18 червня 2007 р. Справа № 17/102
Господарський суд Закарпатської області у складі головуючого судді Ушак І.Г. у відкритому судовому засіданні за участю представників:
позивача -Шибаєв А.М., представник за довіреністю;
відповідача - Легеза І.І.
розглянувши матеріали справи за позовом Закарпатського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Ужгород до спільного товариства з обмеженою відповідальністю «Смерічка», с. Неліпино Свалявського району про стягнення 2113 грн. адміністративно-господарських санкцій за недотримання нормативу робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів.
Позивачем заявлені вказані вимоги, оскільки відповідач всупереч вимогам ст.ст. 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» (далі-Закон) не виконав встановлений на 2006 рік норматив створення робочих місць призначених для працевлаштування інвалідів та не сплатив позивачеві у зв'язку з цим штрафні санкції в розмірі половини середньорічної заробітної плати на підприємстві відповідача за одне нестворене робоче місце для працевлаштування інваліда, яке становить предмет позовних вимог. Представник позивача наполягає на задоволенні заявлених вимог, посилаючись на їх обґрунтованість долученими до матеріалів справи документами.
Відповідач письмовим відзивом та його представник у ході судового розгляду заперечує проти позовних вимог, вважаючи, що обов'язок підприємства працевлаштувати інваліда виникає за наявності відповідної пропозиції органів, які за змістом ст. 18 Закону зобов'язані здійснювати підбір та працевлаштування інвалідів на створені робочі місця (органи державної служби зайнятості), або у разі звернення інваліда безпосередньо на підприємство. Оскільки зазначені органи не направляли на підприємство відповідача інвалідів для працевлаштування, інваліди безпосередньо на підприємство на протязі 2006 року з питань працевлаштування також не зверталися, норматив працевлаштування інвалідів відповідачем не міг бути виконаний.
Вивчивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників сторін у ході судового розгляду, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог з огляду на наступне.
За приписами ст.ст. 19, 20 Закону для підприємств, установ, організацій (далі - підприємства), встановлюється норматив створення робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, незалежно від форм власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим ст. 19 Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається розміром середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Для підприємств, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір зазначених санкцій визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати за кожне робоче місце не зайняте інвалідом. Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами самостійно в строк до 15 квітня року наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу.
Відповідачеві за змістом вищенаведеного Закону встановлено на 2006 рік норматив створення робочих місць для забезпечення працевлаштування інвалідів у кількості 1 робочого місця, оскільки за даними звіту відповідача про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2006 рік середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу на підприємстві відповідача становить 8 осіб. За даними цього ж звіту на підприємстві відповідача на протязі 2006р. не було працевлаштовано жодного інваліда.
Разом з тим, відповідачем поданими суду матеріалами (, наказами від 3.01.06, 20.07.06) доведено, що на підприємстві до серпня 2006 року штатна чисельність працюючих становила 7 чоловік, у зв'язку з чим за змістом Закону, на підприємство відповідача не поширювався обов'язок працевлаштування інвалідів. За період з серпня по грудень 2006 р. на підприємстві відповідача штатна чисельність працюючих становила 8 чоловік, а відповідачем вживалися залежні від нього заходи для працевлаштування інвалідів у кількості, що відповідає встановленому Законом нормативу, про що шляхом подання звітів про наявність вільного робочого місця за професією охоронник зі звичайними умовами праці інформовано Свалявський районний центр зайнятості населення. Оскільки останнім не направлялися на підприємство для працевлаштування громадяни вказаної категорії (лист Свалявського РЦЗ від 08.05.07р.) підприємство не може відповідати за невиконання вищезгаданого нормативу, тому у позові належить відмовити
З огляду на вищенаведене, керуючись ст.ст. 17, 18, 19, 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні», ст.ст. 11, 70, 71, 86, 94, 158-163, п. 7 розділу VІІ Кодексу адміністративного судочинства України,
1. У позові відмовити.
Дана постанова набирає законної сили в порядку ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України.
Суддя Ушак І.Г.