Господарський суд
Житомирської області
10002, м. Житомир, майдан Путятинський, 3/65
Від "27" червня 2007 р. Справа № 12/2271
Господарський суд Житомирської області у складі:
Головуючого судді
судді Сікорської Н.А.
судді
за участю представників сторін
від позивача Єнік Є.В. - дов. №370/10 від 29.12.06р. (24.05.07р.), Мицько Р.М. - дов. №346/10 від 29.12.06р. (08.06.07р.) Мацегорін А.О., дов. № 368/10 від 29.12.2006.
від відповідача Лаврінчук Ю.С. - дов. б/н від 10.05.06р. Кузьменко Т.В. - дов. №115-но від 11.09.06р.
Розглянувши справу за позовом Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" (м. Київ)
до Відкритого акціонерного товариства "Коростишівгаз" (м.Коростишів)
про стягнення 1232267,86 грн.
У відповідності до ч.4 ст. 69 ГПК України, справа розглядається убільш тривалий строк, ніж предбачено ч.1 цієї статті.
В судовому засіданні 24.05.07р., у відповідності до ст.77 ГПК України, оголошувалась перерва до 12:30 год. 08.06.07р., до 14:10 год. 08.06.07р., до 10.00 год. 27.06.07р. та до 14:30 год 27.06.07.
Позивачем пред'явлено позов про стягнення на його користь з відповідача 1232267,86 грн., з яких: 895451,24 грн. боргу; 85346,38 грн. пені; 200617,78 грн. інфляційних; 50852,46 грн. 3% річних та судових витрат.
22.03.07р. на адресу господарського суду надійшла заява про збільшення розміру позовних вимог, згідно якої позивач повідомив, що основна заборгованість, у зв'язку з її частковою сплатою в сумі 401,37 грн., зменшилась до 895049,87 грн. Крім основного боргу просить стягнути 240325,79 грн. інфляційних та 71478,24 грн. 3% річних та 85346,38 грн. пені.
Представники позивача, в засіданні суду, позовні вимоги підтримали в збільшеному обсязі.
Оскільки дії позивача щодо збільшення позовних вимог не суперечать приписам ст. 22 ГПК України, спір вирішується в межах збільшених позовних вимог.
Представники відповідача позов заперечують частково. Надано письмові відзиви на позовну заяву від 28.08.06р. (а.с.51-58,т.1) та від 12.09.06р. (а.с.85-88,т.1), де викладено заперечення відповідача.
В судовому засіданні представник позивача повідомив, що 24.04.07 відповідачу була направлена заява про зарахування зустрічних однорідних вимог на суму 63123,55 грн. В підтвердження надано заяву (а.с.134 т.3), згідно якої ДК "Газ України" зменшила дебіторську заборгованість ВАТ "Коростишівгаз" на суму 63125,55 грн. за договором від 24.12.03 № 06/03-3041 та відповідно відображає в бухгалтерському обліку цю суму як зменшення кредиторської заборгованості перед ВАТ "Коростишівгаз" за договором від 12.01.07 № 06/07-103 про транспортування природного газу.
Представники відповідача заперечили зарахування зустрічних однорідних вимог за договором від 24.12.03 № 06/03-3041 і повідомили, що направили заяву позивачу про зарахування зустрічних однорідних вимог 15.05.07 в сумі 82533,07 грн. за договором № 06/06-803 від 29.12.06 та № 06/07-103 від 12.01.07.
Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд
З позовної заяви вбачається, що 24.12.2003р. між ДК "Газ України" НАК"Нафтогаз України" та Відкритим акціонерним товариством "Коростишівгаз" був укладений договір на постачання природного газу №06/03-3041 на 2004 рік (а.с.11-15, т.1).
Відповідно до умов даного договору на протязі січня-грудня 2004 року, позивач зобов'язувався передати, а відповідач прийняти та оплатити природний газ загальним обсягом 16476,077 тис. куб. м. на загальну суму 1803103,12 грн.
Згідно п.5.1 договору на поставку природного газу оплата за газ здійснюється грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця.
Позивач свої зобов'язання за договором виконав, поставивши відповідачу природний газ в обсязі 16476,077 тис. куб. м., на суму 1910688,82 грн., що підтверджується відповідними актами приймання-передачі природного газу. (а.с.22-34 т.1).
