11 вересня 2018 р.м.ОдесаСправа № 815/445/18
Категорія: 6.1 Головуючий в 1 інстанції: Радчук А.А.
Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду, у складі:
головуючого судді - Запорожана Д.В.,
судді - Яковлєва О.В.,
судді - Танасогло Т.М.
при секретарі: Осіпові М.Ю.
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради , за участю третьої особи: ОСОБА_1 про визнання протиправними та скасування наказів,
ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом до Управління ДАБК Одеської міської ради, за участю третьої особи: ОСОБА_1 про скасування наказів №01-13/494 та № 01-10/495 від 07.12.2017 року.
Свої позовні вимоги ОСОБА_2 обґрунтувала незаконністю спірних наказів.
Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року позов задоволено. Скасовано спірні накази.
В апеляційних скаргах ОСОБА_1, Управління ДАБК Одеської міської ради просять скасувати вищенаведене рішення, як таке, що прийняте з помилковим застосуванням норм матеріального та процесуального права і прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
Приймаючи оскаржене рішення суд першої інстанції виходив з обґрунтованості даного позову та наявності підстав для його задоволення.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції.
Заслухавши суддю-доповідача, доводи апеляційних скарг, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягає задоволенню з наступних підстав.
З матеріалів справи вбачається, що відповідачем на підставі наказу Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради № 01-13/251ДАБК від 29.06.2017 року та звернення фізичної особи ОСОБА_1 № 01-10/503-ЗГ від 13.10.2017 року було проведено перевірку дотримання суб'єктами містобудування вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил на об'єкті: АДРЕСА_1.
Під час виїзду за адресою: АДРЕСА_1, було зафіксовано факт здійснення ОСОБА_2 будівництва житлового двоповерхового будинку. Фактично будівельні роботи завершені та не виконуються.
За результатами проведеної перевірки було складено акт перевірки №001174 (далі - Акт перевірки) яким встановлено, що ОСОБА_2 внесено недостовірні дані в декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 082133220291 від 18.11.2013 року щодо експертизи проекту будівництва та в декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142140210370 від 21.01.2014 року щодо земельної ділянки, чим порушено ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», а також що ОСОБА_2 внесено недостовірні дані в декларацію про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142140210370 від 21.01.2014 року щодо земельної ділянки, чим порушено ч. 10 ст. 39 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності».
На підставі Акту перевірки Відповідачем було прийнято накази №01-13/494 від 07.12.2017 року про скасування декларації про початок виконання будівельних робіт № ОД 082133220291 від 18.11.2013 року та № 01-10/495 від 07.12.2017 року про скасування декларації про готовність об'єкта до експлуатації № ОД 142140210370 від 21.01.2014 року.
Позивач в позовній заяві (абз.7 стор.З Позову) в обґрунтування позовних вимог зазначаэ, що Відповідачем порушено п.12 Порядку 553. В рішенні суду (абз.З та 4 стор.6 Рішення) суд дійшов висновку, що Відповідач не зробив запис обов'язків запис у Акті «від підпису відмовився», чим начебто порушено абз.2 п.21 Порядку №553.
Колегія суддів не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, тому що вони не є результатом застосування всього абз.2 п.21 Порядку №553.
Так, відповідно до абз.2 п.21 Порядку №553, у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, підписати акт перевірки та припису, посадова особа органу державного архітектурно-будівельного контролю робить у акті відповідний запис.
Суд першої інстанції не звернув уваги, що ані протокол, ані припис не складався, тому застосування вказаної норми не є обов'язковим, тому що відсутня одна з підстав для внесення такого запису.
Те саме стосується посилання суду першої інстанції на абз.3 п.21 Порядку №553 (абз.5 стор.6 Рішення).
Так, відповідно до абз.3 п.21 Порядку №553, у разі відмови суб'єкта містобудування, щодо якого здійснюється державний архітектурно-будівельний контроль, від отримання акта та припису, вони надсилаються йому рекомендованим листом з повідомленням.
Як вбачається з матеріалів справи, суд першої інстанції єдиною підставою для скасування наказів Відповідача №01-13/494 та №01-13/495 від 07.12.2017 року зазначив, то акт перевірки не був підписаний Позивачем по справі та не скерований Відповідачем на адресу Позивача.
Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.
ОСОБА_1 було скеровано на адресу Відповідача повідомлення про порушення містобудівного законодавства, у якій ОСОБА_1 зазначалося, що Позивач здійснила самочинне будівництво двоповерхового житлового будинку без будь-яких правовстановлюючих документів на земельну ділянку та знісши при цьому належні ОСОБА_1 об'єкти нерухомого майна.
