Номер провадження: 22-ц/785/4496/18
Номер справи місцевого суду: 509/2533/16-ц
Головуючий у першій інстанції Кириченко П. Л.
Доповідач Цюра Т. В.
28.08.2018 року м. Одеса
Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі:
Головуючого: Цюри Т.В.,
Суддів: Кононенко Н.А., Сегеди С.М.
За участю секретаря: Лопотан В.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань апеляційного суду Одеської області апеляційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2018 року по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу,-
Рішенням Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2018 року у задоволенні позову ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу - відмовлено.
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, ОСОБА_2 подала до суду апеляційну скаргу, у якій посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права, просить суд скасувати рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2018 року та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити у повному обсязі:
- стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 грошові кошти у розмірі еквівалентом 16 984,00 ( шістнадцять тисяч дев'ятсот вісімдесят чотири) доларів США на день розрахунку, а також підтверджені судові витрати.
У відзиві на апеляційну скаргу, ОСОБА_3 просить при вирішенні апеляційної скарги застосувати позовну давність до правовідносин між ОСОБА_2 та ОСОБА_3 щодо стягнення боргу за договором позики та відмовити у задоволенні апеляційної скарги ОСОБА_2 в повному обсязі.
Заслухавши пояснення, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на таке.
В порядку п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про судоустрій і статус суддів» від 02.06.2016 № 1402-VIII, апеляційні суди, утворені до набрання чинності цим Законом, продовжують здійснювати свої повноваження до утворення апеляційних судів у відповідних апеляційних округах. У разі ліквідації суду, що здійснює правосуддя на території відповідної адміністративно-територіальної одиниці (відповідних адміністративно-територіальних одиниць), та утворення нового суду, який забезпечує здійснення правосуддя на цій території, суд, що ліквідується, припиняє здійснення правосуддя з дня опублікування в газеті «Голос України» повідомлення голови новоутвореного суду про початок роботи новоутвореного суду (п. 6 ст. 147 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»).
У зв'язку із цим справа підлягає розгляду в порядку п.8 розділу Х111 Перехідних положень Цивільно-процесуального кодексу України.
15 грудня 2017 року набрала чинності нова редакція Цивільного процесуального кодексу України (ред. з 18.03.2004 до 15.12.2017), відповідно до п.9 ст. 1 Перехідних положень вказаного Кодексу, справи у судах першої та апеляційної інстанції, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Справа розглядається апеляційним судом Одеської області, у межах територіальної юрисдикції якого перебуває місцевий суд, який ухвалив рішення, що оскаржується, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах, відповідно до вимог п. 8 ст. 1 Перехідних положень.
Згідно ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Оскаржуване рішення суду першої інстанції не в повній мірі відповідає зазначеним вимогам закону, з огляду на наступне.
Так, судом першої інстанції встановлено, що 13 травня 2010 року між відповідачкою ОСОБА_3 та ОСОБА_4 був укладений договір позики згідно якого ОСОБА_4 передала, а відповідачка отримала у власність 218 240 грн., що на момент укладання договору було еквівалентом 27 280 дол. США, які відповідачка зобов'язалась повернути до 13 листопада 2010 року (а.с.7).
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після її смерті спадкоємцем став її син ОСОБА_4 (а.с.11,13).
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, після його смерті спадкоємцем за законом стала позивачка ОСОБА_2 (а.с. 12,14).
Ухвалюючи рішення про відмову в задоволенні позову, районний суд виходив з того, що оскільки між сторонами не виникли правовідносини, які регулюють ст. 1046 ЦК України, тому у позивачки не виникло право вимоги за договором позики.
Однак, колегія суддів не може погодитися з таким висновком районного суду, оскільки він не відповідає вимогам закону та обставинам справи, з огляду на таке.
Відповідно до статті 1046 ЦК України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.
Як вбачається з матеріалів справи ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 померла, після її смерті спадкоємцем став її син ОСОБА_4
ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 помер, після його смерті спадкоємцем за законом стала позивачка ОСОБА_2
Статтею 1216 ЦК України передбачено, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Відповідно до ч. 1 ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Так, з матеріалів справи вбачається, що відповідачка до суду першої інстанції заявила клопотання про застосування наслідків спливу строку позовної давності (Том 1: а.с.69)
Відповідно до статей 526, 629 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або вимог, що звичайно ставляться.
Згідно зі статтями 256, 257 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
Частинами першою, п'ятою статті 261 ЦК України встановлено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення свого права.
Позовна давність відповідно до частини першої статті 260 ЦК України обчислюється за загальними правилами визначення строків, встановленими статтями 253-255 цього Кодексу.
Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
Позивачка ОСОБА_2 звернулася до суду у липні 2016 року, після спливу строку позовної давності, так як у відповідності до договору позики від 13 травня 2010 року відповідачка зобов'язалася повернути грошові кошти до 13 листопада 2010 року, з цього часу і розпочався перебіг строку позовної давності, який сплив 13 листопада 2013 року.
В свою чергу ОСОБА_4, який був спадкоємцем кредитора ОСОБА_4 жодних вимог до боржника не висував.
Відповідно до статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг позовної давності починається заново. Час, що минув до переривання перебігу позовної давності, до нового строку не зараховується.
Тобто, у кожному випадку необхідно встановлювати, коли конкретно боржник вчинив відповідні дії, адже перебіг позовної давності може перериватися лише в межах строку давності, а не після його спливу.
Вказану правову позицію висловив Верховний Суд України у постанові від 5 липня 2017 року у справі № 6-3030цс16.
Таким чином строк позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення боргу за спірним договором позики сплив ще 13 листопада 2013 року, а жодних доказів переривання строку позивачем, тобто часткового повернення боргу, не надано.
Однак, судом першої інстанції не були враховані вищезазначені обставини та неправильно застосовані норми матеріального та процесуального права.
Тому враховуючи те, що суд першої інстанції відмовив у задоволенні позовних вимог з інших підстав, які не можна вважати обґрунтованими та такими, що відповідають виниклим по справі правовідносинам - а отже є підстави згідно ст. 376 ЦПК України для скасування оскаржуваного рішення та винесення нового про відмову у задоволенні заявлених позовних вимог, проте з інших, наведених вище підстав.
На підставі викладеного і керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 376, 381-384, 389, 390 ЦПК України, колегія суддів ,-
Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити частково.
Рішення Овідіопольського районного суду Одеської області від 19 лютого 2018 року - скасувати.
Прийняти постанову.
В задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу- відмовити.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Повний текст судового рішення складено 07.09.2018 року.
Головуючий Т.В. Цюра
Судді: С.М. Сегеда
Н.А. Кононенко