Відповідач свої зобов'язання виконав частково, поставлені обсяги природного газу оплатив лише у розмірі 1015237,58 грн., заборгувавши позивачу 895451,24 грн.
У відповідності до заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.1-4,т.3), основна заборгованість, у зв'язку з її частковою сплатою в сумі 401,37 грн., зменшилась до 895049,87 грн.
Згідно даних позивача проплата відбулася 14.08.06р., тобто після направлення позовної заяви до суду, тому в частині стягнення 401,37 грн. основного боргу провадження у справі слід припинити за п.1-1 ст.80 ГПК України.
Згідно п.п. 6.2, 6.4 договору, позивачем нараховано відповідачу пеню за несвоєчасну оплату спожитого газу, яка згідно розрахунку позивача становить 85346,38 грн. (а.с.3, т.1).
Відповідно до ст. 625 ЦК України та заяви про збільшення розміру позовних вимог (а.с.1-4,т.3) відповідачу обраховано борг з урахуванням інфляційних процесів (індексу інфляції) за період з лютого місяця 2004 року по лютий місяць 2007 року в сумі 240325,79 грн.; нараховано до сплати відповідачу 3% річних від простроченої суми по постачанню природного газу за період з 11.02.04р. по 21.03.07р. у розмірі 71478,24грн.
Відповідач позовні вимоги визнає частково. У письмових відзивах на позовну заяву від 28.08.06р. (а.с.51-58,т.1) та від 12.09.06р. (а.с.85-88,т.1) зазначив, що позивачем безпідставно включено в суму основного боргу вартість можливих втрат поставленого газу; законодавством передбачений порядок розрахунків за постачання природного газу для потреб населення, шляхом перерахування коштів з розподільного рахунку відповідно до Алгоритму, а відтак, відповідач не був розпорядником коштів, що надходили до нього від населення за спожитий природний газ і не може нести майнової відповідальності; у позивача відсутні правові підстави для стягнення інфляційних та 3-х процентів річних відповідно до ст. 214 ЦК УРСР.
Обгрунтовуючи свої заперечення, відповідач вказав, що постачав природний газ виключно населенню і не являється власником вказаного газу, а відтак, не несе ризики його втрати під час транспортування та постачання споживачам.
Договором від 24 грудня 2003 року не обумовлені порядок обліку та оплати комерційних втрат газу, а отже, оплата вартості цих втрат не може бути покладена на відповідача; законодавством передбачений єдиний порядок розрахунків за постачання природного газу для потреб населення, шляхом перерахування коштів з розподільного рахунку відповідно до Алгоритму, а відтак, відповідач не мав можливості розпоряджатися цими коштами на власний розсуд, що виключає стягнення з нього пені.
Оцінивши в сукупності документи по справі, необхідну нормативну базу та пояснення сторін, суд дійшов висновку про обгрунтованість позовних вимог на підставі слідуючого.
Як встановлено господарським судом, 24 грудня 2003 року сторони уклали договір на постачання природного газу для потреб населення (з додатками до нього) відповідно до умов якого, в редакції узгодженого сторонами протоколу розбіжностей (а.с.11-20,т.1), позивач зобов'язався передати відповідачу в 2004 році природний газ виключно для потреб населення в обсязі, з врахуванням можливих втрат, а відповідач - прийняти та оплатити газ на умовах даного договору (п. 1.1).
Згідно п.5.1 договору на поставку природного газу оплата за газ здійснюється грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки.
Остаточний розрахунок за фактично спожитий газ здійснюється до 10 числа наступного за звітним місяця. Тобто остаточний розрахунок за газ, поставлений по акту прийому-передачі за грудень 2004р. мав бути здійснений до 10 січня 2005р.
П.5.1.1. договору передбачено, що остаточний розрахунок за можливі втрати газу здійснюються за підсумками року до 15.01.04р.