За результатами розгляду вказаного повідомлення Відповідачем і були прийняті оскаржувані по даній справі накази.
Згідно ст. 41 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» державний архітектурно-будівельний контроль - це сукупність заходів, спрямованих на дотримання замовниками, проектувальниками, підрядниками та експертними організаціями вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, стандартів і правил під час виконання підготовчих та будівельних робіт. Державний архітектурно-будівельний контроль здійснюється органами державного архітектурно-будівельного контролю в Порядку встановленому Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до ст.39-1 закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» у разі виявлення відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю факту подання недостовірних даних, наведених у надісланому повідомленні чи зареєстрованій декларації, які є підставою вважати об'єкт самочинним будівництвом, зокрема якщо він збудований або будується на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети, або без відповідного документа, який дає право виконувати будівельні роботи, чи без належно затвердженого проекту або будівельного паспорта, а також у разі скасування містобудівних умов та обмежень реєстрація такої декларації, право на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набуте на підставі поданого повідомлення, підлягають скасуванню відповідним органом державного архітектурно-будівельного контролю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Про скасування декларації чи права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення. відповідний орган державного архітектурно-будівельного контролю письмово повідомляє замовника протягом трьох робочих днів з дня скасування. Замовник будівництва після скасування права на початок виконання підготовчих або будівельних робіт, набутого на підставі поданого повідомлення, або декларації про готовність об'єкта до експлуатації може повторно надіслати повідомлення або подати декларацію згідно з вимогами, встановленими законодавством.
Згідно Рекомендацій Комітету Міністрів Ради Європи № R(80)2 стосовно здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Міністрів 11.03.1980 р. на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Враховуючи викладене, починаючи з 05.01.2013р. прийняття рішення про скасування реєстрації декларації відноситься до дискреційних повноважень Відповідача по справ. Жодний інший орган не має права приймати рішення щодо скасування реєстрацій декларацій, ані ж органи державного архітектурно-будівельного контролю, оскільки вказані дій є прямим втручанням в дискреційні повноваження органів державного архітектурно-будівельного контролю.
Враховуючи викладене, Відповідач приймаючи оскаржувані по дані справі накази як єдиний компетентний орган здійснив захист порушених прав ОСОБА_1, І скасувавши реєстрацію декларацій ОСОБА_2 щодо будівництва двоповерхового житлового будинку.
Таким чином, Відповідач приймаючи оскаржувані по даній справі накази діяв у межах своєї компетенції, та як єдиний компетентний орган відповідно до дискреційних повноважень розглянув скаргу, встановив, що об'єкт є об'єктом самочинного будівництва, декларації про початок виконання будівельних робіт/готовність об'єкта до експлуатації містять недостовірні дані та скасував реєстрацію зазначених декларацій, про що виніс відповідні накази, які є законними.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
З наведеного вбачається висновок, що суд при вирішенні справи не може поновлювати права однієї особи за рахунок порушення прав іншої особи.
Так, ухвалою суду від 20.03.2018 року, занесеною до протоколу судового засідання, було залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ОСОБА_1.
Тобто суд, залучаючи ОСОБА_1 до участі у справі дійшов до виноску, що рішення поданій справі вплине на її права та обов'язки.
Поряд з цим, суд першої інстанції скасовуючи накази Відповідача №01-13/494 та №01-13/495 від 07.12.2017 року з формальних підстав, не спростувавши жодним чином доводів Відповідача та третьої особи, що скасовані декларації містять недостовірні дані та збудований Позивачем об'єкт є об'єктом самочинного будівництва, допустив порушення права третьої особи по даній справі, оскільки саме на захист прав третьої особи по даній справі Відповідачем і були прийняті оскаржувані накази. Частиною 4 ст. 256 КАС України передбачено, що серед іншого у мотивувальній частині рішення зазначається докази, відхилені судом, та мотиви їх відхилення; мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову.
В порушення вищевказаної норми суд першої інстанції в оскаржуваному рішенні не надав жодної оцінки наступним доводам третьої особи по справі.
