Провадження № 4-с/522/148/18
Справа № 522/24592/16-ц
27 липня 2018 року м. Одеса
Приморський районний суд м. Одеси у складі:
судді - Бондар В.Я.;
за участі секретаря судового засідання - Грищук В.О.;
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі скаргу скаргою ОСОБА_1 про визнання неправомірною постанову та бездіяльність старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3, боржник КС «Перше кредитне товариство»,-
Скаржник 16.07.2018 року звернувся до Приморського районного суду м. Одеси зі скаргою про визнання неправомірною постанову та бездіяльність старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3, боржник КС «Перше кредитне товариство», мотивовану тим, що Рішенням Приморського районного суду міста ОСОБА_2 від 03.11.2017 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення суми внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, суми інфляційного збільшення депозитного внеску (вкладу), 3 % річних від простроченої суми, яким позовні вимоги було задоволено в повному обсязі та стягнуто з Кредитоної спілки «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 суму процентів по депозитному внеску у розмірі 38 180 (тридцять вісім тисяч сто вісімдесят) грн.. 88 коп; суму інфляційного збільшення депозитного внеску ()вкладу. У розмірі 60 247 (шістдесят тисяч двісті сорок сім) грн.. 13 коп.; суму 3 % річних у розмірі 5 464 ( п'ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн.. 01 копійка та судовий збір у розмірі 1038 гривні 92 копійки.. 20.01.2018 року стягував звернувся до Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 ГТУЮ в Одеській області з заявою про примусове виконання рішення Приморського районного суду міста ОСОБА_2 від 03.11.2017 року. З офіційного сайту автоматизованої системи виконавчого провадження стягував дізнався, що 06.02.2018 року за його заявою було відкрито виконавче провадження № 55722062 по примусовому виконанню виконавчого листа, засобами поштового зв'язку постанова стягувачу не надходила, 11.07.2018 року ОСОБА_1 отримав постанову датовану 26.06.2018 року за № 5572 за підписом старшого державного виконавця Другого Приморського відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 про закінчення виконавчого провадження № 55722062 від 26.06.2018 року в якій зазначено, що виконавче провадженні було закінчено на підставі п. 2 ч. 1 статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» та заяви стягувача, проте вказаної заяви стягував ніколи не подавав та мирових угод не укладав в зв'язку цим він звернувся до суду за захистом свого порушеного права.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, головуючим по справі було визначено ОСОБА_4, ухвалою якого від 17.07.2018 року справу було прийнято до свого провадження.
Розглянувши подані документи і матеріали, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується скарга, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про задоволення скарги з огляду на наступне:
Рішенням Приморського районного суду міста ОСОБА_2 від 03.11.2017 року було задоволено позов ОСОБА_1 до Кредитної спілки «Перше кредитне товариство» про стягнення суми внеску (вкладу) члена кредитної спілки на депозитний рахунок, суми інфляційного збільшення депозитного внеску (вкладу), 3 % річних від простроченої суми, яким позовні вимоги було задоволено в повному обсязі та стягнуто з Кредитоної спілки «Перше кредитне товариство» на користь ОСОБА_1 суму процентів по депозитному внеску у розмірі 38 180 (тридцять вісім тисяч сто вісімдесят) грн.. 88 коп; суму інфляційного збільшення депозитного внеску ()вкладу. У розмірі 60 247 (шістдесят тисяч двісті сорок сім) грн.. 13 коп.; суму 3 % річних у розмірі 5 464 ( п'ять тисяч чотириста шістдесят чотири) грн.. 01 копійка та судовий збір у розмірі 1038 гривні 92 копійки.
26.12.2017 року Приморським районним судом міста ОСОБА_2 було видано виконавчий лист № 522/24592/16-ц, який було пред'явлено скаржником до виконання 06.02.2018 року.
Постановою про закінчення виконавчого провадження від 26.06.2018 року винесеної старшим державним виконавцем Другого Приморського відділу державної виконавчої служби м. Одеси Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 було закінчено виконавче провадження
№ 55722062, яке було відкрите по примусовому виконанню виконавчого листа
№ 522/24592/16-ц виданого Приморським районним судом міста ОСОБА_2 26.12.2017 року про стягнення грошової суми у розмірі 104 930, 94 грн., з КС «Перше кредитне товариство», на підставі заяви стягувача по закінченню виконавчого провадження оскільки ухвалою № 7/17-2087-2011 від 05.04.2016 року Господарським районним судом затверджено мирову угоду укладено сторонами в процесі, що виключає можливість примусового виконання документу.
Статтею 124 Конституції України визначено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження».
Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з вимогами статей 1, 5 Закону, виконавче провадження - це сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у цьому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів. Державний виконавець зобов'язаний вжити заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.
Крім того, виконання судових рішень - це заключна стадія цивільного процесу, а саме заключний етап у процесі реалізації захисту цивільних прав, у цьому випадку порушених прав ОСОБА_1, а згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини для визначення розумного строку розгляду справи включається період з надходження до суду позовної заяви й закінчується виконанням рішення суду.
Отже, завданням ДВС є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом, тому перевірка вчинених таких дій державним виконавцем є фактично перевіркою дотримання положення статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо справедливого судового розгляду й належного виконання рішення суду.
Відповідно дост.41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку,виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень у цивільних справах, який передбачає зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби.
Порядок розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця або іншої посадової особи державної виконавчої служби України під час виконання судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України, визначено розділом VІІ цього Кодексу у статтях 447-453 в рамках здійснення судового контролю за виконанням судових рішень.
Згідно положень ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.
Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобовязує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Частиною 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Нездійснення державним виконавцем виконавчих заходів, передбаченихЗаконом України «Про виконавче провадження»призводить до порушення законних прав та інтересів стягувача.
Відповідно до ч. 1 та ч. 5 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.
Згідно ч.1 ст. 18 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України.
Відповідно до ст.124 Конституції України, судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.
При таких обставинах, суд вважає, що встановлені в судовому засіданні фактичні обставини вказують на те, що державний виконавець не мав правових підстав для винесення постанови про закінчення виконавчого провадження, що в свою чергу є безумовним порушенням прав стягувача на своєчасне та повне виконання рішення суду у примусовому порядку, а тому приходить до висновку, що скарга підлягає частковому задоволенню.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 259-261, 447- 453 ЦПК України, суд, -
Скаргу ОСОБА_1 про визнання неправомірною постанову та бездіяльність старшого державного виконавця Другого Приморського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3, боржник КС «Перше кредитне товариство» - задовольнити.
Визнати неправомірною та скасувати постанову старшого державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 від 26.06.2018р. про закінчення виконавчого провадження № 55722062 по примусовому виконанню виконавчого листа, виданого Приморським районним судом м. Одеси про стягнення з Кредитної спілки «ПЕРШЕ КРЕДИТНЕ ТОВАРИСТВО» (ЄДРПОУ 23212644) на користь ОСОБА_1 заборгованості у розмірі 104930 (сто чотири тисячі дев'ятсот тридцять) грн. 94 коп..
Зобов'язати старшого державного виконавця Другого Приморського відділу Державної виконавчої служби міста ОСОБА_2 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 у встановленому порядку здійснити примусове виконання виконавчого листа, виданого Приморським районним судом м. Одеси № 522/24592/16-ц.
В іншій частині вимог скарги ОСОБА_1 залишити без задоволення.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку протягом 15 днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом 15 днів з дня отримання копії ухвали.
Ухвала набирає чинності з моменту оголошення.
Повний текст ухвали виготовлено 06.8.2018 року.
Суддя ОСОБА_4
27.07.2018