Враховуючи, що спірний договір було укладено 24.12.03р., поставка газу здійснювалася протягом всього 2004р. (підтверджується актами прийому-передачі газу (а.с.22-34, т.1)), остаточні розрахунки за поставлений газ мали бути здійснені до 10.01.05р., а п.5.1.1. передбачено термін остаточного розрахунку за можливі втрати газу за підсумками року. За переконанням суду, у вказаному пункті сторони помилково невірно зазначили рік, оскільки зі змісту договору вбачається, що слід було вказати: "остаточний розрахунок за можливі втрати газу здійснюються за підсумками року до 15.01.05р. "
Згідно ч.3-4 ст. 213 ЦК України при тлумаченні змісту правочину беруться до уваги однакове для всього змісту правочину значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів.
Якщо буквальне значення слів і понять, а також загальноприйняте у відповідній сфері відносин значення термінів не дає змоги з'ясувати зміст окремих частин правочину, їхній зміст встановлюється порівнянням відповідної частини правочину зі змістом інших його частин, усім його змістом, намірами сторін.
Якщо за правилами, встановленими частиною третьою цієї статті, немає можливості визначити справжню волю особи, яка вчинила правочин, до уваги беруться мета правочину, зміст попередніх переговорів, усталена практика відносин між сторонами, звичаї ділового обороту, подальша поведінка сторін, текст типового договору та інші обставини, що мають істотне значення.
Враховуючи зміст, мету договору, наступну поведінку сторін, усталену практику відносин в сфері газопостачання, суд вважає що в п.5.1.1., при укладенні договору, сторони допустили описку щодо термінів проведення розрахунків за можливі втрати газу за підсумками року.
Кількість газу, поставленого відповідачу, оформлюється щомісячними актами приймання-передачі газу, які є підставою для остаточних розрахунків (п.п. 3.3, 3.4).
Як встановлено господарським судом на підставі актів приймання-передачі газу (а.с.22-34,т.1), долучених до матеріалів справи, протягом січня-грудня 2004 р. відповідачу поставлено за цим договором природний газ у обсязі 16476,077 тис. м3 на загальну суму 1803103,12 грн. У вказану суму, поставленого згідно Актів газу, включено і вартість можливих його втрат.
Зобов'язання з оплати переданого природного газу виконані відповідачем лише частково, в зв'язку з чим заборгованість за поставлений природний газ на день вирішення спору становить 895049,87 грн. (401,37 грн. було сплачено відповідачем під час розгляду справи), які включають заборгованість населення за спожитий природний газ та вартість можливих втрат газу на суму 107585,70 грн. (в об'ємі 1100,392 тис.м.куб.).
Суд вважає, що позивач обгрунтовано до розміру заборгованості включив кількість і вартість можливихих втрат газу, а також втрат, пов'язаних з відтоками (притоками) газу, оскільки п. 2.1. Договору від 24 грудня 2003 року прямо передбачено, що постачальник передає покупцеві газ з урахуванням можливих втрат. Надалі додатковими угодами №№1,2,3,4,5 до договору (а.с.16-20,т.1) сторони замінили слова "можливі втрати газу" на "можливі обсяги розбалансування газу (відтоки/притоки).
За змістом статті 153 ЦК УРСР договір вважається укладеним, коли між сторонами досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними, зокрема, є всі ті умови, щодо яких за заявою однієї з сторін повинно бути досягнуто згоди.
Як вбачається з тексту договору, та погоджених сторонами Протоколу розбіжностей, додатків до Договору від 24 грудня 2003 року (а.с.11-34, т.1), умова договору стосовно постачання газу та його споживання з урахуванням можливихих втрат (притоків/відтоків) відповідачем не оспорювалась. Договір не визнано недійсним повністю або в частині умов поставки чи розрахунків.
З текстів примірників актів прийому-передачі природного газу, які складені сторонами відповідно до порядку та умов постачання, приймання газу, встановленого розділом 3 цього договору, вбачається, що в 2004 році відповідач здійснював приймання та реалізацію природного газу для населення, в тому числі з урахуванням як можливих втрат (п.1.1 договору), так і втрат внаслідок відтоків природного газу (додаткова угода №1 від 15.03.04р., додаткові угоди №№2-5 (акти за березень - грудень 2004р.)).
Погоджуючи шляхом підписання за підсумками відповідних періодів актів про обсяги поставленого та прийнятого природного газу, сторони зазначили, що частина газу спожита в якості втрат внаслідок відтоків газу і ціну цього газу розрахували за роздрібною ціною на газ для населення за відсутності лічильників газу, затвердженою Національною комісією регулювання електроенергетики України.