Так, ОСОБА_1 на підставі Договору дарування частини домоволодіння від 29.12.2005р., укладеного з ОСОБА_4 та засвідченого приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_5, зареєстрованого в реєстрі за №15852 належить на праві приватної спільної часткової власності належить 33/100 частин домоволодіння АДРЕСА_1. з надвірними та господарчими спорудами, що знаходиться за адресою j АДРЕСА_1, та складається в цілому з двох кам'яних житлових будинків під літ. «Б» - житловою площею 41,0 кв.м.. «Д» - житловою площею 44.0 кв.м., та надвірних господарських споруд: «К» - літньої кухні, «Г» - вбиральні, «В». «Ж» - сараїв, 5. 10 - огорожі, І -мостіння, розташованих на земельній ділянці по фактичному користуванні розміром 519 кв.м. ОСОБА_2, на підставі Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 22.03.2002р., виданого державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №3-572 на праві приватної спільної часткової власності 1/3 частин житлового будинку з надвірними господарчими спорудженнями, що знаходиться в АДРЕСА_1. Також ОСОБА_2 на підставі Договору дарування від 27.08.2002р., посвідченого державним нотаріусом Четвертої одеської державної нотаріальної контори ОСОБА_6 та зареєстрованого в реєстрі за №3-1378 на праві приватної спільної часткової власності 1/3 частин житлового будинку з відповідною частиною надвірних господарчих споруджень, що знаходиться в АДРЕСА_1.
Відповідно до лист КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» №1366304.0504 від 20.12.2005р. у фактичному користуванні гр-ки ОСОБА_4 (яка у свою чергу подарувала належне їй нерухоме майно ОСОБА_1) знаходиться в літ. «Б» житлове: 1-1 веранда площею 10.6 кв.м., 1-3 жила площею 9.1 кв.м.; в літ. «Д» житлове: 2-1 кухня площею 9.1 кв.м, 2-2 коридор площею 7.7 кв.м., 2-3 жила площею 7.8 кв.м., 2-4 жила площею 14.6 кв.м.; сарай літ «В», 1Л вбиральні літ. «Г», що становить 33/100 частин домоволодіння. У фактичному користуванні гр.-ки ОСОБА_2 знаходиться в літ. «Б» житлове: 5-2 кухня площею 7,9 кв.м., 5-5 жила площею 21.8 кв.м.. 6-4 жила площею 10.1 кв.м.; в літ. «Д» житлове: 3-1 кухня площею 9.3 кв.м.. З -2 жила площею 8.6 кв.м., 3-3 жила площею 13.0 кв.м.; сарай літ. «Ж», літня кухня літ. «К», Уг вбиральні літ. «Г». що становить 67/100 частин домоволодіння.
Ухвалою Суворовського районного суду м. Одеси від 29.08.2013р. по справі №1527/3985/12 були застосовані заходи забезпечення позову та заборонено ОСОБА_2 вчиняти будь-які дії, а саме продовжувати будівництво будинку АДРЕСА_1.
Дана ухвала суду є чинною і на сьогоднішній день.
Відповідно до ч. 9 ст. 153 ЦПК України (в редакції чинній на момент винесення ухвали про забезпечення позову) ухвала про забезпечення позову виконується негайно.
Відповідно до приписів ст. 129-1 Конституції України рішення суду, що набрало законної сили є обов'язковим для виконання.
В порушення вищевказаних норм Позивачем були здійснені роботи щодо будівництва індивідуального житлового будинку АДРЕСА_1, про що у свою чергу свідчать декларація про початок виконання будівельних робіт від 18.11.2013р. №ОД 082133220291 та декларація про готовність об'єкта до експлуатації від 21.01.2014р. №ОД 142140210370.
Як зазначалося вище, відповідно до листа КП «Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості» №.-1366304.0504 від 20.12.2005р. у фактичному користуванні ОСОБА_1 знаходиться в літ. «Б» житлове: 1-1 веранда площею 10.6 кв.м., 1-3 жила площею 9.1 кв.м.; в літ. «Д» житлове: 2-1 кухня площею 9.1 кв.м, 2-2 коридор площею 7.7 кв.м., 2-3 жила площею 7.8 кв.м., 2-4 жила площею 14.6 кв.м.; сарай літ «В», Vi вбиральні літ. «Г», що становить 33/100 частин домоволодіння.
Відповідно до технічного паспорту від 27.12.2005р.. виготовленого КП "ОГБТИ і РОН" на ім'я ОСОБА_1, вбачається, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 складається з: літ "Б", "Д" - жиле; літ "В", "Ж" - сараї; літ "Г" - вбиральня; літ "К" - літня кухня; №5,10 - огорожі; І - мостіння.
Аналогічна інформація містить і в технічному паспорті від 21.12.2001р.. виготовленого КП "ОГБТИ і РОН" на ім'я ОСОБА_2.
