_________ _ _ МАЛИНОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ__________
Справа №521/7444/18
Пр. №4-с/521/85/18
10 вересня 2018 року м. Одеса
Малиновський районний суд міста ОСОБА_1 у складі:
головуючого - судді Сегеди О.М.,
при секретарі - Пасічник О.Е.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за скаргою ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця, заінтересована особа: головний державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3,
встановив:
У травні 2018 року до Малиновського районного суду м. Одеси звернувся ОСОБА_2 із скаргою на дії державного виконавця, заінтересована особа: головний державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 (далі - Другий Малиновський ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області). В обґрунтування скарги зазначив, що 14 квітня 2015 року Малиновським районним судом м. Одеси було винесено заочне рішення, яким задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення 2495372,60 грн боргу, у тому числі інфляційних втрат, 3 % річних, та судового збору в сумі 3654,00 грн.
30 листопада 2015 року Малиновським районним судом м. Одеси було видано виконавчий лист №512/2582/15-ц, який своєчасно був поданий заявником до Малиновського відділу державної виконавчої служби Одеського міського управління юстиції та 16 грудня 2015 року було відкрито виконавче провадження №49647412, однак, з моменту відкриття виконавчого провадження, згідно із даними Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень жодних Постанов відносно Боржника органами ДВС не складалось, арешт на майно боржника накладено на було, фактично ніяких дій по примусовому стягненню не проводилось.
Заявник зазначив, що 19 серпня 2017 року головним державним виконавцем Малиновського ВДВС ОМУЮ ОСОБА_3 було винесено постанову про передачу виконавчого провадження до Другого Малиновського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області та 25 вересня 2017 року головним державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 було винесено постанову про прийняття виконавчого провадження.
Як вказує заявник, стягнення з боржника так і не проводилось, тому він декілька разів особисто звертався із заявами і був на прийомі у Відділах ДВС з вимогами повідомити про хід виконавчого провадження та повідомити про вжиті заходи щодо стягнення боргу, але відповідей на зазначені заяви до цього часу не отримав, як і коштів на виконання рішення суду.
18 квітня 2018 року заявником було подано заяву про продовження виконавчого провадження №49647412, оскільки дії щодо стягнення боргу не вживались, але 26 березня 2018 року головним державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу.
Посилаючись на те, що державним виконавцем при примусовому виконанні судового рішення заходи, передбачені ст. 11 Закону України «Про виконавче провадження» не вживались, заявник просить суд визнати дії головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 щодо винесенняпостанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 березня 2018 року серії ВП №49647412 - неправомірними та скасувати вказану постанову.
Заявник ОСОБА_2 в судовому засіданні підтримав подану скаргу, проси суд її задовольнити.
Заінтересована особа в судове засідання не з'явилась, повідомлялась судом про дату, час та місце розгляду скарги у відповідності до вимог ст. 128 ЦПК України (а.с. 69).
Розглянувши подану скаргу, заслухавши пояснення заявника, дослідивши матеріали справи, суд вважає за необхідне її задовольнити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 3 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Порядок розгляду скарг на дії, бездіяльність, рішення, державного виконавця, чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання рішення визначений розділом VІІ ЦПК України в редакції, чинній з 15 грудня 2017 року «Судовий контроль за виконанням судових рішень».
Відповідно до вимог ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутись до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.
Згідно ст. 448 ЦПК України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Судом встановлено, що заочним рішенням Малиновського районного суду м. Одеси від 14 квітня 2015 року було задоволено позов ОСОБА_2 до ОСОБА_4 про стягнення 2495372,60 грн боргу, у тому числі інфляційних втрат, 3 % річних, та судового збору в сумі 3654,00 грн. (а.с. 7-9).
Вищевказане рішення набрало законної сили 22 жовтня 2015 року та на його виконання Малиновським районним судом м. Одеси 30 листопада 2015 року було видано виконавчий лист №521/2582/15-ц (а.с. 22).
Встановлено, що постановою державного виконавця від 16 грудня 2015 року було відкрито виконавче провадження по виконанню виконавчого листа №521/2582/15-ц, виданого 30 листопада 2015 року Малиновським районним судом м. Одеси, ВП №49647412 (а.с. 10).
З матеріалів справи вбачається, що 16 грудня 2015 року державним виконавцем було направлено запит до Пенсійного фонду України щодо працевлаштування боржника, Державної податкової служби України щодо наявності рахунків у банках боржника, направлено запит до відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області щодо зареєстрованого місця проживання боржника, та 14 січня 2016 року здійснено запит до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно відносно майна боржника (а.с. 13-18).
Згідно довідок з відділу адресно-довідкової роботи ГУ ДМС України в Одеській області від 04 лютого 2016 року, 15 лютого 2016 року вбачається, що боржник ОСОБА_4 10 квітня 2015 року знята з обліку за адресою: АДРЕСА_1, реєстрації не має.
З матеріалів справи вбачається, що з моменту відкриття виконавчого провадження, згідно даних Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень, жодних постанов відносно Боржника органами ДВС не складалось, арешт на майно боржника накладено на було, тобто, фактично ніяких дій по примусовому стягненню заборгованості не проводилось (а.с. 11).
