 Цивільного процесуального кодексу України, суд -
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3, про стягнення аліментів - задовольнити;
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2) кошти на утримання дитини (аліменти) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, у розмірі ? (однієї чверті) заробітку (доходу) але не більше десяти прожиткових мінімумів на дитину відповідного віку, щомісячно, починаючи з 22 березня 2018 року і до досягнення ОСОБА_4 повноліття - 18 років;
Допустити негайне виконання рішення у межах суми платежу за один місяць;
Стягнути з ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1) на користь держави судовий збір у розмірі 704 (сімсот чотири) гривні 80 копійок;
Повне найменування:
позивач - ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, АДРЕСА_1);
відповідач - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, АДРЕСА_2);
Рішення суду може бути оскаржене учасниками справи, а також особами, що не брали участі у справі (якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов'язки) - повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду міста Києва у письмовій формі з дотриманням вимог ст. 356 ЦПК України, - протягом тридцяти днів з дня його проголошення; учасником справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - з дня отримання копії повного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути поновлений в разі його пропуску й з інших поважних причин;
Законної сили рішення суду набирає після закінчення строку подання апеляційної скарги усіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано;
В разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду;
Відповідно до п. п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХШ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.
Суддя Подільського районного
суду м. Києва В.В. Гребенюк