Відповідно до технічного паспорту від 02.08.2007р.. виготовленого КП "Одеське міське бюро технічної інвентаризації та реєстрації об'єктів нерухомості" на ім'я ОСОБА_2, вбачається, що домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 складається з: літ "Б", "Д" - жиле: літ "К" - літня кухня; №5.10 - огорожі; І - мостіння.
Відповідно до даного технічного паспорту вбачається, що Позивачем на місці об'єктів нерухомого майна, позначених на технічних паспортах від 27.12.2005р. та від 21.12.2001р. літ "В". "Ж" - сараї та літ "Г" - вбиральня, збудований житловий будинок, позначений літ. "З". Відповідно до наявного штампу даний об'єкт є об'єктом самочинного будівництва та побудований Позивачем.
Факт здійснення Позивачем самочинного будівництва житлового будинку літ. "З" за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується і висновком експерта №8735 від 25.06.2013р. по справі №1527/3985/12.
Окрім цього, факт здійснення Позивачем самочинного будівництва житлового будинку літ. "З" за адресою: АДРЕСА_1 підтверджується і матеріалами перевірки щодо дотримання вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, проведеної Інспекцією ДАБК в Одеській області відносно ОСОБА_2, а саме: протокол про адміністративне правопорушення від 04.09.2012р.. яким встановлено проведення ОСОБА_2 будівельних робіт щодо будівництва житлового будинку літ. "З" за адресою: АДРЕСА_1 без права на ї.\ виконання. Постановою №2270 по справі про адміністративне правопорушення від 04.09.2012р. ОСОБА_2 визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачено ч. 1 ст. 96 Кодексу України про адміністративне правопорушення та накладено штраф у розмірі 850.00 грн.
З вищевикладеного вбачається, що Позивачем самочинно здійснено будівництво житлового будинку, позначеного літ. "З", шляхом знесення літ "В", "Ж" - сараї та літ "Г" - вбиральня.
Окрім цього, ОСОБА_2 надані недостовірні дані щодо документу, який посвідчує право користування земельною ділянкою та як наслідок, який дає право здійснювати будівництво на вказані земельній ділянці.
Так, в декларації про початок виконання будівельних робіт від 18.11.2013р. за № ОД 082133220291 та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від 21.01.2014р. за №ОД 142140210370 зазначається, що право користування земельною ділянкою посвідчується Договором оренди №863 від 29.08.1955р.
Поряд з цим, ОСОБА_2 стала власником 67/100 домоволодіння за адресою: АДРЕСА_1 лише у 2002 році.
Окрім цього ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_1, що у свою черід також свідчить про те, що ОСОБА_2 не могла укласти договір оренди №863 від 29.08.1955р.
Більш того, відповідно до технічного паспорту від 21.12.2001р. вбачається, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 була закріплена на підставі рішення Ленінського РІК №775 від 20.09.1968р.
Факт того, що земельна ділянка за адресою: АДРЕСА_1 ніколи та нікому не надавалась у користування/власність підтверджується і листом Департаменту комунальної власності Одеської міської ради від 16.02.2018р. №01-17/149-ЗПИ.
Таким чином декларації про початок виконання будівельних робіт № 082133220291 від 18.11.2013 року та декларації про готовність об'єкта до експлуатації від № ОД 142140210370 від 21.01.2014 року містять недостовірну інформацію щодо документу, який посвідчує право користування земельною ділянкою та як наслідок будівництво здійснювалось без документів, що посвідчуються право користування земельною ділянкою.
Саме ці порушення є підставами для винесення оскаржених наказів Відповідача № 01-13/494 ДАБК та № 01-13/495 ДАБК від 07.12.2017 року про скасування реєстрацій декларацій № ОД 082133220291 від 18.11.2013 року та № ОД 142140210370 від 21.01.2014 року.
З огляду на вищенаведене, Управління ДАБК діяло правомірно, а спірні накази є законними та обґрунтованими.
Таким чином, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість даного позову та наявність підстав для його задоволення.
Пунктом 4 ст. 317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції допустив вищенаведені порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення даної справи по суті, внаслідок чого його постанова підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про відмову у задоволенні позову.
Керуючись ст. ст. 308, 310, 315, 317, 321, 322 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційні скарги ОСОБА_1, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради - задовольнити.
Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року - скасувати.
В задоволенні позову позовом ОСОБА_2 до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Одеської міської ради , за участю третьої особи: ОСОБА_1 про скасування наказів №01-13/494 та № 01-10/495 від 07.12.2017 року - відмовити в повному обсязі.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання судового рішення в повному обсязі.
Головуючий /Д.В. Запорожан/
Судді /О.В. Яковлєв /
/Т.М. Танасогло/