Встановлено, що стягувач неодноразово звертався до Малиновського ВДВС м. Одеси із запитами щодо надання інформації про хід виконавчого провадження №49647412 (а.с. 26, 28, 29, 36, 38, 43).
У квітні 2017 року державним виконавцем Малиновського ВДВС м. Одеси повторно було здійснено запити до Пенсійного фонду України, Державної фіскальної служби України, Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Територіального сервісного центру №5141, у червні 2017 року здійснено вихід за адресою боржника: АДРЕСА_2, на момент виходу за вказаною адресою боржника не знайдено, майна не виявлено (а.с. 30-35, 39, 40).
Судом встановлено, що 26 березня 2018 року головним державним виконавцем Другого Малиновського ВДВС м. Одеса ГТУЮ в Одеській області було винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу на підставі п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» (а.с. 20).
Згідно ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Як роз'яснено у п. 3 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ № 6 від 07 лютого 2014 року «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судових рішень у цивільних справах», при розгляді скарг на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби суди повинні враховувати, що Законом про виконавче провадження передбачено заборону на зловживання процесуальними правами під час здійснення виконавчого провадження. Так, державний виконавець зобов'язаний вживати передбачені Законом про виконавче провадження заходи примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії, а особи, які беруть участь у виконавчому провадженні, зобов'язані сумлінно користуватися усіма наданими їм правами з метою забезпечення своєчасного та в повному обсязі вчинення виконавчих дій.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчий документ повертається стягувачу, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернено стягнення, а здійснені виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.
За ч. ч. 2, 4 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», про наявність обставин, зазначених у частині першій цієї статті, державний виконавець складає акт. Про повернення стягувачу виконавчого документа та авансового внеску державний виконавець виносить постанову з обов'язковим мотивуванням підстав її винесення, яка затверджується начальником відділу, якому він безпосередньо підпорядкований.
Згідно положень ч. 1 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів, щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
Частинами 2 та 3 ст. ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені права та обов'язки державного виконавця щодо неупередженого, ефективного, своєчасного вчинення виконавчих дій.
Як вбачається з матеріалів справи, державним виконавцем не здійснені всі можливі заходи щодо розшуку майна боржника та самого боржника, вихід державного виконавця був здійснений за адресою, за якою боржник не зареєстрована, про що йому було відомо, не застосовано приводу, не вчинені дії, які б спонукали боржника з'явитися до державного виконавця, зокрема не було вчинено дій щодо розшуку боржника, обмеження у праві виїзду за межі України. Акт державного виконавця, обов'язковість складання якого передбачена ч. 2 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі якого встановлюється відсутність майна боржника, скаржнику не надсилався, з чого неможливо об'єктивно встановити чи дійсно державним виконавцем здійснювалися виконавчі дії щодо розшуку майна боржника.
Ухвалою суду від 03 липня 2018 року судом було задоволено заяву ОСОБА_2 про витребування доказів, витребувано з Другого Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області належним чином завірену копію матеріалів виконавчого провадження №49647412 по виконанню виконавчого листа №521/2582/15-ц, виданого 30 листопада 2015 року Малиновським районним судом м. Одеси.
Суд враховує, що вищевказана ухвала суду була отримана представником Другого Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області 16 липня 2018 року, що підтверджується підписом у рекомендованому повідомленні про вручення поштового переказу, однак докази згідно ухвали суду до цього часу надані не були (а.с. 63).
Відповідно до ч. 2 ст. 451 ЦПК України, у разі встановлення обґрунтованості скарги, суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
В зв'язку з наведеним, суд вважає за необхідне скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця Другого Малиновського ВДВС м. Одеси ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 задовольнити, визнати дії головного державного виконавця неправомірними та скасувати постанову про повернення виконавчого документу стягувачу від 26 березня 2018 року у ВП №49647412.
Згідно ст. 41 Закону України «Про виконавче провадження» у разі якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення. У разі відновлення виконавчого провадження стягувач, суд або орган (посадова особа), яким повернуто виконавчий документ, зобов'язані у місячний строк з дня надходження постанови про відновлення виконавчого провадження пред'явити його до виконання.
Керуючись ст. ст. 447-451 ЦПК України, суд
ухвалив:
Скаргу ОСОБА_2 на дії головного державного виконавця, заінтересована особа: головний державний виконавець Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3- задовольнити.
Визнати дії головного державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 щодо винесенняпостанови про повернення виконавчого документа стягувачу від 26 березня 2018 року серії ВП №49647412 - неправомірними.
Скасувати постанову головного державного виконавця Другого Малиновського відділу державної виконавчої служби міста ОСОБА_1 територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_3 щодо повернення виконавчого документа від 26 березня 2018 року серії ВП №49647412, виданого Малиновським районним судом м. Одеси про стягнення з ОСОБА_4 суми боргу в розмірі 2495372,60 грн. - стягувачу ОСОБА_2без виконання.
Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня проголошення ухвали.
Повний текст ухвали складено 12 вересня 2018 року.
Суддя: О.М. Сегеда