Справа № 583/2822/18
2/583/867/18
12 вересня 2018 року Охтирський міськрайонний суд Сумської області в складі:
головуючого Плотникової Н.Б.
при секретарі Логвиненко Л.М.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Охтирка справу за позовом
ОСОБА_1
до ОСОБА_2,
третя особа: Центр надання адміністративних послуг Охтирської міської ради
про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,
19.07.2018 року позивач звернулася до суду з позовом до відповідача про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, в якому просить визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням за адресою АДРЕСА_2, а копію рішення направити в Центр надання адміністративних послуг в м. Охтирка та Охтирському районі для зняття з реєстрації. Позовні вимоги мотивує тим, що вона (позивач) є власником будинку за адресою АДРЕСА_2, відповідач є її сином, з 2011 року він (відповідач) не проживає в даному будинку без поважний причин, так як проживає в Російській Федерації.. Так як відповідач не проживає у будинку, не бере участі в його утриманні, не сплачує комунальних платежів, особистих речей в будинку не має. Через реєстрацію відповідача за вказаною адресою нараховуються надмірні кошти за комунальні послуги, чим порушуються її (позивачки) права, тому вона звернулася до суду з вказаним позовом.
Позивачка та її представник ОСОБА_4 в судовому засіданні позовні вимоги підтримали повністю з підстав, викладених в позовній заяві та просять їх задовольнити.
Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, про дату, час і місце судового розгляду справи повідомлений належним чином в порядку, передбаченому ЦПК України, причини неявки суду не повідомив, відзиву на позовну заяву не подав, справа розглядається в порядку заочного провадження.
Представник третьої особи - виконавчого комітету Охтирської міської ради в особі Відділу з питань державної реєстрації Охтирської міської ради в судове засідання не з'явився, подав заяву про розгляд справи без участі представника.
Заслухавши пояснення позивача, її представника, покази свідків, вивчивши матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню.
Конституція України у ст. 47 проголошує, що кожен має право на житло. Держава гарантує не тільки свободу його придбання, але й можливість стабільного користування житлом, його недоторканість, а також недопущення примусового позбавлення житла, не інакше, як на підставі закону і за рішенням суду.
Згідно ст. 150 Житлового кодексу Української РСР, громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей і мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.
Відповідно до ст. 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім'ї, інших осіб.
Згідно із ч. 4 ст. 156 ЖК України до членів сім'ї власника будинку належать особи, зазначені в ч. 2 ст. 64 цього Кодексу, а саме, дружина, їх діти і батьки. Членами сім'ї наймача може бути визнано й інших осіб, якщо вони постійно проживають разом з наймачем і ведуть з ним спільне господарство.
Відповідно до ч. 1 ст. 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
Згідно із ч. 1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. При цьому відповідно до ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.
За змістом ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
Аналіз наведених вище норм цивільного законодавства України дає підстави для висновку про те, що у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, у тому числі шляхом звернення до суду за захистом свого майнового права, зокрема, із позовом про усунення перешкод у користуванні власністю.
Отже, у разі будь-яких обмежень у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, власник має право вимагати усунення відповідних перешкод, зокрема, шляхом зняття особи з реєстрації місця проживання, пред'явивши разом з тим одну із таких вимог: 1) про позбавлення права власності на житлове приміщення; 2) про позбавлення права користування житловим приміщенням; 3) про визнання особи безвісно відсутньою; 4) про оголошення фізичної особи померлою.
За змістом ст. 156 ЖК України та ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника жилого будинку, які проживають разом з ним у будинку, що йому належить, користуються жилим приміщенням нарівні з власником будинку, якщо при їх вселенні не було іншої угоди про порядок користування цим приміщенням.
Згідно з ч.4 ст.156 ЖК Української РСР припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) не позбавляє їх права користування займаним приміщенням.
Згідно ч. 2 статті 405 ЦК України - член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.
Судом встановлено, що позивачці ОСОБА_1 на праві приватної власності належить житловий будинок з господарськими спорудами по АДРЕСА_2 що підтверджується копією договору дарування від 21.01.2003 р., посвідченого приватним нотаріусом Охтирського міського нотаріального округу Лебєдєвою Л.М., зареєстровано в реєстрі за № 224.
Встановлено, що відповідач ОСОБА_2 є сином ОСОБА_1 та 10.07.2003 р. був зареєстрований у будинку по АДРЕСА_2 як член сім'ї власника ОСОБА_1, що підтверджується копією паспорта паспорту ОСОБА_2
Встановлено також, що з 2011 року ОСОБА_2 не проживає в домоволодінні по АДРЕСА_2, що підтверджується довідкою виконавчого комітету Охтирської міської ради № 2054 від 02.07.2018 р., показами свідків ОСОБА_6 та ОСОБА_7, які в судовому засіданні пояснили, що вже тривалий час близько восьми років відповідач не проживає в будинку по АДРЕСА_2
Крім того, згідно паспорту громадянина Російської Федерації НОМЕР_1 ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрований з 22.01.2014 року за адресою: АДРЕСА_1.
Згідно ст. 81 ЦПК України - кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідач не довів поважності причин відсутності та непроживання його у спірному домоволодінні.
Згідно ст. 72 ЖК України - визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням внаслідок відсутності цієї особи понад встановлені строки, провадиться в судовому порядку.
Таким чином, судом встановлено, що відповідач ОСОБА_2 більше одного року без поважних причин був відсутнім і не проживав у домоволодінні по АДРЕСА_2, а тому втратив право користування даним житлом.
Згідно ст. 7 Закону України «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні» від 11.12.2003 р. - зняття з реєстрації місця проживання особи здійснюється на підставі, зокрема, судового рішення, яке набрало законної сили, про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, про виселення, про визнання особи безвісно відсутньою або оголошення її померлою.
Оскільки реєстрація місця проживання відповідача перешкоджає позивачу у здійсненні ним свого права користування та розпорядження своїм майном, позов слід задовольнити та визнати ОСОБА_2 таким, що втратив право користування житловим приміщенням.
На підставі викладеного, ст. ст. 16, 319, 321, 383, 391, 405 ЦК України, 72, 156 ЖК України, керуючись ст. ст. ст. ст. 12, 81, 263-265, 282 ЦПК України, суд -
Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити.
Визнати ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_2, таким, що втратив право користування житловим приміщенням будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_2 Сумської області.
Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Сумської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
До початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційна скарга подається учасниками справи через Охтирський міськрайонний суд Сумської області.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених цим Кодексом, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя Охтирського
міськрайонного суду: Н.Б. Плотникова