Зазначені обсяги втрат відповідачем не оспорюються і визначені як різниця між обсягами надходження газу до газорозподільної мережі та сумою обсягів реалізації природного газу населенню, а оскільки весь обсяг природного газу придбано у позивача оплатно, то і обсяг цих втрат повинен бути компенсований відповідачем, що відповідало, зокрема, приписам пунктів 2.6-2.10 Тимчасового положення про облік відтоків та притоків природного газу, затвердженого наказом НАК “Нафтогаз України» від 9 серпня 1999 року №209 (далі - наказ №209), зареєстрованого Міністерством юстиції України від 13 вересня 1999 року за №617/3910.
Твердження відповідача (а.с.61, т.2) про те, що зазначений наказ був чинним лише протягом 1999 року є помилковим, оскільки дія наказу протягом року стосувалася виключно встановлення рівня граничних розрахункових втрат газу для областей (міст), що представлені в якості окремого додатку з відповідною вказівкою про чинність протягом 1999 року.
Затверджене наказом №209 Тимчасове положення про облік відтоків та притоків природного газу було чинним на момент виконання контрагентами умов договору, оскільки не містило застережень, щодо строку дії і втратило чинність за наказом НАК “Нафтогаз України» від 9 червня 2004 року №326 у зв'язку з затвердженням наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 лютого 2004 року №112 “Положення про порядок обліку обсягів розбалансування природного газу в газорозподільних мережах».
Відповідно до положення пункту 3 Порядку розподілу коштів, що надходять за використаний природний газ на розподільні та консолідований розподільний рахунки, відкриті газозбутовим та газотранспортним підприємствам Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» та дочірній компанії “Газ України» Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» (затверджений наказом НАК “Нафтогаз України» від 19 листопада 1998 року та зареєстрований в Міністерстві юстиції України 30 листопада 1998 року за №765/3205), газозбутовою організацією є підприємство, яке транспортує природний газ по розподільних мережах середнього та низького тиску безпосередньо до всіх споживачів, а також є власником газу, який постачається населенню, комунально-побутовим споживачам та бюджетним організаціям, тому хибними є твердження відповідача про те, що він не являється власником газу, який ним поставлявся для потреб населення.
Водночас, прийнявши поставлений позивачем природний газ у кількості, яка зазначена в актах приймання-передачі з урахуванням можливих втрат та втрат внаслідок відтоків газу, відповідач, як покупець за Договором від 24 грудня 2003 року, в силу ст.ст. 4, 128, 130, 161, 162, 245 ЦК УРСР набув як право власності на вказану продукцію, так і ризик її випадкової загибелі (знищення), а відтак, зобов'язаний здійснити оплату вказаної продукції за встановленими цінами. Аналогічні норми прописані у ст.ст. 11, 323, 334, 525, 526, 712 ЦК України, чинного на момент вирішення справи судом.
Також безпідставними є твердження відповідача про те, що відповідач не має права визначати порядок, розміри та строки розрахунків з позивачем, оскільки це не відповідає постанові Кабінету Міністрів України та Національного банку України від 13 листопада 1998 року № 1785 “Про вдосконалення розрахунків за спожитий природний газ».
Постановою НКРЕ від 12 липня 2000 року № 759 “Про затвердження алгоритму розподілу коштів, що надходять на розподільчі рахунки газозбутових підприємств Національної акціонерної компанії “Нафтогаз України» за поставлений природний газ» на виконання постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 27 травня 2000 року № 840 “Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України і Національного банку України від 13 листопада 1998 року № 1785» було розроблено алгоритм, який визначає послідовність дій підприємств та банків, що їх обслуговують, при надходженні коштів на розподільчі рахунки підприємств за поставлений природний газ.
Цей алгоритм не впливає на домовленість сторін за договором щодо строків оплати вартості поставленого газу, не припиняє зобов'язання боржника по оплаті боргу кредитору, у тому числі шляхом реалізації свого права на стягнення боргу з споживачів природного газу.
Що стосується зарахування зустрічних однорідних вимог, то суд вважає за необхідне вказати слідуюче.
Згідно положень ст.601 ЦК України, зобов'язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги.
Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
Із змісту вказаної статті випливає, що однією з обов'язкових умов для зарахування зустрічних однорідних вимог є відсутність спору між сторонами відносно характеру зобов'язання, його змісту, умов виконання і т.д. Якщо одна сторона звернулася із заявою про зарахування, а інша сторона зобов'язання протиставить цій вимозі заперечення відносно характеру, терміну, розміру виконання тощо, то в такому випадку суперечка підлягає судовому розгляду, і зарахування можливе лише за рішенням суду.
Натомість, згідно додаткових заперечень відповідача від 08.06.07р. (а.с.145, т. 3) позивач своєю заявою від 26.04.07р. (яку було відправлено 16.05.07р.) зменшив заборгованість відповідача за договором на суму 63123,55 грн. Представники відповідача заперечили проти тверджень позивача про проведення заліку у вказаній сумі. Вказали, що 15.05.07р. (до направлення заяви позивачем) ВАТ "Коростишівгаз" направило на адресу ДК "Газ України" заяву від 15.05.07р. про зарахування зустрічних однорідних вимог в сумі 82533,07 грн., про отримання якої позивачем свідчить повідомлення про вручення (а.с.154,т.3). У зв'язку з вказаним відповідач не погоджується з заявою про зарахування зустрічних однорідних вимог позивача.
Суд встановив, що викладені ВАТ "Коростишівгаз" обставини підтверджуються, долученою до матеріалів справи документацією по переписці сторін зі спірного питання (а.с.146-157,т.3)
Оскільки з вказаних документів вбачається, що сторони не узгодили зарахування зустрічних однорідних вимог, тому заборгованість відповідача за природний газ, отриманий у 2004 році відповідає заборговності, яка заявлялась до стягнення, а саме 895049,87 грн.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що розрахунки позовних вимог є обґрунтованими та відповідають вимогам чинного законодавства.
Згідно з ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання не допускається.
Згідно з ст.33 ГПК України сторони повинні довести ті обставини, на які вони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень.
Відповідно до п.3 ст.83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право у виняткових випадках зменшувати розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.
Згідно з ч.1 ст. 233 ГК України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.
Як було вказано вище, за договором від 24.12.2004р. відповідачу поставлено природний газ на суму 1910688,82 грн. Він виконав грошове зобов'язання на суму 1015237,58 грн., що свідчить про високий ступінь виконання зобов'язання.
Також господарський суд встановив, що кінцевими споживачами природного газу є населення, через низький ступінь розрахунків якого і виникла заборгованість у відповідача.
Оцінивши дані обставини, суд вважає їх винятковими і зменшує розмір пені до 1000,00 грн.
Враховуючи вищевикладене, позов обгрунтований, підтверджується належними доказами по справі і підлягає задоволенню в сумі 1207853,90 грн., а саме: 895049,87 грн. основного боргу, 1000,00 грн. пені, 240325,79 грн. інфляційних та 71478,24 грн. 3% річних. В частині стягнення 401,37 грн. основного боргу провадження у справі суд припиняє за п.1-1 ст.80 ГПК України.
Судові витрати покладаються на відповідача.
На підставі ст.ст. 525, 526, 625 Цивільного кодексу України, керуючись ст.ст. 33, 49, 69, п.1-1 ст.80,ст.ст. 82-85ГПК України, господарський суд
1. Позов задовольнити.
2. Зменшити розмір пені, що підлягає стягненню до 1000,00 грн.
3. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Коростишівгаз", Житомирська обл., Коростишівський р-н., м. Коростишів, вул. Гвардійська, 42, код 20413052
на користь Дочірньої компанії "Газ України" Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України", м. Київ, вул. Шолуденка, 1, код 31301827
- 895049,87 грн. - сума основної заборгованості;
- 1000,00 грн. пені;
- 240325,79 грн. інфляційних;
- 71478,24 грн. 3% річних;
- 12926,02 грн. витрат по сплаті держмита;
- 118,00 грн. витрат на інформаційно - технічне забезпечення судового процесу.
4. В частині стягнення 401,37 грн. основного боргу провадження у справі припинити за п.1-1 ст.80 ГПК України.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття.
Суддя
Віддрукувати:
1 - в справу
2,3 -сторонам