10 вересня 2018 рокуЛьвів№ 876/6163/18
головуючого судді Онишкевича Т.В.,
суддів Носа С.П., Іщук Л.П.,
з участю секретаря судових засідань Костюка Р.Ю.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 на рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 липня 2018 року у справі за позовом військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України до громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 про примусове видворення за межі території України,
суддя(і) у І інстанції Монич О.В.,
час ухвалення рішення 16 год. 12 хв.,
місце ухвалення рішення м. Ужгород,
дата складення повного тексту рішення не зазначено,
6 липня 2018 року командир військової частини НОМЕР_1 Державної прикордонної служби України (далі - ІНФОРМАЦІЯ_1 ) звернувся до суду з адміністративним позовом, у якому просив примусово видворити за межі України громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Рішенням Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 липня 2018 року у справі № 308/7584/18 вказаний позов було задоволено. При цьому суд першої інстанції виходив із того, що відповідач коштів для виїзду з території України не має, працевлаштуватись на території України не має змоги та не відноситься до осіб, яким надано статус біженця і не є особою, яка потребує додаткового захисту. У ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_1 не має законних підстав для перебування на території України та існує ризик, що він ухилятиметься від виконання рішення про його примусове видворення, перешкоджатиме проведенню процедури видворення, оскільки у нього відсутні кошти та документи, що дають право на виїзд з України.
У апеляційній скарзі відповідач громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 просить зазначене судове рішення скасувати та прийняти нове про відмову в задоволенні позову. Апеляційну скаргу обґрунтовує тим, що рішення про його примусове видворення є незаконним, оскільки було порушено процедуру звернення з таким позовом.
Представник позивача у ході апеляційного розгляду заперечила обґрунтованість доводів апелянта. Просила залишити рішення суду першої інстанції без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.
Відповідач чи його представник на виклик апеляційного суду не прибули і відповідно до частини 2 статті 313 Кодексу адміністративного судочинства України апеляційний розгляд відбувається за їх відсутності.
Переглянувши судове рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіривши повноту встановлення судом першої інстанції фактичних обставин справи та правильність застосування ним норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, виходячи із такого.
Як встановлено судом першої інстанції та слідує з матеріалів справи, громадянин Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , незаконно перетнув державний кордон з України у Словацьку Республіку поза пунктами пропуску у складі групи осіб в районі прикордонного знаку № 69-70 на ділянці відповідальності відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_3 », однак був затриманий представниками прикордонної поліції Словацької Республіки і 2 липня 2018 року у пункті пропуску «Малий Березний» Чопського прикордонного загону, на підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб, переданий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустріч.
Спірні правовідносини, що склались між сторонами, регулюються Конституцією України та Законом України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства».
В силу вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з частиною 1 статті 30 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства», центральний орган виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, органи охорони державного кордону (стосовно іноземців та осіб без громадянства, які затримані ними у межах контрольованих прикордонних районів під час спроби або після незаконного перетинання державного кордону України) або органи Служби безпеки України можуть лише на підставі винесеної за їх позовом постанови адміністративного суду примусово видворити з України іноземця та особу без громадянства, якщо вони не виконали в установлений строк без поважних причин рішення про примусове повернення або якщо є обґрунтовані підстави вважати, що іноземець або особа без громадянства ухилятимуться від виконання такого рішення, крім випадків затримання іноземця або особи без громадянства за незаконне перетинання державного кордону України поза пунктами пропуску через державний кордон України та їх передачі прикордонним органам суміжної держави.
Таким чином, оскільки відповідач незаконно перетнув державний кордон з України у Словацьку Республіку поза пунктами пропуску, був затриманий представниками прикордонної поліції Словацької Республіки і 2 липня 2018 року на підставі статті 3 Угоди між Україною та Європейським Співтовариством про реадмісію осіб переданий на територію України у встановленому угодою порядку під час проведення прикордонно-представницької зустріч, то він підпадає під дію зазначеної норми та може бути видворений з України на підставі рішення адміністративного суду.
Відповідно до частини 1 статті 288 Кодексу адміністративного судочинства України позовні заяви іноземців та осіб без громадянства щодо оскарження рішень про їх примусове повернення в країну походження або третю країну, а також позовні заяви центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органів охорони державного кордону або Служби безпеки України про примусове видворення іноземців та осіб без громадянства за межі України подаються до місцевого загального суду як адміністративного суду за місцезнаходженням центрального органу виконавчої влади, що забезпечує реалізацію державної політики у сфері міграції, його територіальних органів і підрозділів, органу охорони державного кордону чи Служби безпеки України або за місцезнаходженням пункту тимчасового перебування іноземців та осіб без громадянства, які незаконно перебувають в Україні.
Передбачені статтею 31 Закону України «Про правовий статус іноземців та осіб без громадянства» обставини, які перешкоджають примусовому видворенню відповідача з території України, у ході судового розгляду не встановлені.
Доказів поширення на відповідача дії приписів Закону України «Про біженців та осіб, які потребують додаткового або тимчасового захисту» матеріали справи не містять.
Покликання апелянта на недотримання відповідачем порядку прийняття та виконання рішення про його примусове повернення, на переконання апеляційного суду, не спростовує висновків суду першої інстанції з огляду на наявність обґрунтованих підстав вважати, що він ухилятиметься від виконання рішення про своє примусове повернення з України від 5 липня 2018 року через відсутність документів, що посвідчують особу та підтверджують законність перебування на території України, а також коштів, необхідних для добровільного залишення території України, що об'єктивно цьому перешкоджає.
Порушень норм процесуального права, які є обов'язковою підставою для скасування рішення, або неправильного застосування норм матеріального права поза межами вимог апелянта та доводів, викладених у апеляційній скарзі, у ході апеляційного розгляду справи встановлено не було.
З огляду на викладене суд апеляційної інстанції приходить до переконання, що суд першої інстанції, вирішуючи даний публічно-правовий спір, правильно встановив фактичні обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а відтак апеляційну скаргу слід залишити без задоволення.
Керуючись статтями 241, 243, 250, 289, 308, 310, 316, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, апеляційний суд,
апеляційну скаргу громадянина Народної Республіки Бангладеш ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 9 липня 2018 року у справі № 308/7584/18 - без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.
Головуючий суддя Т.В.Онишкевич
Судді С.П.Нос
Л.П.Іщук
Постанова у повному обсязі складена 11 вересня 2018 року.