Справа № 521/4918/18
Провадження 2/521/2662/18
30 серпня 2018 року Малиновський районний суд м. Одеси у складі:
головуючого судді - Коблової О.Д.,
за участю секретаря судового засідання - Барвенко А.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем та визнання права власності,
В провадженні вказаного складу суду перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем та визнання права власності.
На обґрунтування власної позиції та вимог позивач зазначає, що ОСОБА_1 є являється власником 1/5 частини домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Право на частину об'єкта нерухомості було успадковане від померлого чоловіка - ОСОБА_5, який прийняв спадщину від своєї матері - ОСОБА_6, проте не встиг оформити своїх спадкових прав, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_3. В цілому, до складу спадщини померлої ОСОБА_6 ввійшло 2/5 частини домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, та які були успадковані чоловіком Позивача. За життя ОСОБА_6 заповіт не склала, у зв'язку з чим на момент відкриття спадщини спадкоємцем її спадкового майна за законом першої черги був її син - ОСОБА_5, місце проживання якого було зареєстровано за місцем відкриття спадщини та який фактично прийняв спадщину. ОСОБА_5 про відмову від спадщини не заявляв, а отже - фактично прийняв спадщину, проте не встиг її оформити. Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем його майна, стала його дружина ОСОБА_1 (Позивачка) та їх спільний син, що в подальшому відмовився від прийняття спадщини на користь матері. Для оформлення своїх спадкових прав Позивач звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю., яким була заведена спадкова справа № 16/2015 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом, проте, лише 1/5 частина зазначеного домоволодіння, замість 2/5 частини, у зв'язку з тим, що нотаріусом було встановлено, що відповідно до інформації відображеної в Довідці (виписка з домової книги про склад сімї і реєстрації) № 504 від 29 квітня 2015 року, на час відкриття спадщини у місці разом з померлою ОСОБА_6 було зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 (її сина, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3) та її онуків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що являються дітьми ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. А тому, Відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом за правом представлення, як онуки спадкодавця, оскільки їх батько (син ОСОБА_6.) ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Таким чином, нотаріусом була залишена частка у спадщині для спадкування Відповідачами. У зв'язку з зазначеним позивач звернулась до суду.
Представник позивача в судове засідання з'явились, на задоволенні позовних вимог наполягав.
Відповідачі у судове засідання не з'явились, про день, місце та час розгляду справи повідомлялися належним чином.
Суд, у зв'язку з неявкою відповідача та неповідомленням про поважні причини такої неявки в судове засідання, ненаданням відповідачем відзиву на позов, зі згоди позивача, ухвалив слухати справу у відсутності відповідача, згідно ст.ст.280-281 ЦПК України, при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.
Суд, дослідивши та проаналізувавши матеріали справи, додані до неї документи приходить до висновку, що даний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Позивач звернулась до суду для встановлення факту не проживання відповідачів разом зі спадкодавцем, оскільки це означатиме не прийняття відповідачами спадщини, а отже - буде підставою для задоволення позовної вимоги про визнання за позивачем права власності на всю спадкову масу.
Судом було встановлено, що позивач являється власником 1/5 частини домоволодіння, що розташоване за адресою: АДРЕСА_1. Право на частину об'єкта нерухомості було успадковане від померлого чоловіка - ОСОБА_5, який прийняв спадщину від своєї матері - ОСОБА_6, проте не встиг оформити своїх спадкових прав, оскільки помер ІНФОРМАЦІЯ_3.
В цілому, до складу спадщини померлої ОСОБА_6 ввійшло 2/5 частини домоволодіння, що розташоване за адресою АДРЕСА_1, та які були успадковані чоловіком Позивача. За життя ОСОБА_6 заповіт не склала, у зв'язку з чим на момент відкриття спадщини спадкоємцем її спадкового майна за законом першої черги був її син - ОСОБА_5, місце проживання якого було зареєстровано за місцем відкриття спадщини та який фактично прийняв спадщину.
ОСОБА_5 про відмову від спадщини не заявляв, а отже - фактично прийняв спадщину, проте не встиг її оформити. Після смерті ОСОБА_5 спадкоємцем його майна, стала його дружина ОСОБА_1 та їх спільний син, що в подальшому відмовився від прийняття спадщини на користь матері. Для оформлення своїх спадкових прав ОСОБА_1 звернулася до приватного нотаріуса Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю., яким була заведена спадкова справа № 16/2015 та видано свідоцтво про право на спадщину за законом, проте, лише 1/5 частина зазначеного домоволодіння, замість 2/5 частини, у зв'язку з тим, що нотаріусом було встановлено, що відповідно до інформації відображеної в Довідці (виписка з домової книги про склад сімї і реєстрації) № 504 від 29 квітня 2015 року, на час відкриття спадщини у місці разом з померлою ОСОБА_6 було зареєстроване місце проживання ОСОБА_5 (її сина, який помер ІНФОРМАЦІЯ_3) та її онуків ОСОБА_2 та ОСОБА_3, що являються дітьми ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_4. А тому, Відповідачі - ОСОБА_2 та ОСОБА_3 є спадкоємцями за законом за правом представлення, як онуки спадкодавця, оскільки їх батько (син ОСОБА_6.) ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_4. Таким чином, нотаріусом була залишена частка у спадщині для спадкування відповідачами.
Сторона позивача на підтвердження своїх позовних вимог, зазначала, що факт реєстрації місця проживання відповідачів за адресою відкриття спадщини жодним чином не свідчить про реальність їх спільного проживання разом зі спадкодавцем - ОСОБА_6, оскільки відповідачі за адресою місця реєстрації не проживали протягом більше ніж двадцяти років, і відповідно, не можуть вважатися такими, що постійно проживали разом із спадкодавцем.
На підтвердження вищезазначеного, позивачем було надано до суду:
- Акт від 01 вересня 2010 року, що був складений ще безпосередньо спадкодавцем, та підтверджує факт не проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 більше 15-ти років;
- Акт про не проживання складеним Органом самоорганізації населення комітету мікрорайону «Сахарний» від 30 листопада 2016 року, яким підтверджено факт не проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою АДРЕСА_1 більше 20-ти років;
- Акт про не проживання складеним Органом самоорганізації населення комітету мікрорайону «Сахарний» від 17 січня 2018 року, яким підтверджено, що станом на ІНФОРМАЦІЯ_5 (день смерті ОСОБА_6.) в частині домоволодіння, що належало їй за адресою АДРЕСА_1, жодної особи не проживало. Актом чітко визначено, що ОСОБА_6 проживала самостійно та з жодною іншою особою спільного господарства не вела, а догляд за нею здійснював син ОСОБА_5 (покійний чоловік позивача).
Відповідно до вищезазначених актів, позивач зазначала, що жоден з відповідачів не з'являвся за даною адресою багато років, жодним з них не були вчинені дії по утриманню будинку, не приймалася участь в сплаті комунальних платежів, вони не займалися благоустроєм будинку чи його ремонтом, придбанням меблів та інших предметів домашнього побуту. Всі ці факти говорять про повну байдужість відповідачів до житла, їх не зацікавленість в проживанні у вказаному місці та не націленість на подальше повернення до будинку. Окрім того, до моменту смерті та після смерті ОСОБА_6 і по даний час відповідачі взагалі не з'являлися на території України і не приймали жодної участі в утриманні та розпорядженні спадковим майном.
Зазначене також підтверджується листом Державної прикордонної служби України, в якому зазначається, що ОСОБА_3 15 грудня 2013 року виїхала з території України до міста Москва, Російської Федерації, та на територію України не повернулась.
Також, зазначені обставини були підтверджені під час допиту свідка ОСОБА_8, що проживає за адресою, АДРЕСА_2 і відповідно проживає по сусідству з спірним будинком. ОСОБА_8 зазначив про те, що на момент смерті, ОСОБА_6 в зазначеному будинку проживала одна, і після її смерті в будинку ніхто не мешкає у зв'язку з чим він інколи здійснює догляд за будинком на прохання позивача.
До того ж, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси було від 15 березня 2017 року ОСОБА_2 та ОСОБА_3 було визнано такими, що втратили право користування будинком АДРЕСА_1. Також, вказане рішення стало підставою для зняття з реєстраційного обліку за даною адресою зазначених осіб (копія рішення суду та Довідок про зняття з реєстрації місця проживання особи додаються).
Позивач вказувала на те, що вищезазначеним судовим рішенням були встановлені факти, що мають преюдиційне значення. Зокрема, рішенням Малиновського районного суду м. Одеси було від 15 березня 2017 року встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2 більше 15 років у спірному домоволодінні не проживають та понад один рік відсутні в будинку без поважних причин.
Суд погоджується з тим, що з огляду на те, що відповідачі не проживали разом з померлою на момент відкриття спадщини, у відповідності з вимогами ст.ст.1269 та 1270 ЦК України, вони повинні були протягом шести місяців з дня відкриття спадщини звернутись до нотаріуса за місцем відкриття спадщини з заявою про прийняття спадщини. Однак, відповідачі як і у встановлений законом шестимісячний строк з дня відкриття спадщини, так і після сплину цього строку, до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини померлої не зверталися. З огляду на не проживання разом з померлою на момент відкриття спадщини та не звернення до нотаріуса впродовж шести місяців з дня смерті спадкодавця, відповідачі, у відповідності з вимогами ч.1 ст.1272 ЦК України, вважаються такими, що спадщину померлої не прийняли.
Відповідно до ч.1 ст. 2 ЦПК України, завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Згідно з ч. 1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.
Таким чином, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 1216-1218, 1220-1223,1270,1272 ЦК України, ст.ст. 1,2,4.5,11,,16,76-80,81,223,259,263-265,273,280-289,354 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Приватний нотаріус Одеського міського нотаріального округу Андріадіс В.Ю. про встановлення факту не проживання зі спадкодавцем та визнання права власності - задовольнити.
Встановити факт не проживання ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, та ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_2, разом з ОСОБА_6, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_5, на день відкриття спадщини та протягом шести місяців з дня її відкриття за адресою: АДРЕСА_1
Визнати за ОСОБА_1, право власності на спадщину у вигляді 1/5 частини домоволодіння загальною площею 133,5 кв.м., житлова площа 90,6 кв.м., за адресою АДРЕСА_1, що належала ОСОБА_6 та була успадкована ОСОБА_5, який прийняв спадщину, але не оформив своїх спадкових прав.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.
У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому ст. 354 ЦПК України. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановлених ЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Суддя О.Д. Коблова